Рішення

від 20.09.2012 по справі 2-1362

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-1362 Головуючий у суді у 1 інстанції - Корольова Номер провадження 22-ц/1890/1712/12 Суддя-доповідач - Білецький Категорія - 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Білецького О. М.,

суддів - Семеній Л. І., Шевченка В. А.,

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»

на заочне рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 04 квітня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним і повернення сплачених відсотків, пені, штрафу та комісії,

в с т а н о в и л а :

З вказаним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 01 березня 2012 року.

Доводив, що усупереч чинному законодавству та правам споживача, скориставшись його юридичною необізнаністю, відповідач не провів переддоговірну роботу і не надав йому повну інформацію про умови і ризики кредитування; при укладенні кредитного договору не ознайомив його із «Загальними умовами кредитування фізичних осіб в ЗАТ «Альфа-Банк», які є невід'ємною частиною цього договору, а сам кредитний договір не містить положень про права та обов'язки сторін, умови повернення кредиту, порядок зміни і припинення договору, які є істотними умовами; банк порушив вимоги валютного законодавства, яке забороняє надання споживчого кредиту в іноземній валюті, що на його думку теж свідчить про порушення істотних умов договору.

Умови договору, щодо вирішення спорів виключно у третейському суді порушують його конституційні права на судовий захист.

Зазначав, що банк не попередив його про те, що внаслідок зміни курсу валют вартість кредиту може істотно зрости, що порушить співвідношення його майнових інтересів та інтересів банку.

Штраф та штрафні санкції договором не передбачались і їх нараховано безпідставно.

Вважає, що такі порушення свідчать про недобросовісну підприємницьку діяльність відповідача. Вони призвели до того, що його волевиявлення не відповідало внутрішній волі та позбавили його того, чого він очікував при укладенні кредитного договору - отримання вигідного кредиту на споживчі цілі.

За таких обставин просив визнати недійсним укладений між сторонами кредитний договір №500080984 від 06 березня 2008 року, застосувати наслідки недійсності правочину - односторонню реституцію, зобов'язавши ПАТ «Альфа-Банк» повернути йому сплачені за вказаним кредитним договором відсотки, пеню, штрафні санкції та комісію.

Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 04 квітня 2012 року позов задоволено.

Визнано кредитний договір №500080984 від 06 березня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк» недійсним.

Зобов'язано ПАТ «Альфа-Банк» повернути ОСОБА_1 сплачені по кредитному договору № 500080984 від 06 березня 2008 року відсотки, пеню, штрафні санкції, комісії.

Стягнуто з ПАТ «Альфа-Банк» на користь держави судовий збір в розмірі 321 грн. 90 коп.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м.Суми від 22 червня 2012 року заяву ПАТ «Альфа-Банк» про перегляд вказаного заочного рішення суду залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ПАТ«Альфа-Банк», посилаючись на невідповідність висновків фактичним обставинам, порушення норм матеріального і процесуального права, просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Зазначає, що на момент укладання та підписання кредитного договору у ОСОБА_1 жодних зауважень не було, факт підписання ним договору свідчить про обізнаність з умовами кредитування і намір прийняти на себе усі права та обов'язки.

Вважає, що банк зобов'язання по договору виконав, а позивач допустив прострочену заборгованість, на яку були нараховані передбачені умовами кредитування санкції.

Доводить, що третейське застереження не перешкоджає доступу позичальника до суду, а надання та одержання кредиту у іноземній валюті не суперечить законодавству.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.1, 3, 4 ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до змісту ч.1 ст.230 ЦК України правочин визнається судом недійсним, якщо одна сторона навмисно замовчує існування обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу) і можуть перешкодити вчиненню правочину.

Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч.1 ст.638 та ст.1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що кредитний договір ОСОБА_1 не підписаний, а відповідач не надав доказів його ознайомлення із діючими в банку Загальними умовами кредитування фізичних осіб; позичальник одержав не передбачені договором 4600 доларів США, а лише 20200 грн.; п.8 кредитного договору порушує права споживача на захист прав та інтересів судом; банк не надав інформації позивачу про вірогідність та наслідки подорожчання кредиту через зміну курсу валют та не попередив відповідача про істотне збільшення послуг. Таким чином, суд вважав, що відповідачем при наданні кредитних коштів порушені умови кредитування, а самі умови договору не відповідають чинному законодавству.

Проте, колегія суддів вважає, що такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Як убачається, наказом керівництва банку від 18 жовтня 2007 року №825 затверджені Загальні умови кредитування фізичних осіб в ЗАТ «Альфа-банк» (а.с.8-9), пунктами 2.1, 2.2, 2.3 яких передбачено, що фізична особа може звернутися до Банку із пропозицією (офертою) на укладання кредитного договору на умовах, встановлених цими Загальними умовами; у разі надання Банком письмової згоди (акцепту) на укладання договір вважається укладеним із моменту отримання Позичальником такого акцепту; Загальні умови, оферта Позичальника та акцепт Банку складають договір і є його невід'ємними частинами.

Відповідно до пунктів 3, 3.2 Загальних умов, за вибором Позичальника кредит надається, зокрема шляхом перерахування коштів на визначений сторонами картковий рахунок Позичальника, умовами відкриття, ведення та закриття якого місяться в Публічній пропозиції ЗАТ «Альфа-банк», а тарифи за обслуговування міжнародних платіжних карт VISA визначаються сторонами.

Підпунктами б) і в) пункту 13 цих Загальних умов визначено, що позичальник зобов'язується повертати отриманий кредит, сплачувати проценти та комісії у порядку, визначеному кредитним договором; за повне чи часткове прострочення повернення кредиту та/або процентів за користування ним, якщо кредит надається в доларах США, сплатити банку штраф за один прострочений платіж у розмірі 20 доларів США, а за прострочення понад 90 днів -додатково сплатити штраф у розмірі 10% від суми кредиту.

У пункті 24 Загальних умов вказано, що судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони у зв'язку з відносинами, що регулюються договором, підлягають остаточному вирішенню у Постійнодіючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз».

06 березня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до ЗАТ «Альфа-банк» із заявою (а.с.108), у якій запропонував банку надати йому на строк до 06 березня 2011 року кредит у розмірі 4600 доларів США під 19,99 % річних; вказав, що ознайомлений у письмовій формі з умовами надання кредиту, у тому числі з його вартістю, особливостями, перевагами і недоліками, методикою визначення валютного курсу, строків і комісій, інформацією про сукупну вартість кредиту і значення абсолютного подорожчання кредиту; та погодився, що всі відносини за кредитним договором між ним та банком будуть регулюватись вищеназваними Загальними умовами, які йому зрозумілі.

У копії кредитного договору №500080984 від 06 березня 2008 року (а.с.5), яка підписана лише представником банку, зазначено що ЗАТ «Альфа-Банк» приймає пропозицію ОСОБА_1 на укладення кредитного договору на наступних умовах: кредит надається до 06 березня 2008 року у сумі 4600 доларів США шляхом їх перерахування на картковий рахунок, під 19,99 % річних; платежі з повернення кредиту здійснюватимуться згідно Додатку №1, щомісячно 6 числа рівними частинами у сумі 171 долар; всі відносини між Позичальником та Банком врегульовуються Загальними умовами кредитування фізичних осіб в ЗАТ «Альфа-банк», затвердженими наказом керівництва банку від 18 жовтня 2007 року №825, з якими позичальник ознайомлений 06 березня 2008 року (пункти 1-6).

Пункт 8 даного кредитного договору за змістом ідентичний пункту 24 вищезгаданих Загальних умов кредитування.

ОСОБА_1 підписав Додаток №1 від 06 березня 2008 року до цього кредитного договору (а.с.6), у якому чітко зазначено суми кожного місячного платежу, реальна процентна ставка за кредитом - 30,52%, та орієнтовний сукупний платіж.

Наведеним спростовується висновок суду першої інстанції про те, що договір не підписаний сторонами. Суд помилково при цьому брав до уваги лише один документ - під назвою «кредитний договір №500080984» (а.с.5), а слід було його оцінити у сукупності з іншими вищезгаданими документами, зокрема з тими, на яких маються підписи позичальника, що свідчить про належне доведення до нього банком чинних на той час Загальних умов кредитування, та про згоду позивача з усіма цими умовами.

Посилання на одержання позичальником лише 20200 грн. замість передбачених договором 4600 доларів США, не ґрунтуються на досліджених доказах.

Так, з копії заяви від 06 березня 2008 року №11119 на видачу готівки (а.с.10), вбачається що ОСОБА_1 з карткового рахунку отримав кредит саме у розмірі 4000 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 20200 грн. Зняття кредитної суми повністю чи частково не забороняється Загальними умовами кредитування.

На момент оформлення кредиту заборона споживчого кредитування у іноземній валюті не існувала, а була введена лише відповідно до внесених Законом України від 22 вересня 2011 року №3795-VI змін до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Саме по собі зростання курсу іноземної валюти до гривні не є достатньою підставою для визнання кредитного договору недійсним. Позивач міг в момент укладення договору, виходячи з динаміки зміни курсів валют із часу введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити можливість зміни курсу гривні до іноземної валюти, а також просити надання кредиту в національній валюті. Більше того, позивач не був позбавлений можливості отримання правової допомоги при оформленні кредитного договору.

Враховуючи положення ст.17 ЦПК України, Закону України «Про третейські суди» та роз'яснення, яке надане у п.3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду стосовно того, що викладене у п.8 кредитного договору третейське застереження порушує права споживача на захист прав та інтересів судом, оскільки укладання сторонами третейської угоди не є порушенням прав особи, тому що угода про передання справи на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а лише одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Нарахування штрафів: у лютому-квітні 2009 року - по 20 доларів США, а у жовтні 2009 року - 920 доларів США (а.с.7) здійснене відповідно до ч.2 ст.549, ст.550, ч.2 ст.551, п.3 ч.1 ст.611 ЦК України та п.13.б) і 13.в) Загальних умов кредитування, оскільки у перших випадках позичальник допускав прострочення місячних платежів по кредиту та процентам, а по останньому допустив прострочення понад 90 днів.

Вказуючи про невідповідність його волевиявлення внутрішній волі на одержання вигідного кредиту на споживчі цілі (ч.3 ст.203 ЦК України), позивач усупереч вимогам ст.ст.10, 11, 60 ЦПК України такого факту не довів, як і не надав доказів вчинення цього правочину внаслідок помилки чи обману (ст.ст.229, 230 ЦК України), а також недобросовісної підприємницької діяльності відповідача (ст.16 Закону України «Про захист прав споживачів).

Отже, вищезазначені докази, які досліджував і місцевий суд, з достатньою повнотою свідчать про те, що переддоговірна робота зі споживачем банком була проведена у відповідності з вимогами ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» і Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, а також про те, що між сторонами було погоджено всі істотні умови цього договору, сам договір укладений з дотриманням норм чинного законодавства та виконаний зі сторони кредитора.

Тому немає підстав визнавати його повністю або частково недійсним із заявлених у позові підстав, як і зобов'язувати відповідача повернути сплачені позичальником кошти.

За таких порушень заочне рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.ст.314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити.

Заочне рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 04 квітня 2012 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» відмовити за необґрунтованістю.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -