Ухвала

від 27.02.2013 по справі 2а-10317/12/0170/21

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-10317/12/0170/21

27.02.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Яковенко С.Ю. ,

Кукти М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Сімферопольського районного центру зайнятості на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О.) від 22.10.2012 у справі № 2а-10317/12/0170/21

за позовом Сімферопольського районного центру зайнятості (вул. Кечкеметська, 198, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95022)

до Агропромислового Товариство з обмеженою відповідальністю "Урожайне" (кв. Молодіжний, 3/4, с. Урожайне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97535)

про стягнення 11376,81 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.10.2012 адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто з Агропромислового Товариство з обмеженою відповідальністю "Урожайне" на користь Сімферопольського районного центру зайнятості заборгованість за період з II кварталу 2005 року по 30.06.2007 в розмірі 4575,41 грн., з яких: 490,75 грн. - недоїмка та 4084,66 грн. - пеня.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що збір на обов'язкове державне соціальне страхування у 2001-2004 роках існував на законодавчому рівні та сплачувався платниками у складі фіксованого сільськогосподарського податку, статтею 1 Закону України "Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року" суми внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року - I кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку із застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.2004 № 2285-IV, не вважаються заборгованістю; строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені, та фінансових санкцій, передбачених частиною першою статті 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" , не застосовується.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - Сімферопольський районний центр зайнятості, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляції мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору по суті, з посиланням на статтю 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", відповідач самостійно не сплачує внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з чим, на несплачену суму боргу була нарахована пеня; положення Законів України "Про вирішення питання відносно заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку і звітності, в зв'язку з не перерозподілом Державним казначейством України частини податків Пенсійному фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття на протязі 2004 року - 1 кварталу 2005 року" та "Про систему оподаткування" не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки недоїмка та пеня, нараховані відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" який в даному випадку має вищу юридичну силу, тому розмір заборгованості має бути стягнутий в повному обсязі в сумі 11376,81грн.

В судове засідання, призначене на 27.02.2013 позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили, відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить відмовити в її задоволенні, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.

Агропромислове ТОВ "Урожайне" зареєстровано в Сімферопольському районному центрі зайнятості як платник страхових внесків на випадок безробіття 15.01.2001 за №12206019.

03.08.2007 позивачем було проведено перевірку відповідача щодо правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, за результатом якої складено акт № 84 від 03.08.2007 (т.1 арк.с.8-10).

Зазначеною перевіркою виявлено несвоєчасну і неповну сплату страхових внесків та встановлено наявність недоїмки у розмірі 17426,92 грн. і пені у розмірі 6096,25 грн. за період з 01.01.2004 по 30.06.2007.

Відповідач в період 2004-2005 років був платником фіксованого сільськогосподарського податку, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками Сімферопольської міської державної податкової інспекції №3224/10/15-2 від 22.07.2004 і №2861/10/15 -3 від 01.07.2005.

Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з адміністративним позовом про стягнення з Агропромислового Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожайне" заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за період з 01.01.2004 по 30.06.2007 у розмірі 11376,81грн., з яких: 5280,56 грн. - недоїмка та 6096,25 грн. - пеня (т.1 арк.с.3).

Постановою Господарського суду АР Крим від 10.11.2009 у справі № 2-27/16982-2007А позовні вимоги задоволено, стягнуто з Агропромислового Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожайне" на користь Сімферопольського районного центру зайнятості заборгованість за період з 01.01.2004 по 30.06.2007 в розмірі 11376,81 грн., з яких: 5280,56 грн. - недоїмка та 6096,25 грн. - пеня (т.2 арк.с.56-60).

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2010 у справі № 2-27/16982-2007А зазначена постанова Господарського суду АР Крим залишена без змін (т.2 арк.с.77-79).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.08.2012 у справі № К-21117/10 постанову Господарського суду АР Крим від 10.11.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2010 скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду АР Крим (т.2 арк.с.95-98).

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Правовідносини сторін регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000р. № 1533 (далі - Закон № 1533) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України "Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року" № 3583-IV від 16.03.2006 (далі - Закон №3583), Законом України "Про фіксований сільськогосподарський податок" №320-ХIV від 17.12.1998 в редакції, що діяла на час спірних правовідносин (далі - Закон №320).

Суд першої інстанції проаналізував діюче законодавство України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог частково з урахуванням вказівок касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 2.2 пункту 2 статті 35 Закону №1533 роботодавці зобов'язані сплачувати страхові внески в розмірах установлених Законом України від 11.01.2001 №2213 "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування".

Відповідно до статті 1 Закону №3583 суми внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року - I кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку із застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23 грудня 2004 року № 2285-IV, не вважати заборгованістю.

Відповідно до статті 2 Закону №3583 донарахування та фінансові (штрафні) санкції до суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сум фактично сплачених внесків у 2004 році - I кварталі 2005 року, не застосовуються.

Згідно частини першої статті 3 Закону № 1533 законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України "Про зайнятість населення" і інших нормативно - правових актів, що регулюють відносини в сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких дано Верховною Радою України.

В силу пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1533 до приведення законодавства у відповідність з цим Законом, закони і інші нормативно - правові акти застосовуються в частині, йому не суперечної, а пунктом 4 Кабінетові Міністрів України в шестимісячний строк із дня опублікування цього Закону доручено підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції по приведенню законів України у відповідність до цього Закону.

Отже, з 01.01.2001 страхові внески на випадок безробіття не є податковим збором, не входять у систему оподатковування і не можуть бути стягнені в іншому порядку, чим передбачено Законом № 1533.

З листа Міністерства праці і соціальної політики України від 26.05.2004 №03-2/2825-020-1 "Щодо законності стягнення з платників фіксованого сільськогосподарського податку недоїмки з внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" вбачається, що відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхові внески, в тому числі на страхування на випадок безробіття, мають сплачувати всі роботодавці незалежно від того, який спосіб оподаткування вони обрали - загальний чи особовий (сплачують фіксований сільськогосподарський податок, єдиний податок, прибутковий податок з фіксованим розміром шляхом придбання патенту або придбали спеціальний торговий патент).

При цьому, Законом України "Про фіксований сільськогосподарський податок" не передбачено перерахування коштів від сплати фіксованого сільськогосподарського податку на соціальне страхування на випадок безробіття, тому внески до цього Фонду мають сплачуватися ними відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття на загальних підставах.

За таких обставин, платники фіксованого сільськогосподарського податку повинні сплачувати страхові внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття на загальних підставах.

Фіксованим сільськогосподарським податком відповідно до статті 1 Закону №320 вважається податок, який не змінюється протягом визначеного цим Законом терміну і справляється з одиниці земельної площі.

До 01.01.2001 порядок справляння та використання збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття (у тому числі збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття) визначався Законом України "Про збір на загальнообов'язкове соціальне страхування", тобто такий збір був складовою частиною збору на загальнообов'язкове соціальне страхування.

Після прийняття Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" дію Закону України "Про збір на загальнообов'язкове соціальне страхування" зупинено для сільськогосподарських товаровиробників-платників фіксованого сільськогосподарського податку.

Після набрання чинності Законами України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" втратили чинність такі закони: Закон України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування", Закон України "Про ставку збору на обов'язкове соціальне страхування". Разом з тим, збір на загальнообов'язкове соціальне страхування залишився без змін у переліку загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), наведеному у статті 14 Закону України "Про систему оподаткування", та був виключений із цього переліку лише на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування". При цьому зміни до Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" у частині виключення збору на загальнообов'язкове соціальне страхування було внесено лише Законом України від 23.12.2004 № 2287-ІV "Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств", який набрав чинності з 01.01.2005.

Таким чином, збір на обов'язкове державне соціальне страхування у 2001-2004 роках існував на законодавчому рівні та сплачувався платниками у складі фіксованого сільськогосподарського податку.

Статтею 1 Закону №3583 суми внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року - I кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку із застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.2004 № 2285-IV, не вважаються заборгованістю.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30.08.2012 у справі № К-21117/10.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що стягненню підлягає сума недоїмки в розмірі 490,75 грн. за період з II кварталу 2005 року по 30.06.2007.

Згідно частини першої статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Частиною першою статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 38 Закону № 1533, який є спеціальним законом, роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців.

У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

Штраф накладається у розмірі прихованої суми виплат, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми.

Пеня обчислюється виходячи зі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.

Згідно частини другої зазначеної статті не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку.

Строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені, та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.

На підставі викладеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що стягненню підлягає пеня в розмірі 4084,66 грн. за період з ІІ кварталу 2005 року по 30.06.2007.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Сімферопольського районного центру зайнятості на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.10.2012 у справі № 2а-10317/12/0170/21 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.10.2012 у справі № 2а-10317/12/0170/21 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис С.Ю. Яковенко

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна