Рішення

від 26.10.2012 по справі 2-3780/12

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-3780/12

26.10.2012

РІШЕННЯ

Іменем України

22 жовтня 2012 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Волчка А.Я.

за участю секретаря Равлюк Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»до ОСОБА_1, треті особи без самостійних вимог: товариство з обмеженою відповідальністю «Семінал», ОСОБА_2, ОСОБА_3, про звернення стягнення на майно, передане в іпотеку, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2012 року позивач ПАТ «Комерційний банк «Надра»звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи без самостійних вимог: товариство з обмеженою відповідальністю «Семінал», ОСОБА_2, ОСОБА_3, про звернення стягнення на майно, передане в іпотеку.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що 09 лютого 2006 року між позивачем та ТОВ «Семінал»було укладено договір кредитної лінії № 25/5/2005/840-К/7 із наступними змінами та доповненнями. відповідно до якого позивач відкрив ТОВ «Семінал»не відновлювальну мультивалютну кредитну лінію в сумі 9 200 000 доларів США строком на 60 місяців з 09 лютого 2006 року до 09 лютого 2011 року. Транші за вказаним кредитним договором видавались на підставі додаткових угод: № 1 від 10 лютого 2006 року, № 2 від 14 лютого 2006 року. № 3 від 28 березня 2006 року, № 4 від 02 червня 2006 року, № 7 від 02 листопада 2007 року, № 8 від 22 січня 2008 року, № 10 від 28 січня 2009 року. Так, згідно з кредитним договором ТОВ «Семінар»було перераховано 65 979 138,70 гривень та 11 818 000 євро.

Позивач свої зобов'язання щодо надання кредиту відповідно до умов кредитного договору виконав повністю.

Виконання за кредитним договором забезпечується договорами іпотеки, а саме: договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 393 від 22 лютого 2006 року, з наступним змінами, відповідно до якого ОСОБА_5, як майновий поручитель ТОВ «Семінал», передала в іпотеку 9 земельних ділянок загальною площею 17,7363 га, що знаходяться на території Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 391 від 22 лютого 2006 року, з наступним змінами, відповідно до якого ОСОБА_2, як майновий поручитель ТОВ «Семінал», передала в іпотеку 13 земельних ділянок загальною площею 27,2867 га, що знаходяться на території Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 393 від 22 лютого 2006 року, з наступним змінами, відповідно до якого ОСОБА_6, як майновий поручитель ТОВ «Семінал», передав в іпотеку 7 земельних ділянок загальною площею 24,6171 га, що знаходяться на території Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 389 від 22 лютого 2006 року, з наступним змінами, відповідно до якого ОСОБА_3, як майновий поручитель ТОВ «Семінал», передав в іпотеку 13 земельних ділянок загальною площею 19,2346 га, що знаходяться на території Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

В порушення вимог кредитного договору та вимог законодавства ТОВ «Семінал»неналежним чином виконало свої зобов'язання за вказаним договором, у зв'язку з чим станом на 31 серпня 2012 року загальна сума заборгованості ТОВ «Семінал»перед ПАТ «КБ «Надра» відповідно до розрахунку суми заборгованості складає 308 634 231,01 грн., а саме: за основним зобов'язанням в національній валюті -65 979 138,70 грн., за основним зобов'язанням в іноземній валюті -11 818 000 євро, заборгованість за нарахованими відсотками в національній валюті -55 850 818,26 грн., заборгованість за нарахованими відсотками в іноземній валюті -6 813 240,93 грн.

В порушення вимог Закону України «Про іпотеку»та умов вказаних договорів іпотеки іпотекодавці без узгодження з іпотекодержателем, тобто позивачем, змінили цільове призначення, межі та кадастрові номери спільних земельних ділянок. Більше того, всі зазначені ділянки були продані шляхом укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок з ТОВ «Укр«Земторг». ТОВ «Укр«Земторг», в свою чергу. перепродало земельні ділянки наступному покупцю ТОВ «Консалтингове агентство «Рєст-експерт». ТОВ «Консалтингове агентство «Рєст-експерт»здійснило наступний поділ земельних ділянок на частини, отримало нові кадастрові номери та в подальшому продало земельні ділянки відповідачу ОСОБА_1, а саме: земельну ділянку площею 1,5085 га, кадастровий номер 3222485800:02:002:0042, та земельну ділянку площею 1,5065 га, кадастровий номер 3222485800:02:002:0041, які станом на 09 лютого 2006 року становили земельну ділянку площею 3,0150 га, кадастровий номер 3222485800:02:002:0030, яка належала ОСОБА_3, а також земельну ділянку площею 0,9917 га, кадастровий номер 3222485800:02:006:0011, та земельну ділянку площею 6,2985 га, кадастровий номер 3222485800:02:006:00125, які станом на 09 лютого 2006 року становили земельну ділянку площею 3,0150 га, кадастровий номер 3222485800:02:006:0008, яка належала ОСОБА_2

З урахуванням вимог законодавства до нового власника предмета іпотеки, яким є відповідач, перейшли всі права і обов'язки іпотекодавця за іпотечними договорами у тому ж обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. ОСОБА_1 набув статусу іпотекодавця за іпотечними договорами і несе відповідальність відповідно до умов договорів іпотеки за невиконання позивальником кредитного договору.

20 липня 2012 року позивачем було надіслано відповідачу та третім особам повідомлення про порушення основного зобов'язання з вимогою усунути порушення та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки. До теперішнього часу порушення основного зобов'язання не усунуті, кошти банку не сплачені.

Посилаючись на викладене вище та вимоги законодавства, позивач просив суд: в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Семінал»перед ПАТ «КБ «Надра»за договором кредитної лінії № 25/5/2005/840-К/7 від 09 лютого 2006 року сумі 308 634 231,02 грн. звернути стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, а саме 4 земельні ділянки, що належать на праві приватної власності ОСОБА_1, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1, які стали предметом іпотеки та знаходяться на території Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області з цільовим призначенням «землі житлової та громадської забудови, а саме: земельну ділянку площею 1,5085 га, кадастровий номер 3222485800:02:002:0042, земельну ділянку площею 1,5065 га, кадастровий номер 3222485800:02:002:0041, земельну ділянку площею 0,9917 га, кадастровий номер 3222485800:02:006:0011, земельну ділянку площею 6,2985 га, кадастровий номер 3222485800:02:006:0012, - шляхом проведення прилюдних торгів; визначити ціну продажу предметів іпотеки, стягнути з відповідача витрати з оплати судового збору в розмірі 3 219,00 грн.

Позивач у судове засідання не з'явився направив свого представника, яка позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Відповідач в судове засідання теж направив свого представника, яка проти позову заперечувала, просила відмовити у їх задоволенні, вказуючи на те, що позивач не заявляв вимог про стягнення заборгованості з позичальника ТОВ «Семінал», а тому звернення стягнення на майно є передчасним. До того ж, позивачем не надано доказів того, що належні відповідачу на праві власності земельні ділянки є предметом іпотеки, зважаючи на їх ідентифікуючі ознаки -кадастрові номери та розміри.

Треті особи в судове засідання не з'явились, своїх представників не направили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, інформацію про причини своєї неявки та про свою позицію щодо позову суду не надали.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09 лютого 2006 року між позивачем та ТОВ «Семінал»було укладено договір кредитної лінії № 25/5/2005/840-К/7 із наступними змінами та доповненнями. відповідно до якого позивач відкрив ТОВ «Семінал»не відновлювальну мультивалютну кредитну лінію в сумі 9 200 000 доларів США строком на 60 місяців з 09 лютого 2006 року до 09 лютого 2011 року. Транші за вказаним кредитним договором видавались на підставі додаткових угод: № 1 від 10 лютого 2006 року, № 2 від 14 лютого 2006 року. № 3 від 28 березня 2006 року, № 4 від 02 червня 2006 року, № 7 від 02 листопада 2007 року, № 8 від 22 січня 2008 року, № 10 від 28 січня 2009 року, відповідно до яких позивач взяв на себе зобов'язання перерахувати ТОВ «Семінал»в кредит грошові кошти на загальну суму 65 979 138,70 гривень та 11 818 000 євро.

Виконання за вище вказаним кредитним договором було забезпечено договорами іпотеки, а саме: договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 393 від 22 лютого 2006 року, з наступним змінами, відповідно до якого ОСОБА_5, як майновий поручитель ТОВ «Семінал», передала в іпотеку 9 земельних ділянок загальною площею 17,7363 га, що знаходяться на території Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 391 від 22 лютого 2006 року, з наступним змінами, відповідно до якого ОСОБА_2, як майновий поручитель ТОВ «Семінал», передала в іпотеку 13 земельних ділянок загальною площею 27,2867 га, що знаходяться на території Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в тому числі, зважаючи на договір № 6 про внесення змін до договору іпотеки від 30 жовтня 2007 року, і земельну ділянку площею 7,2902 га, кадастровий номер 3222485800:02:006:0008; договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 393 від 22 лютого 2006 року, з наступним змінами, відповідно до якого ОСОБА_6, як майновий поручитель ТОВ «Семінал», передав в іпотеку 7 земельних ділянок загальною площею 24,6171 га, що знаходяться на території Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 389 від 22 лютого 2006 року, з наступним змінами, відповідно до якого ОСОБА_3, як майновий поручитель ТОВ «Семінал», передав в іпотеку 13 земельних ділянок загальною площею 19,2346 га, що знаходяться на території Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в тому числі, зважаючи на договір № 3 про внесення змін до договору іпотеки від 30 жовтня 2007 року, і земельну ділянку площею 3,0150 га, кадастровий номер 3222485800:02:002:0030.

Відповідно до довідки ПАТ КБ «Надра»№ 14-10-12355 від 03 вересня 2012 року заборгованість ТОВ «Семінал»по договору кредитної лінії № 25/5/2005/840-К/7 від 09 лютого 2006 року перед позивачем станом на 31 серпня 2012 року складає 308 634 231,01 грн., а саме: за основним зобов'язанням в національній валюті -65 979 138,70 грн., за основним зобов'язанням в іноземній валюті -11 818 000 євро, заборгованість за нарахованими відсотками в національній валюті -55 850 818,26 грн., заборгованість за нарахованими відсотками в іноземній валюті -6 813 240,93 грн.

Рішенням Киво-Святошинського районного суду Київської області від 23 грудня 2011 року було встановлено, що третьою особою ОСОБА_3 18 грудня 2009 року було укладено з ТОВ «Укр«Земторг»договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого було відчужено земельну ділянку площею 3,0150 га, кадастровий номер 3222485800:02:002:0030, що знаходиться в межах села Петрівське Києво-Святошинського району Київської області. ТОВ «Укр«Земторг»в свою подальшому продало 30 грудня 2009 року по договору купівлі-продажу дану земельну ділянку ТОВ «Консалтингове агентство «Рєст-експерт». ТОВ «Консалтингове агентство «Рєст-експерт», отримавши у власність цю земельну ділянку, здійснило її поділ на дві рівні частини площею 1,5085 га. 19 травня 2010 року за договорами купівлі-продажу ТОВ «Консалтингове агентство «Рєст-експерт»продало ОСОБА_1 дві земельні ділянки площею 1,5085 га, кадастровий номер 3222485800:02:002:0042, та земельну ділянку площею 1,5065 га, кадастровий номер 3222485800:02:002:0041.

20 липня 2012 року позивачем було надіслано відповідачу та третім особам повідомлення про порушення основного зобов'язання з вимогою усунути порушення та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи зміст заявлених вимог, суд приходить до висновку про необхідність аналізу наступних правових норм.

У відповідності до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

У ст. 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Зважаючи на ч.ч. 2, 3 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

У ч. 1 ст. 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Виходячи з вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Зважаючи на ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 388 ЦК України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи зі змісту ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Згідно зі ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

У ст. 590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі ліквідації юридичної особи-заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 593 ЦК України передбачено, що право застави припиняється у разі втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Абзацом 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України проголошено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У ч. 2 ст. 1047 ЦК України визначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Зважаючи на ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1. 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 79 ЗК України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно зі ст. 132 ЗК України угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються. Угоди повинні містити: а) назву сторін (прізвище, ім'я та по батькові громадянина, назва юридичної особи); б) вид угоди; в) предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо); г) документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку; ґ) відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки; д) відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо); е) договірну ціну; є) права та обов'язки сторін; ж) кадастровий номер земельної ділянки; з) момент переходу права власності на земельну ділянку.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку»визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Зважаючи на зміст ст. 3 Закону України «Про іпотеку»іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку»визначено, що іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити таку істотну умову, як опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про іпотеку»у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

У відповідності до ст. 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Пунктом 2 Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2010 року № 749, визначено, що кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальний цифровий код (номер) земельної ділянки, що не повторюється на всій території України, присвоюється земельній ділянці під час проведення її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування такої ділянки.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зважаючи на ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Аналізуючи вище перелічені правові норми в розрізі наданих суду матеріалів, суд приходить до наступних висновків.

З огляду на ст. 132 ЗК України, ст. 18 Закону України «Про іпотеку», Вимоги до структури, змісту та формату оформлення результатів робіт із землеустрою в електронному вигляді (обмінного файлу), затверджених Наказом Держкомзему України № 573 від 02 листопада 2009 року, та п. 2 Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2010 року № 749, ідентифікуючими ознаками земельної ділянки є: її місце розташування, площа, цільове призначення, склад угідь, правовий режим, кадастровий номер тощо.

При перевірці зазначених в договорах іпотеки ідентифікуючих ознак земельних ділянок, переданих в іпотеку з метою забезпечення зобов'язань ТОВ «Семінал»перед позивачем за договором кредитної лінії № 25/5/2005/840-К/7 від 09 лютого 2006 року, судом не було виявлено жодних схожостей з ідентифікуючими ознаками спірних земельних ділянок, окрім розміщення їх на території с. Петрівського Києво-Святошинського району Київської області.

Тобто, в порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України суду не було надано позивачем жодного належного доказу того, що спірні земельні ділянки були предметом іпотеки з метою забезпечення зобов'язань ТОВ «Семінал»перед позивачем за договором кредитної лінії № 25/5/2005/840-К/7 від 09 лютого 2006 року, що позбавляє суд можливості прийти до висновку про законність та обґрунтованість вимог банку.

Посилання позивача на рішення Киво-Святошинського районного суду Київської області від 23 грудня 2011 року не доводять того, що вказані ПАТ «КБ «Надра»земельні ділянки перебували в іпотеці, так як, по-перше, це рішення стосується лише двох цих ділянок - площею 1,5085 га, кадастровий номер 3222485800:02:002:0042, та площею 1,5065 га, кадастровий номер 3222485800:02:002:0041, а, по-друге, у ньому лише констатовано факт поділу однієї із земельних ділянок площею 3,0150 га, кадастровий номер 3222485800:02:002:0030, на дві частини, в результаті чого утворились спірні земельні ділянки площею 1,5085 га, кадастровий номер 3222485800:02:002:0042, та площею 1,5065 га, кадастровий номер 3222485800:02:002:0041.

Однак даний факт лише підтверджує втрату предмету іпотеки, так як на його місці з'явились нові земельні ділянки з іншими ідентифікуючими ознаками, які не були предметом договору іпотеки, а тому звернення стягнення на них у даному разі неможливе, так як відсутня головна законна підстава такого стягнення -наявність договору іпотеки, предметом якого є саме ці ділянки.

Вказівка позивача на ст. 23 Закону України «Про іпотеку»у даному разі не може бути прийнята судом до уваги, так як мав місце не лише перехід права власності на предмет іпотеки, а й подальший поділ земельної ділянки, що призвів до втрати самого предмета іпотеки. При чому цей поділ носив законний характер, так як був здійснений ТОВ «Консалтингове агентство «Рєст-експерт», який в силу ст.ст. 330 та 388 ЦК України набув права власності на земельну ділянку площею 3,0150 га, кадастровий номер 3222485800:02:002:0030, що знаходиться в межах села Петрівське Києво-Святошинського району Київської області, як добросовісний набувач, і мав право здійснювати поділ своєї земельної ділянки. Доказів того, що ТОВ «Консалтингове агентство «Рєст-експерт»було відомо про перебування земельної ділянки в іпотеці суду надано не було.

Тобто, відповідач придбавав по договору купівлі-продажу спірні земельні ділянки площею 1,5085 га, кадастровий номер 3222485800:02:002:0042, та площею 1,5065 га, кадастровий номер 3222485800:02:002:0041, що знаходиться в межах села Петрівське Києво-Святошинського району Київської області, які з огляду на їх ідентифікуючі ознаки вже не були предметом іпотеки, а отже, на підставі ст.ст. 330 та 388 ЦК України він набув права власності на них як добросовісний набувач, і його право власності є непорушним в силу ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 41 Конституції України.

Суд не знаходить жодної правової норми, яка б стверджувала, що у разі поділу земельної ділянки, яка є предметом іпотеки, в результаті якого утворюються нові земельні ділянки, тобто такі, які мають нові ідентифікатори, іпотека зберігається і розповсюджується на новоутворені земельні ділянки. Законодавець закріпив лише збереження дійсності іпотеки у разі переходу права власності на предмет іпотеки до інших осіб, проте, як було вже зазначено, у даному випадку мали місце й інші обставини. які унеможливлюють застосування цього правила.

Більш того, у даному випадку суд вбачає, що, так як внаслідок поділу земельної ділянки було втрачено її ідентифікуючі ознаки, без яких земельна ділянка не може існувати, зважаючи на зміст ст. 79 ЗК України, п. 2 Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2010 року № 749, та Вимог до структури, змісту та формату оформлення результатів робіт із землеустрою в електронному вигляді (обмінного файлу), затверджених Наказом Держкомзему України № 573 від 02 листопада 2009 року, і на її місці було утворено нові земельні ділянки з іншими ідентифікаторами, то мала місце втрата предмета іпотеки, а отже, в силу ч. 1 ст. 575 та п. 2 ч. 1 ст. 593 ЦК України право іпотеки на земельну ділянку площею 3,0150 га, кадастровий номер 3222485800:02:002:0030, що знаходиться в межах села Петрівське Києво-Святошинського району Київської області, було припинено.

До того ж, позивач, виходячи з його вимог, стверджував, що спірні земельні ділянки на час розгляду спору належать на праві власності саме відповідачу, проте знову ж таки в порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України не надав на підтвердження цього жодного належного доказу. На час розгляду даної справи суд в силу ч. 2 ст. 19 Конституції України обмежений вимогами ЦПК України з власної ініціативи витребовувати будь-які докази, дані дії відповідно до ст.ст. 10, 130, 133, 135 ЦПК України він може вчинити лише за клопотанням особи, яка бере участь у справі, поданим згідно зі ст.ст. 133, 134 ЦПК України. Право заявляти клопотання відповідачу та його представнику було роз'яснено у судовому засіданні, проте цим правом вони не скористались.

Відсутність доказів належності відповідачу на праві власності спірних земельних ділянок є для суду додатковою підставою для відмови у позові, так як у разі перебування цих земель на праві власності у інших громадян та юридичних осіб, рішенням про задоволення позову можуть бути порушені права осіб, які не брали участь у справі, а виконання цього рішення буде неможливим через відмінність відповідача та особи, за якою зареєстровано право власності на стягуване майно.

Отже, зважаючи на наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, з огляду на положення ст. 213 ЦПК України, суд вважає за необхідне позов залишити без задоволення.

Зважаючи на вищенаведене, відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 13, 41 Конституції України, ст.ст. 3, 15, 16, 182, 321, 328, 330, 388, 526, 527, 554, 572, 575, 589, 590, 593, 599, 610, 1046, 1047, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 79, 132 ЗК України, ст.ст. 1, 3, 18, 23, 33 Закону України «Про іпотеку», п. 2 Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2010 року № 749, Вимогами до структури, змісту та формату оформлення результатів робіт із землеустрою в електронному вигляді (обмінного файлу), затверджених Наказом Держкомзему України № 573 від 02 листопада 2009 року, керуючись ст.ст. 3, 4, 14, 10, 15, 60, 61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»до ОСОБА_1, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Семінал», ОСОБА_2, ОСОБА_3, про звернення стягнення на майно, передане в іпотеку, -відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області протягом 10 днів, починаючи з дня наступного після його проголошення.

Суддя: А.Я.Волчко