Рішення

від 09.02.2012 по справі 22-ц-902/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа №22-902/12Головуючий у 1-й інстанції Кіяшко В.О. Суддя-доповідач Гончар О.С. Рішення

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2012 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Гончара О.С.

суддів Панкеєва О.В., Забіяко Ю.Г.

при секретарі Черненко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит»(надалі Банк) про визнання договору іпотеки частково недійсним, визнання припиненими правовідносини з іпотеки нерухомого майна, вилучення обтяження з єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, виключення з державного реєстру іпотек реєстраційного запису, -

ВСТАНОВИЛА :

У серпні 2011 року ОСОБА_2 звернулась в суд із названим позовом до відповідача. Зазначала, що 18.12.2006 року між сторонами було укладено іпотечний договір, на забезпечення виконання кредитного договору укладеного того ж дня між Банком і ТОВ «ВТП «Антон». За іпотечним договором позивач передала Банку в іпотеку належний їй будинок АДРЕСА_1. Пунктом 3.1.5 вказаного договору за умови ліквідації боржника (ТОВ «ВТП «Антон») Банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки та реалізувати його, або вимагати від Іпотекодавця дострокового виконання зобов'язань, що випливають з кредитного договору.

ОСОБА_2, посилаючись на ст.ст. 203, 215 ЦК, ч.5 ст.3 та ч.1 ст.17 Закону України «Про іпотеку», вважає, що дана умова договору прямо суперечить діючому законодавству, а тому має бути визнана в судовому порядку недійсною.

Крім того, позивач, посилаючись на те, що боржника ТОВ «ВТП «Антон»у встановленому законом порядку ліквідовано, з огляду на положення ст. 609 ЦК, ч.5 ст.3 та ч.1 ст.17 Закону України «Про іпотеку»вважала, що оскільки зобов'язання боржника перед кредитором припинились, а договір іпотеки є похідним від кредитного зобов'язання, іпотечний договір має бути визнаний припиненим в судовому порядку. В наслідок визнання даного договору припиненим, суд має вилучити обтяження з єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та виключити з державного реєстру іпотек відповідний реєстраційний запис.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 грудня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, ОСОБА_2 просила зазначене рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив лише з того, що визнання іпотеки припиненою в судовому порядку не передбачено. Крім того, позивач не надала суду доказів того, що Банк звертався в суд із заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому позивач не довела порушення своїх прав відповідачем.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції в повній мірі погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечити виконання зобов'язання за кредитним договором між ТОВ «ВТП «Антон»і Банком від 18.12.2006 року, того ж дня між ОСОБА_2 з однієї сторони, та Банком з другої сторони, був укладений договір іпотеки належного позивачеві на праві приватної власності будинку АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 74 (а.с. 6-9).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.12.2010 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута ТОВ «ВТП «Антон». Дане товариство ліквідовано, провадження у справі припинено. Зобов'язано державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи ТОВ «ВТП «Антон», що й було зроблено. (а.с. 10-11)

Згідно ст. 609 ЦК зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Таким чином, законом не передбачено можливості виконання на підставі договору фізичною особою зобов'язання ліквідованої юридичної особи шляхом покладення будь-якого зобов'язання на таку фізичну особу.

За змістом ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. У випадку встановлення в судовому засіданні зворотнього, суд з огляду на положення ч.1 ст. 215 ЦК вправі визнати такий правочин недійсним. Проте, недійсність лише частини пункту 3.1.5 іпотечного договору з огляду на ст. 217 ЦК не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, оскільки можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Таким чином, колегія судді з огляду на наведене приходить до переконання про обґрунтованість вимог ОСОБА_2 щодо визнання недійсними положення п.3.1.5. іпотечного договору, за яким Банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки та реалізувати його, або вимагати від Іпотекодавця дострокового виконання зобов'язань, що випливають з кредитного договору, у разі ліквідації боржника.

Колегія суддів критично ставиться до заперечення відповідача в цій частині, який вважав, що даний пункт відповідає вимогам ч.3 ст.590 ЦК, оскільки наведеною нормою права передбачено право заставодержателя на звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою у разі ліквідації юридичної особи-заставодавця, а не боржника чи фізичної особи-заставодавця. Тотожнє положення, щодо іпотеки зазначено в ч.2 ст. 33 Закону України «Про іпотеку».

Оскільки з огляду на наведені положення ст. 609 ЦК зобов'язання боржника ТОВ «ВТП «Антон»припинились в наслідок його ліквідації, одночасно з цим припинились всі зобов'язання за кредитним договором.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання, якими є зобов'язання за кредитним договором (п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку").

Тому колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що іпотечний договір №141/06 укладений 18.12.2006 року між Акціонерним комерційним банком «Національний кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк національний кредит», припинився з дня виключення ТОВ «ВТП «Антон»(ідентифікаційний код 23849614, реєстраційний номер юридичної особи 10001619130) з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідач в цій частині рішення суду не оскаржив.

Відповідно до ст. 4 ЦПК суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів міститься в ст. 16 ЦК. Цей перелік не є вичерпним і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Проте, такого способу захисту, як припинення в судовому порядку правовідношення з іпотеки нерухомого майна у зв'язку з припиненим забезпеченого нею зобов'язання законодавством України не передбачено. Не передбачає такого способу припинення іпотеки і укладений сторонами договір іпотеки.

Тому суд в цій частині обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Вирішуючи питання можливість задоволення позовних вимог щодо вилучення судом обтяження з єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, виключення з державного реєстру іпотек реєстраційного запису, колегія суддів виходить з того, що законом не передбачено право суду вчиняти такі дії. Не містяться такі способи захисту порушеного права й в наведеній ст.16 ЦК. Адже такі дії можуть вчиняти лише реєстратори -державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, здійснюють державну реєстрацію іпотек, відомостей про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою (Постанова КМУ №410 від 31.03.2004 г. «Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек»).

Позивач не вимагала суд ухвалити рішення про зобов'язання нотаріуса вчинити наведені дії. Останній не залучався до справи в якості відповідача. Його дії щодо відмови у вчиненні нотаріальної дії не оскаржувались.

Разом з тим, згідно із пунктом 253 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 року за N 283/8882, нотаріус знімає заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, за заявою:

- банку, іншої юридичної особи про погашення позики (кредиту);

- заставодавця (іпотекодавця) та заставодержателя (іпотекодержателя) про припинення договору застави (іпотеки) або лише заставодавця (іпотекодавця) у разі подання ним безспірних доказів виконання зобов'язання ;

- заставодавця (іпотекодавця) у разі визнання рішенням суду договору застави (іпотеки) недійсним;

- заставодержателя (іпотекодержателя) у зв'язку з відкриттям виконавчого провадження про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) на підставі виконавчого напису нотаріуса;

- набувача у разі смерті відчужувача за договором довічного утримання (догляду), спадковим договором;

- відчужувача за спадковим договором у разі смерті набувача;

- набувача або відчужувача на підставі рішення суду про розірвання договору довічного утримання (догляду) або спадкового договору чи визнання їх недійсними;

- фізичної особи, щодо якої скасовано рішення суду про оголошення її померлою, або за заявою спадкоємців після закінчення п'ятирічного строку з часу відкриття спадщини після особи, оголошеної померлою;

- спадкоємця про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт.

Наведених обґрунтувань і обставин справи суд першої інстанції не прийняв до уваги, ухвалив рішення, яке на переконання судової колегії не відповідає в повній мірі вимогам закону, прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 грудня 2011 року у цій справі скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Пункт 3.1.5. іпотечного договору №141/06 укладеного 18.12.2006 року між Акціонерним комерційним банком «Національний кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк національний кредит», і ОСОБА_2 визнати недійсним в частині надання права Іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки та реалізувати його, або вимагати від Іпотекодавця дострокового виконання зобов'язань, що випливають з кредитного договору, у разі ліквідації Боржника.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар О.С.Панкеєв О.В.Забіяко Ю.Г.