Рішення

від 27.11.2008 по справі 13/530-пн-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

27.11.2008                                                             

  Справа №  13/530-ПН-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді

 Закуріна М. К. при секретарі

Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні

справу             

за позовом

Товариства  з обмеженою відповідальністю

"ЖОК і КО"

до

Фізичної особи-підприємця  ОСОБА_1 

за первісним позовом про визнання

права власності на майно,

за зустрічним позовом про визнання

права власності на майно,

за участю представників сторін:

позивача -Куцака А.П. (представника

за дорученням),

відповідача -ОСОБА_1,

                                          в

с т а н о в и в:

Відповідно до первісної позовної

заяви заявлені вимоги ґрунтуються на положеннях статті 328 ЦК України,

відповідно до якої, на думку позивача, він є власником спірного майна -магазину

промислових товарів, при тому, що відповідачем це право оспорюється.

Відповідачем зазначені вимоги не

визнаються, з підстав, які зазначені у зустрічному позові.

В свою чергу позовні вимоги за

зустрічним позовом ґрунтуються на факті наявності у відповідача права власності

на спірне майно, оскільки воно нею придбано за правочином.

Крім викладеного з матеріалів

справи слідує, що згідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу

від 19 лютого 2008 року, укладеного між громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_1, остання

придбала у власність двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 43,9 м2

(а.с. 19).

Таким чином, відповідач набула

право власності на вказану квартиру, виходячи зі змісту статті 328 ЦК України,

за якою право власності набувається на підставах, що не заборонені законом,

зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше

прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не

встановлена судом.

В подальшому, являючись суб'єктом

господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію від 14 вересня

2004 року (а.с. 18) ОСОБА_1 уклала 12 березня 2008 року договір про спільну

діяльність з товариством з обмеженою відповідальністю „ЖОК і КО”, за умовами

якого досягли згоди щодо спільної реконструкції вказаної квартири шляхом

внесення необхідних коштів та оформлення дозвільних документів.

Не дивлячись на взяті на себе

зобов'язання позивач не вніс необхідних коштів та не вчинив обумовлених дій

щодо фактичного виконання договору про спільну діяльність, а тому судом

розцінюється цей факт як не набрання чинності договору про спільну діяльність

виходячи з наступного.

Приймаючи до уваги, що предмет

спору пов'язаний з договором про спільну діяльність судом враховується правова

природа названого вище договору. Характеристика його умов, прав та обов'язків

сторін вказує на те, що договір за своєю правовою природою є договором про

сумісну діяльність, у зв'язку з чим правовідносини, що пов'язані з його

укладенням та виконанням  регулюються

Цивільним кодексом України.

Так, відповідно до статті 1130  цього Кодексу за договором про спільну

діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної

особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність

може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство)

або без об'єднання вкладів учасників.

Статтею 1132 ЦК України визначено,

що  за договором простого товариства

сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з

метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Такими вкладами згідно до положень

статті 1133 Кодексу є все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне

майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання,

навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників

вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого

товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться

за погодженням між учасниками.

Водночас, за статтею 1134 ЦК

України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а

також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від

такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо

інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене

учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності,

використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

Користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в

разі недосягнення згоди - у порядку, що встановлюється за рішенням суду.

Обов'язки учасників щодо утримання спільного майна та порядок відшкодування

витрат, пов'язаних із виконанням цих обов'язків, встановлюються договором

простого товариства.

Разом з цим, матеріалами справи

встановлено, що розпорядженням Херсонського міського голови № 1047р від 16

жовтня 2008 року  відповідачу надано

дозвіл на проектування і реконструкцію власної квартири під магазин промислових

товарів.

Безпосередньо відповідач здійснив

реконструкцію спірної квартири не розробивши відповідної технічної

документації, а тому така реконструкція розцінюється як самовільна.

Положеннями статті 331 ЦК України

передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з

моменту завершення будівництва. Разом з тим, за змістом положень статті 376

того ж Кодексу будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним

будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не

була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного

затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням

суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній

ділянці, що не була відведена для цієї мети, за умови надання її у

встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. В той же час за

частиною 5 цієї ж статті на вимогу 

власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право

власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує

права інших осіб.

Таким чином слідує висновок про

неправомірність тверджень позивача щодо наявності у нього права власності на

реконструйовану річ, а тому порушені права відповідача підлягають судовому

захисту виходячи з положень статті 392 ЦК України, відповідно до якої власник

майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право

оспорюється або не визнається іншою особою. За таких обставин позовні вимоги за

первісним позовом задоволенню не підлягають, а вимоги за зустрічним, напроти,

підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі  зазначених правових норм і керуючись статтями

84-85 ГПК України, 

в и р і ш  и в:   

1.В задоволенні позовних вимог за

первісним позовом  відмовити.

2.Позовні вимоги за зустрічним

позовом задовольнити.

3.Визнати за фізичною особою

-підприємцем ОСОБА_1 (проживаючою за адресою: АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер

НОМЕР_1) право власності на нерухоме майно -магазин промислових товарів -літера

А, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1, площею основи 81,4 м2, з якої

54,4 м2 -магазин, 27 м2 -ґанок,  загальною площею приміщень згідно внутрішніх

обмірів -44,4 м2, з якої провідна кімната 1 -площею 17,7 м2,

провідна кімната 4 -16,9 м2, підсобна кімната 2 -8,1 м2,

підсобна кімната 3 -1,7 м2.

                                           Дата

підпису рішення -28 листопада  2008 року                                  

            Суддя                                                                  

М.К. Закурін