Постанова

від 10.10.2012 по справі 2а-1670/5704/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/5704/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гарника К.Ю.,

при секретарі - Онищенко С.В.,

за участю:

представника позивача - Шапошника Р.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Компанія "Східенерго" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

03 вересня 2012 року приватне підприємство "Компанія "Східенерго" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.05.2012 № 0008682301/654 та № 0008672301/655.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що висновок перевіряючих про виявлені порушення законодавства вважає необґрунтованим та протиправним, оскільки правомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту даних сум підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Зазначав, що згідно діючого законодавства не передбачено обов'язку покупця контролювати дії продавця і перевіряти виконання ним своїх податкових зобов'язань, а недоліки оформлення документів транспортування не повинні слугувати для встановлення порушень податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити вимоги з підстав, викладених у позові.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце проведення судового розгляду був повідомлений належним чином. У наданих до суду письмових запереченнях просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження підприємством податку на прибуток за перевіряємий період та Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість. Зазначав, що до даної перевірки не було надано належних первинних документів на перевезення відповідно до діючих вимог законодавства, а також у ланцюзі постачання відсутній вироббник, що унеможливлює підтвердження факту реальної поставки сировини.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що приватне підприємство "Компанія "Східенерго" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 03.08.2000, ідентифікаційний код 31069701, перебуває на податковому обліку у відповідача та зареєстрований платником ПДВ.

У період з 13.04.2012 по 08.05.2012 державними податковими інспекторами проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 08.05.2012 № 1142/22-209/31069701. Даним актом зафіксовано порушення позивачем порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 № 283/97-ВР, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 296771,00 грн, у тому числі: за ІІ квартал 2010 року у сумі 44836,00 грн, за ІІІ квартал 2010 року у сумі 42622,00 грн, за ІV квартал 2011 року у сумі 209313,00 грн, а також підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 та підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 114534,00 грн, в тому числі: квітень 2010 року - 16303,00 грн, за липень 2010 року - 13333,00 грн, за серпень 2010 року - 2165,00 грн, за жовтень 2011 року -29483,00 грн, за листопад 2011 року - 53250,00 грн (а.с. 10-62, т.1).

На підставі вказаного акту винесено податкові повідомлення-рішення від 25.08.2012:

- № 0008672301/655, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 318635,50 грн, в тому числі 296771,00 грн - за основним платежем, 21864,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0008682301/654, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 143167,50 грн, в тому числі 114534,00 грн - за основним платежем, 28633,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 74-77).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням суд виходив з наступного.

У відповідності до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі по тексту - Закон № 334/94-ВР, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, згідно з пункту 1.32 статті 1 цього ж Закону, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 того ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Крім того, Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168/97-ВР, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

В силу підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону № 168/97-ВР, для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Судом встановлено, що між позивачем (по тексту договору - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська енергетична група" (далі по тексту договору - Продавець) укладено договір купівлі-продажу від 15.02.2010 № 15/02-10, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується прийняти і оплатити наступний товар -паливно-мастильні матеріали (ПММ). Датою передання товару вважається дата вручення товару Покупцеві, що підтверджується видатковою накладною. Здавання-приймання товару провадиться уповноваженими представниками Покупця і Продавця. Відвантаження товару провадиться транспортом Покупця або Продавця за домовленістю (а.с. 159-160, т.1).

На виконання умов даного договору позивачем надано належним чином завірені копії наступних документів: податкової накладної від 12.04.2010 № 144 та накладної від 12.04.2010 № 144, відповідно до яких позивачем було придбано дизельне паливо (а.с. 161-162, т.1). фактичного переміщення придбаного товару не відбувалось, оскільки воно зберігалось на території підприємства контрагента у котлах-цистернах для зберігання нафтопродуктів, що підтверджується копією договору найму (оренди) майна від 02.01.2010 № 2 за їх місцезнаходженням за адресою вул. Аерофлотська, 81, м. Кременчук, Полтавська область.

Також, позивачем (по тексту договорів - Покупець) укладено ряд договорів купівлі-продажу нафтопродуктів з наступними контрагентами: Товариством з обмеженою відповідальністю "Вестпринт" (від 14.07.2010 № 14/07-10), Товариством з обмеженою відповідальністю "Вел-Маркет" (від 02.12.2008 № 20) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпекс Продгарант" ( 20.07.2010 № 20/07-10) (по тексту договорів - Продавець), відповідно до яких Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість на умовах цього Договору. Найменування товару: Нафтопродукти в асортименті. Відпуск проводиться із терміналів Продавця або за його розпорядженням із терміналів інших підприємств. Оплата має бути проведена на користь Продавця в розмірі 100% від суми відвантаженого товару. Вид розрахунків: з розрахункового рахунку. Форма розрахунків: платіжне доручення. Перехід права власності на товар відбувається в момент підпису товарної накладної відповідальною особою Покупця, повноваження якої підтверджуються довіреністю на отримання товару (а.с. 166, 176, 183, т.1).

На виконання умов вищезазначених договорів, а також на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, транспортування, оплати, а також подальшого зберігання придбаного товару, позивачем залучено до матеріалів справи, а судом досліджено наступні документи: накладні, видаткові та податкові накладні, подорожні листи вантажного автомобіля, товарно-транспортні накладні картки рахунку місця зберігання та складського обліку, а також виписок за особовим рахунком позивача (а.с. 167-175, 177-182, 184-189, т.1).

Крім того, між позивачем (по тексту договору - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно Люкс" (далі по тексту договору - Продавець) укладено договір купівлі-продажу від 27.10.2011 № 74, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість на умовах цього Договору. Найменування товару: Нафтопродукти в асортименті. Відпуск проводиться із терміналів Продавця або за його розпорядженням із терміналів інших підприємств. Оплата має бути проведена на користь Продавця в розмірі 100% від суми відвантаженого товару. Вид розрахунків: з розрахункового рахунку. Форма розрахунків: платіжне доручення. Перехід права власності на товар відбувається в момент підпису товарної накладної відповідальною особою Покупця, повноваження якої підтверджуються довіреністю на отримання товару (а.с. 141, т.1).

На виконання умов даного договору позивачем надано належним чином завірені копії наступних документів: податкових накладних, а також видаткових накладних, відповідно до яких позивачем було придбано бітум дорожній (а.с. 142-147, т.1).

На підтвердження реальності вказаної операції, а саме перевезення придбаного товару та їх оплати також до матеріалів справи долучено копії подорожніх листів вантажного транспорту та товарно-транспортних накладних, а також виписок за особовим рахунком підприємства (а.с. 148-158, т.1).

Нафтопродукти придбані у вищевказаних підприємств вивантажувались в котли-цистерни, розташовані на території виробничої бази позивача, що належить йому на праві власності, та взяті на баланс підприємства як основні засоби, що засвідчено доданими до матеріалів справи копіями пояснень, акту готовності об'єкта до експлуатації, договору купівлі-продажу, накладних-вимог, накладних, видаткових та податкових накладних, бухгалтерських довідок про взяття на баланс основних засобів, актів введення в експлуатацію, журналів-ордерів та відомостей по рахунку (а.с. 78-100, т.1).

В подальшому придбані ТМЦ використані ПП "Компанія "Східенерго" при виконанні умов договорів перевезення та надання послуг транспортування власним автомобільним транспортом, що перебуває на балансі підприємства у складі основних засобів, а також реалізовані згідно договорів купівлі-продажу, що засвідчено їх копіями та супутніми первинними документами, що надані на вимогу суду (а.с. 100-140, 190-250, т. 1; 1-34, т. 2), а також не суперечить видам діяльності позивача, а саме: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.

Суд звертає увагу на те, що товарно-транспортні накладні на перевезення нафтопродуктів оформлені не за формою 1-ТТН, як передбачено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, що затверджена спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155.

Надаючи оцінку посиланню відповідача на невідповідність товарно-транспортних накладних або їх ненадання станом на момент проведення перевірки, суд зазначає, що порушення положень Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, що затверджена спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 при заповненні товарно-транспортних накладних свідчать про недотримання учасниками спірних операцій порядку обліку, вимірювання нафтопродуктів, контролю за їх якістю, проте не є свідченням правопорушення у сфері оподаткування та не можуть бути підставою для висновку про фіктивність операцій.

На посилання Кременчуцької ОДПІ на відсутність у ланцюзі постачання виробників товарно-матеріальних цінностей, що були придбані у вказаних вище контрагентів, суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Дана думка також висвітлена у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Таким чином, встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав передбачені законом умови для набуття права на відповідне формування валових витрат, податкового кредиту та визначення сум податків, а також має належне документальне підтвердження.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, а тому суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства "Компанія "Східенерго" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.05.2012 № 0008682301/654 та № 0008672301/655.

Стягнути з державного бюджету України на користь приватного підприємства "Компанія "Східенерго" витрати у вигляді судового збору у розмірі 2146,00 гривень.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 15 жовтня 2012 року.

Суддя К.Ю. Гарник