Постанова

від 04.10.2012 по справі 0870/6576/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2012 року о/об 15 год. 54 хв. Справа № 0870/6576/12

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Тєтєрєва В.В., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профавіа»

до Запорізької митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення Запорізької митниці від 05.01.2012 №112000006/2012/000024/1, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Профавіа» (далі - позивач або ТОВ «Профавіа») звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької митниці Державної митної служби України (далі відповідач-1 або Запорізька митниця), Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області (далі відповідач-2 або ГУ Державної казначейської служби України в Запорізькій області), в якому просило: визнати протиправним та скасуватия рішення Запорізької митниці від 05.01.2012 №112000006/2012/000024/1 про коригування заявленої митної вартості товарів; стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профавіа» м.Токмак 17 393,69 грн. надмірно сплачених платежів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час оформлення товару ТОВ «Профавіа» надавався митниці пакет документів, необхідний для визначення митної вартості за першим методом, зокрема: договір купівлі-продажу, рахунок-фактуру, банківські платіжні документи, ДМВ-2 №112000012/2012/000007, міжнародні товарно-транспортні накладні CMR №CZTy9191625, MRN 11CZ1363002ZGOVYP1, експертний висновок ТПП, формуляр б/н, тощо. Крім того, Запорізькій митниці був наданий висновок про вартість товару від 30.12.2011, відповідно до якого вартість товару складає 38500 грн. 00 коп., а вказаний висновок, відповідачем-1 під час винесення спірного рішення врахований не був. Вважає, що на виконання приписів п.7 Порядку № 1766, позивач надав Відповідачу-1 всі необхідні документи, які є підставою для визнання митної вартості товару за методом № 1, а відтак Запорізька митниця неправомірно застосувала шостий метод визначення митної вартості товару.

Заперечуючи проти позовних вимог представник Відповідача-1 зазначив, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару Товариства з обмеженою відповідальністю «Профавіа», було проаналізовано документи, надані на підтвердження заявленої митної вартості та на підставі п. 11 Постанови КМУ № 1766 прийнято рішення затребувати додаткові документи. 05.01.2012 декларантом були надані: договір купівлі продажу з третіми особами з перекладом на російську мову; квитанцію про здійснення платежу за готівку третім особам на користь продавця від 21.12.2011 з перекладом; Акти передачі товару між третіми особами та продавцем від 21.12.2011. На підставі вищевикладеного та розглянувши ВМД від 04.01.2012 №112000012/1012/000007 з комплектом документів, винесено рішення про визначення митної вартості товарів від 05.01.2012 №112000006/2012/000024/1 із зазначенням наступних підстав - ненадання декларантом повного переліку додаткових документів, згідно Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження. У зв'язку із зазначеним на підставі вимог п. 14 постанови КМУ № 1766 Запорізька митниця здійснила коригування митної вартості товару із застосування методу визначення митної вартості № 6 згідно ст. 273 Митного кодексу України. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Головним управлінням Державного казначейства України в Запорізькій області 09 серпня 2012 року через службу діловодства суду подано пояснення в яких Відповідач-2 зазначає, що кошти, що підлягають зарахуванню до Державного бюджету України, після завершення митного оформлення товарів перераховуються з депозитного рахунку на рахунки з обліку доходів, які відкриті в територіальних органах Державної казначейської служби України. Вказані кошти перераховуються до бюджету загальною сумою, тому органи Державної казначейської служби України не мають можливості перевірити факт зарахування коштів до бюджету в розрізі платників. Також Відповідач-2 зазначає, що повернення митних платежів з бюджету здійснюється органами Державної казначейської служби України на підставі висновку митного органу. Оскільки відповідний висновок щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Профавіа» помилково або надмірно сплачених митних платежів у сумі 17393 грн. 69 коп. на адресу Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області від Запорізької митниці не надходив, тому підстави для перерахування коштів у Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області відсутні. Просить розглянути адміністративну справу без участі представника Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 липня 2012 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні перед початком розгляду справи по суті представник позивача змінив позовні вимоги та просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці від 05.01.2012 №112000006/2012/000024/1 про коригування заявленої митної вартості товарів; стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профавіа» м.Токмак 17 393,69 грн. надмірно сплачених платежів; визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці від 05.01.2012 №112000006/2012/000023/1 про коригування заявленої митної вартості товарів; стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профавіа» м.Токмак 16 983,59 грн. надмірно сплачених платежів.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2012 року провадження в адміністративній справі №0870/6576/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профавіа» до Запорізької митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення Запорізької митниці в частині вимог про визнання протиправним та скасування рішення Запорізької митниці від 05.01.2012 №112000006/2012/000023/1 про коригування заявленої митної вартості товарів та стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Профавіа» м. Токмак (код ЄДРПОУ 30958339) 16 983,59 грн. надмірно сплачених митних платежів - закрито.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд задовольнити позов.

Представник Відповідача-1 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях, та просив суд відмовити у задоволенні позову.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 04 жовтня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Профавіа» (покупець) та Фірмою «Радек ЕЖ-AIRLET» (продавець) було укладено договір купівлі продажу № 25-12/11 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю належний продавцю на праві власності товар: літак авіації загального призначення CESSNA 150M на умовах СРТ - м. Токмак (ІНКОТЕРМС-2000), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити його.

Відповідно до п. 1.2 Договору товар: літак авіації загального призначення CESSNA 150M виробництва REIMS AVIATION Франція, в розібраному вигляді, бувший у використанні. Заводський номер 1045, рік випуску 1975, двигун О-200А, зав. № б/н ціна - 3000 євро. Відповідно до рахунку-фактури - податкового документу вартість вказаного літака становить 3000 євро. З платіжного доручення №502 від 13.12.2011 вбачається, що позивач сплатив на рахунок фірми «Радек ЕЖ-AIRLET» (продавця) 3000 (три тисячі) євро на виконання умов контракту №25-12/11 від 10.12.2011.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень Митного кодексу (ч. 1 ст. 260 МК України).

Статтею 261 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів, заявлені декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України і прийняті митним органом, використовуються для нарахування податків і зборів, ведення митної статистики, а також у випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України. Частиною 2 ст. 262 Митного кодексу України встановлено, що порядок та умови декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлюється Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Згідно з ч. 1 ст. 262 МК України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст. 266 МК України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (метод 1); за ціною договору щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України застосовуються інші методи. При цьому МК України встановлено послідовне використання кожного із зазначених методів. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Виключення становлять методи 4 і 5, які можна використовувати -якщо неможливо застосувати метод 3 -у будь-якій послідовності на розсуд декларанта (ст.266 МК України). І тільки у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених ст.273 МК України.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок базується на положеннях основного принципу, закріпленого у ст. VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі "Оцінка товарів для митних цілей", згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито або аналогічного товару.

Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Проте, як встановлено в судовому засіданні, фактично таких консультацій з підприємством позивача Запорізькою митницею проведено не було та підвердується тим, що в оскаржуваному рішенні не зазначено відомості про результати проведеної такої консультації. До того ж відсутні будь-які докази про послідовне застосування відповідачем методів визначення митної вартості товару.

Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 (далі - Порядок № 1766), для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, рахунку-фактури та інших документів продавця.

Так, для підтвердження заявленої митної вартості товару ТОВ «Профавіа» під час митного оформлення було надано документи, за переліком, передбаченим п. 7 Порядку № 1766, а саме:

- договір купівлі-продажу № 25-12/11 від 10.12.2011;

- рахунок фактури №101211 від 10.12.2011;

- декларація митної вартості (ДМВ-2) №112000012/2012/000007;

- міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № CZTy9191625;

- MRN 11CZ1363002ZGOVYP1;

- висновок про вартість об'єкту оцінки від 30.12.2011 складений оцінювачем ОСОБА_2;

- експертний висновок №И-2 від 04.01.2012 Запорізької торгово-промислової палати серії ЄЗ №0103162.

Відповідно до п. 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою КМУ від 09.04.2008 р. № 339, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється відповідно до ст. 41 Митного кодексу України шляхом:

1) проведення: перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766; усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на митну вартість товарів; митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості;

2) співставлення рівня заявленої митної вартості товарів з: рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів;

3) застосування інших передбачених Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи форм контролю.

Послідовність дій посадових осіб митного органу під час здійснення передбаченого цим пунктом контролю та оформлення результатів такого контролю визначається Держмитслужбою.

Тобто, митниця, у разі виникнення сумнівів щодо рівня заявленої митної вартості, має право витребувати у декларанта додаткові документи, що є її правом, здійсненим у межах повноважень.

Запорізька митниця у своїх запереченнях зазначає, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було перевірено документи подані для митного оформлення, але після перевірки відповідності заявленої митної вартості ціновій інформації ЄАІС ДМСУ було з'ясовано, що митна вартість заявленого товару значно відрізняється від цінової інформації ЄАІС ДМСУ.

При цьому будь-яких посилань на те, що первісно подані позивачем документи були з недоліками оформлення, не містили істотної інформації, тощо, Запорізька митниця не вказує.

Згідно ст. 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до ч. 2 ст. 264 Митного кодексу України у разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. 2 ст. 265 Митного кодексу України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості товару.

Відповідно до Порядку №1766 відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватися на об'єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України. Декларант має право на доведення у передбачений законодавством строк митному органові правильності визначення ним митної вартості товарів.

Як зазначає відповідач, митним органом проаналізовано рівень митної вартості ідентичних та подібних товарів ЄАІС Держмитслужби, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами проведеного контролю виявлено, той факт, що митна вартість ввезеного товару значно відрізнялась від рівня митної вартості подібних товарів, імпортованих на митну територію України. З огляду на вказані обставини, у митниці виник сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару, що зумовило необхідність витребування додаткових документів на підтвердження митної вартості товару.

Відповідно до п. 11 Порядку № 1766 для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу".

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися:

договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту);

відповідна бухгалтерська документація;

ліцензійний чи авторський договір (контракт);

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) фірми - виробника товару;

калькуляція фірми - виробника товару;

копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;

сертифікат про походження товару;

відомості про якісні характеристики товару;

інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Відповідно до п. 13 Порядку №1766 декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цієї Постанови, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості. Відповідно до п. 14 Порядку №1766, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що Запорізькою митницею у позивача були витребувані: договори з третіми особами, що пов'язані з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; відповідна бухгалтерська документація: первинні бухгалтерські документи згідно яких товар було знято з обліку (балансу) підприємства-продавця, первинні бухгалтерські документи згідно яких товар було відвантажено та знято з обліку зі складу підприємства-відправника, витяжки з електронних бухгалтерських журналів, які можуть підтвердити вартість товару; інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів за власним бажанням декларанта.

04.01.2012 ТОВ «Профавіа» було ознайомлено з переліком витребуваних додаткових документів. 05.01.12 декларантом ТОВ «Профавіа» здійснено запис про надання додаткових документів. Так, позивачем додатково надано: Договір купівлі-продажу з третіми особами від 21.12.2011 з перекладом; квитанцію про здійснення платежу за готівку третім особам на користь продавця від 21.12.2011 з перекладом; Акт передачі товару між третіми особами та продавцем (Фірмою «Радек ЕЖ-AIRLET»). З вказаних документів вбачається, що вартість літака складала 1000 (одна тисяча) євро. Також зазначено про неможливість надання інших документів. Стосовно третьої вимоги митного органу щодо надання первинних бухгалтерських документів, згідно яких товар було відвантажено та знято з обліку зі складу підприємства-відправника, представники позивача в судовому засіданні пояснили, що на передача вказаних документів умовами договору не передбачена, а тому у позивача вони відсутні. Таким чином, позивачем на вимогу митного органу були надані всі документи, можливість надання яких об'єктивно існувала у позивача на час витребування митницею.

З огляду на вимоги ч.1 ст. 244-2 КАС України та враховуючи правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 10.04.2012 (справа №21-52а12), суд приходить до висновку, що додаткові документи, які надані позивачем на вимогу митного органу, є належним підтвердженням правильності зазначеної декларантом митної вартості товару.

За змістом статті 266 Митного кодексу України якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Порядку №1766 надавались документи, що підтверджують митну вартість.

Так, у рішенні про визначення митної вартості товарів від 05.01.2012 №112000006/2012/000024/1 зазначені наступні підстави: ненадання декларантом повного переліку додаткових документів, згідно Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження (ПКМУ від 20.12.2006 № 1766). Метод № 1 неможливо застосувати у зв'язку із поданням декларантом додаткових документів не в повному обсязі та відмовою декларанта надати інші додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. З декларантом проведено консультацію за результатами якої прийнято рішення про неможливість застосування методів визначення митної вартості № 2 та № 3 у зв'язку з відсутністю інформації, щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів. При визначені митної вартості застосована наявна у митного органу інформація щодо митної вартості товару. Застосовано метод визначення митної вартості № 6 у відповідності з вимогами ст. 273 МКУ по товару - ВМД від 24.06.2011 № 100220000/2011/491717.

Таким чином, застосувавши замість визначеного позивачем першого методу шостий метод визначення митної вартості товару, відповідач не надав доказів неможливості застосування наступних після першого методів визначення митної вартості товарів, що суперечить частинам другій, третій статті 266 МК.

Щодо ВМД від 24.06.2011 № 100220000/2011/491717, яка була взята митним органом для порівняння митної вартості товару, що декларується позивачем та рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів ЄАІС Держмитслужби, митне оформлення яких вже здійснено, слід зазначити наступне. З копії вказаної декларації, яка наявна в матеріалах справи, вбачається, що митна вартість по вказаній декларації визначена за ціною договору. Окрім того, в п. 31 ВМД зазначено: легкий одномоторний літак 1965 р.в., CESSNA 150F для цивільної авіації, бувший у використанні, серійний номер - 15062066, реєстраційний (бортовий) номер №8766S, вага порожнього 550 кг - 1 шт, виробник CESSNA Corporation.USA, країна виробництва - US, країна походження - US., Місць - 1 без пакування.

Разом з тим, у ВМД №11200012/2012/000007 та оскаржуваному рішенні про коригування заявленої митної вартості товарів №112000006/2012/000024/1 вказаний наступний опис товару: літак CESSNA F150М- 1 шт. для цивільної авіації зав. № F15001145 рік виготовлення - 1975, двигун О-200А зав. №60492-4-А у розібраному стані, бувший у використанні, початок експлуатації - 1975р, остання експлуатація - 2002р., загальний наліт - 4952ч, ушкодження: гвинт, крила, за кінцівки крил, відсутня частина радіонавігаційного обладнання, відсутня льотна придатність, виробник REIMS AVIATIN, країна виробництва FR, торгова марка CESSNA, місця 9, без пакування, маркування: марка - CESSNA, модель - F150М.

Наявність ушкоджень літака також підтверджується висновком про вартість об'єкту оцінки від 30.12.2011, наданому ФОП ОСОБА_2, що діє на підставі Сертифікату суб'єкта оціночної діяльності, виданого фондом державного майна України 11 травня 2011 року №11804/11.

Суд критично оцінює твердження представника відповідача в судовому засіданні про те, що для митного органу не є суттєвим наявність або відсутність ушкоджень літака, а так само обставини, за яких він був поставлений на територію України, як-то самостійне переміщення або переміщення за допомогою транспортних засобів, оскільки саме такі розбіжності у фізичних характеристиках товару зумовили виникнення різниці митної вартості товарів.

Таким чином, позивачем були надані всі документи, які вимагаються згідно чинного законодавства та були додатково запитані митницею, а обставини, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за першим методом - відсутні.

У відповідності до ст. 273 Митного Кодексу, резервний метод оцінки товарів, що імпортується, застосовується у випадках, коли митна вартість не може бути визначена за допомогою інших методів митної оцінки товарів. Визначення митної вартості із застосуванням резервного методу полягає у гнучкому застосуванні інших методів визначення митної вартості товарів, передбачених Митним Кодексом України.

При застосуванні резервного методу обов'язковою вимогою до всіх базових даних, які беруться за основу для розрахунків, є їх прив'язка до конкретного товару. Така умова встановлена ст.273 Митного Кодексу України і передбачає, що для визначення митної вартості товарів не може використовуватися довільно встановлена чи достовірно не підтверджена ціна товарів.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, виходячи з наведеного в сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими положення МК України пов'язують неможливість застосування 1 методу при визначенні митної вартості товарів та зумовлюють застосування у спірних відносинах 6 методу.

Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, виходячи з підстав та обставин, покладених в основу оскаржуваного рішення та зазначених у цьому рішенні, виходячи із встановлених судом обставин та наведених вище вимог законодавства у сфері спірних відносин, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, а отже оскаржуване рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню, як необґрунтоване та таке, що не відповідає наведеним вище нормам законодавства.

Разом з тим, другою позовною вимогою ТОВ «Профавіа» є стягнення з Державного бюджету України 17 393,69 грн. надмірно сплачених митних платежів. Щодо вказаного, слід зазначити, що відповідно до ст. 264 Митного кодексу України у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

За правилами ч. 2 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого спільним Наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України № 611/147 від 20.07.2007, повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформлюється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Відповідно до п. 7 вказаного Порядку на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку здійснює повернення коштів з бюджету.

Таким чином, оскільки стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплачених митних платежів здійснюються на підставі позитивного висновку митного органу, відсутність якого на час розгляду справи не заперечується сторонами, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профавіа» 17 393,69 грн. надмірно сплачених митних платежів.

За змістом ч.3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Профавіа» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості від 05.01.2012 №112000006/2012/000024/1 про коригування митної вартості товарів.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профавіа» 171,89 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова