Постанова

від 22.10.2012 по справі 2а-11270/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 жовтня 2012 року 14:02 № 2а-11270/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Санта -Л ЛТД» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання дій протиправними, за участю:

позивача -Вовк О.О.

відповідач -Калашнікова О.В.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 жовтня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Санта -Л ЛТД»(далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту -відповідач) про визнання незаконними дії відповідача при перевірці ТОВ «Санта -Л ЛТД»та написані Акту перевірки №396/22-40/37270695 від 14.05.2012р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за листопад 2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем неправомірно проведено перевірку товариства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що перевірка позивача проведена правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби проведено перевірку ТОВ «Санта - Л ЛТД»за результатами якої 14.05.2012р. складено акт №396/22-40/37270695 від 14.05.2012р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за листопад 2011 року (далі по тексту -Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 187.1 статті 187, п. 198.6 статті 198, п. 200.1 статті 200, п. 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму ПДВ в розмірі 178 084грн.

З Акту перевірки судом вбачається, що перевіркою показників, відображених в рядках 1 -9 Декларації за листопад 2011 року податковим органом встановлено, що на формування цих показників вплинуло здійснення операцій з реалізації ТМЦ з наступними основними покупцями:

ТОВ "Марка Україна" (код ЄДРПОУ 34532301). Відповідно до наданих до перевіркипервинних документів, а саме податкових та видаткових накладних ТОВ «Санта - Л ЛТД»реалізовано панель МДФ, стойки ТОВ "Марка Україна" на загальну суму 306 137грн., в тому числі ПДВ на суму 51 022,83грн.

Відповідно до АС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України», що використовувались під час здійснення перевірки ТОВ «Марка України»(код ЄДРПОУ 34532301), що зареєстроване в ДПІ у Печерському районі м. Києва, має стан «ПЛАТНИК ПОДАТКІВ ЗА ОСНОВНИМ МІСЦЕМ ОБЛІКУ», основний вид діяльності - «Оптова торгівля текстильними товарами».

ТОВ «Восток -СВ Плюс»(код ЄДРПОУ 33098687). Відповідно до АС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України», що використовувались під час здійснення перевірки ТОВ «Восток - СВ Плюс», зареєстроване у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, основний вид діяльності -виробництво меблів для офісів та магазинів, стан -платник податків за основним місцем обліку.

В ході перевірки на підставі наданих до перевірки податкових накладних податковим органом встановлено, що ТОВ «Санта-Л ЛТД»у перевіряємому місяці надано послуги по фарбуванню таким контрагентам-покупцям: ПП «Виробничо-консалтингова компанія «Імператив»на загальну суму 3100,00грн., в тому числі ПДВ 516,67грн.; ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 800,00грн., в тому числі ПДВ 133,33грн.

В ході перевірки податковим органом встановлено, що основними постачальниками ТОВ «Санта-Л ЛТД»у листопаді 2011 року є: ТОВ «Термінал -Торг»(код ЄДРПОУ 37240634), що зареєстроване у ДПІ у Печерському районі м. Києва, має стан -ПЛАТНИК ПОДАТКІВ ЗА ОСНОВНИМ МІСЦЕМ ОБЛІКУ, основний вид діяльності -Будівництво будівель; відповідно до схеми постачання основним постачальником у листопаді 2011 року ТОВ «Термінал -Торг»є підприємство ДП «Ресурспостач»(код ЄДРПОУ 34002592), що зареєстроване у ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, має стан - платник податків за основним місцем обліку; основний вид діяльності -неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; ТОВ «Свідіс-Україна»(код ЄДРПОУ 37195126), що зареєстроване у ДПІ у Оболонському районі м. Києва, має стан -платник податків за основним місцем обліку, основний вид діяльності -оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям, відповідно до схеми постачання основними постачальниками у листопаді 2011 року ТОВ «Свідіс-Україна»є: ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун», зареєстроване у ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, має стан - платник податків за основним місцем обліку, основний вид діяльності -роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами та ТОВ «3М Україна», що зареєстроване в СДПІ у м. Києві по роботі з ВВП та має стан -платник податків за основним місцем обліку, основний вид діяльності -неспеціалізована оптова торгівля.

Враховуючи вищевикладене придбання позивачем зазначеного відповідно до первинних документів найменування товару у вище зазначених постачальників, а саме ТОВ «Термінал - Торг»та ТОВ «Свідіс-Україна»не відповідає на думку податкового органу їх основному виду діяльності.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що усі операції купівлі -продажу ТОВ «Санта-Л ЛТД»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже -є нікчемними по ланцюгу до «вигодо набувача».

На час проведення перевірки набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ V якого визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Судом встановлено, що правовідносини між ТОВ "Санта-Л ЛТД" та ТОВ «Свідіс-Україна»та ТОВ «Термінал -Торг»виникли на підставі договорів купівлі -продажу.

На виконання зазначених договорів, ТОВ «Свідіс-Україна»та ТОВ «Термінал -Торг»поставляли ТОВ "Санта-Л ЛТД" товар (послуги) та було виписано податкові накладні, а також перераховано грошові кошти у визначених розмірах. У ціні придбаного товару товариством сплачено суму податку на додану вартість, яку у подальшому включено до складу податкового кредиту.

При цьому, вказані податкові накладні, що містяться в матеріалах справи мають всі обов'язкові реквізити, визначені у п.201.1 ст.201 ПК України.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, наявність будь-якої протиправної мети у представників сторін не встановлювалась, отже, доводи відповідача про те, що такі правочини суперечить інтересам держави і суспільства та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, судом до уваги не приймаються, оскільки зібраними під час перевірки та відображеними в акті доказами вони не підтверджуються.

Також, судом встановлено, що на час здійснення господарських операцій між ТОВ "Санта-Л ЛТД" та ТОВ «Свідіс-Україна», ТОВ «Термінал -Торг»останні були належним чином зареєстровані як платники податку.

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від контрагентів, що містяться в матеріалах справи, які були на момент їх видачі зареєстровані у встановленому податковим законодавством, як платник податку на додану вартість і їм відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є достовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірним.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визнання фіктивним підприємства не тягне за собою недійсність угод, укладених з такими підприємствами з моменту його державної і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті сум податку продавцем, а також за можливу недостовірність відомостей про них, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування на накладання штрафних санкцій.

Відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість) контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентів продавця, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Суд також враховує положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, яким визначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі -Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 21.1.1. п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки, що викладені в акті.

Враховуючи те, що Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва ДПС не надала доказів правомірності акту перевірки, суд вважає, що його висновки підлягають скасуванню як протиправні.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санта -Л ЛТД»задовольни повністю.

Визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби при перевірці товариства з обмеженою відповідальністю "Санта-Л ЛТД" та написанні Акту перевірки №396/22-40/37270695 від 14.05.12р. в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за листопад 2011 року.

Визнати протиправними та скасувати висновки викладені в Акті перевірки №396/22-40/37270695 від 14.05.12р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Санта-Л ЛТД»в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за листопад 2011 року.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 29.10.2012р.

Суддя В.В. Амельохін