Рішення

від 24.10.2012 по справі 5019/1299/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2012 р. Справа № 5019/1299/12

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська мультимедійна спілка»

до Іноземного підприємства «Індра»

Товариства з обмеженою відповідальністю «УМС Трейдінг»

про стягнення 13 628, 35 грн.

суддя Гудзенко Я.О.

Представники сторін:

Від позивача: Прихода О.В. (дов. № б/н від 01.06.12р.)

Від відповідачів: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська мультимедійна спілка»(далі - Позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Іноземного підприємства «Індра»(далі -Відповідач1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «УМС Трейдінг»(далі -Відповідач 2) солідарно 13 628, 35 грн. заборгованості за поставлений товар згідно видаткових накладних: № 47 від 05.07.11 р. на суму 2 670, 00 грн., № 51 від 20.07.11р. на суму 2 352, 00 грн., № 60 від 15.08.11р. на суму 1 160, 00 грн., № 77 від 20.09.11р. на суму 1 714, 68 грн., № 83 від 03.10.11р. на суму 787, 80 грн., № 97 від 03.11.11р. на суму 1 361, 94 грн., № 99 від 24.11.11р. на суму 777, 00 грн., № 108 від 27.12.11 р. на суму 1 616, 40 грн. (а.с. 3-6).

Ухвалою господарського суду від 09.08.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5019/1299/12 розгляд якої призначено на 20.08.12 р.

До канцелярії господарського суду 17.08.12 р. від Відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

20 серпня 2012 року до канцелярії господарського суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення щодо предмета позову.

Ухвалами господарського суду від 20.08.12 р., 03.10.12 р. та 17.10.12 р. розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою сторін в судові засідання та необхідністю витребування нових доказів.

Від позивача до канцелярії господарського суду 01.10.12 р. відповідно до ст. 22 ГПК України надійшла заява про відмову від позову в частині позовних вимог до ТОВ "УМС Трейдінг", яка судом була задоволена.

До канцелярії господарського суду 16.10.12 р. від ТОВ "УМС Трейдінг" надійшов відзив на позовну заяву.

Від позивача 17.10.12 р. надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 17.10.2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Після судового засідання від відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи та у порядку ст. 38 ГПК України клопотання від 15.10.2012 року № СК-8/12/514 про витребування у позивача належних доказів у підтвердження наявності боргу та доказів того, що зобов'язання між сторонами виникли не на підставі договору поставки від 02.05.2011 року № 38/11, а на підставі накладних, наданих позивачем. Крім того, від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення від 15.10.2012 року № СК-8/12/515.

23 жовтня 2012 року до канцелярії господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені з доказами її направлення відповідачу та клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи (а.с. 150-151). Заява прийнята судом.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Суд вважає достатніми матеріали справи для розгляду спору у відсутності відповідачів відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 24.10.12 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та заслухавши пояснення представників сторін господарський суд Рівненської області -

ВСТАНОВИВ:

2 травня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська мультимедійна спілка»(далі-Позивач, постачальник) та Іноземним підприємством «Індра»(далі-Відповідач-1, покупець) було укладено договір поставки № 38/11 (далі-договір) (а.с 9-15).

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2, 1.3 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця в порядку та строки, встановлені договором товар в певній кількості, належної якості і погодженій ціні, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах, що зазначаються в накладних, які є невід'ємною частиною вказаного договору.

Згідно п. п. 5.1., 5.3 договору ціна на товар вказується в видатковій накладній і загальною сумою договору є сукупність усіх виданих накладних відповідно до яких була здійснена поставка протягом терміну дії договору.

Пунктом 5.4 договору сторони узгодили, що покупець здійснює оплату на умовах відстрочки платежу протягом 60-ти календарних днів з моменту поставки товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, крім того датою оплати є дата списання грошових коштів з банківського рахунку покупця.

Доповненням до договору Відповідач-1 повідомив позивача про зразок відбитку печатки, яка проставляється на накладних при поставці товару.

Згідно п. 10.1 договору термін дії договору встановлюється з моменту підписання, тобто з 02.05.11 р., та до 31.12.11 р.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, поставка товару за видатковими накладними, заборгованість з оплати якої є предметом позову, відбулась у період з 05.07.11 р. по 27.12.11 р. на загальну суму 12 439, 82 грн. згідно видаткових накладних: № 47 від 05.07.11 р. на суму 2 670 грн., № 51 від 20.07.11р. на суму 2 352 грн., № 60 від 15.08.11р. на суму 1 160 грн., № 77 від 20.09.11р. на суму 1 714, 68 грн., № 83 від 03.10.11р. на суму 787, 80 грн., № 97 від 03.11.11р. на суму 1 361, 94 грн., № 99 від 24.11.11р. на суму 777, 00 грн., № 108 від 27.12.11 р. на суму 1 616, 40 грн., які скріплені печатками сторін, що підтверджують здійснення позивачем господарської операції (передачі товару) та відповідачем -отримання товару (а.с. 17-24).

Таким чином вказані накладні є належними доказами факту поставки Відповідачу-1 товару в кількості, ассортименті, якості та за ціною, що визначена п. 1.3 договору.

Згідно ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) зобов'язання виникають зокрема з договорів. Вказані положення встановлені також в ст. ст. 173-175 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України та ч. 1 ст. 712 ЦК України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів вказаних норм до правовідносин постачання застосовуються норми ЦК України про купівлю-продаж (ст. 655, ч. 1 ст. 691 ЦК України), які також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки товару є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав умови договору належно, однак відповідач за отриманий товар розрахунки в повному обсязі не здійснив.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач здійснив поставку товару окремими партіями згідно вищевказаних накладних, а Відповідач-1 у строк не пізніше ніж 60-ти календарних днів повинен був здійснити розрахунок за кожну поставку згідно видаткових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи та за поясненнями представника позивача наданими в судовому засіданні, з метою досудового врегулювання спору 05.03.2012 року позивач в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, надіслав на адресу Відповідача-1 лист-претензію вих. № 1 з вимогою оплати товару, який був поставлений згідно договору, яка відповідачем була залишена без відповіді (а.с.7).

Водночас як встановлено судом, відповідачем було здійснено часткову оплату за отриманий товар платіжними дорученнями від 06.09.11 р. № 1158 на суму 2 670 грн., від 28.09.11 р. № 1355 на суму 2 352 грн., від 26.10.11 р. № 1575 на суму 1 160, 00 грн., від 26.12.11 р. № 2034 на суму 1 500 грн., від 28.12.11 р. № 2055 на суму 500 грн., що також підтверджується банківськими виписками, долученими до матеріалів справи позивачем. В платіжних дорученнях в графі призначення платежу відповідачем вказано - згідно угоди № 38/11 від 02.05.11 р. (а.с. 100-104, 159-162).

Матеріали справи містять акт звірки взаєморозрахунків сторін у справі, який був долучений позивачем в якості додаткового доказу факту наявності заборгованості Відповідача-1 перед позивачем, підписаний тільки позивачем. При розгляді акту судом вбачаються розбіжності в інформації щодо видаткових накладних за якими здійснювалась поставка товару та вартості товару, які містяться в матеріалах справи та накладними, які зазначені в акті. Також зі змісту акта вбачається, що відповідачем було повернуто товар, але як в позовній заяві так і в матеріалах справи відсутні посилання на повернення товару, як і сама накладна на повернення.

У відзиві на позов Відповідач-1 також посилається на повернення позивачу товару згідно накладної від 16.09.2011 року № ІN 307.16.09, однак такої накладної як і належних доказів у підтвердження поверненння товару відповідач суду також не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом не може бути прийнято в якості належного доказу у справі вищевказаний акт, оскільки вказаний документ є тільки документом за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій і відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, вищевказані видаткові накладні, додані позивачем до позовної заяви, оригінали яких надавались суду для огляду в судовому засіданні, є належними доказами факту поставки Відповідачу-1 товару в асортименті, кількості та в цінах, що зазначені в них відповідно п.п. 1.1., 1.2, 1.3 договору, а платіжні доручення та банківські виписки є належними доказами часткової оплати за поставлений товар.

Як встановлено ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що внаслідок неналежного виконання Відповідачем-1 зобов'язань в частині проведення повного розрахунку за договором у Відповідача-1 утворилась заборгованість в розмірі 4 257, 82 грн.

Враховуючи викладене вище та надавши юридичну оцінку доказам поданим сторонами, а також їх письмовим поясненням, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу.

Пунктами 7.1., 7.2 договору сторони погодили, що за несвоєчасне або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України, а саме за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від несплаченої суми за кожень день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору.

23 жовтня 2012 року позивачем, в порядку ст. 22 ГПК України, до суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 937, 93 грн. нараховану за період з 04.09.11 р. по 31.07.12 р.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог. Заява надіслана завчасно і у відповідача був час надати суду свої заперечення на неї.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як вже було вказано вище, згідно п. 5.4 договору сторони узгодили, що покупець здійснює оплату на умовах відстрочки платежу протягом 60-ти календарних днів з моменту поставки товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, крім того датою оплати є дата списання грошових коштів з банківського рахунку покупця.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок пені нарахований позивачем в сумі 937, 93 грн. за період з 04.09.11 р. по 31.07.12 р. дійшов висновку про те, що він є помилковим, оскільки пеня може бути нарахована з моменту виникнення заборгованості - прострочення оплат по кожній поставці враховуючи досягнуту домовленість між сторонами щодо відстрочення оплати товару визначену п. 5.4 договору. Судом зроблено власний розрахунок по кожній накладній з урахуванням оплат відповідача та встановлено, що враховуючи поставку товару по накладних № 77 від 20.09.11р. на суму 1 714, 68 грн. та № 83 від 03.10.11р. на суму 787, 80 грн. і часткову оплату платіжними дорученнями № № 2034, 2055 на суму 2 000, 00 грн. стягненню підлягає пеня у розмірі 57, 79 грн., за неоплату товару поставленого по накладній № 97 від 03.11.11р. на суму 1 361, 94 грн. стягненню підлягає пеня у розмірі 103, 08 грн., за період з 03.01.12 р. по 02.07.12 р., товару по накладній № 99 від 24.11.11р. на суму 777, 00 грн. стягненню підлягає пеня у розмірі 58, 58 грн. за період з 24.01.12 р. по 23.07.12 р., по накладній № 108 від 27.12.11 р. на суму 1 616, 40 грн. стягненню підлягає пеня у розмірі 104, 58 грн. за період з 26.02.12 р. по 31.07.12 р.

Крім того, за несвоєчасну оплату товару поставленого за накладними № 47 від 05.07.11 р. на суму 2 670 грн., № 51 від 20.07.11р. на суму 2 352 грн., № 60 від 15.08.11р. на суму 1 160 грн. з урахуванням оплат відповідача стягненню підлягає пеня у розмірі 17, 17 грн.

Підсумовуючи вищезазначене судом встановлено, що стягненню підлягає пеня у розмірі 341, 20 грн.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено також розрахунок 3% річних нарахований позивачем з 04.09.11 р. по 31.07.12 р. в сумі 269, 44 грн. та встановлено, що розрахунок не є арифметично вірним і зроблений без урахування часткових проплат. За розрахунком суду стягненню підлягає 3 % річних у розмірі 71, 96 грн. нарахованих з 05.09.11 р. по 31.07.12 р.

За змістом ч.1 ст. 229 ГК України та ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неналежне виконання ним грошового зобов'язання.

Оскільки позивач не довів суду належними та допустимими доказами факту наявності у відповідача заборгованості за вказаним договором у сумі 12 439, 82 грн., та поставки товару на більшу суму, суд, з урахуванням заявлених вимог, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Крім того, судом встановлено, що 03.05.2011 року між Відповідачем-2 та Позивачем було укладено договір поруки згідно п. 3.1 якого Відповідач-2 (Поручитель) зобов'язався відповідати перед Позивачем (Кредитором) за виконання Відповідачем-1 (Боржником) своїх майнових зобов'язань. Відповідальність поручителя обмежена 1 000 грн.

Згідно п. 4.2 договору поруки Кредитор вправі звернутись до Поручителя наступного дня після відмови Боржника належним чином виконати зобов'язання за основним договором чи при відсутності відповіді Боржника на запит кредитора.

Позивач не дотримався вимог вказаної умови договору поруки.

Відповідно до п. 5.1 Договору поруки сторонами було погоджено термін дії Договору поруки - до 03.07.2012 року.

Позивачем не надано суду доказів надсилання Відповідачу-2 відповідного звернення та доказів відмови виконати зобов'язання за договором поруки.

У поданому до канцелярії господарського суду відзиві на позовну заяву Відповідачем-2 було зазначено, що термін дії Договору поруки встановлений до 03.07.12 р., у зв'язку з чим кредитор втратив право вимоги до поручителя - Відповідача-2.

У той же час у письмових поясненнях позивач зазначив, що відповідно до п. 4.2 договору поруки звернення кредитора до поручителя є правом, а не обов'язком товариства у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Оскільки від позивача до суду 01.10.12 р. на підставі ст. 22 ГПК України надійшла заява про відмову від позову в частині позовних вимог до ТОВ "УМС Трейдінг", суд приймає відмову позивача від позову у вказаній частині і припиняє провадження у справі в частині вимог до Відповідача-2 на підставі ст. 80 ГПК України.

Згідно ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Разом з тим відповідно до положень ч. 3 ст. 17 ГПК України справа прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудна іншому господарському суду, тому справа розглядається господарським судом Рівненської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Іноземного підприємства "Індра" (61124, м. Харків, Комінтернівський район, проспект Гагаріна буд. 167/1 код 34756148) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українська мультимедійна спілка"(33010, м. Рівне, вул. Хмільна, 40 код 32803049) 4 257 (чотири тисячі двісті п"ятдесят сім) грн. 82 коп. основного боргу, пені в сумі 341 (триста сорок одна) грн. 20 коп., 3 % річних в сумі 71 (сімдесят одна) грн. 96 коп. та 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 64 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В частині вимог до товариства з обмеженою відповідальністю «УМС Трейдінг»провадження у справі припинити.

Повний текст рішення складено 30.10.2012 року.

Суддя Гудзенко Я. О.