Ухвала

від 16.01.2013 по справі 2а-1670/5704/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2013 р.Справа № 2а-1670/5704/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача Шапошника Р.Ф.

представника відповідача Біланенка І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2012р. по справі № 2а-1670/5704/12

за позовом Приватного підприємства "Компанія "Східенерго"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень , -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Компанія "Східенерго" (далі по тексту позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби (далі по тексту відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішень від 28.05.2012 № 0008682301/654 та № 0008672301/655.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2012р. зазначений адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.05.2012р. № 0008682301/654 та № 0008672301/655.

Стягнуто з державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Компанія "Східенерго" витрати у вигляді судового збору у розмірі 2146,00 гривень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2012р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство "Компанія "Східенерго" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 03.08.2000, ідентифікаційний код 31069701, перебуває на податковому обліку у відповідача та зареєстрований платником ПДВ.

У період з 13.04.2012 по 08.05.2012 державними податковими інспекторами проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 08.05.2012 № 1142/22-209/31069701. Даним актом зафіксовано порушення позивачем порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 № 283/97-ВР, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 296771,00 грн, у тому числі: за ІІ квартал 2010 року у сумі 44836,00 грн, за ІІІ квартал 2010 року у сумі 42622,00 грн, за ІV квартал 2011 року у сумі 209313,00 грн, а також підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 та підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 114534,00 грн, в тому числі: квітень 2010 року - 16303,00 грн, за липень 2010 року - 13333,00 грн, за серпень 2010 року - 2165,00 грн, за жовтень 2011 року -29483,00 грн, за листопад 2011 року - 53250,00 грн (а.с. 10-62, т.1).

На підставі вказаного акту винесено податкові повідомлення-рішення від 25.08.2012:

- № 0008672301/655, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 318635,50 грн, в тому числі 296771,00 грн - за основним платежем, 21864,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0008682301/654, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 143167,50 грн, в тому числі 114534,00 грн - за основним платежем, 28633,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 74-77).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскарженні податкові повідомлення - рішення від 28.05.2012 № 0008682301/654 та № 0008672301/655 суперечать вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, прийняті відповідачем не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "Компанія "Східенерго" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно із підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

В силу підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до підпункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно із підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону України "Про податок на додану вартість", для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (по тексту договору - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська енергетична група" (далі по тексту договору - Продавець) укладено договір купівлі-продажу від 15.02.2010 № 15/02-10, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується прийняти і оплатити наступний товар -паливно-мастильні матеріали (ПММ). Датою передання товару вважається дата вручення товару Покупцеві, що підтверджується видатковою накладною. Здавання-приймання товару провадиться уповноваженими представниками Покупця і Продавця. Відвантаження товару провадиться транспортом Покупця або Продавця за домовленістю (а.с. 159-160, т.1).

На виконання умов даного договору позивачем надано належним чином завірені копії наступних документів: податкової накладної від 12.04.2010 № 144 та накладної від 12.04.2010 № 144, відповідно до яких позивачем було придбано дизельне паливо (а.с. 161-162, т.1). фактичного переміщення придбаного товару не відбувалось, оскільки воно зберігалось на території підприємства контрагента у котлах-цистернах для зберігання нафтопродуктів, що підтверджується копією договору найму (оренди) майна від 02.01.2010 № 2 за їх місцезнаходженням за адресою вул. Аерофлотська, 81, м. Кременчук, Полтавська область.

Також, позивачем (по тексту договорів - Покупець) укладено ряд договорів купівлі-продажу нафтопродуктів з наступними контрагентами: Товариством з обмеженою відповідальністю "Вестпринт" (від 14.07.2010 № 14/07-10), Товариством з обмеженою відповідальністю "Вел-Маркет" (від 02.12.2008 № 20) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпекс Продгарант" ( 20.07.2010 № 20/07-10) (по тексту договорів - Продавець), відповідно до яких Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість на умовах цього Договору. Найменування товару: Нафтопродукти в асортименті. Відпуск проводиться із терміналів Продавця або за його розпорядженням із терміналів інших підприємств. Оплата має бути проведена на користь Продавця в розмірі 100% від суми відвантаженого товару. Вид розрахунків: з розрахункового рахунку. Форма розрахунків: платіжне доручення. Перехід права власності на товар відбувається в момент підпису товарної накладної відповідальною особою Покупця, повноваження якої підтверджуються довіреністю на отримання товару (а.с. 166, 176, 183, т.1).

На виконання умов вищезазначених договорів, а також на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, транспортування, оплати, а також подальшого зберігання придбаного товару, позивачем залучено до матеріалів справи, а судом досліджено наступні документи: накладні, видаткові та податкові накладні, подорожні листи вантажного автомобіля, товарно-транспортні накладні картки рахунку місця зберігання та складського обліку, а також виписок за особовим рахунком позивача (а.с. 167-175, 177-182, 184-189, т.1).

Також, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно Люкс" укладено договір купівлі-продажу від 27.10.2011 № 74, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість на умовах цього Договору. Найменування товару: Нафтопродукти в асортименті. Відпуск проводиться із терміналів Продавця або за його розпорядженням із терміналів інших підприємств. Оплата має бути проведена на користь Продавця в розмірі 100% від суми відвантаженого товару. Вид розрахунків: з розрахункового рахунку. Форма розрахунків: платіжне доручення. Перехід права власності на товар відбувається в момент підпису товарної накладної відповідальною особою Покупця, повноваження якої підтверджуються довіреністю на отримання товару (а.с. 141, т.1).

На виконання умов даного договору позивачем надано належним чином завірені копії наступних документів: податкових накладних, а також видаткових накладних, відповідно до яких позивачем було придбано бітум дорожній (а.с. 142-147, т.1).

На підтвердження реальності вказаної операції, а саме перевезення придбаного товару та їх оплати також до матеріалів справи долучено копії подорожніх листів вантажного транспорту та товарно-транспортних накладних, а також виписок за особовим рахунком підприємства (а.с. 148-158, т.1).

Нафтопродукти придбані у вищевказаних підприємств вивантажувались в котли-цистерни, розташовані на території виробничої бази позивача, що належить йому на праві власності, та взяті на баланс підприємства як основні засоби, що засвідчено доданими до матеріалів справи копіями пояснень, акту готовності об'єкта до експлуатації, договору купівлі-продажу, накладних-вимог, накладних, видаткових та податкових накладних, бухгалтерських довідок про взяття на баланс основних засобів, актів введення в експлуатацію, журналів-ордерів та відомостей по рахунку (а.с. 78-100, т.1).

В подальшому придбані ТМЦ використані ПП "Компанія "Східенерго" при виконанні умов договорів перевезення та надання послуг транспортування власним автомобільним транспортом, що перебуває на балансі підприємства у складі основних засобів, а також реалізовані згідно договорів купівлі-продажу, що засвідчено їх копіями та супутніми первинними документами, що надані на вимогу суду (а.с. 100-140, 190-250, т. 1; 1-34, т. 2), а також не суперечить видам діяльності позивача, а саме: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.

Колегія суддів зазначає, що товарно-транспортні накладні на перевезення нафтопродуктів оформлені не за формою 1-ТТН, як передбачено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, що затверджена спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155.

Щодо посиланню відповідача на невідповідність товарно-транспортних накладних або їх ненадання станом на момент проведення перевірки, колегія суддів зазначає, що порушення положень Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, що затверджена спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 при заповненні товарно-транспортних накладних свідчать про недотримання учасниками спірних операцій порядку обліку, вимірювання нафтопродуктів, контролю за їх якістю, проте не є свідченням правопорушення у сфері оподаткування та не можуть бути підставою для висновку про фіктивність операцій.

На посилання Кременчуцької ОДПІ на відсутність у ланцюзі постачання виробників товарно-матеріальних цінностей, що були придбані у вказаних вище контрагентів, колегія суддів зазначає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Дана думка також висвітлена у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що позивач виконав передбачені законом умови для набуття права на відповідне формування валових витрат, податкового кредиту та визначення сум податків, а також має належне документальне підтвердження.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої, що відповідач приймаючи податкові повідомлення - рішення від 28.05.2012 № 0008682301/654 та № 0008672301/655 діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги є обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2012р. по справі № 2а-1670/5704/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П. Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.

Повний текст ухвали виготовлений 23.01.2013 р.