Ухвала

від 27.11.2014 по справі 0870/6576/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2014 року м. Київ К/800/37143/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Шведа Е.Ю.,

суддів Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за

касаційною скаргою Запорізької митниці Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року

у справі № 0870/6576/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профавіа»

до Запорізької митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Профавіа» (далі - ТОВ «Профавіа») звернулось до суду з адміністративним позовом до Запорізької митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів від 05 січня 2012 року № 112000006/2012/000024/1; стягнути на користь ТОВ «Профавіа» 17393,69 грн. надмірно сплачених платежів.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 05 січня 2012 року № 112000006/2012/000024/1, в іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що митний орган не мав змоги застосувати перший метод визначення митної вартості товару, оскільки декларант не надав до митного оформлення повного переліку додаткових документів, що і стало підставою для прийнятті рішення про коригування митної вартості товару за шостим методом.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини. Між ТОВ «Профавіа» (покупець) та фірмою «Радек ЕЖ-AIRLET» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 25-12/11 від 10 грудня 2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю належний продавцю на праві власності товар: літак авіації загального призначення CESSNA 150M на умовах СРТ - м. Токмак (Інкотермс-2000), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього. Відповідно до пункту 1.2 договору та рахунку-фактури вартість вказаного літака становить 3000 євро. На виконання умов договору позивачем сплачено вказану вартість товару.

З метою митного оформлення товару позивачем подано відповідачу ВМД на митне оформлення вказаного товару.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем подавались наступні документи: договір купівлі-продажу № 25-12/11 від 10 грудня 2011 року; рахунок-фактура № 101211 від 10 грудня 2011 року; декларація митної вартості (ДМВ-2) № 112000012/2012/000007; міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № CZTy9191625; MRN 11CZ1363002ZGOVYP1; висновок про вартість об'єкту оцінки від 30 грудня 2011 року складений оцінювачем Перевай В.С.; експертний висновок № И-2 від 04 січня 2012 року Запорізької торгово-промислової палати серії ЄЗ №0103162.

Згідно з в ВМД 112000012/2012/000007 заявлена декларантом митна вартість товару склала 3000 EUR, що в національній валюті складало 30894,16 грн.

Не погоджуючись із визначеною у ВМД декларантом митною вартістю товару, митний орган запропонував позивачу додатково надати документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: договори з третіми особами, що пов'язані з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; відповідна бухгалтерська документація: первинні бухгалтерські документи згідно яких товар було знято з обліку (балансу) підприємства-продавця, первинні бухгалтерські документи згідно яких товар було відвантажено та знято з обліку зі складу підприємства-відправника, витяжки з електронних бухгалтерських журналів, які можуть підтвердити вартість товару; інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів за власним бажанням декларанта.

На вимогу митного органу декларантом надано наступні документи: договір купівлі-продажу з третіми особами від 21 грудня 2011 року з перекладом; квитанцію про здійснення платежу за готівку третім особам на користь продавця від 21 грудня 2011 року з перекладом; акт передачі товару між третіми особами та продавцем (Фірмою «Радек ЕЖ-AIRLET»). При цьому, зазначено про неможливість надання інших документів. Стосовно вимоги митного органу щодо надання первинних бухгалтерських документів, згідно з якими товар було відвантажено та знято з обліку зі складу підприємства-відправника, передача вказаних документів умовами договору не передбачена, тому у позивача вони відсутні, що встановлено судами.

Розглянувши подані документи, відповідачем скориговано митну вартість товару на рівні 11482,65 EUR, про що прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 05 січня 2012 року № 112000006/2012/000024/1, в якому митний орган самостійно визначив митну вартість товару за шостим методом її визначення, вказавши про неможливість застосування попередніх методів.

Вказане рішення прийняте у зв'язку ненадання декларантом повного переліку додаткових документів, згідно Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження (ПКМУ від 20.12.2006 № 1766). Метод № 1 неможливо застосувати у зв'язку із поданням декларантом додаткових документів не в повному обсязі та відмовою декларанта надати інші додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. З декларантом проведено консультацію за результатами якої прийнято рішення про неможливість застосування методів визначення митної вартості № 2 та № 3 у зв'язку з відсутністю інформації, щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів. При визначені митної вартості застосована наявна у митного органу інформація щодо митної вартості товару. Застосовано метод визначення митної вартості № 6 у відповідності з вимогами ст. 273 МКУ по товару - ВМД від 24.06.2011 № 100220000/2011/491717.

Не погоджуючись з вказаним рішенням про коригування митної вартості товару митного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що митний орган не довів законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, не провівши консультації з декларантом для застосування наступних методів визначення вартості товару та не вказавши які саме документи повинен надати декларант та які відомості такі документи повинні підтверджувати. Позивачем надано вичерпний перелік документів, які містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення митної вартості товарів

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів та зазначає наступне.

Суд розглядає справу у межах доводів касаційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України.

Відповідно до ст. 259 МК України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з чч. 1, 2 ст. 264 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Ст. 265 МК України передбачено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Відповідно до ст. 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Згідно з пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок декларування митної вартості товарів) для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактуру (інвойс); банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідно до пункту 13 Порядку декларування митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставляння свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.

Як встановлено судами, для підтвердження визначеної митної вартості товарів позивачем разом із деклараціями митної вартості додано усі документи, передбачені чинним законодавством, на її підтвердження, а також надавались додаткові документи на вимогу відповідача.

При цьому, митним органом рішення щодо визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом прийняте без дотримання вимог статті 266 Митного кодексу України щодо послідовності методів визначення митної вартості, а також без обґрунтування неможливості застосування попередніх п'яти методів.

Крім того, витребування митним органом додаткових документів має відбуватися у випадку наявності обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей, який може бути зумовлений неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

При цьому, витребовуючи додаткові документи, відповідачем не зазначено, які саме відомості ці документи мають підтвердити або які розбіжності у поданих для митного оформлення товару документах усунути, з огляду на те, що позивачем для митного оформлення товару разом з вантажною митною декларацією надані усі необхідні для підтвердження заявленої ним митної вартості документи.

Крім того, судами обґрунтовано зазначено про наявність у літака CESSNA 150M пошкоджень та відсутність деяких елементів, що підтверджується, зокрема, висновком про вартість об'єкту оцінки від 30 грудня 2011 року, зроблений суб'єктом оціночної діяльності, що діє на підставі відповідного сертифікату, виданого Фондом державного майна України 11 травня 2011 року № 11804/11. Зазначена обставина впливає на ціну вказаного літака, що в свою чергу і зумовило визначення його митної вартості на рівні, що вказана декларантом.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, ухвалено обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді