Постанова

від 06.03.2013 по справі 11/2218-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2013 р. Справа № 11/2218-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Мирошниченка С.В., суддів:Барицької Т.Л., Хрипуна О.О., розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Західне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та кредит" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 та на рішення господарського суду Хмельницької області від 30.07.2012 у справі№11/2218-10 господарського суду Хмельницької області за позовомПублічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Західне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та кредит" до 1. Товариства з додатковою відповідальністю "Адамс"; 2. Приватного сільськогосподарського підприємства "Адамс Плюс"; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамс Трейд"; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Відкрите акціонерне товариство "Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" простягнення солідарно 8 984 997,40 грн., з яких 8 199 995,76 грн. основного боргу, 66 316,94 грн. процентів за користування коштами, 690 812,25 грн. прострочених процентів за користування коштами та 27 872,45 грн. пені в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Оленко Н.О., - відповідача 1 Сальник М.А., - відповідача 2 повідомлений, але не з'явився, - відповідача 3 повідомлений, але не з'явився, - третьої особи Сальник М.А., Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 26 . 02.2013 №02-05/86 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суддів: головуючий суддя - Мирошниченко С.В., судді - Барицька Т.Л., Хрипун О.О.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2012 скасовано рішення господарського суду Хмельницької області від 11.10.2011 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.12.2011, прийняті у справі №11/2218-10, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Хмельницької області від 30.07.2012 (суддя: Заярнюк І.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 (судді: Петухов М.Г., Гулова А.Г., Маціщук А.В.), відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Західне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та кредит" (надалі позивач/скаржник) до Товариства з додатковою відповідальністю "Адамс" (надалі ТОВ "Адамс"/відповідач 1), та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамс Трейд" (надалі ТОВ "Адамс Трейд"/відповідач 3), третя особа у справі: Відкрите акціонерне товариство "Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів", про стягнення солідарно 8 984 997,40 грн., з яких 8 199 995,76 грн. основного боргу, 66 316,94 грн. процентів за користування коштами, 690 812,25 грн. прострочених процентів за користування коштами та 27 872,45 грн. пені.; провадження у справі в частині позовних вимог до Приватного сільськогосподарського підприємства "Адамс Плюс" (надалі ПСП "Адамс Плюс"/відповідач 2) припинено.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Предметом даного спору (з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог від 04.07.2012) є позовна вимога позивача про стягнення солідарно з відповідачів у справі 8 984 997,40 грн., з яких: 8 199 995,76 грн. заборгованість за кредитом, 66 316,94 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитними коштами, 690 812,25 грн. - заборгованість за простроченими процентами за користування кредитними коштами, 27 872,45 грн. пені.

Підставами позову є порушення третьою особою у справі зобов'язань за кредитним договором №10-02-07 від 30.01.2007, укладеним з позивачем, і за виконання позивачем якого відповідачі 1-3 поручилися перед позивачем, уклавши з ним три договори поруки.

Скасовуючи прийняті у даній справі судові рішення та відправляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України вказав, що судам слід дослідити належним чином умови договорів поруки щодо обсягу зобов'язань, за які поручилися поручителі (відповідачі 1-3), а також порядок та умови збільшення цього обсягу (необхідність чи відсутність необхідності згоди поручителів на збільшення обсягу основного зобов'язання).

Приймаючи судові рішення у даній справі за результатами нового розгляду, суди попередніх інстанцій встановили факт припинення в порядку ст. 559 ЦК України зобов'язань за договорами поруки, укладеними між позивачем та відповідачами 1-3, адже без згоди останніх позивач та третя особа у справі збільшили обсяг зобов'язань за основним зобов'язанням (кредитним договором), збільшивши відсоткову ставку за користування кредитними коштами з 18,5% (за сплату яких поручилися відповідачі 1-3) до 20% та з 20% до 23%.

Вищий господарський суд України не вбачає підстав не погодитися із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з положеннями ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 564 ЦК України унормовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30.01.2007 між позивачем та третьою особою у справі був укладений кредитний договір №10-02-07, за яким, позивач надав третій особі кредит у розмірі 8 200 000,00 грн. з кінцевим терміном повернення кредитних коштів до 30.01.2012 під 18,5% річних.

В забезпечення виконання третьою особою зобов'язань за кредитним договором №10-02-07, між позивачем та відповідачами 1, 2 та 3 були укладені три договори поруки, за якими відповідачі поручилися перед позивачем за виконання третьою особою своїх зобов'язань за кредитним договором; при цьому, відсоткова ставка, за сплату позивачем якої поручилися відповідачі 1-3, становить - 18,5% річних; при цьому, пунктом 4.4. договорів поруки сторони узгодили, що внесення змін і доповнень у договір про кредитну лінію, внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителя, не допускається без згоди поручителя.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або декілька осіб.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Згідно з ст. 558 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни основного зобов'язання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 21.05.2012).

Тобто закон пов'язує припинення договору поруки із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного зобов'язання (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 17.01.2011 №5020-10/012).

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, додатковими договорами №№1 та 2 від 12.05.2008 та від 10.10.2008 до договору про кредитну лінію №10-02-07 від 31.01.2007, позивач та третя особа у справі змінили розмір процентної ставки за користування кредитними коштами з 18,5% річних до 20% річних, і з 20% річних до 23% річних. При цьому, підвищення розміру процентної ставки відбулося, всупереч пунктів 4.4. договорів поруки, без згоди поручителів (відповідачів 1-3), що має наслідком в силу наведених норм, як вірно встановили суди попередніх інстанцій, припинення договорів поруки, а відтак, й зобов'язальних правовідносин між позивачем та відповідачами 1-3.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо припинення провадження на підставі п. 6 ст. 80 ГПК України в частині позовних вимог до відповідача 2 (Приватного сільськогосподарського підприємства "Адамс Плюс"), адже як встановили суди та вбачається з матеріалів справи, відповідач 2 припинився і відомості щодо нього в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні.

Стосовно доводів скаржника про наявність у позивача заборгованості за кредитним договором до внесення до нього змін, а відтак, й існування у відповідачів 1-3 відповідних зобов'язань за договорами поруки до їх припинення, колегія суддів зазначає, що порука не зберігається у тій частині зобов'язання, яка була забезпечена порукою до зміни зобов'язання (такої правової позиції дотримується Судова палата Верховного Суду України у цивільних справах в ухвалі від 14.07.2010).

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правомірних висновків судів попередніх інстанцій, зводяться до довільного тлумачення певних норм матеріального права; при цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, судові рішення у даній справі відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Західне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та кредит" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 та рішення господарського суду Хмельницької області від 30.07.2012 у справі №11/2218-10 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді Т.Л. Барицька

О.О. Хрипун