Рішення

від 23.10.2012 по справі 25/112-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" жовтня 2012 р. Справа № 25/112-12

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРА УКРАЇНА",

04071, м. Київ, Подільський район, вул. Ярославська, 4

01054, м. Київ, вул. Гончара, 33, оф. 1

до 1) Приватного акціонерного товариства "АКЗ",

54015, Миколаївська область, м. Миколаїв, Заводський район, вул. Робоча, 2-А

2) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

про стягнення 5 349,32 грн.

за участю представників:

позивача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином;

відповідача 1 - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином;

відповідача 2 -не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРА УКРАЇНА" (далі -позивач) до Приватного акціонерного товариства "АКЗ" (далі -відповідач 1) про стягнення 3 315,83 грн.; про солідарне стягнення з Приватного акціонерного товариства "АКЗ" та Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (далі -відповідач 2) 53,49 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.09.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.09.2012.

У судове засідання 25.09.2012 представники відповідачів не з'явились, вимоги ухвали суду від 07.09.2012 не виконали, розгляд справи відкладено на 23.10.2012.

Як вбачається зі Спеціальних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 07.09.2012 №14627413 та від 07.09.2012 №14627373 адреси місцезнаходження відповідачів відповідають тим, що зазначені в позовній заяві та тим, на які направлялись ухвали суду.

05.10.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №15833 від 05.10.2012) від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому позов заперечується повністю з підстав, викладених у відзиві. Також, відповідач 2 заявив клопотання про здійснення розгляду справи за відсутності його представника.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №16196 від 12.10.2012) надійшло клопотання позивача про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу. Клопотання судом задоволено.

23.10.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №16904 від 23.10.2012) надійшло клопотання позивача про включення до складу судових витрат коштів, що сплачені адвокату в сумі 1 500,00 грн. Клопотання судом задоволено.

23.10.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №16902 від 23.10.2012) позивач подав клопотання про розгляд справи без участі його представника. Клопотання судом задоволено.

Відповідач 1 письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання вдруге не направив, не повідомивши про причини, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Нез'явлення у судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи, враховуючи вказані вище клопотання.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У зв'язку з тим, що у судове засідання 23.10.2012 представники сторін не з'явились, відповідно до частини 8 статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання за допомогою звукозапису технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 23.10.2012 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Рішенням господарського суду м. Києва від 01.09.2011 по справі 56/131 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будшляхмаш-Україна" до Приватного акціонерного товариства "АКЗ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокомплекс-2007" про стягнення 125 000,00 грн. встановлено, що згідно досягнутих між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будшляхмаш-Україна" та відповідачем 1 домовленостей з приводу поставки товару, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будшляхмаш-Україна" здійснило на користь відповідача 1 поставку навантажувача XZ-656П за накладною від 14.09.2007 №РН-00044/2/139 на загальну суму 370 000,00 грн., крім того, встановлено факт існування у Приватного акціонерного товариства "АКЗ" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Будшляхмаш-Україна" заборгованості за поставлений товар за накладною від 14.09.2007 №РН-00044/2/139 та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "АКЗ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будшляхмаш-Україна" 125 000,00 грн. заборгованості, а також судові витрати: 1 250,00 грн. витрат зі сплати державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 12 500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

18.11.2011 господарським судом м. Києва видано наказ на примусове виконання рішення у справі № 56/131.

Відділом державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції під час виконання наказу господарського суду по справі №56/131 від 18.11.2011, зазначену в наказі заборгованість відповідача 1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Будшляхмаш-Україна" стягнуто повністю, що підтверджується банківською випискою від 03.03.2012 на суму 138 986,00 грн., копію якої залучено до матеріалів справи.

Таким чином, грошове зобов'язання за Договором у повному обсязі відповідачем 1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Будшляхмаш-Україна" виконано 03.03.2012.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на зазначені норми законодавства, факт порушення відповідачем 1 грошового зобов'язання з поставки, встановлений рішенням господарського суду від 01.09.2011 у справі № 56/131, що залишено в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2011 №56/131 та постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2011 №56/131, а також тим, що з огляду на надані суду докази, судом встановлено, що грошове зобов'язання за поставку у повному обсязі відповідачем 1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Будшляхмаш-Україна" виконано 03.03.2012, є достатньо правових підстав для того, щоб заявляти вимоги до відповідача 1 про сплату інфляційних втрат та 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання за поставку за період з 12.04.2011 (з початку прострочення грошового зобов'язання) по 02.03.2012 (по фактичне виконання відповідачем 1 грошового зобов'язання).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будшляхмаш-Україна" (далі -первісний кредитор) та позивачем (далі -новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги у зобов'язані від 01.08.2012 (далі -Договір відступлення), відповідно до умов якого (пункт 2. Договору) первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги сплати інфляційних втрат та 3% річних з відповідача 1.

Новим кредитором направлялась вимога відповідачу 1 щодо сплати інфляційних втрат у розмірі 1 750,00 грн. та 3% річних у розмірі 3 339,04 грн., що підтверджується листом-вимогою від 15.08.2012 та описом вкладення в цінний лист з відбитком календарного штемпелю поштового відділення.

Разом з тим, у пункті 6 Договору відступлення встановлено, що з моменту укладання Договору відступлення позивач набуває статусу особи, яка заявила вимоги як до боржника у порядку статей 530, 625 Цивільного кодексу України, при цьому датою заявлення таких вимог вважається 28.03.2012 -дата надсилання вимоги первісним кредитором боржнику (відповідачу 1).

До матеріалів справи додано копію листа від 27.03.2012 №2 первісного кредитора з вимогою до відповідача 1 про сплату інфляційних втрат у розмірі 1 750,00 грн. та 3% річних у розмірі 3 339,04 грн., надіслання якого підтверджується копією опису вкладення в цінний лист з відбитком календарного штемпелю поштового відділення.

Відповідно до частини 1 статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Стаття 516 Цивільного кодексу України визначає порядок заміни кредитора у зобов'язанні:

1. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Також, згідно частини 2 статті 517 Цивільного кодексу України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Згідно пункту 4. Договору відступлення новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника сплати грошової суми, визначеної в пункті 2. Договору відступлення.

Відповідно до пункту 9. Договору відступлення він набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 статті 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У даному провадженні, також судом розглянуто договір про встановлення поруки від 02.08.2012 (далі -Договір поруки), укладений між позивачем та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (далі -відповідач 2, поручитель), відповідно до якого, відповідач 2 поручається за зобов'язанням відповідача 1 у частині сплати 3% річних та інфляційних втрат за прострочення грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу навантажувача Х2-656П від 14.09.2007.

Відповідно до пункту 1.2., 1.3. Договору поруки у випадку невиконання відповідачем 1 добровільно, вказаного в пункті 1.2. Договору поруки обов'язку щодо сплати 3% річних та інфляційних втрат за прострочення грошового зобов'язання у встановлений чинним законодавством строк, відповідач 1 і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники в розмірі поручительства. Розмір поручительства поручителя перед кредитором становить 1 % від суми, що підлягає сплаті відповідачем 1 позивачу за прострочення грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу навантажувача Х2-656П від 14.09.2007 у відповідності до положень статті 625 Цивільного кодексу України та не може бути збільшений без додаткової письмової угоди відповідно змісту Договору поруки.

Відповідно до статті 353 Цивільний кодекс України порука - це договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Порука має похідний характер від забезпечуваного нею зобов'язання - своєчасного повернення кредиту за кредитним договором.

Частиною 1 статті 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Волевиявлення боржника під час укладання договору поруки не є істотною умовою договору поруки, оскільки згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, цей вид забезпечення виконання зобов'язань не випливає безпосередньо на права та обов'язки боржника, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюється, не припиняється, не змінюється.

Представник відповідача 2 заперечує проти заявлених позовних вимог в частині солідарного стягнення, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, в яких зазначає про те, що у відповідності до положення пункту 2.1. Договору поруки обов'язок у відповідача 2 перед позивачем виникає лише після пред'явлення позивачем письмової вимоги відповідачу 1.

При дослідженні судом Договору поруки, на який позивач посилається, як на підставу стягнення суми заборгованості солідарно з відповідачів, судом встановлено, що в Договорі поруки міститься посилання на договір купівлі-продажу навантажувача Х2-656П від 14.09.2007, в той час, як у даному провадженні розглядається прострочення виконання грошового зобов'язання, що виникло на підставі накладної від 14.09.2007 №РН-00044/2/139, оскільки спір щодо поставки товару за вказаною накладною вже вирішувався в процесі розгляду справи господарським судом Миколаївської області за №15/313/09, яким було встановлено, що між сторонами у справі, а саме: між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будшляхмаш-Україна»та Приватним акціонерним товариством "АКЗ" виникли договірні відносини стосовно купівлі-продажу навантажувача XZ-656П, підтвердженням чого є накладна від 14.09.2007 №РН-00044/2/139, яка містить умови про предмет на ціну договору та свідчить про досягнення сторонами згоди з зазначених істотних умов, з чого випливає наявність обставин, з якими частина 1 статті 638 Цивільного кодексу України пов'язує факт укладання договору та судом було відхилено доводи Приватного акціонерного товариства "АКЗ" про те, що поставка товару відбулась на підставі договору від 04.09.2007 №08/07.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевказане, позивач не надав суду належних доказів, які б підтверджували факт укладання ним з відповідачем 2 Договору про встановлення поруки саме щодо виконання відповідачем 2 обов'язку оплати за прострочення грошового зобов'язання за договірними відносинами стосовно купівлі-продажу навантажувача XZ-656П, на підставі накладної від 14.09.2007 №РН-00044/2/139.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 суми в розмірі 53,49 грн. солідарно з Приватним акціонерним товариством "АКЗ" задоволенню не підлягають.

Заборгованість відповідача 1 перед позивачем за Договором відступлення права вимоги по сплаті 3 % річних та інфляційних втрат складає 5 349,32 грн.

Відповідно до пункту 2 Договору про відступлення права вимоги сторони підтверджують, що відповідач 1 має борг перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Будшляхмаш-Україна»за неналежно виконане грошове зобов'язання за договором купівлі-продажу навантажувача марки XZ-656П від 14.09.2007, який складається з інфляційних втрат та 3% річних у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України з суми у розмірі 125 000,00 грн. за період з 12.04.2011 по 02.03.2012.

З метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду обставин справи та зважаючи на те, що відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, судом здійснено власний розрахунок розміру 3% річних та інфляційних втрат.

Перевіривши заявлений позивачем розмір 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу, господарський суд встановив, що він відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому позовні вимоги про стягнення 2 000,00 грн. інфляційних втрат та 3 349,32 грн. 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1: 3 349,32 грн. 3% річних та 2 000,00 грн. інфляційних втрат є доведеними, обґрунтованими, відповідачем 1 не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2 - 53,49 грн. солідарно задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачем заявлено про відшкодування йому витрат з оплати послуг адвоката у розмірі 1 500,00 грн.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входять, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІТРА УКРАЇНА" (позивачем) та Адвокатським об'єднанням "Адвокатська контора Василик і Євстігнєєв" (далі -контора) (свідоцтво про реєстрацію адвокатського об'єднання від 09.08.2007 № 550) укладено Договір від 01.08.2012 №002/12-ап про надання адвокатських юридичних послуг.

Відповідно до пункту 1.2. Договору, адвокатське об'єднання надає замовнику юридичні послуги, а саме: підготовка конторою документів, що подаються до суду по справі; представництво позивача, виключно в господарському суді Київської області під час розгляду справи; збирати та отримувати докази, необхідні для належного представлення інтересів замовника під час розгляду справи господарським судом Київської області.

З матеріалів справи вбачається, що Адвокатським об'єднанням "Адвокатська контора Василик і Євстігнєєв" та позивачем підписано акт від 03.10.2012 приймання-передачі юридичних послуг до Договору, відповідно до якого Адвокатське об'єднання "Адвокатська контора Василик і Євстігнєєв" надало, а позивач прийняв юридичні послуги за Договором у повному обсязі на суму 1 500,00 грн., а позивач 04.10.2012 на підставі Договору перерахував адвокатському об'єднанню "Адвокатська контора Василик і Євстігнєєв" 1 500,00 грн. за адвокатські послуги, що підтверджується копією банківської виписки, яка засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки.

При розгляді питання щодо віднесення вказаної суми витрат на оплату послуг адвоката в судові витрати по даній справі, судом враховано пункт 11. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" та пункт 12. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Враховуючи вищевказане, судові витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1 500,00 грн. відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 609,50 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги до Приватного акціонерного товариства "АКЗ" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "АКЗ" (54015, Миколаївська область, Заводський район, вул. Робоча, 2-А; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31268743) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРА УКРАЇНА" (04071, м. Київ, Подільський район, вул. Ярославська, 4, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36137744) 3 346 (три тисячі триста сорок шість) грн. 32 коп. 3% річних, 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору, 1 500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

3. У задоволенні позовних вимог до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 29.10.2012.

Суддя С.О. Саванчук