Рішення

від 16.10.2012 по справі 2-664

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-664 Головуючий у суді у 1 інстанції - Куц Номер провадження 22-ц/1890/2016/12 Суддя-доповідач - Кононенко Категорія - 30

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Маслова В. О., Шевченка В. А.,

за участю секретаря - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 21 серпня 2012 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумибудкомунсервіс» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2012 року ТОВ «Сумибудкомунсервіс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, у сумі 129460 грн. 65 коп.

Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 травня 2012 року встановлена вина ОСОБА_1 у співучасті із арбітражним керуючим ОСОБА_2, який зловживаючи повноваженнями, пов'язаними з наданням публічних послуг, з метою проведення процедури ліквідації ТОВ «Сумибудкомунсервіс», при цьому грубо порушуючи вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», під час якої незаконно реалізовано нерухоме майно ТОВ «Сумибудкомунсервіс», розташоване по АДРЕСА_1 що призвело до спричинення тяжких наслідків охоронюваним законом правам і інтересам власників підприємства, оскільки вартість незаконно проданого ліквідатором нерухомого майна складає 145000 грн. і ця сума більш ніж у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 підприємство отримало матеріальні збитки в зв'язку з порушенням прав ТОВ «Сумибудкомунсервіс», а саме : володіти, користуватися і розпоряджатися нерухомим майном по АДРЕСА_1 та земельною ділянкою, площею 0,8231 га за даною адресою, яка надана підприємству у оренду згідно із договором оренди від 23 березня 2007 року, укладеним між ТОВ «Сумибудкомунсервіс» та Сумською міською радою,

До завданої шкоди внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 позивач відносить витрати зі сплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою у сумі 100893 грн. 29 коп. за грудень 2007 року, 2008 рік, січень-квітень 2009 року; майбутні витрати зі сплати стягнутої Сумським окружним адміністративним судом заборгованості - податкового боргу з орендної плати за користування земельною ділянкою у сумі 28567 грн. 36 коп. за квітень-липень 2009 року.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 21 серпня 2012 року позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сумибудкомунсервіс» 129 460 грн. 65 коп. завданої шкоди та 1294 гривні 61 копійку повернення судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на необґрунтованість та незаконність рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального та процесуального права при ухваленні даного рішення, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Сумибудкомунсервіс» у задоволенні позовних вимог.

При цьому зазначає, що витрати ТОВ «Сумибудкомунсервіс» зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою та майбутні витрати по сплаті орендної плати, не є збитками позивача, які він наніс своїми діями.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1, та його представника ОСОБА_4, які підтримали доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача ТОВ «Сумибудкомунсервіс» - ОСОБА_5, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи і, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Сумибудкомунсервіс» було створено 20 травня 2004 року зборами засновників ТОВ «ДІС», якому належало 51% статутного фонду та фізичними особами: ОСОБА_5 - 20%, ОСОБА_1 - 20%, ОСОБА_6 - 4,5%, ОСОБА_7 - 4,5%.

03 грудня 2004 року та 27 травня 2005 року ТОВ «Сумибудкомунсервіс» придбало у СОК «Сумське комунально-господарче підприємство» в особі голови ліквідаційної комісії ОСОБА_1, який був директором цього кооперативу, нежитлові приміщення, розташовані по АДРЕСА_1 що складаються з адмінбудівлі цегляної під літ. «А», площею 367 кв.м, гаражу цегляного, літ. «С-ІІ», площею 505, 3 кв.м, гаражу цегляного літ. «Т-ІІ», площею 445,2 кв.м, прохідної цегляної літ. «П», площею 3,5 кв.м, вбиральні цегляної літ. «У», складу цегляного літ. «Б», площею 74,1 кв.м, складу шлакоблочного літ. «К», площею 96,0 кв.м, складу цегляного літ. «Р», площею 47,5 кв.м, складу ПММ бетон літ. «Ш», площею 47,5 кв.м.

12 травня 2007 року зборами засновників були перерозподілені частки в уставному фонді ТОВ «Сумибудкомунсервіс». Відповідно до змін, внесених до статуту, ОСОБА_5 належить 71% статутного фонду, ОСОБА_1 - 20% статутного фонду, ОСОБА_7 - 4,5% статутного фонду, ОСОБА_6. - 4,5% статутного фонду.

ОСОБА_1 та ОСОБА_7 є учасниками ТОВ «Сумибудкомунсервіс», тому обізнані про стабільну фінансову діяльність товариства, але не маючи вирішального голосу щодо господарської діяльності товариства, вирішили заволодіти його нерухомим майном шляхом визнання банкрутом.

Постановою Господарського суду Сумської області від 19 липня 2007 року сільськогосподарський обслуговуючий кооператив «Сумське комунально-господарче підприємство» було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_9, а повноваження ОСОБА_1, як директора СОК «Сумське комунально-господарче підприємство», припинені.

12 вересня 2007 року ОСОБА_1, видаючи себе за директора Сумського господарського обслуговуючого кооперативу «Сумське комунально-господарське підприємство», надав до Господарського суду Сумської області заяву про порушення справи про банкрутство ТОВ «Сумибудкомунсервіс», яке нібито не могло погасити борг перед кредитором в сумі 4031 грн. 12 коп. та йому було невідомо місцезнаходження вказаного товариства, відповідно до ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». До вказаної заяви ОСОБА_1 разом з іншими документами надав завчасно підготовлені документи з завідомо неправдивими відомостями. Вказані документи відповідач завчасно підготував шляхом направлення претензій від імені директора Сумського господарського обслуговуючого кооперативу «Сумське комунально-господарче підприємство» на юридичну адресу ТОВ «Сумибудкомунсервіс» (с.В.Сироватка Сумського району, вул. Сумська, 3), достовірно знаючи, що дане підприємство за даною адресою ніколи не знаходилось. У зв'язку з цим, направлені листи відповідача повертались йому з відповідною відміткою пошти про відсутність підприємства за вказаною на листах адресою.

Дану заяву було подано за підписом директора ОСОБА_1 ( в заяві кредитор навмисно не повідомив суд про фактичне місце знаходження дирекції товариства, її поштову адресу з розрахунку на те, щоб боржник не з'явився до суду для захисту своїх прав та інтересів.

12 вересня 2007 року ухвалою Господарського суду Сумської області було порушено справу № 8/351-07 за заявою СОК «Сумське комунально-господарське підприємство» і прийнято заяву про порушення справи про банкрутство відносно ТОВ «Сумибудкомунсервіс» до розгляду.

Постановою Господарського суду Сумської області від 27 вересня 2007 року ТОВ «Сумибудкомунсервіс» було визнано банкрутом та призначено ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_2

29 листопада 2007 року Господарський суд Сумської області по даній справі виніс дві ухвали. Однією ухвалою було затверджено звіт ліквідатора, а іншою - провадження по справі було припинено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2008 року вказана ухвала господарського суду Сумської області від 29 листопада 2007 року про затвердження звіту ліквідатора ТОВ «Сумибудкомунсервіс» ОСОБА_2 була скасована в зв'язку з грубими порушеннями вимог ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

11 листопада 2008 року постановою Вищого господарського суду України було скасовано постанову господарського суду Сумської області по справі № 8/351-07 від 27 вересня 2007 року про визнання банкрутом товариства.

20 січня 2009 року колегією суддів господарського суду Сумської області була переглянута вищевказана справа про визнання банкрутом ТОВ «Сумибудкомунсервіс» та за її рішенням провадження у справі припинено.

15 листопада 2007 року ліквідатор - арбітражний керуючий ОСОБА_2, діючи всупереч інтересам ТОВ «Сумибудкомунсервіс», не у відповідності з вимогами закону, діючи згідно зі злочинним планом, на користь і в інтересах ОСОБА_1, а також його родичів, уклав з сином ОСОБА_1 - ОСОБА_7 договір купівлі-продажу нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1

30 листопада 2007 року ОСОБА_7, як продавцем було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з покупцем ОСОБА_10, який є братом жінки ОСОБА_7, а саме нежитлових приміщень, що складалися з адмінбудівлі цегляної під літ. «А», площею 367 кв.м., гаражу цегляного літ. «С-ІІ», площею 505,3 кв.м., гаражу цегляного літ. «Т-ІІ», площею 445,2 кв.м., прохідної цегляної літ. «П», площею 3,5 кв.м., вбиральні цегляної літ. «У», складу цегляного літ. «Б», площею 74,1 кв.м., складу шлакоблочного літ. «К», площею 96,0 кв.м., складу цегляного літ. «Т», площею 47,5 кв.м., складу ПММ бетон літ. «Ш», площею 47,5 кв.м.(а.с.6).

Вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 грудня 2008 року встановлено, що договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, розташованих за вищевказаною адресою, укладений 15 листопада 2007 року від імені ТОВ «Сумибудкомунсервіс» арбітражним керуючим ОСОБА_2 та ОСОБА_7, був вчинений ОСОБА_2 не в інтересах підприємства та є наслідком його злочинних дій. При вчиненні даного правочину ОСОБА_2 скоїв службове підроблення, а також використав своє службове становище в особистих інтересах та в інтересах третіх осіб, провів процедуру ліквідації підприємства з грубим порушенням закону, під час якої було незаконно продано нерухоме майно ТОВ «Сумибудкомунсервіс», чим спричинив тяжкі наслідки охоронюваним законом правам і інтересам його власників (а.с.7-19).

Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 травня 2009 року визнано недійсним з моменту вчинення договір купівлі-продажу вищевказаних нежитлових приміщень (а.с.29-30).

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 24 лютого 2010 року змінено заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми та визнано недійсним вищевказаний договір купівлі-продажу нежитлових приміщень внаслідок його нікчемності (а.с.31-33).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що укладений арбітражним керуючим ОСОБА_2 від імені ТОВ «Сумибудкомунсервіс» та ОСОБА_7 договір купівлі-продажу від 15 листопада 2007 року порушив публічний порядок та його укладення було спрямоване на незаконне заволодіння майном даного товариства.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції вважав доказаним факт, що майно (нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1), вибуло з володіння власника внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 та дій його родичів ОСОБА_7 і ОСОБА_10, спрямованих на незаконне заволодіння майном на свою користь, чи своїх родичів.

ОСОБА_1, не маючи права подавати заяву та вимагати порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Сумибудкомунсервіс», подав відповідну заяву, чим ввів суд в оману, а останній порушив провадження у справі та заборонив посадовим особам і власникам підприємства вчиняти будь-які дії щодо відчуження майнових активів боржника. Таким чином, шляхом шахрайського подання заяви про визнання банкрутом і прийняття судом вищевказаних рішень, ОСОБА_1 були грубо порушені права та законні інтереси ТОВ «Сумибудкомунсервіс», зокрема, через обмеження посадових осіб підприємства у повноваженнях, було порушено нормальний порядок роботи підприємства, чим завдано шкоди інтересам останнього, адже за таких умов товариство не мало можливості у нормальному режимі здійснювати підприємницьку діяльність, спрямовану на отримання прибутку і задоволення власних вимог.

На виконання вимог вищевказаного закону у засобах масової інформації були опубліковані відомості про визнання ТОВ «Сумибудкомунсервіс» банкрутом, чим останньому була завдана шкода у вигляді знищення репутації товариства, а також у тому, що наявні і майбутні замовники відмовились від послуг товариства, та що у необмеженого кола осіб сформувалася невірна уява про товариство.

Крім того, після призначення судом за заявою ОСОБА_1 ліквідатором ОСОБА_2, він був уповноважений на управління підприємством і розпорядження його майном.

У подальшому ОСОБА_2, діючи у змові з ОСОБА_1, маючи відповідні повноваження, діючи всупереч інтересам підприємства, реалізував все належне товариству нерухоме майно за 145000 грн. У той же час, згідно з висновком спеціаліста від 16 вересня 2008 року, ринкова вартість майна складає 3036240 грн.

До часу банкрутства позивач для отримання прибутку використовував нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 Відсутність даного майна у позивача потягла блокування його господарської діяльності, що призвело до негативних наслідків : звільнення працівників, отримання збитків.

Таким чином, ТОВ «Сумибудкомунсервіс» було позбавлено належного йому нерухомого майна вартістю 3036240 грн., у чому вирішальну роль зіграв ОСОБА_1, адже саме останній неправомірно подав заяву до суду, незаконно вимагав визнати товариство банкрутом, викрав документи товариства, уповноважив ліквідатора на розпорядження майном і потім направляв його злочинні дії.

Правильно встановивши обставини справи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що витрати ТОВ «Сумибудкомунсервіс» зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою та заборгованість позивача зі сплати орендної плати, стягнута за рішенням суду, є шкодою, завданою позивачу внаслідок злочинних дій ОСОБА_1

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Сумибудкомунсервіс» заявлений позов до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, яка полягає у понесенні позивачем витрат зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 100893 грн. 29 коп. та у витратах, які позивач понесе у майбутньому у зв'язку із стягненням з нього за рішенням суду податкового боргу з орендної плати за користування земельною ділянкою у сумі 28567 грн. 36 коп. В обґрунтування своїх вимог зазначав, що дана шкода завдана позивачу внаслідок злочинних дій ОСОБА_1, посилаючись при цьому на постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 травня 2012 року та ст. 1166 ЦК України ( загальні підстави цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду в деліктних (позадоговірних) відносинах) та, вважаючи доведеною вину ОСОБА_1 у завданні майнової шкоди ТОВ «Сумибудкомунсервіс».

Проте, як вбачається з матеріалів справи, постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 травня 2012 року встановлена вина ОСОБА_1 у співучасті із арбітражним керуючим ОСОБА_2, який зловживаючи повноваженнями, пов'язаними з наданням публічних послуг, з метою проведення процедури ліквідації ТОВ «Сумибудкомунсервіс», при цьому грубо порушуючи вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», під час якої незаконно реалізовано нерухоме майно ТОВ «Сумибудкомунсервіс», розташоване по АДРЕСА_1 що призвело до спричинення тяжких наслідків охоронюваним законом правам і інтересам власників підприємства ОСОБА_5 і ОСОБА_6., оскільки вартість незаконно проданого ліквідатором нерухомого майна складає 145000 грн. і ця сума більш ніж у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на час скоєння злочину ( ст. 27 ч. 3, ст. 365-2 ч. 3 КК України) (а.с. 20-28).

Таким чином, висновок суду першої інстанції, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 позивач отримав матеріальні збитки у вигляді витрат із орендної плати за користування земельної ділянкою за грудень 2007 року, 2008 рік, січень-квітень 2009 року та витрат із орендної плати за користування земельною ділянкою, які позивач понесе в майбутньому, на загальну суму 129460 грн. 65 коп., суперечить обставинам справи та не узгоджується із вимогами ст. 1166 ЦК України.

Згідно із зазначеною нормою закону обов'язковими умовами такої відповідальності є наявність шкоди, протиправної поведінки заподіювача шкоди, причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою та вина заподіювача шкоди.

Позивач всупереч вимогам ст. ст. 10, 59, 60 ЦПК України не надав суду належних та допустимих доказів порушення ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою та не довів причинний зв'язок між протиправними діями відповідача та шкодою, а вина відповідача, встановлена у кримінальній справі полягає у тому, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 майно (нежитлові приміщення по АДРЕСА_1, вибуло з володіння власника ТОВ «Сумибудкомунсервіс» не з його волі, чим порушено його права щодо володіння, користування та розпорядження нерухомим майном, і не стосується предмету позову у даній справі.

Обов'язок сплати орендної плати за користування земельною ділянкою покладений саме на позивача Законом України «Про оренду землі» та договором оренди земельної ділянки від 23 березня 2007 року, укладеним між ТОВ «Сумибудкомунсервіс» та Сумською міською радою, на який позивач посилався як на підставу своїх вимог (а.с.35-37), і який був дійсним станом на грудень 2007 - грудень 2009 років.

Витрати ТОВ «Сумибудкомунсервіс» по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою та податковий борг з орендної плати, стягнутий з нього за постановою Сумського окружного адміністративного суду від 04.12.2009 року (а.с.34), не є збитками позивача у розумінні ч. 2 ст. 22 ЦК України.

З огляду на викладене, підстави для притягнення відповідача до цивільно - правової відповідальності за ст.1166 ЦК України, а також для відшкодування шкоди, завданої злочином, у суду першої інстанції були відсутні.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення місцевого суду на підставі п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволення позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України необхідно змінити розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 21 серпня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «Сумибудкомунсервіс» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумибудкомунсервіс» на користь ОСОБА_1 647 гривень 50 копійок повернення судового збору за апеляційний розгляд справи.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до вищого спеціалізованного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -