Вирок

від 03.10.2012 по справі 1-1054/11

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 1-1054/11

В И Р О К

іменем України

"03" жовтня 2012 р.

Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого- судді Трусової Т.О.,

при секретарі Маляр Н.В.,

за участю:прокурора Лисенка В.В., потерпілої ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, підсудного ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Червонограда Львівської області, громадянина України, українця, неодруженого, з повною вищою освітою, приватного підприємця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, несудимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

12 лютого 2011 року приблизно о 16-00 год. ОСОБА_5, керуючи автомобілем «ВАЗ-21099»д.н.з. НОМЕР_1 рухався проїзною частиною вул. Дніпровська Набережна зі сторони вул. Здолбунівської в напрямку вул. А.Ахматової в м. Києві. Керуючи транспортним засобом, ОСОБА_5 порушив вимоги п.п. 2.3.б., 12.1 Правил дорожнього руху України, згідно яких: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну… (п. 2.3.б.); під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним (п. 12.1.).

Порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_5 виявилось в тому, що він не стежив за дорожньою обстановкою і не обрав безпечну швидкість, внаслідок чого на проїзній частині вул. Дніпровська Набережна навпроти будинку № 23 при гальмуванні його транспортний засіб втратив керованість та виїхав за межі проїзної частини, де зіткнувся з електроопорою, на якій був встановлений металевий ящик з електрообладнанням (котролер). Від удару металевий ящик упав на пішохода ОСОБА_2, надавши її тілу прискорення, внаслідок чого остання упала і, ударившись правою тім*яно-скроневою ділянкою голови об асфальтове покриття дороги, отримала тяжкі тілесні ушкодження. Порушення правил безпеки дорожнього руху України водієм ОСОБА_5 знаходяться в причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме з заподіянням потерпілій ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 вину у вчиненні злочину та заявлений потерпілою цивільний позов не визнав пославшись на те, що порушень вимог ПДР України він не допускав, а дорожньо-транспортна з участю його автомобіля пригода стала наслідком непереборної сили, так як в результаті різкого зниження температури повітря на дорозі утворилася сильна ожеледиця, і цю обставину він об*єктивно не міг передбачити, так як дорожнє покриття нічим не відрізнялося від того, по якому він їхав раніше. Підсудний також зазначив, що він не бачив як після падіння ящик когось зачепив або ударив, ударити потерпілу по голові ящик, який майже стояв на землі, ніяк не міг, пошкоджень на самому ящику не було, а потерпіла після падіння знаходилась на відстані приблизно 5 метрів від ящика.

Як показав підсудний, 12 лютого 2011 р. приблизно о 16-00 год. він разом з пасажиром ОСОБА_6 на власному автомобілі «ВАЗ»рухався вул. Дніпровська Набережна в напрямку станції метро «Осокорки»зі швидкістю не більше 40 км./год. На той час було похмуро, ішов дощ з мокрим снігом, а на дорожньому покритті була сильна ожеледиця. Рухаючись в середній смузі, він наближався до регульованого пішохідного переходу і помітив, що на світлофорі загорілося зелене світло, а у всіх трьох смугах стояли автомобілі, при цьому автомобіль в середній смузі стояв з ввімкненою аварійною сигналізацією. Приблизно за 70-100 м. до світлофору він став гальмувати і одночасно перестроюватися в першу смугу, однак його автомобіль зовсім не відреагував на натиск гальма, а став зміщуватись праворуч, не реагуючи ні на гальма ні на управління рульовим колесом. В некерованому стані його автомобіль винесло на зелену зону, де лежав сніг. Зрозумівши, що автомобіль несе в напрямку пішохідного переходу, він ввімкнув звуковий сигнал і деякі люди, що стояли перед пішохідним переходом, розійшлися. На той момент автомобіль рухався вже з невеликою швидкістю і доторкнувшись до металевого ящика, прикріпленого на електроопорі, проїхав ще два метри і зупинився. Ящик, який взагалі не був закріплений на опорі, впав і тримався на дротах. Коли автомобіль зупинився, вони з ОСОБА_6 вийшли і побачили потерпілу, яка лежала на дорозі горілиць, а біля неї знаходилась свідок ОСОБА_7. На той момент він не зрозумів, що має якесь відношення до падіння потерпілої. ОСОБА_6 став по телефону викликати «швидку», а він зі свідком ОСОБА_8 допоміг потерпілій підвестися і відвели її з дороги. Коли ОСОБА_7 повідомила потерпілій, що їй викликали «швидку», остання сказала, що живе через дорогу і хоче іти додому. Тілесних ушкоджень у потерпілої він не бачив, вона була при свідомості, пересувалася сама і адекватно себе поводила, назвавши свою адресу. Він попросив ОСОБА_6 допомогти потерпілій дістатись додому, і останній разом з ОСОБА_8 повели її через дорогу, а він в цей час зупиняв автомобілі, щоб вони перейшли дорогу. Приблизно в той же час до його автомобіля на зелену зону «винесло»ще два автомобілі, один з яких зупинився за 1,5 м. від його автомобіля. Щоб уникнути пошкодження свого авто, він від*їхав метрів за 30, залишив машину, а сам повернувся до місця пригоди, де вже стояв розбитий ще один автомобіль. На цій ділянці дороги він нарахував приблизно вісім ДТП, які трапились через те, що дорожнє покриття взагалі не було оброблене реагентом, машини несло по дорозі, і вони стикалися одна з одною.

Такі ж показання підсудний давав і на досудовому слідстві (Т. 2 а.с. 41-43, 49-51) та на місці відтворив обстановку і умови, за яких стався наїзд керованого ним автомобіля на перешкоду (Т. 1 а.с. 156-161).

Не дивлячись на зайняту підсудним позицію, його винність у вчиненні злочину при встановлених судом обставинах доводиться дослідженими та перевіреними судом доказами.

Так потерпіла ОСОБА_2 в суді показала, що 12 лютого 2011 р. приблизно о 16-00 год. вона вийшла з маршрутного таксі на зупинці «Яхт Клуб»на вул. Дніпровська Набережна і пішла до пішохідного переходу, де стала очкувати зеленого світла світлофору. Що сталось далі, вона не пам*ятає. Лише вдома, коли приїхала «Швидка допомога», вона з розмов зрозуміла, що сталося.

Свідок ОСОБА_9 в суді підтвердив, що 12 лютого 2011 р. на проїзній частині вул. Дніпровська набережна була сильна ожеледиця, а тому всі автомобілі, в тому числі і автомобіль підсудного, рухалися з невеликою швидкістю -не більше 60 км./год. Спочатку автомобіль підсудного рухався попереду його автомобіля в середній смузі, а метрів за 300 до світлофора перелаштувався в першу смугу. На світлофорі в першій смузі стояв автомобіль, і підсудний не зміг зупинитися, його «понесло»і винесло через бровку на зелену зону. На зеленій зоні автомобіль ударився переднім лівим боком об прикріплений на опорі ящик, який відірвався і упав на жінку, що стояла поруч. Побачивши цю подію, він зупинився і вони з братом -пасажиром його автомобіля, викликати «швидку». В той час, коли вони підійшли до потерпілої, вона була при свідомості і намагалася піднятися. Їй допомогли піднятися і посадили в автомобіль підсудного, який прикрив потерпілу своєю курткою. ОСОБА_9 зазначив, що автомобіль під керуванням підсудного почав гальмувати на відстані 50-70 м. від автомобіля, що стояв на світлофорі. (Т. 2 а.с. 112-114).

Свідок ОСОБА_10 - пасажир автомобіля під керуванням ОСОБА_9, в суді підтвердив показання останнього, пояснивши, що через сильну ожеледицю всі автомобілі, в тому числі і автомобіль підсудного, рухалися з невеликою швидкістю. Перед пішохідним переходом на світлофорі загорілося червоне світло і автомобілі стали зупинятися, при цьому майже всі автомобілі «понесло». Автомобіль, яким керував підсудний, рухався в першій смузі, і його «понесло»на узбіччя, де він зіткнувся з опорою. Ящик, який висів на опорі, відірвався і упав у натовп людей, що стояли поруч, після чого із-за опори на проїзну частину упала жінка. (Т. 2 а.с. 111-112).

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що 12 лютого 2011 р. приблизно о 16-00 год., вийшовши з маршрутного таксі на зупинці «Яхт Клуб»на вул. Дніпровська Набережна, він разом з іншими пасажирами направлявся до регульованого пішохідного переходу. Коли він зупинився, щоб запалити цигарку, почув звук удару. Повернувшись, він побачив, що автомобіль ударився в прикріплений до опори ящик і зупинився на зеленій зоні. На той час потерпіла уже упала і лежала горілиць на проїзній частині дороги. Коли він разом з пасажиром з автомобіля підсудного підійшли до потерпілої, стало зрозуміло, що вона «не в собі», вона майже не могла говорити. Коли вона піднялась і показала свій паспорт з адресою, він з зазначеним пасажиром відвів її додому. З вікна квартири потерпілої він бачив, що автомобіль підсудного з місця аварії поїхав, а на тому ж місці сталася ще одна аварія. (Т. 2 а.с. 161-164).

Свідок ОСОБА_7 в суді показала, що дорожньо-транспортна пригода відбулася в умовах сильної ожеледиці і того ж дня на тому місці вона бачила ще три аварії. Свідок пояснила, що 12 лютого 2011 р. вона знаходилась біля регульованого пішохідного переходу неподалік зупинки «Яхт Клуб»та була свідком як їдучий по газону автомобіль передньою лівою частиною ударився об електроопору, біля якої стояла потерпіла, та збив встановлений на опорі ящик. Ящик упав і ударив потерпілу збоку, після чого остання упала на проїзну частину обличчям вниз. В подальшому вона перевернула потерпілу і разом з підсудним та свідками надавала їй допомогу, при цьому підсудний підстеляв під тіло потерпілої свою куртку, а потім зупиняв автомобілі, щоб вони могли перейти дорогу. На прохання потерпілої вона з двома свідками, одним з яких був пасажир з автомобіля підсудного, відвела її додому (Т. 2 а.с. 164-167).

Даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схеми ДТП зафіксовано місце наїзду автомобіля на перешкоду та місцезнаходження потерпілої на момент зіткнення керованого підсудним автомобіля з електроопорою (Т. 1 а.с. 26-32).

Згідно з даними огляду речового доказу -автомобіля «ВАЗ-21099» д.н.з. НОМЕР_1 та трасологічної експертизи автомобіль має деформацію та подряпини лівого переднього кута капоту, подряпини та борозни на пластмасовому облицюванні переднього бампера та сліди заміни лівого переднього крила і ремонту лівих передніх дверей, що узгоджується з показаннями підсудного та свідків про механізм зіткнення автомобіля з металевим ящиком (котролером) (Т. 1 а.с. 131-135, 137, 138, 150-154).

Як встановила медична експертиза, у ОСОБА_2 виявлено закриту черепно-мозкову травму у вигляді забою головного мозку з формуванням вогнища геморагічного забою в лівій задньо-скроневій ділянці, підгострої епідуральної гематоми у правій скроневій ділянці, лінійного перелому тім'яної кістки та скроневої луски справа, гематом потилично-скроневої та лобної ділянки справа, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень (за критерієм небезпеки для життя), та саден правої лопаткової ділянки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень (Т. 1 а.с. 34-38).

Обставини та механізм заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень доводиться даними висновку медичної експертизи, проведеної з використанням вихідних даних, отриманих в результаті відтворення ОСОБА_5 обстановки і обставин події, згідно з якими характер та локалізація наявних у потерпілої тілесних ушкоджень не виключає можливості їх утворення за обставин, на які вказує ОСОБА_5, а саме внаслідок дії транспортного засобу на металевий ящик (контролер) з подальшим контактом його в ділянку правої лопатки ОСОБА_2 з наданням її тілу прискорення та подальшим падінням її з вертикального положення тіла на асфальтове покриття зі співударянням правою тім*яно-скроневою ділянкою об контактуючу поверхню. (Т. 1 а.с. 56-61).

Не встановлення експертизою, а також показаннями підсудного, потерпілої та свідків взаємного положення потерпілої та предмету, з яким контактувало її тіло, не дає підстав ставити під сумнів дані зазначеного висновку експертизи про одержання потерпілою тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так як немає жодних даних про те, що потерпіла могла їх одержати за інших обставин. Окрім того експертиза виключила утворення наявних у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень внаслідок самовільного падіння з вертикального положення тіла на площину (підсковзнення), що спростовує доводи підсудного про недоведеність причинного зв*язку між зіткненням його автомобіля з електроопорою і одержаними потерпілою тілесними ушкодженнями.

За даними висновку комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи, підтвердженими експертами в судовому засіданні, факт заносу автомобіля «ВАЗ»свідчить про невідповідність дій водія ОСОБА_5 вимогам п. 12.1 ПДР України, відповідно до яких під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним (Т. 1 а.с. 189-194).

Вказаний висновок експертизи суд вважає достовірним і покладає його в обґрунтування вироку беручи до уваги дачу його кваліфікованими, компетентними і не зацікавленими у справі експертами та узгодженість його з сукупністю інших доказів по справі.

Наявні в матеріалах справи дані щодо несприятливих погодних умов на момент досліджуваної події та виниклих на вищевказаному місці інших дорожньо-транспортних пригод (Т. 2 а.с. 13, Т. 1 а.с. 221-237) не спростовують дані висновку експертизи щодо порушення підсудним вимог п. 12.1 ПДР України, оскільки за вимогами Правил безпечною швидкістю є швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах, і вибір такої швидкості покладається на водія транспортного засобу.

Враховуючи викладене суд вважає доведеною винність ОСОБА_5 у вчиненні злочину при встановлених обставинах та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

При призначенні ОСОБА_5 виду та міри покарання суд враховує суспільну небезпечність його діяння, що характеризується необережною формою вини, в тому числі і до факту порушення ним правил безпеки дорожнього руху, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який кримінальний закон відносить до категорії тяжких, обставини вчинення підсудним злочину, зокрема вкрай несприятливі погодні умови і неналежний стан дорожнього покриття при досліджуваній події.

Суд також враховує дані про особу ОСОБА_5, зокрема те, що він несудимий і раніше ні в чому протиправному, в тому числі в порушенні правил дорожнього руху, помічений не був, займається суспільно-корисною працею, позитивно характеризується в побуті.

Обставин, які пом*якшують та обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.

Доводи потерпілої та її представника про особливу суспільну небезпечність підсудного ОСОБА_5, який не надав потерпілій допомоги і втік з місця пригоди, спростовуються показаннями не заінтересованих у справі свідків про те, що після пригоди підсудний цікавився станом здоров*я потерпілої, підстеляв свою куртку, зупиняв на проїжджій частині автомобілі, а пасажир його автомобіля на його прохання допоміг потерпілій дістатися додому.

Всупереч міркуванням представника потерпілої невизнання підсудним провини вини є законним способом захисту, і така його позиція в суді не враховується судом як обставина, що обтяжує покарання, чи іншим чином впливає на ступінь відповідальності.

Приймаючи до уваги вищевикладене суд призначає ОСОБА_5 покарання в розмірі, наближеному до мінімального, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, з позбавленням його права керувати транспортними засобами на певний строк та звільняє його від відбування основного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку, вважаючи таке покарання необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.

Вирішуючи заявлений потерпілою цивільний позов, суд керується положеннями ст.ст. 1177, 1166, 1167 ЦК України та вважає доведеним, що внаслідок скоєного ОСОБА_5 злочину потерпілій заподіяна майнова шкода, яка полягає у понесених нею витратах на лікування, що підтверджується двома товарними чеками на загальну суму 6782,48 грн. (Т 2 а.с. 212-214).

Доказів того, що придбання ліків в 2012 року якимось чином пов*язано з лікуванням наслідків травми, одержаної в лютому 2011 р., потерпіла не надала, а тому в цій частині вимоги суд вважає необґрунтованими. Також суд вважає необґрунтованими і відхиляє вимоги потерпілої про відшкодування вартості: перебування в лікарні швидкої допомоги в сумі 6000 грн., діагностування в сумі 3000 грн., медикаментів на суму 11000 грн., консультацій на суму 10000 грн., реабілітації на суму 70000 грн., витрати на додаткове обстеження, на правову допомогу та на довіреність як такі, що не доведені жодними доказами. Вимоги про відшкодування упущеної вигоди внаслідок втрати бізнесу не випливають із пред*явленого обвинувачення, а тому не підлягають розгляду в кримінальній справі і можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

Вирішуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди суд виходить з того, що внаслідок злочинних дій підсудного потерпіла зазнала фізичних і моральних страждань, був порушений звичний спосіб її життя, вона на певний час втратила нормальні життєві зв*язки, змушена була лікуватися, витрачати час на участь в досудовому слідстві та судовому засіданні. Беручи до уваги наведені обставини, стан здоров*я позивача і ступінь вини відповідача у заподіянні шкоди, виходячи з принципів справедливості та розумності, суд визначає заподіяну потерпілій моральну шкоду в розмірі 15000 грн.

Питання про речові докази (Т. 1 а.с. 103, 138) суд вирішує керуючись положеннями ст. 81 КПК України.

Відповідно до ст. 93 КПК України на засудженого покладаються судові витрати, які складаються з вартості проведених у справі експертиз.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання 4 роки позбавлення волі з позбавленням його права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки, якщо протягом цього строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов*язки.

Відповідно до п.п. 2, 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов*язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 6782,48 грн. на відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди та 15000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 21782,48 грн.

Речові докази: мобільний телефон «Нокіа 6233», автомобіль «ВАЗ-21099»д.н.з. НОМЕР_1 - залишити їх законному володільцю ОСОБА_5

Стягнути з ОСОБА_5 на користь: Київського науково-дослідного інституту судових експертиз судові витрати в розмірі 3844,80 грн.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити без змін - підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляції до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва на протязі 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя: