Рішення

від 23.10.2012 по справі 18/294

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "23" жовтня 2012 р. Справа № 18/294

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Войдевич О.А., довіреність від 01.08.2012р.,

Білий В.Л., довіреність від 27.01.2012р.,

Іванюк Е.А., довіреність від 09.10.2012р. (був присутній в судовому

засіданні 09.10.2012р. та 23.10.2012р.);

від відповідачів:

від І відповідача: Сівко Й.Л., довіреність від 02.08.2012р.;

від ІІ відповідача: Капелюх В.О., довіреність від 11.09.2012р.;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Державної екологічної інспекції в Житомирській області (м.Житомир), правонаступником якої є Державна екологічна інспекція у Житомирській області (м.Житомир)

до 1) Військової частини А-4485 (м.Житомир)

2) Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомира (м.Житомир)

про стягнення 7707,23грн.

з перервами в судому засіданні з 11.09.2012р. до 25.09.2012р., з 25.09.2012р. до 09.10.2012р., з 09.10.2012р. до 23.10.2012р., відповідно до ст.77 ГПК України.

Позивачем пред'явлено позов до Військової частини А-4485 про стягнення 7707,23грн. шкоди, зумовленої засміченням земельної ділянки через порушення природоохоронного законодавства.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 15.04.2010р. залучено до участі у справі в якості співвідповідача Квартирно-експлуатаційний відділ м.Житомира (а.с.38-39).

В ході розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги в частині визначення належного відповідача (а.с.115-116, 151-152). В останньому клопотанні за №2742/8 від 22.10.2012р. Державна екологічна інспекція у Житомирській області просить стягнути вказану шкоду саме з Військової частини А-4485, оскільки на думку позивача, саме Військова частина А-4485 безпосередньо спричинила порушення законодавства про відходи (а.с.151-152).

Ухвалою суду від 28.10.2010р. зупинено провадження у справі №18/294 до набрання законної сили ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду по справі №2а-7793/10/0670 про визнання нечинним акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 03.08.2009р., на підставі якого позивач просить стягнути з відповідачів шкоду (а.с.97).

Ухвалою суду від 27.07.2012р. провадження у справі поновлено, у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили її зупинення (а.с.101).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, додаткових поясненнях (а.с.51-53), зазначив, що під час перевірки встановлено порушення військовою частиною правил складування, зберігання та розміщення відходів, а саме - на земельній ділянці без твердого покриття складувало відходи (шлак), що призвело до засмічення земельної ділянки, тобто відповідач допустив порушення ст.ст.17,32,33 Закону України "Про відходи", ст.ст.35, 46 Закону України "Про охорону земель".

Відповідач - Військова частина А-4485 у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, посилаючись на те, що господарська діяльність військової частини ніяким чином не пов'язана із виникненням відходів, які були виявлені в ході перевірки. Зазначає, що на території військової частини знаходиться котельня, яка займається виробленням теплоенергії та теплопостачання споживачам та перебуває на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомира. Виявлені відходи є наслідком діяльності котельні, а тому за засмічення земельної ділянки відходами відповідальним є КЕВ. Також звертає увагу, що виявлені відходи є небезпечними, можуть зберігатися відкрито на промисловому майданчику та не несуть негативних екологічних наслідків, а також можуть бути використані в господарській діяльності як будівельний матеріал для підсипки аеродромних плит (а.с.13-15,70-72, 156-162).

Відповідач - Квартирно-експлуатаційний відділ м.Житомира (далі - КЕВ) у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, посилаючись на те, що перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства проведена з порушенням Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а саме без залучення представника КЕВ, повідомлення КЕВ про результати перевірки, складення припису відносно КЕВ. Крім того, зазначає, що позивачем не надано доказів на обґрунтування підстав для відшкодування шкоди саме КЕВ (а.с.44-45, 62-63, 105).

Представники відповідачів проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Крім того, представники позивача повідомили, що на підставі наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 30.09.2011р. №359 (а.с.124) ліквідовано Державну екологічну інспекцію в Житомирській області (що також підтверджується Спеціальним витягом з ЄДР, а.с.119-121), натомість надали Постанову Кабінету Міністрів України від 14.09.2011р. №995 "Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції", відповідно до якої правонаступником прав та обов'язків Державної екологічної інспекції в Житомирській області є Державна екологічна інспекції у Житомирській області (а.с.136-137, 140-148).

Приписами ст.25 ГПК України передбачено, що у разі припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

За вказаних обставин, господарський суд вважає за необхідне замінити позивача у справі Державну екологічну інспекцію в Житомирській області на її правонаступника - Державну екологічну інспекцію у Житомирській області.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 03 серпня 2009р. Державною екологічною інспекцією у Житомирській області проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Військовою частиною А-4485, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 03.08.2009р. (а.с.4).

В акті зазначено, що в ході перевірки військової частини, зокрема встановлено, що на території автопарку військової частини А-4485 виявлено порушення правил складування та зберігання шлаку на відкритій земельній ділянці розміром 3,6 х 2,1м з товщою шару шлаку 1 м, що призвело до засмічення земельної ділянки площею 7,56 м.кв. Перевірка проводилась в присутності заступника командира частини з тилу -начальника тилу майора Левковського Г.М.

При цьому складено акт обстеження засміченої земельної ділянки, що знаходиться в користуванні Військової частини А-4485 та належить до категорії земель оборони. В акті зазначено, що вимірювання засміченої земельної ділянки проводилось в присутності заступника командира частини з тилу-начальника тилу майора Левковського Г.М. (а.с.5).

Працівниками Державної екологічної інспекції в Житомирській області на підставі вищевказаного акта перевірки відповідно до наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №149 від 04 квітня 2007 року "Про внесення змін до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №422/13689 від 25 квітня 2007 року (далі - Методика), здійснено розрахунок розміру шкоди, зумовленої засміченням земельної ділянки, який становить відповідно 7707,23грн. (а.с.6).

За результатами перевірки Державною екологічною інспекцією в Житомирській області з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки, винесено припис від 03.08.2009р. командиру військової частини А/4485 підполковнику ОСОБА_7, в якому серед іншого, приписано ліквідувати та не допускати складування та зберігання побутових та промислових відходів у несанкціонованих місцях на території військової частини (а.с.153-154).

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши приписи чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд прийшов до висновку про необґрунтованість позову з огляду на наступне.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди (її розмір); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Згідно ч.2 ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, встановлено презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відходи" відходи це - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Виробник відходів - фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів.

Згідно з ст.17 Закону України "Про відходи" встановлено обов'язок суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах; здійснювати контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів; відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України; виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.

Як вбачається з матеріалів справи, при проведенні перевірки позивачем було встановлено засмічення земельної ділянки промисловими відходами, а саме шлаком.

Військова частина доводить належними доказами, що шлак є наслідком діяльності котельні, яка розташована на території військової частини, водночас зазначена котельня перебуває на балансі КЕВ, яке є самостійним господарюючим суб'єктом (а.с.16-20).

Враховуючи наведене та те, що діяльність військової частини ніяким чином не призводить до утворення відходів (шлаку), господарський суд приходить до висновку, що військовою частиною доведено відсутність її вини у засміченні земельної ділянки шлаком.

Водночас матеріали справи не містять належних доказів вини КЕВ у заподіянні шкоди внаслідок засмічення земельної ділянки шлаком, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства землі вважаються з а с м і ч е н и м и, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що п р и з в е л о або м о ж е п р и з в е с т и до з а б р у д н е н н я навколишнього природного середовища.

Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Таким чином, факт засмічення земельної ділянки та інші обставини, необхідні для розрахунку збитків, повинні підтверджуватись певними документами: актами перевірок, протоколами про адміністративне правопорушення, приписами про усунення порушення законодавства; актами обстеження земельної ділянки.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю), в тому числі вимоги, які ставляться до документів, які складаються під час проведення перевірок, встановлено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон).

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

У межах переліку питань кожен орган державного нагляду (контролю) залежно від цілей заходу має визначити ті питання, щодо яких буде здійснюватися державний нагляд (контроль).

Органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу (ч.4 ст.5 Закону).

Плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника або його заступника, або уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Один примірник акта вручається суб'єкту господарювання або уповноваженій ним особі, а другий - зберігається в органі державного нагляду (контролю). Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

На підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу (ст.7 Закону).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем здійснювалась перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства Військовою частиною А-4485, в результаті якої встановлено порушення, допущені, на думку перевіряючого, КЕВ, яке є самостійним господарюючим суб'єктом.

Проте, доказів проведення перевірки КЕВ, або повідомлення його про результати перевірки чи направлення на його адресу припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, позивачем не надано, отже КЕВ було позбавлено права надати свої зауваження щодо перевірки або спростувати встановлені перевіряючими факти.

Відповідач - КЕВ звертався до адміністративного суду про визнання неправомірними дій Державної екологічної інспекції в Житомирській області щодо проведення 03.08.2009р. перевірки, проте позов було залишено без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду (а.с.106).

За таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними доказами факту засмічення земельної ділянки КЕВ.

Також судом враховується, що відповідач - КЕВ вживав заходи для зберігання, вивезення та захоронення твердих побутових відходів у встановленому порядку, зокрема, співпрацюючи з ТОВ "Грінко- Житомир", про що зазначено в акті перевірки.

Крім того, суд приймає до уваги, що згідно з п. 5.3. Методики визначено, що відходи, що спричинили засмічення земельної ділянки, класифікуються за 4 класами небезпеки згідно з ДСанПіН 2.2.7.029-99 "Державні санітарні правила і норми. Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення класу їх небезпеки для здоров'я населення", що затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 липня 1999 року №29, чинними нормативними документами у сфері поводження з відходами.

З розрахунку шкоди вбачається, що нарахування шкоди виконане за формулою: Ршз = А х Б х Гоз х Пдз х Кзз х Кнв х Кег, де: Ршз - розмір шкоди від засмічення земель, грн.; А - питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5; Б - коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами дорівнює 10, а небезпечними (токсичними) відходами - 100.; Гоз - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, шо зазнала засмічення, грн./м2; Пдз - площа засміченої земельної ділянки, м2; Кзз - коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами, який визначається за додатком 6; Кнв - коефіцієнт небезпеки відходів, який визначається за додатком 5; Кег - коефіцієнт еколого - господарського значення земель визначається за додатком 2.

Згідно з додатком 5 до Методики коефіцієнт 1,0 застосовується до малонебезпечних відходів, 4 класу небезпеки.

Відповідно до розділу 5 Державних санітарних правил та норм клас небезпеки відходів визначається виробником відходів або за його дорученням. Разом з тим, пунктом 5.1.3. ДСанПіН 2.2.7.029-99 встановлено, що затвердження класу небезпеки промислових відходів проводить Міністерство охорони здоров'я України за погодженням Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України.

Як вбачається з матеріалів справи, державним інспектором Державної екологічної інспекції у Житомирській області було самостійно визначено клас небезпеки відходів (четвертий), оскільки відповідач не отримував дозволу на розміщення відходів і не визначав класу небезпеки відходів в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відходи" небезпечні відходи - відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Таким чином, для визначення небезпечності відходів необхідно знати їх хімічний та біологічний склад, а за цих обставин при складанні відповідного акту необхідно було зазначити якісний та кількісний склад забруднюючої речовини.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, на підставі яких інспектором зроблено висновок про віднесення виявлених відходів саме до 4 класу небезпеки відходів, що не дозволяє перевірити правильність застосування коефіцієнта небезпеки відходів за додатком 5 Методики.

Крім того, пунктом 5.5. Методики передбачена формула визначення розміру шкоди внаслідок засмічення земель, однією із складових якої є питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5. Проте, як зазначає представник військової частини (проти чого не заперечує позивач) військовою частиною самостійно, наступного дня після винесення позивачем припису, усунуто наслідки засмічення земельної ділянки, що не було враховано позивачем при визначенні розміру шкоди, оскільки із розрахунків позивача (а.с.6) вбачається, що зазначений показник (0,5) був застосований.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, позивачем відповідно до ст.ст.33-34 ГПК України не доведено правомірність віднесення виявлених на території відповідача відходів шлаку (як зазначено в акті перевірки) до 4 класу небезпеки, а відтак не доведено правомірності застосування при розрахунку розміру шкоди коефіцієнту небезпеки відходів - 1,0.

Згідно зі ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані можуть встановлюватись письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників та інших осіб, що беруть участь у судовому засіданні.

З огляду на викладене, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, що містяться в матеріалах справи, а також їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає, що позивачем не доведено належними доказами протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди (військової частини) та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, розміру шкоди, а тому відсутні підстави відповідальності військової частини, що передбачені ст.1166 ЦК України, відповідно в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.25, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Замінити позивача у справі Державну екологічну інспекцію в Житомирській області на її правонаступника - Державну екологічну інспекцію у Житомирській області.

2. В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя Соловей Л.А.