Постанова

від 29.10.2012 по справі 11/2218-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"29" жовтня 2012 р. Справа №11/2218-10

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Маціщук А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Вікторов О.І.;

від відповідачів: 1) Сальник М.А.;

2) не з`явився;

3) Кунець О.Д.;

від третьої особи: Сальник М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Західне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та кредит"

на рішення господарського суду Хмельницької області від 30.07.2012р.

у справі №11/2218-10 (суддя Заярнюк І.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Західне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та кредит"

до відповідачів 1) Товариства з додатковою відповідальністю "Адамс";

2) Приватного сільськогосподарського підприємства "Адамс Плюс";

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамс Трейд"

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Відкритого акціонерного товариства "Кам`янець-Подільський комбінат хлібопродуктів"

про стягнення солідарно 8984997,40грн., з яких - 8199995,76грн. основного боргу, 66316,94грн. процентів за користування коштами, 690812,25грн. прострочених процентів за користування коштами та 27872,45грн. пені

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 11.10.2011р. по справі №11/2218-10 позов публічного акціонерного товариства "БАНК "Фінанси та кредит" в особі філії "Західне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та кредит", м. Хмельницький до товариства з додатковою відповідальністю "Адамс", с.Жовтневе Кам'янець-Подільського району Хмельницької області до приватного сільськогосподарського підприємства "Адамс Плюс", м.Кам'янець-Подільський до товариства з обмеженою відповідальністю „Адамс Трейд" м.Київ про стягнення солідарно 13 557 405,13 грн. заборгованості за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ВАТ „Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" м. Кам'янець-Подільський задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - товариство з додатковою відповідальністю „Адамс" подав апеляційну скаргу.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.12.2011р. рішення суду від 11.10.2011р. по справі №11/2218-10 залишено без змін, а апеляційна скарга товариства з додатковою відповідальністю „Адамс" - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - товариство з додатковою відповідальністю „Адамс" подав касаційну скаргу.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2012р. касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Адамс" задоволено частково. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.12.2011р. та рішення господарського суду Хмельницької області від 11.10.2011р. у справі №11/2218-10 скасовано, а справу №11/2218-10 передано на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 05 червня 2012р. у справі №11/2218-10 порушено провадження у даній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Західне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та кредит" до відповідачів Товариства з додатковою відповідальністю "Адамс", Приватного сільськогосподарського підприємства "Адамс Плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамс Трейд" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Відкритого акціонерного товариства "Кам`янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" про стягнення солідарно 13 557 405,13грн. заборгованості.

21 червня 2012 року представником позивача в засідання суду подано письмову заяву від 21.06.2012р. (вих.№82) про уточнення позовних вимог (зменшення), в якій просить суд стягнути солідарно з Товариства з додатковою відповідальністю "Адамс", Приватного сільськогосподарського підприємства "Адамс Плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамс Трейд" на свою користь 8984997,40грн., з яких - 8199995,76грн. основного боргу, 66316,94грн. процентів за користування коштами, 690812,25грн. прострочених процентів за користування коштами та 27872,45грн. пені. Дана заява була прийнята судом та зменшено розмір позовних вимог відповідно до заявлених представником позивача в заяві від 21.06.2012р. (т.3, а.с.9-11).

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 30 липня 2012 року у справі №11/2218-10 в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Західне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та кредит" до відповідачів Товариства з додатковою відповідальністю "Адамс", Приватного сільськогосподарського підприємства "Адамс Плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамс Трейд" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Відкритого акціонерного товариства "Кам`янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" про стягнення солідарно 8984997,40грн., з яких - 8199995,76грн. основного боргу, 66316,94грн. процентів за користування коштами, 690812,25грн. прострочених процентів за користування коштами та 27872,45грн. пені відмовлено.

Вказаним вище рішенням від 30 липня 2012 року припинено провадження у справі №11/2218-10 за позовом Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та кредит" в особі філії „Західне регіональне управління" АТ "Банк „Фінанси та кредит", м.Хмельницький до Приватного сільськогосподарського підприємства „Адамс Плюс", м.Кам'янець-Подільський Хмельницької області.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції врахував, що всупереч п.4.4. договорів поруки укладених з поручителями (відповідачами) не узгоджувалося збільшення обсягу фінансової відповідальності поручителя, що у відповідності з ч.1 ст.599 ЦК України тягне за собою припинення договорів поруки та як наслідок унеможливлює стягнення за даними договорами.

Припиняючи провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та кредит" в особі філії „Західне регіональне управління" АТ "Банк „Фінанси та кредит", м. Хмельницький до Приватного сільськогосподарського підприємства „Адамс Плюс", м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області, суд першої інстанції послався на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 24.05.2011р. (т.1, а.с.134) з якої вбачається, що відносно приватного сільськогосподарського підприємства "Адамс Плюс" порушено справу про банкрутство, відкрите акціонерне товариство "Адамс" припинено, а відомостей стосовно знаходження товариства з обмеженою відповідальністю "Адамс Трейд" м.Київ в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не знайдено, що підтверджується витягами з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, які наявні в матеріалах справи та згідно п.6, ст.80 ГПК України припинив провадження у справі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати (а.с.60-90).

Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, зокрема, наступне:

стверджує, що відповідач ТзДВ "Адамс" визнав договір поруки, здійснивши погашення кредитної заборгованості позичальника на вимогу банку, що підтверджується платіжним дорученням №138 від 28 квітня 2011 року про погашення ТзДВ "Адамс заборгованості за ВАТ "КПКХП" по договору про кредитну лінію №10-02-07 від 30.01.2007р. згідно договору поруки від 30.01.2007 року.;

звертає увагу колегії суддів на те, що суд першої інстанції помилково припинив провадження у справі відносно відповідача ПСП "Адамс Плюс" та невірно застосував норми ст.80 ГПК України, оскільки, відповідно до вимог вказаної статті провадження у справі припиняється відносно суб`єкта господарювання діяльність якого припинено та якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, однак на думку скаржника судом не було з`ясовано, чи допускають спірні правовідносини правонаступництво і чи припинено господарську діяльність підприємства.

За наведених мотивів апелянт просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги АТ "Банк Фінанси та кредит".

Відповідач ТзДВ "Адамс" у відзиві на апеляційну скаргу посилається на п.4.4 Договору поруки, згідно якого внесення змін та доповнень у Договір про кредитну лінію, внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності Поручителя, не допускається без узгодження з останнім. Відповідач стверджує, що внаслідок укладення додаткових договорів №1 та №2 до Договору про кредитну лінію від 30.01.2007 року обсяг відповідальності ТзДВ "Адамс" збільшився, при цьому у справі відсутні докази надання згоди з боку останнього, що у відповідності до ч.1 ст.559 ЦК України тягне за собою припинення договору поруки.

Також, пояснює, що посилання Банку на факт визнання ТзДВ "Адамс" договору поруки шляхом сплати коштів на рахунок Банку у квітні 2011р. не заслуговує на увагу, адже у правовідносинах що склалися між сторонами має місце припинення правовідносин за договором поруки відповідно до прямо встановлених норм чинного законодавства.

Разом з тим, звертає увагу суду на те, що посилання Банку на неправомірне припинення місцевим судом провадження у справі відносно ПСП "Адамс Плюс" є хибним, оскільки в матеріалах справи наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з якого вбачається, що ПСП "Адамс Плюс" ліквідоване.

На підставі наведеного вище ТзДВ "Адамс" просить суд залишити рішення господарського суду Хмельницької області у справі №11/2218-10 від 30.07.2012 року без змін, а апеляційну скаргу ПАТ "Банк Фінанси та кредит" - без задоволення.

Відповідач ТзОВ "Адамс Трейд" подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому зазначає, що порушення з боку Банку вимог ст.559 ЦК України та п.4.4 Договору поруки, щодо обов`язкового повідомлення Поручителя у випадку внесення змін до кредитного договору, що збільшують відповідальність поручителя, є підставою для визнання договорів поруки припиненими в силу прямої норми Закону. Разом з тим, зазначає, що на час розгляду даної справи, господарським судом внаслідок з`ясування правовідносин, що мали місце між сторонами спору вже розглянуто питання наявності зобов`язань Відповідача 1 перед Позивачем у справі та встановлено факт їх припинення, що відповідно до положень ч.2 ст.35 ГПК України звільняє Сторони від доведення зазначених обставин знову. Відповідач стверджує, що дані факти мають преюдиційне значення для аналогічних правовідносин між Банком та Відповідачем 3.

ТзОВ "Адамс Трейд" у своєму відзиві звертає увагу, що в даному випадку має місце і факт припинення правовідносин між Позивачем та ТзОВ "Адамс Трейд" (Відповідачем 3) з підстав передбачених ч.4 ст.559 ЦК України, а саме у зв`язку з непред`явленням Позивачем протягом 6-ти місяців вимог до ТзДВ "Адамс", як поручителя. Відповідач вказує, що з урахуванням положень ст.559 ЦК України та вчинених Позивачем у справі дій щодо дострокового повернення суми кредиту, остаточною датою виконання умов кредитного договору та моментом від якого слід відраховувати шестимісячний строк передбачений ч.4 ст.559 ЦК України та п.5.1 договору поруки є 04.04.2009р., оскільки саме цього дня було достроково звернено стягнення на предмет застави, а отже, останнім днем пред`явлення вимоги до поручителя за договором поруки та відповідного позову є 04.10.2009р. А даний позов пред`явлено 07.12.2010 року, тобто з пропущенням шестимісячного строку.

З урахуванням викладеного вище ТзОВ "Адамс" просить суд залишити рішення господарського суду Хмельницької області у справі №11/2218-10 від 30.07.2012 року без змін, а апеляційну скаргу ПАТ "Банк Фінанси та кредит" - без задоволення.

В свою чергу, від відповідача по справі ПСП "Адамс Плюс" відзив на апеляційну скаргу позивача не надійшов.

Згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

29 жовтня 2012 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду скаржник підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, вважає, , що рішення господарського суду Хмельницької області від 30.07.2012р. у справі №11/2218-10 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а тому просить апеляційну скаргу - задовольнити та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги до моменту збільшення позовних вимог (збільшення відсоткової ставки по кредиту).

Представник відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Адамс" Сальник М.А. в судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 30.07.2012р. у справі №11/2218-10 є цілком законним та обґрунтованим, а тому просить дане рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамс Трейд" Кунець О.Д. заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 30.07.2012р. у справі №11/2218-10 є цілком законним та обґрунтованим, а тому просить дане рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем у справі - ПАТ "БАНК "Фінанси та кредит" (на момент укладення договору ТОВ банк "Фінанси та кредит") та ВАТ „Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів", яке залучено до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, підписаний договір про кредитну лінію від 30.01.2007р. №10-02-07, за умовами якого позивач відкриває відповідачу кредитну лінію на загальну суму 8200000,00грн., а відповідач, як позичальник, зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії кошти, згідно графіку зниження ліміту з кінцевим строком погашення до 30.01.2012р. та сплатити за користування кредитними коштами проценти у розмірі 18,5% річних. Відповідно до п.2.5 договору погашення заборгованості за кредитною лінією відбувається згідно графіку зниження кредитного ліміту кредитної лінії.

Згідно п.3.4 договору нарахування та сплата процентів за користування кредитними коштами проводиться щомісяця. Банк здійснює нарахування, а позичальник сплачує проценти у термін з 26 числа кожного місяця не пізніше останнього календарного робочого дня кожного місяця. У зазначений термін сплачуються і відсотки, нараховані за користування кредитними коштами з 26 числа попереднього місяця до 25 числа поточного місяця включно. Пунктом 7.1 договору передбачено, що за прострочення повернення кредитних коштів і/або сплати процентів за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Додатковим договором №1 від 12.05.2008р. до договору про кредитну лінію від 30.01.2007р. були внесені зміни до п.1.1 договору щодо зобов'язання позичальника сплатити за користування кредитними коштами проценти у розмірі 18,5% за період з 30.01.2007р. по 11.05.2008р. та 20% річних за період з 12.05.2008р. до закінчення терміну дії договору, а також до п.3.1 договору, згідно яких у випадку порушення позичальником термінів погашення згідно графіка позичальник сплачує проценти у розмірі 40% річних від суми невиконаного вчасно зобов'язання по кредиту відповідно до графіка.

Додатковим договором №2 від 10.10.2008р. до договору про кредитну лінію від 30.01.2007р. були внесені зміни до п.1.1 договору щодо зобов'язання позичальника сплатити за користування кредитними коштами проценти у розмірі 18,5% річних за період з 30.01.2007р. по 11.05.2008р., 20% річних за період з 12.05.2008р. по 09.10.2008р., 23% річних за період з 10.10.2008р. до закінчення терміну дії цього договору, а також до п.3.1 договору, згідно яких позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами у випадку порушення термінів погашення згідно графіка у розмірі 40% річних від суми невиконаного вчасно зобов'язання по кредиту відповідно до графіка за період часу з моменту непогашення суми кредиту до фактичного погашення цієї кредитної основної заборгованості, але не більше остаточного терміну погашення кредиту.

Судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору позивачем наданий відповідачу кредит у розмірі 8200000грн., що підтверджується меморіальними ордерами від 02.02.2007р., 06.02.2007р., 08.02.2007р., 09.02.2007р., 23.02.2007р., 01.03.2007р., 05.03.2007р., 02.03.2007р., 07.03.2007р., 19.03.2007р., 27.03.2007р., 29.03.2007р., 30.03.2007р., 02.04.2007р., 04.04.2007р., 19.04.2007р., 20.04.2007р., 25.04.2007р., 28.04.2007р., 04.05.2007р., 07.05.2007р., 10.05.2007р., 15.05.2007р., 18.05.2007р., 21.05.2007р., 24.05.2007р. та встановлено рішенням від 14.06.2011р. у справі № 9/5025/612/11.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за договором про кредитну лінію від 30.01.2007р. №10-02-07 між позивачем у справі (ПАТ "БАНК "Фінанси та кредит"), як кредитором, третьою особою (ВАТ „Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів"), як боржником та відповідачами у справі товариством з додатковою відповідальністю „Адамс" (на момент укладення договору ВАТ „Адамс") приватним сільськогосподарським підприємством "Адамс Плюс" та товариством з обмеженою відповідальністю „Адамс Трейд" , як поручителями 31.01.2007р. підписано договори поруки (Т.1 а.с.7-12).

Зі змісту п.1.1. зазначених договорів поруки вбачається, що поручителі зобов'язуються перед позивачем відповідати в повному обсязі за своєчасне і повне виконання ВАТ „Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" зобов'язань за договором про кредитну лінію від 30.01.2007р., відповідно до якого боржнику відкрито кредитну лінію з лімітом 8200000,00грн. зі сплатою 18,5% річних. При цьому, у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором про кредитну лінію боржник і поручитель відповідають як солідарні боржники (п.2.1. договорів). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, у т.ч. за основною сумою боргу, сплаті щомісячних процентів і підвищених процентів, оплаті комісійної винагороди, оплаті неустойки за основною сумою боргу та процентах, а також по відшкодуванню збитків ( п.2.2. договорів).

Пунктом 2.3. вищезазначених договорів передбачено, що у випадку непогашення боржником заборгованості за договором про кредитну лінію кредитор має право вимагати сплати боргу в повному обсязі від поручителя.

В порушення вимог договору про кредитну лінію від 30.01.2007р. №10-02-07 ВАТ „Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" не виконав взяті на себе договірні зобов'язання щодо виконання графіку погашення кредиту та відсотків, внаслідок чого станом на 02.12.10р. виникла заборгованість по простроченому кредиту у розмірі 8199995,76 грн. , заборгованість по простроченим відсоткам у розмірі 4553534,90 грн. Крім того, з огляду на наявні прострочену заборгованість та прострочені відсотки позивачем нарахована пеня за період з 01.06.2010р. по 01.12.2010р. у розмірі 803874,47 грн..

Під час нового розгляду справи, позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої станом на 12.05.2008р. до моменту внесення змін до договору про кредитну лінію від 30.01.2007р. №10-02-07 з розрахунку 18,5 % річних, сума заборгованості складає 8984997,40грн. в тому числі 8199995,76 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту, 66316,94 грн. - борг по процентам за користування кредитними коштами, 690812,25 грн. - борг простроченим процентами за користування кредитними коштами та 27 872,45 грн. -пені.

Аналізуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції враховує наступні правоположення діючого законодавства правомірно застосовані місцевим господарським судом.

Відповідно до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання відповідно до ст. 174 ГК України можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається із матеріалів справи та досліджено судами обох інстанцій, за договором про кредитну лінію від 30.01.07 №10-02-07 ВАТ „Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" відкрито кредитну лінію .

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення було враховано, що за договором про кредитну лінію від 30.01.07 позивачу відкрито кредитну лінію у розмірі 8200000,00грн. Видача коштів здійснювалась траншами, що підтверджується банківськими виписками по рахунку та меморіальними ордерами.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст. 546 ЦК України).

Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно ст.543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Статтею 544 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Відповідно до ст.556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Боржник, згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України, вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

З досліджених судами обох інстанцій матеріалів справи вбачається, що ВАТ „Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" станом на 02.12.10р. свої зобов'язання за договором про кредитну лінію від 30.01.07 №10-02-07 належним чином та в повному обсязі не виконав, внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовом до поручителів: товариства з додатковою відповідальністю "Адамс", приватного сільськогосподарського підприємства "Адамс Плюс" та товариства з обмеженою відповідальністю „Адамс Трейд" про стягнення з них солідарно заборгованості по простроченому кредиту в розмірі 8984997,40 грн., з яких: 8199995,76 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту, 66316,94 грн. -процентами за користування кредитними коштами, 690812,25 грн. -простроченими процентами за користування кредитними коштами та 27 872,45 грн. -пені.

Згідно з параграфом 3 Глави 49 ЦК України порука є видом забезпечення виконання зобов'язання, зокрема кредитного договору.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Таким чином, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Частиною 2 ст. 553 ЦК України встановлено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

При винесенні рішення місцевим господарським судом враховано, що позивач та відповідачі 1, 2 та 3 уклали договори поруки від 31.01.2007, відповідно до умов яких поручителі (відповідачі 1, 2, 3) поручилися перед позивачем за виконання третьою особою у справі своїх зобов'язань за кредитним договором №10-0-07 від 31.01.2007, укладеним з позивачем; обсяг зобов'язань, за виконання яких третьою особою перед позивачем поручилися поручителі, визначено у п. 1.1. договорів поруки: 8 200 000,00 грн. розмір кредиту зі сплатою 18,5% річних.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В той же час, як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, додатковими договорами №№1 та 2 від 12.05.2008 та від 10.10.2008 до договору про кредитну лінію №10-02-07 від 31.01.2007, позивач та третя особа у справі змінили розмір процентної ставки з 18,5% річних до 20% річних, та з 20% до 23% річних.

В листі Верховного суду України від 07.10.2010р. „Про узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки)" зазначено обставини, за яких припиняється порука, вони, зокрема, чітко визначені у статті 559 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Зі статті 554 ЦК України випливає, що хоча поручитель і пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, він є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Це підтверджується його правом висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 статті 555 ЦК).

Пунктом 4.4 договорів поруки передбачено, що внесення змін і доповнень у договір про кредитну лінію, внаслідок яких збільшується відповідальність поручителя , не допускається без узгодження з поручителем.

Однак всупереч п.4.4. договорів поруки з поручителями (відповідачами) не узгоджувалося збільшення обсягу фінансової відповідальності поручителів, а саме збільшення процентної ставки за договором про кредитну лінію.

З огляду на вищевказане, місцевим господарським судом зроблено вірний висновок, що згідно ст. 559 ЦК України договори поруки вважаються припиненими, відтак стягнення за ними є неможливим.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з поручителів основної суми боргу, процентів за користування кредитними коштами, прострочених процентів за користування кредитними коштами та пені щодо 1-го та 3-го відповідача необґрунтовані, спростовані матеріалами справи, а тому в їх задоволенні правомірно відмовлено судом першої інстанції.

Згідно з п. 6 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

В матеріалах справи наявний витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців серії АЖ №797828 стосовно приватного сільськогосподарського підприємства "Адамс Плюс", з якого вбачається, що на 17.02.2012 р. стан даної юридичної особи - припинено (т.2, а.с.116-118), що додатково підтверджено витягом з ЄДРПОУ Головного управління статистики у Хмельницькій області від 21.10.2012р. № 05-07/228 з якого вбачається, що державна реєстрація припинення ПСП "Адамс-Плюс" проведена 26.09.2011р. (т.3 а.с.132).

З огляду на вищезазначене, місцевим господарським судом правомірно припинено провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства „БАНК „Фінанси та кредит" в особі філії „Західне регіональне управління" АТ "Банк „Фінанси та кредит", м. Хмельницький в частині вимог до Приватного сільськогосподарського підприємства „Адамс Плюс".

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Хмельницької області від 30.07.2012 р. у справі № 11/2218-10 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Західне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та кредит" - без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст..49 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 30.07.2012 р. у справі № 11/2218-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Західне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та кредит" - без задоволення.

2. Справу № 11/2218-10 надіслати господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.