Ухвала

від 23.10.2012 по справі 2-4717/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2012 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :

Головуючого судді : Гордійчук С.О.

суддів : Василевича В.С., Шимківа С.С.

секретар судового засідання : Міщук Л.А.

за участю сторін та їх представників

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Рівненського міського суду від 20 вересня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Релігійної громади Української Православної Церкви Київський Патріархат м. Рівне (Басів Кут) Свято-Троїцька парафія, Рівненської міської ради про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю, за зустрічним позовом Релігійної громади Української Православної Церкви Київський Патріархат м. Рівне (Басів Кут) Свято-Троїцька парафія до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Рівненська міська рада, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання права власності та за позовом третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Релігійної громади Української Православної Церкви Київський Патріархат м. Рівне (Басів Кут) Свято-Троїцька парафія, Рівненської міської ради про визнання права власності на майно за набувальною давністю.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду від 20 вересня 2012 року в позові ОСОБА_4, ОСОБА_5 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Релігійної громади Української Православної Церкви Київський Патріархат м. Рівне (Басів Кут) Свято-Троїцька парафія, Рівненської міської ради про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю відмовлено за недоведеністю та безпідставністю позовних вимог.

Зустрічний позов Релігійної громади Української Православної Церкви Київський Патріархат м. Рівне (Басів Кут) Свято-Троїцька парафія до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Рівненська міська рада, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання права власності задоволено повністю.

Провадження № 22-ц1790/1848/2012 Головуючий суддя 1 інстанції: Куцоконь Ю.П.

Суддя-доповідач : Гордійчук С.О.

Визнано за Релігійною громадою Української Православної Церкви Київський Патріархат м. Рівне (Басів Кут) Свято-Троїцька парафія право власності на будинок АДРЕСА_1.

В позові третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Релігійної громади Української Православної Церкви Київський Патріархат м. Рівне (Басів Кут) Свято-Троїцька парафія, Рівненської міської ради про визнання права власності на майно за набувальною давністю відмовлено повністю за недоведеністю та безпідставністю позовних вимог.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Релігійної громади Української Православної Церкви Київський Патріархат м. Рівне (Басів Кут) Свято-Троїцька парафія 214 грн. 60 коп. судових витрат.

В поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_4 вказує на його незаконність, оскільки судом порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Так, суд не врахував, що в 1959 році поселення батька позивача ОСОБА_10 в кв. №2 було здійснено з дозволу влади. На час поселення батько позивача ОСОБА_10 не знав, що спірна квартира №2 належить Релігійній громаді.

Таким чином, ОСОБА_10 добросовісно заволодів чужим майном, відкрито використовував його, пізніше використання цього майна продовжив його син позивач ОСОБА_4

Позивач ОСОБА_4 з сім'єю проживав в спірній квартирі №2 безперервно, іншого житла не мав.

Тому, є всі підстави для визнання за сім'єю ОСОБА_4 права власності на спірну квартиру за набувальною давністю.

Також, судом не було досліджено кому саме на підставі рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 11 грудня 1991 року № 482 «Про розгляд пропозицій функціонального управління житлово-комунального господарства»було потрібно передати на баланс будинок АДРЕСА_1. Не встановлено чи існувала така структура з назвою зазначеною у вказаному рішенні. Судом не було прийнято до уваги, що ні в рішенні виконавчого комітету Рівненської міської ради від 11 грудня 1991 року, ні в акті від 18 червня 1993 року про передачу будинку АДРЕСА_1 назва Релігійної громади не відповідає її назві в реєстраційному посвідченні на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам виданим «Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації».

Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Не погодились із вказаним рішенням і ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі вказували на те, що суд першої інстанції не врахував, що Релігійна громада Української Православної Церкви Київський Патріархат м. Рівне (Басів Кут) Свято-Троїцька парафія ніколи не була власником спірного будинку №84, оскільки не збудувала це приміщення і не набула права власності на нього на підставі правочину чи іншого документу

Жодний документ наявний в матеріалах справи, зокрема рішення комісії по націоналізації, приватизації державного майна Рівненської міської ради від 04.12.1991р., рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 1 1.12.1991р. №482, акт передачі будинку по АДРЕСА_1 від 18.06.1993р., реєстраційне посвідчення від 05.1 1.1997р., не посилається на Релігійну громаду Української Православної Церкви Київський Патріархат м. Рівне (Басів Кут) Свято-Троїцька парафія. Останньою не надано доказів того, що вона є правонаступником всіх тих релігійних громад, які зазначені в вищенаведених документах.

Також, суд не врахував, що сім'я ОСОБА_2 заволоділа спірної квартирою №1

правомірно, на це вказує ордер на житлове приміщення №6465 від 22.11.1988р., виданий виконкомом Рівненської міської Ради народних депутатів, згідно якого вони отримали у володіння квартиру АДРЕСА_1.

Володіли майном добросовісно, відкрито, безперервно, що доводять Договір про надання послуг з газопостачання населення від 13.12.2001р. №21651, Договір про користування електричною енергією від 27.1 1.2001р. №122066, квитанції, чеки, товарно-транспортні накладні тощо, згідно яких сім'я ОСОБА_2 не приховували свого факту користування будинком №84 від будь-яких інших осіб, постійно здійснювали поліпшення матеріально-технічних умов як ззовні, так і всередині квартири, з місця проживання не відлучалися.

Станом на день звернення з позовом до суду строк володіння спірним майном склав більше 10 років.

Тому, встановлено усю сукупність необхідних і достатніх умов для визнання права власності за набувальною давністю на підставі ст.344 ЦК України. За сім'єю ОСОБА_2 на спірну квартиру.

Просять рішення скасувати, в позові Релігійної громади Української Православної Церкви Київський Патріархат м. Рівне (Басів Кут) Свято-Троїцька парафія відмовити, а їх позовні вимоги задовольнити.

До початку розгляду справи ОСОБА_3 подала заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату, в зв'язку із неможливістю прибути в судове засідання, але ніяких підтверджуючих документів з даного приводу не надала, в зв'язку із чим, колегію суддів неявка ОСОБА_3 визнана неповажною.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.

Задовольняючи позов Релігійної громади Української Православної Церкви Київський Патріархат м. Рівне (Басів Кут) Свято-Троїцька парафія (надалі Релігійна громада) та відмовляючи в позовах ОСОБА_4, ОСОБА_5 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 суд дійшов правильного висновку про те, що передача у власність Релігійній громаді та реєстрація за нею права власності на будинок АДРЕСА_1 була проведена у відповідності до діючого на той час законодавства, а саме, згідно статті 29 Закону України «Про власність», Положення про порядок передачі підприємства, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 28 квітня 1980 року № 285, та Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству 03 грудня 1995 року № 56 та зареєстрованих в Мінюсті України 19 січня 1996 року За № 31/1056.

Враховуючи правомірність набуття у власність Релігійною громадою будинку АДРЕСА_1, суд визнав необхідним, з метою захисту цивільного права, визнати за громадою право власності на згаданий будинок.

Позовні вимоги сім'ї ОСОБА_7 та сім'ї ОСОБА_2 про визнання за ними права власності за набувальною давністю на квартири у будинку АДРЕСА_1 задоволенню не підлягали, оскільки позивачами не доведено і судом не встановлено наявності сукупності умов та підстав для набуття права власності за набувальною давністю, що передбачені положеннями статті 344 ЦК України: добросовісне заволодіння майном; володіння майном протягом певного строку: десять років - для нерухомості, п'ять років - для рухомості; відкритість володіння чужим майном; безперервність володіння чужим майном.

Стаття 344 ЦК України визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю. Володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи, обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.

Судом достовірно встановлено, що позивачі не підтвердили той факт, що вони не знали та не могли знати про те, що спірний будинок належить іншій особі, зокрема Релігійній громаді.

Крім того, право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Проте, будинок АДРЕСА_1 зареєстрований як житловий будинок з надвірними будівлями, тобто як домоволодіння, а не як багатоквартирний будинок. Державна реєстрація квартир № 2 та № 1, право власності на які за набувальною давністю просять визнати за собою позивачі - сім'я ОСОБА_7 та сім'я ОСОБА_2, не проводилась і доказів щодо наявності такої реєстрації позивачами не надано.

На підтвердження такого висновку в рішенні наведені відповідні мотиви та докази з якими погоджується і апеляційний суд.

Відповідно до норм процесуального права передбачається, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то відповідно до ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи апеляційних скарг про те, що Релігійна громада Української Православної Церкви Київський Патріархат м. Рівне (Басів Кут) Свято-Троїцька парафія не є саме тією юридичною особою, якій був переданий у власність будинок по АДРЕСА_1 не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи документами, а саме свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 538202, випискою є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 037777, довідкою АА № 142032 3 Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, свідоцтвом про реєстрацію статуту релігійної громади № 1299 від 29 січня 2002 року, інформацією головного управління статистики у Рівненській області від 09 червня 2011 року.

Згідно розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації від 27 листопада 2001 року № 748 було зареєстровані зміни та доповнення до статуту релігійної громади Української Афтокефальної Православної церкви м. Рівне (Басів Кут), раніше зареєстрованої згідно рішення облвиконкому від 23 липня 1991 року, і згідно вказаних змін заголовок статуту було викладено в такій редакції ''Статут Свято-Троїцької парафії Української Православної Церкви Київського Патріархату м.Рівне (Басів Кут) Рівненської області". На підставі вказаного розпорядження було видано Свідоцтво про реєстрацію релігійної громади №1299 від 29 січня 2002 року. Востаннє зміни до статуту Релігійної громади були внесені згідно розпорядження голови Рівненської державної адміністрації від 06 жовтня 2011 року №492, згідно якого назва статуту була викладена в такій редакції: ''Статут релігійної громади Української Православної Церкви - Київський Патріархат м.Рівне (Басів Кут) - Свято-Троїцька парафія".

Як вбачається з листа Головного управління статистики у Рівненській області від 09.06.2011р. за кодом ЄДРПОУ 22560254 та за адресою м.Рівне, вул. Басівкутська, 60 з 10.08.1998р.була зареєстрована Релігійна громада Української Автокефальної Православної церкви (що раніше була створена та зареєстрована 23 липня 1991 року), а з 05.02.2002 року по даний час - за цим кодом та адресою значиться релігійна громада Української Православної Церкви - Київський Патріархат м.Рівне (Басів Кут) Свято-Троїцька парафія.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що Релігійна громада є саме тією юридичною особою, якій був переданий у 1993 році у власність будинок по АДРЕСА_1 є правильним.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 20 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий :

Судді :