Рішення

від 15.08.2012 по справі 2-2496/12

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-2496/12

Категорія 33

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2012 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Ільєвої Т.Г. ,

при секретарі - Хлуд А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача: Управління Пенсійного фонду України у Фастівському районі Київської області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої фізичній особі нормативно-правовим актом, що визнаний незаконним,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з вказаним позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, (далі відповідач, Держказначейство), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Управління Пенсійного фонду України у Фастівському районі Київської області (далі третя особа, Управління ПФУ у Фастівському районі Київської області), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача за рахунок Державного бюджету України грошові кошти в розмірі 104 093,71 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що він є пенсіонером, інвалідом ІІ групи та постраждалим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії. Він має право на отримання пенсії по інвалідності у розмірі не нижче восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. 11 червня 2012 року позивач отримав довідку про виплачену йому пенсію у період з листопада 2002 по грудень 2007 року. За наслідками проведених нарахувань та перерахунків, позивачу, з 01 листопада 2002 року по 31 грудня 2007 року, УПФУ сплачувалася пенсія по інвалідності та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах 624,03 грн. по 2163,48 грн., що значно менше розміру пенсійного забезпечення, який гарантований позивачу положеннями Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Так, пенсія позивачеві у період з 01.11.2002 року по 31.12.2007 року нараховувалась у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету». Вказана Постанова Кабінету Міністрів України в частині розміру пенсій та додаткових пенсій, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнана незаконною рішенням суду, яке набрало законної сили. Таким чином, застосування третьою особою при нарахуванні та виплаті пенсії позивачеві визнаних незаконними норм Постанови Кабінету Міністрів України, завдало позивачеві майнової шкоди.

В судове засідання позивач та його представник не з'явились, про день, час та місце розгляду справи, в порядку ст. 74 ЦПК України, повідомлені належним чином, представник позивача направила на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи, в порядку ст. 74 ЦПК України, повідомлений належним чином. На адресу суду відповідач направив письмові заперечення в яких просив справу розглядати за відсутності представника відповідача, в позові відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи, в порядку ст. 74 ЦПК України, повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що позивач перебуває на пенсійному обліку в Управлінні ПФУ в Фастівському районі Київської області, є інвалідом ІІ групи та постраждалим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії. Обов'язок по проведенню зазначених виплат покладено на Управління Пенсійного фонду України.

Позивач 11 червня 2012 року отримав довідку про виплачену йому пенсію у період з листопада 2002 по грудень 2007 року. За наслідками проведених нарахувань та перерахунків, позивачу, з 01 листопада 2002 року по 31 грудня 2007 року, УПФУ сплачувалася пенсія по інвалідності та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах 624,03 грн. по 2163,48 грн., що значно менше розміру пенсійного забезпечення, який гарантований позивачу положеннями Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

Разом з тим, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 01.01.2002 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету», яка в подальшому була визнана Окружним адміністративним судом м. Києва незаконною в частині 19,91 щодо пп.пп. «а», «б» п. 2 в частині пенсій, додаткових пенсій, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Таким чином, позивач вважає, що йому невірно було розраховано пенсію на підставі незаконної Постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року, чим завдано майнову шкоду.

Відповідно до ст. 1175 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

При цьому, суд зазначає, що при вирішенні спору про відшкодування шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивачем не доведено, що при нарахуванні його пенсії застосовувались положення Постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету», внаслідок чого йому завдано шкоду.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставини, що правовідносини, які виникли між сторонами даної справи, регулюються нормами бюджетного законодавства та є такими, що мають соціальну природу.

Однак, відповідно до ч. 2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси осіб у спосіб, визначених законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1175, Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 88, 209, 213 215, 223 Цивільного процесуального кодексу України,суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволені позову ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача: Управління Пенсійного фонду України у Фастівському районі Київської області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої фізичній особі нормативно-правовим актом, що визнаний незаконним - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Т.Г. Ільєва