Рішення

від 13.11.2008 по справі 2-13/07-6/274/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Запорізької

області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

13.11.08                                                                                       

Справа №  2-13/07-6/274/08

Суддя   Місюра Л.С.

За позовом          

ОСОБА_1 м. Мелітополь Запорізької області

До          Товариства з

обмеженою відповідальністю “Оптово-роздрібна база “Промтовари” м. Мелітополь

Запорізької області

Про

стягнення  214 646 грн. 94 коп.

Суддя                    Місюра  Л.С.

За участю представників:

Від позивача:          ОСОБА_1

-паспорт НОМЕР_1,  ОСОБА_2-дов. № 1476

від 03.05.2006р.         

Від відповідача:          Киселева Л.І.

-генеральний директор, наказ № 7-к від 23.04.2003р. , Чуб А.Н. -  дор.  №

107 від 28.12.207р.

Розглянувши матеріали справи за

позовом ОСОБА_1 м. Мелітополь Запорізької області до Товариства з обмеженою

відповідальністю “Оптово-роздрібна база “Промтовари” м. Мелітополь Запорізької

області про  стягнення вартості частки

майна пропорційно долі у статутному фонді в сумі 214 646 грн. 94 коп.,  суддя

В С Т А Н О В И В:

Позивач в позовній заяві просив

стягнути з  відповідача вартість

частки майна пропорційно долі у статутному фонді в розмірі 5 727 грн. 46 коп.,

назначити проведення судової 

товарознавчу експертизу, поставив на 

вирішення експерту питання про те, яка дійсна ринкова вартість об'єктів

нерухомості, які належать відповідачу, назначити проведення судової

бухгалтерської експертизи, поставив на вирішення експерту питання про те, яка

вартість частки майна відповідача пропорційно долі позивача в статутному фонді

на момент виходу позивача з складу засновників.

Позивач неодноразово уточняв

позовні вимоги, остаточно просить стягнути з відповідача  вартість частки майна пропорційно долі у

статутному фонді в розмірі 214 646 грн. 94 коп.

Заяви були  прийняті судом, оскільки вони заявлені у

відповідності з вимогами ст. 22 ГПК України.

Відповідач позовні вимоги не визнав

з наступних підстав: свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в зв'язку

з сумнівами у правильності розрахунку її долі вона звернулась до аудитора,

надав йому баланс відповідача за станом на 30.04.2003 року оскільки інших

документів не мала. Відповідно до довідки аудитора №15 від 17.05.2004 року

вартість частки майна товариства пропорційна її долі в статутному фонді склала

24 669 грн. На час розгляду справи першої інстанції їй була сплачена сума

вартості частини майна пропорційно її долі у статутному фонді у розмірі

20065.00 грн. Вказані обставини позивач не заперечує в  судовому засіданні. Крім того, позивач

вважає, що балансова вартість майна та землі, що належать товариству не

відповідає фактичної її вартості, тому просить суд понудити відповідача

привести у відповідність вартості основних фондів (матеріальних необоротних

активів) у бухгалтерському обліку підприємства до реальної справедливої

вартості станом на 01.04.04р, але з заявою про вихід з товариства позивачка

звернулась 22.07.2003 року. Позивач не надав суду доказів того що балансова

вартість майна та землі що належать товариству не відповідає фактичної її

вартості, також позивач не надав суду доказів того, що розрахунок вартості

частки майна товариства пропорційно долі позивачки у статутному фонді

відповідно до балансу та зобов'язань товариства на день його виходу з

товариства зроблено не вірно, відповідно до вимог ст. 4, 12, 13, 50, 54 Закону

України "Про господарські товариства" та Статуту товариства , що не є

угодою. Згоди на проведення оцінки майна відповідно до ст. 7 Закону України

"Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в

Україні" суд не встановлював, а проведення обов'язкової оцінки майна у

разі виходу учасника товариства Законом не передбачено. Вихід учасника з

товариства зумовлює припинення корпоративних відносин між учасником і

товариством. Правовим наслідком виходу учасника є виникнення у товариства

зобов'язань щодо здійснення з ним розрахунків. Вказані зобов'язання товариство

виконанні в повному обсягу. Зокрема, ст. 54 Закону України «Про господарські

товариства»передбачають, що при виході учасника з товариства з обмеженою

відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства,

пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після

затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12

місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може

бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув

виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році

до моменту його виходу. Майно передане учаснику товариства тільки в

користування, повертається в натуральній формі без винагороди. Стаття 10 Закону

України «Про господарські товариства»передбачає право учасника у встановленому

порядку в будь-який час вийти з товариства, незалежно від згоди інших учасників

чи самого товариства. днем виходу учасника з товариства є день подачі ним заяви

про вихід з товариства у встановленому порядку. З заявою про вихід з товариства

позивач звернувся 22.07.2003 року, але з незрозумілих причин реальної вартості

об'єктів нерухомості, належних ТОВ «Промтовари»відповідно до висновку

експертизи визначена станом на 01.04.04 року. Відповідно до приписів п. 5 ч. 4

ст. 145 ЦК України до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства

з обмеженою відповідальністю належить: затвердження річної фінансової

звітності, розподіл прибутку і збитків товариства. Просить в задоволенні позову

позивачу відмовити.

Розгляд справи відкладався, в

судовому засіданні об'являлась перерва, розгляд справи зупинявся, у зв'язку з

надходженням касаційної скарги  позивача

на поставно Вищого господарського суду від 19.02.2008р. у справі №  2-13/07-6/274/08. 

За клопотанням сторін був

продовжений строк розгляду спору.

13.11.2008р. розгляд був справи продовжений

та прийнято рішення.

 Розглянувши матеріали справи, заслухавши

пояснення представників позивача та відповідача, суддя вважає, що уточнені

позовні вимоги підлягають   задоволенню з

наступних підстав:           

ТОВ «Промтовари», як юридична особа,

було зареєстровано 23.03.1994 року за № 834 та перереєстроване 08.12.1996 року

за № 1459 у виконавчому комітеті Мелітопольської міської ради.

10.12.1999 р. були внесені зміни до

Статуту ТОВ «Промтовари»(реєстраційний номер 02140811 Ю 0010089) та складено і

затверджено нову редакцію Установчого договору (редакція від 10.12.99 р.), в

якому визначено частку у статутному фонді ОСОБА_1 в грошовому виразі - 10329

грн.; у відсотковому відношенні -15,54%.

Згідно додатку № 1 до Статуту ТОВ

«Промтовари»ОСОБА_1 була учасником товариства.

Відповідно п. 4.5 Статуту

товариства ( у редакції від 10.12.1999 р.) (а. с. 41, т. 6), та пункту 12

Уставного договору статутний фонд складає 66 451 гривень. Частка кожного

учасника у статутному фонді Товариства визначається Установчим договором.

Згідно довідки відповідача (а. с.

101, т. 1) частка ОСОБА_1  у статутному

фонді складала 14,79 %. ОСОБА_1  вимагає

стягнути на свою користь вартість майна товариства пропорційно цієї частки.

Рішенням загальних зборів учасників

ТОВ «Промтовари»(протокол №1 від 22.04.03 р. а. с. 34-37, т. 1) ОСОБА_1  була виключена із складу учасників

товариства. Було вирішено провести розрахунок з виключеним учасником в порядку,

визначеним Установчим договором.

Не погодившись із рішенням

загальних зборів, ОСОБА_1   звернулась до

Мелітопольського місцевого суду із позовною заявою від 26.05.03 р. з вимогою

визнати недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ «Промтовари»від

22.04.03 р. Ухвалою Мелітопольського місцевого суду від 9.06.03 р. по справі

№2-3705/2003 р., яке набрало законної сили 25.06.03 р., затверджена мирова

угода між ОСОБА_1   та ТОВ

«Промтовари»(а. с. 108, т.1) в наступної редакції:

Затвердити  мирову угоду, укладену між  ОСОБА_1, ОСОБА_3  та ТОВ 

“ОРБ “Промтовари” .  Стягнути  з ТОВ 

“ОРБ “Промтовари”  на користь  ОСОБА_1 10329 грн., на користь ОСОБА_3 -9598

грн. Провадження по справі,  за позовом

ОСОБА_1, ОСОБА_3  к ТОВ  “ОРБ “Промтовари” , про  визнання недійсним  рішення 

припинити.

Слід відмітити , що в резолютивної

частині  ухвали текст мирової угоди, який

вказаний в описовій частині  ухвали,  не вказаний. Тобто, фактично  ухвалений 

зовсім другий текст мирової угоди, ніж той що вказаний в  описовій частині  ухвали.

 Більш того, текст мирової угоди, який вказаний

в описовій частині  ухвали та текст самої

мирової угоди , яка підписана  між

сторонами не відповідають один одному (а. с. 99, 108, т. 1), в тому числі в

тесті мирової угоди, яка підписана  між

сторонами , відсутні розміри вкладів.

В описовій частині  ухвали вказане наступне:

 ОСОБА_1 і ОСОБА_3 добровільно виходять зі

складу учасників товариства на підставі нотаріально посвідчених заяв.

Загальні збори ТОВ ОРБ «Промтовари»зобов'язуються в тижневий строк

скасувати рішення про виключення зі складу учасників ОСОБА_1 і ОСОБА_3 та винести

рішення про вихід ОСОБА_1 і ОСОБА_3 зі складу учасників на підставі поданих

ними заяв і провести розрахунок із учасниками, які вибули у наступному порядку:

- внески в статутний фонд

товариства виплатити в строк до 31.09.2003 року в таких розмірах: ОСОБА_1 -10

329 грн. ,  ОСОБА_3 -9 598 грн.

Кінцевий розрахунок

(вартість частки майна, яка пропорційна пайкам учасникам, які вибули та

належну їм частину прибутку) провести в строк, встановлений Засновницьким

договором и ст. 54 Закону «Про господарські товариства», тобто не пізніш 12

місяців з дню виходу. Вартість пайки учасникам, які вибули визнати у

відповідності з балансом, складеним до дню виходу. Вартість долей

учасників,  що вийшли, визначити

відповідно до балансу, який  буде

складений   на день виходу. 

ОСОБА_1 звільняється з посади

генерального директора товариства за власним бажанням з 23.04.2003 року.

ОСОБА_3 звільняється з посади заступника генерального директора товариства за

власним бажанням з 23.04.2003 року.

Загальні збори учасників ТОВ ОРБ «Промтовари»зобов'язується

скасувати рішення, яке винесене 22.04.2003 року, про звільнення від займаної

посади генерального директора ОСОБА_1 і заступника генерального директора

ОСОБА_3, та винести рішення про звільнення від займаної посади і ОСОБА_1 і ОСОБА_3

за власним бажанням.

Ця угода вступає в силу після

винесення ухвали суду про затвердження цієї Мирової угоди.

 Уклавши  

Мирову угоду сторони не мають матеріальних і моральних вимог по

відношенню один до одного по вищевказаної скарзі.

З процесуальними наслідками

укладання Мирової угоди, передбаченими ст. 227, 228 ЦПК України, сторони

ознайомлені.

Учасник товариства вважається таким

що  вийшов з товариства з обмеженою

відповідальністю з моменту прийняття загальними зборами рішення про виключення

учасника з товариства на підставі його заяви 

про вихід.

Така ж правова позиція

міститься  і в  пункті 3.5 

Рекомендації президії ВХСУ від 28.12.2007р. № 04-5/14.

Фактично  ОСОБА_1 була 

виведена зі складу учасників товариства 

рішенням загальних зборів, яке оформлено протоколом   від 22.08.2003р. № 4  (а. с. 45, т.1).

Однак, слід відмітити, що це

рішення було прийнято  в зв'язку с

внесенням  змін  в рішення загальних зборів, яке оформлено

протоколом   від 22.04.2003р. (а. с. 34,

т.1) , та на підставі ухвали Мелітопольського місцевого суду від 9.06.03 р. по

справі № 2-3705/2003 р.,  про

затвердження мирової угоди (а. с. 108, т.1) .

В ухвалі суду та в протоколі  від 22.08.2003р. № 4   вказано про те, що ОСОБА_1  звільняється з посади  генерального директора  з 23.04.2003р.

Таким чином, ОСОБА_1  вважається такою, що  вийшла з товариства з обмеженою

відповідальністю в квітні 2003р.

На підставі нотаріально посвідченої

заяви від 22.07.03 р., рішенням загальних зборів учасників (протокол № 4 від

22.08.03 р., а. с. 45, т. 1), ОСОБА_1 була виведена зі складу учасників

товариства. Цим же рішенням загальних зборів вирішено: провести розрахунок з

колишнім учасником в такому порядку: внески у статутний фонд товариства

виплатити в строк до 31.09.03 р., що складає:

ОСОБА_1 в розмірі 10 111 грн.

Кінцевий розрахунок (вартість

майна, пропорційно часткам колишніх учасників товариства і належну ним

частину прибутку) провести у строк, встановлений Засновницьким договором, тобто

не пізніше 12 місяців із дня виходу. Вартість часток колишніх учасників

визнати у відповідності із балансом, складеним станом на 01.05.03 р.

Протокол загальних зборів

учасників  ТОВ ОРБ «Промтовари»№ 4 від

22.08.03 р.  не був оскаржений у  встановленому законом порядку, а тому  є обов'язковим для виконання.

В матеріалах справи  знаходиться баланс  ТОВ ОРБ «Промтовари»станом на 30.04.2003р.,

згідно якому власний каптал  товариства

складає 166,8 тис. грн. (а. с.100, т. 1).

Згідно видаткового касового ордеру

№ 350 від 30.09.03р. ОСОБА_1 було повернуто внесок у Статутний фонд в сумі  10 111 грн. (а. с. 104, т.1).

Згідно видаткового касового ордеру

№ 137 від 27.04.04 р. на суму 6927,98 

грн. та квитанції про поштовий переказ №0091 від 7.10.04 р. на суму

1756,94 грн. ОСОБА_1 було повернуто доля в статутному фонді у розмірі 9954 грн.

з урахуванням утриманого прибуткового податку (1294,02 грн.), разом 20 065 грн.

Позивач  не заперечує про  отримання вказаних грошових сум, про що сам

вказує, в заяві про уточнення позовних вимог.

Цивільний кодекс України  в спірному періоді ще не діяв, а тому не може

бути застосований..

В статті 54 Закону України

"Про господарські товариства" зазначено, що при виході учасника з

товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується  вартість частини майна товариства,

пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після

затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12

місяців з дня виходу. 

Відповідно п. 5.5 Статуту

товариства ( у редакції від 10.12.1999 р.) (а. с. 16, т. 6), та пунктам 8 та 12

Уставного договору (а. с. 45, т. 6) при виході учасника з  товариства, йому сплачується вартість частки

майна товариства, пропорційно його частці 

в статутному  фонді. Виплата

провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з

товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. 

Таким чином, з статті 54  Закону України "Про господарські

товариства" , Статуту товариства та Установчого  договору товариства  вбачається, що оскільки  виплата проводиться після  затвердження звіту за рік, то  ціни для 

визначення вартості майна слід 

застосовувати ті, що діяли після 

закінчення 2003 року, в той час, як  

з тексту  описової частини ухвали

про затвердження мирової угоди та  з

тесту  протоколу  № 4 від 22.08.03 р. (а. с. 45, т. 1)

вбачається, що вартість частки майна, яка пропорційна пайкам учасникам,  що вийшли, визначити відповідно до балансу,

який  буде складений   на день виходу.  При цьому в 

тексті  описової частини ухвали

про затвердження мирової угоди вказано, що вартість частки майна, яка пропорційна

пайкам учасникам, які вибули та належну їм частину прибутку) провести в строк,

встановлений Засновницьким договором и ст. 54 Закону «Про господарські

товариства», тобто не пізніш 12 місяців з дню виходу.

В пункті 3.5. Рекомендації Президії

Вищого господарського суду України «Про практику застосування законодавства у

розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» №04-5/14 від 28.12.2007

р. надані  з цього приводу наступні

роз'яснення: «Відповідно до статей 126, 135, 148, 151 ЦК України учасники

повних товариств, створених на невизначений строк, командитних товариств,

товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю мають право вийти з цих

товариств.  Відповідно до статті 54

Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства

з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна

товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі та

частину прибутку, одержаного товариством у відповідному році до виходу

учасника».

Також в пункті 3.7 цих Рекомендацій

додатково зазначається  наступне:

«Вартість майна товариства, яка враховується у визначенні частки, вартість якої

належить до сплати учаснику, що вибув, визначається як сумарна вартість активів

товариства за вирахуванням його зобов'язань. 

Господарським судам у вирішенні спорів, пов'язаних з визначенням та/або

стягненням вартості частки майна, належної до сплати учаснику, що вибув, слід

задовольняти клопотання сторони про проведення оцінки майна товариства

суб'єктом оціночної діяльності з метою визначення вартості такої частки».

Згідно зі  статтею 143 

УПК України  та статті 41 ГПК

України  для роз'яснення  питань, 

що виникають  при вирішенні  спорів і потребують спеціальних знань, суд

назначає  судову експертизу.

Оскільки в суду виникли  сумніви відносно вартості майна ТОВ

«Промтовари», судом першої інстанції загальної юрисдикції були призначені та

проведені судові експертизи з метою визначення реальної вартості об'єктів

нерухомості, належних ТОВ «Промтовари».

Згідно висновку судової будівельно-технічної

експертизи від 14.02.2005 ринкова вартість майнового комплексу, розташованого

«по вулиці О.Невського, 93 у м. Мелітополь складає 1107756 гривень, вартість

майнового комплексу магазина № 16 по вулиці Дзержинського, 35 у м. Мелітополі

складає 105326 гривень, ринкова вартість магазина № 19 по вулиці Свердлова, 4 у

м. Мелітополь складає 106427 гривень, ринкова вартість 1/10 частини підсобного

складського приміщення - площею 29,1 м2 по вулиці Дзержинського,

35/2 у м. Мелітополі складає 1916 гривень.

Згідно з висновком судової

експертизи № 1649 від 02.12.2004 року вартість земельної ділянки, розташованої

по вулиці Дзержинського, 35 у м. Мелітополі, що належить ТОВ

«Промтовари»складає 37029 гривень.

Згідно з  висновком судової експертизи №  1652 

від 02.12.2004 року вартість земельної ділянки, розташованої по вулиці

Свердлова, 4 у м. Мелітополі, що належить ТОВ «Промтовари»складає 17707

гривень.

Згідно з висновком судової

експертизи № 1652 від 02.12.2004 року вартість земельної ділянки, розташованої

по вулиці Свердлова, 4 у м. Мелітополі, що належить ТОВ «Промтовари»складає 31

623 гривні.

Згідно з висновком судової

експертизи № 1655 від 02.12.2004 року вартість земельної ділянки, розташованої

по вулиці Дзержинського, 35/2 в м. Мелітополі, що належить ТОВ

«Промтовари»складає 5662 гривні.

Відповідно  висновку судово-економічної експертизи №

42/266/81 від 06.04,2006 року сума вартості долі майна ОСОБА_1 у складі майна

ТОВ «Промтовари»складає 224 600 гривень 94 копійки. З цієї суми ОСОБА_1 вже

отримала суму 9954 грн., тому  слід

присудити на її користь 214 646,94 грн.

Те, що  при визначені вартості майна  застосовуються   ринкова вартість майна, передбачається

статтею 9 Закону   України  “Про оцінку майна, майнових прав та

професійну оціночну діяльність в Україні”.

Крім того, п. п. 1,2 Положення

(стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової

звітності", затверджено Наказом Міністерства фінансів України 31.03.1999

р. N 87, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 р. за №391/3684,

цим Положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи підготовки

фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. Норми

цього Положення (стандарту) застосовувати до фінансової звітності підприємств,

організацій та інших юридичних осіб (далі - підприємства) усіх форм власності

(крім бюджетних установ) і консолідованої фінансової звітності.

Пунктом 2 Наказу Міністерства

фінансів України 27.04.2000 р. N 92 установлено, що 2.1. Положення (стандарт) 7

набуває чинності з 1 липня 2000 року. 2.2. "Інші нормативні акти

Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку діють у частині, що не

суперечить Положенню (стандарту) 7.

Положення (стандарт)

бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" затверджено Наказ

Міністерства фінансів України 27.04.2000 р. N 92, зареєстровано в Міністерстві

юстиції України 18 травня 2000 р. за № 

288/4509) Переоцінка основних засобів (п. 16), ним передбачено:

Підприємство може переоцінювати

об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво

відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки

об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів

групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

Переоцінка основних засобів тієї

групи, об'єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою

регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася

від справедливої вартості.

Пункт 19 цього Положення

(стандарту) встановлює, що сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних

засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки - до складу

витрат, крім випадків, що наведені в пункті 20 Положення (стандарту) 7.

Таким чином, зазначені норми

законодавства, зобов'язують підприємства дотримуватись справедливої оцінки

основних засобів на дату складання балансу.

Термін «Справедлива

вартість»наведено у Наказі  Міністерства

фінансів України N 163 від 07.07.99 р. (зареєстрованого в Міністерстві юстиції

України 23 липня 1999 р. за N 499/3792) Про затвердження Положення (стандарту)

бухгалтерського обліку 19 -справедлива вартість - сума, за якою може бути

здійснений обмін активу, або оплата зобов'язання в результаті операції між

обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Відповідно до Закону України від

28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», справедлива

ринкова ціна - це ціна, .за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому

власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а

покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є

взаємно незалежними юридичне та фактично, володіють достатньою інформацією про

такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку Ідентичних

(а за їх відсутності- однорідних) товарів (робіт, послуг).

Таким чином, можна зробити

висновки, що експертна оцінка основних засобів проведена у відповідністю із

діючими методиками, правильність оцінки ринкової вартості цих об'єктів

сторонами не оспорювалась, а поняття «Справедлива вартість»та «Справедлива

ринкова ціна»с тотожними за змістом.

Доводи відповідача відносно того,

що експерт  досліджував не всі необхідні

документи, судом не приймається, оскільки представники  відповідача в судовому засіданні  заявили , що вони не  надавали 

експерту документи, тому, що були против призначення експертиз. Таким

чином,  експертом не були  досліджені всі документи за виною відповідача.

Згідно статтям 1, 7,  9, 10 Закону  

України “Про судову експертизу”   

судова експертиза  -  це 

дослідження  експертом  на  

основі спеціальних  знань  матеріальних 

об'єктів,  явищ і процесів,  які містять 

інформацію  про  обставини  

справи,   що   перебуває  

у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

 Судово-експертну діяльність        здійснюють        державні спеціалізовані  установи, 

а  також  у 

випадках  і   на  

умовах, визначених  цим  Законом, 

судові експерти,  які не є

працівниками зазначених установ.

До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи  судових  

експертиз   Міністерства юстиції

України; науково-дослідні установи 

судових експертиз,  судово-медичні

та  судово-психіатричні  установи 

Міністерства  охорони  здоров'я України; експертні служби   Міністерства   внутрішніх 

справ  України, Міністерства

оборони України,  Служби безпеки України

та Державної прикордонної служби України.

Для проведення деяких видів експертиз, 

які  не  здійснюються виключно державними

спеціалізованими установами, за рішенням особи або органу,  що призначили судову  експертизу, 

можуть  залучатися крім  судових 

експертів  також інші фахівці з

відповідних галузей знань.

Атестовані відповідно  до 

цього   Закону   судові  

експерти включаються  до  державного Реєстру атестованих судових

експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.

 Особа або орган,  які призначили  судову 

експертизу,  можуть доручити  її 

проведення  тим  судовим експертам,  яких внесено до державного Реєстру

атестованих судових експертів,  а  у 

випадках, передбачених 

частиною  четвертою  статті 7 цього Закону,  - іншим фахівцям з відповідних галузей знань.

Судовими експертами можуть бути

особи,  які  мають 

необхідні знання  для  надання 

висновку  з  досліджуваних питань.    

Судовими  експертами державних спеціалізованих установ

можуть бути    фахівці,    які   

мають    відповідну    вищу    

освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень  

не  нижче  спеціаліста, 

пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта

з певної  спеціальності.     

До 

проведення  судових  експертиз, 

крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами,

можуть залучатися також  судові  експерти, 

які  не  є працівниками цих установ,  за умови,   

що    вони     мають    

відповідну     вищу     освіту, освітньо-кваліфікаційний  рівень 

не  нижче  спеціаліста, 

пройшли відповідну 

підготовку  в  державних  

спеціалізованих   установах

Міністерства юстиції України,  атестовані

та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку,  передбаченому цим  Законом. 

Судом  проведення експертизи було доручено

експертам, яким надано право проводити судові експертизи.  Експерт Лещенко К.І. також є спеціалістом,

яку надано право проводити судові експертизі, що підтверджується  свідоцтвом 

№ 455 та всіма матеріалами справи.

Відповідач не довів, що експерти не

вірно  визначили вартість майна.

Суддя вважає, що висновки  судових експертів містять   докладний опис проведених досліджень,

експертами зроблені висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені   судом питання. Експертом  були дотримані  всі норми законодавства, яки регулюють

питання проведення товарознавчих експертиз, в тому числі експертом були

додержані  всі вимоги Інструкції про

призначення  та проведення судових

експертиз та Науково -методичних рекомендації з питань підготовки  та призначення судових  експертиз, затверджених наказом Міністерства

юстиції України № 53/5 від 08.10.1998р. та зареєстрованих в Міністерстві

юстиції України 03.11.1998р. за № 705/3145.

За таких обставин, вимоги позивача

обґрунтовані.

Заперечення відповідача до уваги не

приймаються  по викладеним вище

обставинам.

Судові витрати покладаються на

відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 41, 44 -49,

75, 82 -85 ГПК України, суддя 

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити . Стягнути з

Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптово-роздрібна база “Промтовари” м.

Мелітополь Запорізької області, вул.. Олександра Невського, 93   на користь ОСОБА_1 м. Мелітополь Запорізької

області, вул.. Харківська, 71 вартість 

частки майна  в статутному

фонді  в сумі  214 646 грн. 94 коп., витрати по держмиту в

сумі 2 146 грн. 46 коп., надавши наказ.

Суддя                                                                                                               

Л.С. Місюра

Рішення підписано та передано на

відправку:   13.11.2008р.