Постанова

від 02.10.2012 по справі 2а-9584/12/0170/24

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2012 р. (14:53) Справа №2а-9584/12/0170/24

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кащеєвої Г.Ю., за участю секретаря Багдасарян Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікролайн"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

представник позивача - Данілічева Г.В., довіреність № б/н від 31.08.2012,

представник відповідача - Тарасенко О.В., довіреність № 1/10-0 від 01.03.2012

Обставини справи. До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Мікролайн» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 23.08.2012 року № 0003412204, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Мікролайн» з податку на додану вартість за основним платежем на суму 22789,22 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 5697,31 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 23.08.2012 року № 0003422204, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Мікролайн» з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 26208,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем проведена позапланова документальна невиїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «ПСВ Тернар Логік» за період липень 2011 року. За результатами перевірки складений акт, на підставі якого прийнято податкове повідомлення - рішення від 23.08.2012 року № 0003412204, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Мікролайн» з податку на додану вартість за основним платежем на суму 22789,22 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 5697,31 грн. та податкове повідомлення - рішення від 23.08.2012 року № 0003422204, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Мікролайн» з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 26208,00 грн. Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями - рішеннями через наступне. Позивач зазначив, що при здійсненні перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «ПСВ Тернар Логік» за липень 2011 року відповідач порушив вимоги ст. 79 Податкового кодексу України та вийшов за межі питань позапланової документальної невиїзної перевірки, які встановлені у наказі та повідомленні, та безпідставно здійснив перевірку за період 2-3 квартали 2011 року, без дослідження первинних документів бухгалтерського та податкового обліку. Позивач зазначив, що господарські операції, на підставі яких сформований податковий кредит були направлені на набуття цивільних прав та обов'язків, відповідали внутрішній волі сторін та здійснені з дотриманням вимог чинного законодавства. Також позивач зазначив, що відповідач при здійсненні перевірки не має повноважень встановлювати відповідність правочину інтересам держави та суспільства.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, наведених у запереченнях на адміністративний позов. Заперечення на адміністративний позов мотивовані тим, що господарські операції позивача з ТОВ «ПСВ Тернар Логік» є нікчемними через відсутність у контрагента позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності (технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби тощо).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази по справі у їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мікролайн» є юридичною особою код ЄДРПОУ 33326005.

Позивач знаходиться на податковому обліку як платник податків у ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС та зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 527455, що видана Головним управлінням статистики в АР Крим позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД-2010: 46.51 Оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням; 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього; 46.66 Оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткуванням; 47.41 Роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет (а.с. 55).

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПСВ Тернар Логік» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 37403219), яка зареєстрована 22.11.2010 року Печерською районною у місті Києві Державною адміністрацією, про свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 768107 (а.с. 91).

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ № 154170, що видана Відділом статистики у Печерському районі ТОВ «ПСВ Тернар Логік» здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 51.85.0 Оптова торгівля офісною технікою та устаткуванням; 51.84.0 Оптова торгівля комп'ютерами, периферійними пристроями та програмним забезпеченням; 72.22.0 Інші види діяльності у сфері розроблення програмного забезпечення; 72.30.0 Оброблення даних; 72.50.2 Ремонт і технічне обслуговування електронно - обчислювальної техніки (а.с. 92).

Таким чином, ТОВ «Мікролайн» та ТОВ «ПСВ Тернар Логік» є суб'єктами господарювання, юридичними особами, зобов'язані виконувати обов'язки, покладені на них законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

З 02.08.2012 року по 08.08.2012 року ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС на підставі наказу від 01.08.2012 року № 1514 (а.с. 80) проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ «Мікролайн» з питань взаємовідносин з ТОВ «ПСВ Иернар Логік» за липень 2011 року.

За результатами перевірки складений акт від 15.08.2012 року № 4572/22- 8/33326005 (а.с. 5-10).

Відповідно до акту перевірки договір, укладений між ТОВ «Мікролайн» та ТОВ «ПСВ Тернар Логік» визнаний нікчемним, оскільки зазначена операція не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. У зв'язку з цим ТОВ «ПСВ Тернар Логік» не мало можливості фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, відстані контрагентів один від одного.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, за результатами чого встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2-3 квартали 2011 року 2011 року в сумі 26208,00 грн. та п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань з ПДВ в розмірі 22789,22 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС прийнято податкове повідомлення - рішення від 23.08.2012 року № 0003412204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 22789,22 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 5697,31 грн. та податкове повідомлення - рішення від 23.08.2012 року № 0003422204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 26208,00 грн. (а.с. 11-12).

Вирішуючи питання про правомірність винесених оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки суд зазначає наступне.

Оцінюючи правомірність прийнятих рішень суд керується критеріями, закріпленими частиною 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури та яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації своїх дискреційних владних функцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України, який набрав чинності 01.01.2011 року.

Приписами Податкового кодексу України передбачено порядок проведення перевірок платників податків та оформлення їх результатів.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Статтею 86 ПК України встановлено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а у разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Частиною 2 ст. 3 Закону № 996 передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а встановлені у акті перевірки порушення податкового законодавства мають містити посилання на них.

Судом досліджені документи, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог та встановлено наступне.

04.01.2011 року між ТОВ «ПСВ Тернар Логік» (Постачальник) та ТОВ «Мікролайн» (Покупець) укладений договір поставки № 1/17, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставляти (передавати у власність) на умовах, вказаних у договорі покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму, визначену у прайс-листах (прейскурантах) та/або у виставлених рахунках - фактурах та/або у видатково - прибуткових накладних, які є невід'ємною частиною договору (а.с. 13-14).

Предметом поставки є комп'ютерна техніка, орг.техніка, комплектуючі та витратні матеріали до неї, ліцензоване програмне забезпечення, а також інші супутні та технічні товари з найменуванням, кількістю та цінами, зазначеними у прайс-листах (прейскурантах) та/або у виставлених рахунках - фактурах та/або у видатково - прибуткових накладних постачальника (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.3 Договору право власності на поставлені товари переходить до покупця від постачальника згідно з умовами поставки, а саме після передачі товару Покупцю чи перевізнику, що підтверджується відповідною накладною.

Строк дії вказаного Договору встановлений до 31.12.2011 року (п. 11 Договору).

Фактичне виконання зазначеного договору підтверджується наданими ТОВ «Мікролайн» первинними документами бухгалтерського та податкового обліку: податковими накладними від 01.07.2011 р. № 15 на загальну суму 91873,92 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 15312,32 грн. (а.с. 19-21), від 01.07.2011 р. № 16 на загальну суму 44861,25 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 7476,88 грн. (а.с. 22-23), видатковими накладними від 01.07.2011 р. № 15 на загальну суму 91873,92 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 15312,32 грн. (а.с. 17-18), від 01.07.2011 р. № 110701/15 на загальну суму 44861,25 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 7476,88 грн. (а.с. 15-16).

Податкові накладні відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 37-41).

Розрахунки між підприємствами здійснені у безготівковій формі на загальну суму 136735,17 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 22789,20 грн., що підтверджується банківськими виписками: від 06.07.2011 р. № 431 на суму 7000,00 грн., 08.07.2011 р. № 435 - 33000,00 грн., 15.07.2011 р. № 452 - 22000,00 грн., 20.07.2011 р. № 455 - 9000,00 грн., 20.07.2011 р. № 456 - 10000,00 грн., 21.07.2011 р. № 467 - 8000,00 грн., 21.07.2011 р. № 468 - 10000,00 грн., 22.07.2011 р. № 474 - 8400,00 грн., 26.07.2011 р. № 480 - 2000,00 грн., 26.07.2011 р. № 479 - 5000,00 грн., 27.07.2011 р. № 484 - 6000,00 грн., 28.07.2011 р. № 492 - 6615,08 грн., 28.07.2011 р. № 491 - 6778,02 грн., 29.07.2011 р. № 500 - 1095,90 грн., 29.07.2011 р. № 501 - 1846,17 грн. (а.с. 24-35).

Товар оприходовано позивачем на рахунок № 281, про що свідчить оборотно - сальдова відомість по рахунку № 281(а.с. 57-67).

Судом встановлено, що наявні в матеріалах справи документи відповідають нормативним вимогам до первинних документів бухгалтерського обліку, а тому є належним підтвердженням фактичного здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарів за договором з ТОВ «ПСВ Тернар Логік».

Отримавши від ТОВ «ПСВ Тернар Логік» податкові накладні позивач включив відображені в них суми ПДВ до складу податкового кредиту у липні 2011 року на суму 22789,20 грн., що відповідає приписам чинного податкового законодавства.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладені норми свідчать про відсутність права платника податків включати до податкового кредиту суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Таким чином податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Щодо висновків ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС про відсутність документів, що засвідчують транспортування товарів, суд зазначає наступне.

Згідно з наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» № 363 від 14.10.1997 р., товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу. Учасниками транспортного процесу є вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно - правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особу, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно - транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку. Проте, в акті перевірки податковим органом не було встановлено, що саме позивач повинен був здійснювати розвантаження товару або оплачувати вартість його поставки, тобто є вантажоодержувачем за умовами відповідного правочину, як і не було встановлено, що ТОВ «ПСВ Тернар Логік» передававав призначений для позивача товар будь - якій транспортній організації для перевезення, і відповідно є вантажовідправником. Таким чином, відсутність у документообігу позивача товарно - транспортних накладних, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно - матеріальних цінностей, не може спростовувати факт придбання позивачем товару від даного контрагента.

Таким чином судом встановлено, що у ТОВ «Мікролайн» наявні всі первинні документи, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту за липень 2011 року в сумі 22789,20 грн.

Придбаний у ТОВ «ПСВ Тернар Логік» товар був реалізований позивачем ТОВ «Зететика», ПП «Емір», ПП «Марин Трейдер», ТОВ «Кримофістехсервіс», ТОВ «Таврида Моторс», ТОВ «Архіград проект», пансіонат «Дубна» Міжнародної міжурядової організації об'єднаного інституту ядерних досліджень, ТОВ «Виробничо - сервісне підприємство «Осінь», ТОВ «Лінксістемс» ТОВ «Комінтех», Установі охорони здоров'я «Міська лікарня № 1 м. Ялта», Торгово - промисловій палаті Криму, Республіканському комітету АР Крим з будівництва та архітектури, ФОП ОСОБА_3, ПАТ «Фарлеп-Інвест», ОСОБА_4, ТОВ «Фірма Весс», ПП «Оптіма-центр», ТОВ «Професіонал», Малому виробничо - комерційному підприємству «Юніт», ТОВ «Емпрес», ТОВ «Управляюча компанія бріз», ТОВ «Шелтіс», ТОВ «СКК «Блакитна затока», ПАТ «Кий Авіа Крим», ТОВ «НК-Центр», Військовий санаторій «Ялта» Чорноморського флоту РФ, ЗАТ «Омега плюс», ТОВ «Таврида моторс», ТОВ Парфюмерно - виробничий комбінат «Авалон», ТОВ «Бєзант», ПП «Іксіон», ФОП ОСОБА_6, ПП «Аверс-1», ЗАТ «Санаторій «Слава», Сільськогосподарському ПАТ агрофірма «Крим», ТОВ «Тайра юг», ПП ОСОБА_7, Сільськогосподарському ТОВ «Дружба народів», ТОВ «Кримофістехсервіс», Кримспоживспілці, ТОВ «Парк - отель «Марат», ВАТ «Суднобудівний завод «Залів», ТОВ «Снаторій ім. С.М. Кірова», ПАТ «Ореанда», ТОВ «Селена плюс», ТОВ «Прометей-юг», ТОВ «ВВВ ПЛЮС», ПП «Визавир», ТОВ « Торгівельний дім «Ресурс», ТОВ «Шелтіс», ПАТ «Південний транспорт», ФОП ОСОБА_8, Турботех, Республіканському підприємству «Магазин навчально - наочних посібників», ТОВ «Ріф-сервіс», ПП «Технопарк», ТОВ «Криммосмед», ПП Паливно - енергетичний комплекс «Современник», ПП «Кримелектромонтаж», ТОВ «Сайфер», ТОВ «РИА «Інтер-Крим ТВ», ПАТ «Кримська фруктова компанія», ДП «Лівадія», ПП «М-Лідія», ТОВ «Южна будівельна компанія», ТОВ «Аві-центр», ВАТ «Пансионат «Море», ФОП ОСОБА_9, ПАТ «Кримське підприємство робітничого постачання», що підтверджується накладними від 01.07.2011 р. № 665 (а.с. 105), 01.07.2011 р. № 666 (а.с. 106), 04.07.2011р. № 677 (а.с. 107), 04.07.2011 р. № 681 (а.с. 108), 04.07.2011 р. № 682 (а.с. 109), 05.07.2011 р. № 667 (а.с. 110), 05.07.2011 р. № 679 (а.с. 111), 05.07.2011 р. № 676 (а.с. 112), 05.07.2011 р. № 684 (а.с. 113), 05.07.2011 р. № 693 (а.с. 114), 05.07.2011 р. № 694 (а.с. 115), 06.07.2011 р. № 664 (а.с. 116), 06.07.2011 р. № 687 (а.с. 117), 06.07.2011 р. № 696 (а.с. 118), 06.07.2011 р. № 712 (а.с. 119), 06.07.2011 р. № 709 (а.с. 120), 06.07.2011 р. № 707 (а.с. 121), 06.07.2011 р. № 703 (а.с. 122), 06.07.2011 р. № 706 (а.с. 123), 07.07.2011 р. № 716 (а.с. 124), 07.07.2011 р. № 691 (а.с. 125), 07.07.2011 р. № 714 (а.с. 126), 08.07.2011 р. № 718 (а.с. 127), 08.07.2011 р. № 708 (а.с. 128), 11.07.2011 р. № 729 (а.с. 129), 11.07.2011 р. № 730 (а.с. 130), 11.07.2011 р. № 731 (а.с. 131), 11.07.2011 р. № 725 (а.с. 132), 12.07.2011 р. № 733 (а.с. 133), 12.07.2011 р. № 688 (а.с. 134), 12.07.2011 р. № 720 (а.с. 135), 13.07.2011 р. № 745 (а.с. 136), 13.07.2011 р. № 739 (а.с. 137), 13.07.2011 р. № 736 (а.с. 138), 13.07.2011 р. № 727 (а.с. 139), 13.07.2011 р. № 719 (а.с. 140), 14.07.2011 р. № 756 (а.с. 141), 14.07.2011 р. № 755 (а.с. 142), 14.07.2011 р. № 754 (а.с. 143), 14.07.2011 р. № 753 (а.с. 144), 14.07.2011 р. № 751 (а.с. 145), 14.07.2011 р. № 749 (а.с. 146), 14.07.2011 р. № 741 (а.с. 147), 14.07.2011 р. № 743 (а.с. 148), 15.07.2011 р. № 762 (а.с. 149), 15.07.2011 р. № 758 (а.с. 150), 18.07.2011 р. № 689 (а.с. 151), 18.07.2011 р. № 770 (а.с. 152), 18.07.2011 р. № 768 (а.с. 153), 18.07.2011 р. № 759 (а.с. 154), 18.07.2011 р. № 757 (а.с. 155), 19.07.2011 р. № 780 (а.с. 156), 19.07.2011 р. № 778 (а.с. 157), 19.07.2011 р. № 699 (а.с. 158), 19.07.2011 р. № 774 (а.с. 159), 19.07.2011 р. № 773 (а.с. 160), 19.07.2011 р. № 772 (а.с. 161), 19.07.2011 р. № 767 (а.с. 162), 19.07.2011 р. № 740 (а.с. 163), 19.07.2011 р. № 738 (а.с. 164), 19.07.2011 р. № 737 (а.с. 165), 19.07.2011 р. № 702 (а.с. 166), 19.07.2011 р. № 700 (а.с. 167), 19.07.2011 р. № 701 (а.с. 168), 19.07.2011 р. № 784 (а.с. 169), 19.07.2011 р. № 786 (а.с. 170), 20.07.2011 р. № 790 (а.с. 171), 20.07.2011 р. № 793 (а.с. 172), 20.07.2011 р. № 769 (а.с. 769), 21.07.2011 р. № 795 (а.с. 174), 21.07.2011 р. № 797 (а.с. 175), 21.07.2011 р. № 796 (а.с. 176), 21.07.2011 р. № 805 (а.с. 177), 21.07.2011 р. № 801 (а.с. 178), 21.07.2011 р. № 806 (а.с. 179), 21.07.2011 р. № 792 (а.с. 180), 21.07.2011 р. № 794 (а.с. 181), 21.07.2011 р. № 771 (а.с. 182), 22.07.2011 р. № 807 (а.с. 183), 22.07.2011 р. № 808 (а.с. 184), 22.07.2011 р. № 811 (а.с. 185), 25.07.2011 р. № 815 (а.с. 186), 25.07.2011 р. № 817 (а.с. 187), 25.07.2011 р. № 819 (а.с. 188), 25.07.2011 р. № 820 (а.с. 189), 25.07.2011 р. № 821 (а.с. 190), 25.07.2011 р. № 823 (а.с. 191), 25.08.2011 р. № 787 (а.с. 192), 26.07.2011 р. № 809 (а.с. 193), 26.07.2011 р. № 671 (а.с. 194), 26.07.2011 р. № 825 (а.с. 195), 26.07.2011 р. № 829 (а.с. 196), 27.07.2011 р. № 835 (а.с. 197), 27.07.2011 р. № 833 (а.с. 198), 27.07.2011 р. № 841 (а.с. 199), 27.07.2011 р. № 843 (а.с. 200), 27.07.2011 р. № 846 (а.с. 201), 27.07.2011 р. № 781 (а.с. 202), 27.07.2011 р. № 698 (а.с. 203), 28.07.2011 р. № 854 (а.с. 204), 28.07.2011 р. № 842 (а.с. 205), 28.07.2011 р. № 844 (а.с. 206), 28.07.2011 р. № 847 (а.с. 207), 28.07.2011 р. № 853 (а.с. 208), 28.07.2011 р. № 818 (а.с. 209), 29.07.2011 р. № 837 (а.с. 210), 29.07.2011 р. № 836 (а.с. 211), 29.07.2011 р. № 840 (а.с. 212), 29.07.2011 р. № 838 (а.с. 213), 01.08.2011 р. № 852 (а.с. 215), 03.08.2011 р. № 848 (а.с. 216), 03.08.2011 р. № 851 (а.с. 217), 03.08.2011 р. № 827 (а.с. 218), 19.07.2011 р. № 775 (а.с. 219), 27.07.2011 р. № 832 (а.с. 220).

Продаж товару покупцям відображено позивачем у журналі - ордері по рахунку 361, про що свідчить оборотно - сальдова відомість по рахунку № 361 (а.с. 221-225).

Таким чином, дослідженими документами бухгалтерського обліку ТОВ «Мікролайн» підтверджується реальне здійснення господарських операцій по виконанню договору, укладеного з ТОВ «ПСВ Тернар Логік».

Щодо тверджень відповідача про те, що позивач, укладаючи договір з ТОВ «ПСВ Тернар Логік» діяв без належної обачності та йому мав бути відомий фактичний адміністративно - майновий стан постачальника, умови ведення ним господарської діяльності та порушення, які ним допускались, суд зазначає наступне.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Суд також зазначає, що чинним законодавством не передбачений обов'язок покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо -складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції. Відтак, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх податкових зобов'язань, оскільки чинним законодавством така відповідальність не передбачена.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оцінюючи обґрунтованість тверджень відповідача щодо нікчемності операцій, суд зазначає наступне.

Актом перевірки ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС від 15.08.2012 року № 4572/22-8/33326005 договір, укладений між ТОВ «Мікролайн» та ТОВ «ПСВ Тернар Логік» визнаний нікчемним, оскільки зазначена операція не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. У зв'язку з цим ТОВ «ПСВ Тернар Логік» не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Зазначені висновки зроблені відповідачем на підставі акту ДПІ в Печерському районі м. Києва від 25.01.2012 року № 238/23-4/37403219 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПСВ Тернар Логік» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.05.2011 року по 30.09.2011 року.

Частинами 1,5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Порушення частин 1-5 ст. 203 ЦК України не є безумовною підставою визнання правочину нікчемним, а є лише підставою для визнання його недійсним.

Статтею 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Проте, суд зазначає, що в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Ця норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини без посередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Суду не надано доказів звернення до суду з метою визнання вказаного правочину недійсними.

Разом з тим, необхідною передумовою для встановлення факту нікчемності угоди є насамперед встановлення умислу сторони або сторін за такою угодою.

Відповідно до ст. 24 КК України наявність умислу визначається на підставі усвідомлення особою або особами суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Щодо наявності умислу юридичної особи, то він визначається як умисел посадової особи або особи, яка була уповноважена діяти від імені юридичної особи. Разом з тим, наявність або відсутність умислу має встановлюватися або вироком суду, або відповідними висновками, зробленими за наслідком порушення кримінальної справи, що може бути покладено в основу судового рішення про застосування наслідків нікчемної угоди, що передбачені положеннями ч. 1 ст. 208 ГК України.

Враховуючи відсутність доказів умислу позивача та контрагента за правочином, який відповідач вважає нікчемним, суд дійшов висновку щодо безпідставності зроблених відповідачем висновків.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України підприємництвом визнається самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, яка здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних та соціальних результатів та має на меті одержання прибутку. При цьому, суб'єкти господарювання в процесі здійснення господарської діяльності вступають в господарські правовідносини, укладають відповідні договори, надають або купують послуги, отримують або придбають товари, тощо.

Відповідно до положень ст. 247 Господарського кодексу України у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації. При цьому, відповідно до ч. 2 зазначеної статті скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для ліквідації данного суб'єкта господарювання відповідно до статті 59 Господарського кодексу України. Відповідно до п. 2 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Доказів щодо вжиття перелічених заходів органами державної податкової служби суду не надано. За фактом фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків кримінальних справ не розпочато, вироків суду не прийнято за результатами розгляду таких справ в судовому порядку, до підприємства, яке на думку органів державної податкової служби здійснює діяльність із порушенням закону та установчим документам, адміністративно-господарські санкції не застосовані, свідоцтво платника податку на додану вартість, на час здійснення торгової операції з поставки товарів, у обох сторін є дійсним, інших доказів суду під час розгляду справи не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного законодавства, укладаючи спірний правочин, завідомо діяв з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, не надав.

Таким чином позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень ДПІ в м. Сімферополі від 23.08.2012 р. № 0003412204, 0003422204 суд знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує питання розподілу судових витрат (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає за необхідне стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

У судовому засіданні 02.10.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 04.10.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163,167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 23.08.2012 року № 0003412204, яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю «Мікролайн» з податку на додану вартість за основним платежем на суму 22789,22 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 5697,31 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 23.08.2012 року № 0003422204, яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю «Мікролайн» з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 26208,00 грн.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікролайн» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 546,95 грн. шляхом безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кащеєва Г.Ю.