Постанова

від 22.10.2012 по справі 2а-10317/12/0170/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 жовтня 2012 р. (15:07) Справа №2а-10317/12/0170/21

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Івановій Ю.В., розглянувши за участю представника позивача - Вишнякової А.В., представника відповідача - Браудє С.О., у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Сімферопольського районного центру зайнятості

до Агропромислового Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожайне"

про стягнення 11376,81 грн.

Обставини справи: Сімферопольський районний центр зайнятості (далі позивач) звернувся до Господарського суду АР Крим із адміністративним позовом до Агропромислового Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожайне" (далі відповідач) про стягнення 11376,81 грн. заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, що складається з недоїмки у розмірі 5280,56 грн. і пені у розмірі 6096,25 грн. за період з 01.01.2004р. по 30.06.2007р.

Постановою Господарського суду АР Крим від 10.11.2009р. у справі № 2-27/16982-2007А позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Агропромислового Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожайне" на користь Сімферопольського районного центру зайнятості заборгованість в розмірі 11376,81 грн., що складається з недоїмки у розмірі 5280,56 грн. і пені у розмірі 6096,25 грн. за період з 01.01.2004р. по 30.06.2007р.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2010 р. зазначена постанова Господарського суду АР Крим залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.08.2012р. у справі № К-21117/10 постанову Господарського суду АР Крим від 10.11.2009р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2010р. скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

18.09.2012р. справа надійшла до Окружного адміністративного суду АР Крим та за результатами автоматичного розподілу справу призначено головуючому судді Євдокімовій О.О. із привласненням номера 2а-10317/12/0170/21.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.09.2012р. справу призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях ст. 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та мотивовані тим, що відповідач самостійно не сплачує внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з чим, на несплачену суму боргу була нарахована пеня.

Представник позивача у судовому засіданні 22.10.2012р. на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав викладених у позовній заяві, також надав додаткові письмові пояснення в обгрунтування своєї позиції.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.10.2012р. проти задоволення вимог заперечував частково, а саме в частині нарахування пені, зазначивши про те, що відповідно до вимог ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Основну суму заборгованості визнає частково, а саме з I квітня 2005р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд-

ВСТАНОВИВ:

Агропромислове ТОВ «Урожайне» зареєстровано в Сімферопольському районному центрі зайнятості як платник страхових внесків на випадок безробіття 15.01.2001р. за №12206019.

Правові, фінансові та організаційні відносини у сфері загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття врегульовані Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000р. № 1533 (далі Закон № 1533) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. п. 2.2 п. 2 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття» роботодавці зобов'язані сплачувати страхові внески в розмірах установлених Законом України від 11.01.2001 р. №2213 «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування».

Так, 03.08.2007р. позивачем у відношенні відповідача було проведено перевірку правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, за результатом якої складено акт № 84 від 03.08.2007р.

Зазначеною перевіркою виявлено несвоєчасну і неповну сплату страхових внесків та встановлено наявність недоїмки у розмірі 17426,92 грн. і пені у розмірі 6096,25 грн. за період з 01.01.2004 р. по 30.06.2007 р.

Судом встановлено, що відповідач в період з 2004 - 2005 р. р. був платником фіксованого сільськогосподарського податку, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками Сімферопольської МДПІ №3224/10/15-2 від 22.07.2004 р. і №2861/10/15 -3 від 01.07.2005 р.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про вирішення питання відносно заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку і звітності, в зв'язку з не перерозподілом Державним казначейством України частини податків Пенсійному фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття на протязі 2004 р. - 1 кварталу 2005 р.» суми внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року - I кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку із застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23 грудня 2004 року N 2285-IV, не вважати заборгованістю.

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону донарахування та фінансові (штрафні) санкції до суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сум фактично сплачених внесків у 2004 році - I кварталі 2005 року, не застосовуються.

Проте, згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 1533 законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України «Про зайнятість населення» і інших нормативно -правових актів, що регулюють відносини в сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких дано Верховною Радою України.

Отже, відносини в сфері соціального страхування на випадок безробіття врегульовано спеціальним законодавством.

В силу п. 2 Прикінцевих положень Закону №1533 до приведення законодавства у відповідність з цим Законом, закони і інші нормативно - правові акти застосовуються в частині, йому не суперечної, а пунктом 4 Кабінетові Міністрів України в шестимісячний строк із дня опублікування цього Закону доручено підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції по приведенню законів України у відповідність до цього Закону.

Таким чином, з 01.01.2001 р. страхові внески на випадок безробіття не є податковим збором, не входять у систему оподатковування і не можуть бути стягнені в іншому порядку, чим передбачено Законом № 1533.

Відповідно до листа Міністерства праці і соціальної політики України від 26.05.2004 р. №03-2/2825-020-1 «Щодо законності стягнення з платників фіксованого сільськогосподарського податку недоїмки з внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» вбачається, що відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхові внески, в тому числі на страхування на випадок безробіття, мають сплачувати всі роботодавці незалежно від того, який спосіб оподаткування вони обрали - загальний чи особи вий ( сплачують фіксований сільськогосподарський податок, єдиний податок, прибутковий податок з фіксованим розміром шляхом придбання патенту або придбали спеціальний торговий патент ).

При цьому, Законом України "Про фіксований сільськогосподарський податок" не передбачено перерахування коштів від сплати фіксованого сільськогосподарського податку на соціальне страхування на випадок безробіття, тому внески до цього Фонду мають сплачуватися ними відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття на загальних підставах.

Враховуючи вищезазначене, платники фіксованого сільськогосподарського податку повинні сплачувати страхові внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття на загальних підставах.

Проте, суд звертає увагу на наступне.

Фіксованим сільськогосподарським податком відповідно до статті 1 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" вважається податок, який не змінюється протягом визначеного цим Законом терміну і справляється з одиниці земельної площі.

До 1 січня 2001 року порядок справляння та використання збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття (у тому числі збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття) визначався Законом України "Про збір на загальнообов'язкове соціальне страхування", тобто такий збір був складовою частиною збору на загальнообов'язкове соціальне страхування.

Після прийняття Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" дію Закону України "Про збір на загальнообов'язкове соціальне страхування" зупинено для сільськогосподарських товаровиробників-платників фіксованого сільськогосподарського податку.

Після набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" втратили чинність такі закони: Закон України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування", Закон України "Про ставку збору на обов'язкове соціальне страхування". Разом з тим, збір на загальнообов'язкове соціальне страхування залишився без змін у переліку загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), наведеному у статті 14 Закону України "Про систему оподаткування", та був виключений із цього переліку лише на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування". При цьому зміни до Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" у частині виключення збору на загальнообов'язкове соціальне страхування було внесено лише Законом України від 23 грудня 2004 року № 2287-ІV «Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств», який набрав чинності з 1 січня 2005 року.

Таким чином, збір на обов'язкове державне соціальне страхування у 2001-2004 роках існував на законодавчому рівні та сплачувався платниками у складі фіксованого сільськогосподарського податку.

Як вже було зазначено раніше, статтею 1 Закону України "Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року" суми внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року - I кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку із застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23 грудня 2004 року N 2285-IV, не вважаються заборгованістю.

Зазначена правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30.08.2012р. у справі № К-21117/10.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що стягненню підлягає сума недоїмки в розмірі 490,75 грн. за період з II кварталу 2005р. по 30.06.2007 р.

Стосовно нарахування та стягнення пені, представник відповідача заперечуючи зазначає про те, що відповідно до вимог ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Отже, позивачем порушено строки застосування адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені повинно було починатись з 03.08.2006 р. по 03.08.2007р.

Такі твердження позивача суд вважає необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Частиною ч.1 ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону № 1533, який є спеціальним законом, роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців.

У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

Штраф накладається у розмірі прихованої суми виплат, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми.

Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.

Згідно частині 2 зазначеної статті не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку.

Строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені, та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що стягненню підлягає пеня в розмірі 4084,66 грн. за період з ІІ кварталу 2005р. по 30.06.2007р.

Можливість вирішення спорів, які виникають у зв'язку зі застосуванням Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" саме у судовому порядку, визначена статтею 39 зазначеного Закону.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 4575,41 грн. заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, що складається з недоїмки в розмірі 490,75 грн. та пені в розмірі 4084,66 грн. за період з ІІ кварталу 2005р. по 30.06.2007р.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 22.10.2012р.

У повному обсязі постанову складено та підписано 29.10.2012р.

Керуючись ст. ст. 7, 69-71, ст.ст. 98, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Агропромислового Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожайне" (97535, АР Крим, Сімферопольський р-н, с. Урожайне, кв-л Молодіжний, 3/4) на користь Сімферопольського районного центру зайнятості (95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 198, ЄДРПОУ 20708712, МФО 824026, р/р 37175305900268 в УДК в АРК м. Сімферополь, код платежу 50040500) заборгованість в розмірі 4575,41 грн., з яких 490,75 грн. недоїмки та пені в розмірі 4084,66 грн.

3. В задоволенні іншій частині позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Євдокімова О.О.