Рішення

від 23.10.2012 по справі 5006/15/105/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.10.12 р. Справа № 5006/15/105/2012

За позовом приватного акціонерного товариства «Перевальський м'ясопереробний завод» (94300, Луганська область, Перевальський район, м. Перевальськ, вул. Аляб'єва, 9)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа ЯМЗ»

(86108, Донецька область, м. Макіївка, вул. Лихачова, 60)

про стягнення 12090,57грн.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Назарук Д.А., довіреність від 17.09.2012 №584;

від відповідача - не з'явився.

Приватне акціонерне товариство «Перевальський м'ясопереробний завод» (Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа ЯМЗ» (Відповідач) про стягнення 12090,57 грн, з яких: 11280,14 грн - сума боргу за поставлену продукцію; 416,83 грн - пеня; 393,60 грн - 17% річних.

Позовні вимоги, із посиланням на статтю 694 Цивільного кодексу України, статті 179, 193, 224 Господарського кодексу України, обґрунтовані порушенням Відповідачем умов пункту 3.2 Договору від 29.11.2011 №577 щодо здійснення своєчасної та повної оплати за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.08.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5006/15/105/2012 (суддя Захарченко Г.В.).

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 14.09.2012 справу № 5006/15/105/2012 було передано на розгляд судді Архипенку О.М., у зв'язку із перебуванням судді Захарченко Г.В. на лікарняному.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

18.09.2012 Позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої, просить стягнути з Відповідача 11119,57 грн, з яких: сума боргу за поставлену продукцію у розмірі 10280,14 грн; пеня в розмірі 428,78 грн; 17% річних у розмірі 410,65 грн.

Враховуючи приписи статті 22 ГПК України, суд приймає до розгляду зазначену заяву про уточнення позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 02.10.2012 розглянуто заяву приватного акціонерного товариства «Перевальський м'ясопереробний завод» про вжиття заходів забезпечення позову та відмовлено в її задоволенні.

Представник Позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Явку представника у судові засідання не забезпечив.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

29.11.2011 між приватним акціонерним товариством «Перевальський м'ясопереробний завод» (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа ЯМЗ» (Покупець) було укладено договір №577 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Постачальник зобов'язується виготовити та поставити м'ясні та ковбасні вироби (далі - Продукція) в кількості та асортименті згідно домовленості, а Покупець - прийняти та оплатити Продукцію згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 2.6 Договору встановлено, що здавання-приймання продукції оформлюється в товарно-транспортній накладній (далі по тексту ТТН) та маршрутному листі, шляхом письмової відмітки уповноваженою особою Покупця. При відмові у прийманні продукції в ТТН вказується причина відмови, складається акт відмови. В обох випадках в ТТН вказується прізвище, ім'я, по батькові, посада уповноваженої особи, яка приймає продукцію, проставляється чіткий відбиток штампу (печатки) Покупця.

Поставка продукціє здійснюється за цінами, що склалися у Постачальника на момент відвантаження. Ціни вказуються в товарно-транспортній накладній (пункт 3.1 Договору).

Згідно з пунктом 3.2 Договору Покупець зобов'язаний оплатити поставлену продукцію протягом 5 банківських днів з моменту передачі продукції по накладним.

Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2013 (пункт 5.1 Договору).

Судом встановлено, що Позивач свої зобов'язання за Договором виконував належним чином: на виконання умов Договору Відповідачу був поставлений товар на загальну суму 11744,63 грн, що підтверджується:

- товарно-транспортними накладними: від 04.05.2012 №013221 на суму 1361,69 грн, від 04.05.2012 №013222 на суму 1116,49 грн, від 04.05.2012 №013223 на суму 955,55 грн,

від 04.05.2012 №013224 на суму 502,15 грн, від 08.05.2012 №013577 на суму 228,24 грн,

від 08.05.2012 №013636 на суму 643,70 грн, від 08.05.2012 №013637 на суму 630,40 грн,

від 08.05.2012 №013664 на суму 1241,00 грн, від 08.05.2012 №013665 на суму 126,06 грн,

від 11.05.2012 №013993 на суму 674,28 грн, від 11.05.2012 №014052 на суму 641,32 грн,

від 11.05.2012 №014053 на суму 1324,19 грн, від 11.05.2012 №014054 на суму 358,99 грн,

від 11.05.2012 №014055 на суму 653,80 грн, від 11.05.2012 №014056 на суму 373,03 грн,

від 11.05.2012 №014057 на суму 913,74 грн;

- подорожніми листами вантажного автомобіля: від 04.05.2012 №963814,

від 08.05.2012 №963843, від 11.05.2012 №963870.

Натомість, як стверджує Позивач, Відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував отриману продукцію, що і стало причиною для звернення Позивача до господарського суду із даним позовом.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з положеннями статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як раніш встановлено судом, відповідно до умов Договору Покупець був зобов'язаний оплатити отриману від Позивача продукцію протягом 5 банківських днів з моменту її передачі, а саме за товарно-транспортними накладними: від 04.05.2012 - до 11.05.2012; від 08.05.2012 - до 16.05.2012; від 11.05.2012 - до 18.05.2012.

За приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 цього Кодексу договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.07.2012 та 16.08.2012 Відповідач частково оплатив отриману від Позивача продукцію відповідно в сумах 464,49 грн та 1000,00 грн.

Водночас, Відповідач не надав суду доказів погашення іншої частини заборгованості за Договором, тоді як відповідно до статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що станом на день звернення Позивача з позовом до суду та на час вирішення спору заборгованість Відповідача за Договором складає 10280,14 грн. Наявність цієї заборгованості також підтверджена актом звірки взаєморозрахунків, складеним і підписаним сторонами станом на 30.08.2012.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 10280,14 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення оплати за поставлений товар Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 428,78 грн та 17% річних у розмірі 410,65 грн. Вказані розрахунки здійснені Позивачем станом на 13.08.2012.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно зі статтею 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.1 Договору сторони, зокрема, погодили, що за несвоєчасне виконання зобов'язань, передбачених пунктом 3.2 Договору Покупець виплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за період прострочення оплати.

Частиною шостою статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що при відсутності погашення заборгованості за поставлений товар більш ніж на 15 календарних днів Покупець за вимогою Постачальника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також 17% річних від простроченої суми.

Перевіривши здійснені Позивачем розрахунки пені та 17% річних, суд дійшов до висновку про їх часткову невірність у зв'язку з: неправильним визначенням дати початку заборгованості за видатковими накладними від 08.05.2012; не врахуванням часткової оплати від 23.07.2012 на суму 464,49 грн; з безпідставним застосуванням у формулі пені значення 365 днів, замість вірного - 366 днів. За власним розрахунком суду, здійсненим за допомогою системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН, пеня та 17% річних за відповідні періоди прострочення оплати Відповідачем отриманої продукції складає відповідно 420,28 грн та 405,90 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 428,78 грн та 17% річних в сумі 410,65 грн підлягають задоволенню частково, в сумах 420,28 грн та 405,90 грн.

Таким чином, позов приватного акціонерного товариства «Перевальський м'ясопереробний завод» підлягає задоволенню частково: з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню сума боргу за поставлену продукцію у розмірі 10280,14 грн, пеня в сумі 420,28 грн та 17% річних в сумі 405,90 грн, всього - 11106,32 грн.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Справляння судового збору в Україні регулюється Законом України «Про судовий збір» (далі - Закон), із відповідними змінами і доповненнями.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати (частина друга

статті 4 Закону).

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2012 становить 1073,00 грн.

Таким чином при зверненні до господарського суду з даним позовом Позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

При цьому, як вбачається з платіжного доручення від 14.08.2012 №4456, наданого Позивачем в якості доказу сплати ним судового збору за подання до суду позову, фактично Позивачем було сплачено 1653,00 грн, тобто судовий збір було внесено в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Розмір переплати становить 43,50 грн.оРо РоРоРо

На підставі того, що за приписами пункту 1 частини першої статті 7 Закону сплачена сума судового повертається у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сума судового збору у розмірі 43,50 грн, перерахована згідно з платіжним дорученням від 14.08.2012 №4456 на суму 1653,00 грн, підлягає поверненню Позивачу з Державного бюджету України.

Відповідно до статті 49 ГПК України решта витрат по сплаті судового збору покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства «Перевальський м'ясопереробний завод» до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа ЯМЗ» про стягнення боргу за поставлену продукцію у розмірі 10280,14 грн, пені в сумі 428,78 грн та 17% річних у розмірі 410,65 грн, - задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа ЯМЗ» (86108, Донецька область, м. Макіївка, вул. Лихачова, 60, ідентифікаційний код 36479444) на користь приватного акціонерного товариства «Перевальський м'ясопереробний завод» (94300, Луганська область, Перевальський район, м. Перевальськ, вул. Аляб'єва, 9, ідентифікаційний код 00443186) суму боргу за поставлену продукцію у розмірі 10280,14 грн (десять тисяч двісті вісімдесят грн 14 коп.), пеню у розмірі 420,28 грн (чотириста двадцять грн 28 коп.), 17% річних у розмірі 405,90 грн (чотириста п'ять грн 90 коп.) а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1607,58 грн (одна тисяча шістсот сім грн 58 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути приватному акціонерному товариству «Перевальський м'ясопереробний завод» (94300, Луганська область, Перевальський район, м. Перевальськ, вул. Аляб'єва, 9, ідентифікаційний код 00443186) з Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 43,50 грн, сплаченого на підставі платіжного доручення від 14.08.2012 №4456 на суму 1653,00 грн.

Повне рішення складено 29.10.2012.

Суддя Архипенко О.М.