Постанова

від 01.11.2012 по справі 1570/3896/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/3896/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Колесниченко О.В.,

при секретарі Бобровській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Чорноморгідробуд»до державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.03.2012 року № 0000582250 та № 0000572250, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з додатковою відповідальністю «Чорноморгідробуд» (надалі -ТДВ «Чорноморгідробуд») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.03.2012 року № 0000582250 та № 0000572250.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та зазначив, що спеціалістами Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси були незаконно прийняти оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 06.03.2012 року № 0000582250 та № 0000572250, у зв'язку із тим, що з боку позивача відсутні будь-які факти порушення документального оформлення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які здійснювались відповідно до вимог чинного законодавства.

Представник відповідача в ході розгляду справи не погоджується з доводами позивача, пославшись на те, що висновки Відповідача зроблені на підставі наданих документів та встановлених в ході перевірки фактів, а тому відповідають чинному законодавству.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно п.п.78.1 п.75.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI та на підставі наказу начальника ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 14.02.2012 року № 444 старшим державним податковим ревізор-інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Приморському районі м.Одеси Боровським Ігорем Васильовичем проведено документальну позапланову невиїзну перевірки ТДВ «Черноморгідробуд»ЄДРПОУ 01385539 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Авлекс»код ЄДРПОУ 35989831 їх реальності та повноти відображення в обліку за період вересень 2011 року.

Перевірка проводилась 16.02.2012 року.

За наслідками зазначеної перевірки був складений Акт № 2022/23-5/01385539 від 22.02.2012 року Про результати документальної невиїзної перевірки ТДВ «Черноморгідробуд»ЄДРПОУ 01385539 з питання підтвердження взаємовідносин з ПП «Авекс»код ЄДРПОУ 35989831 за вересень 2011 року.

В ході перевірки встановлено, що на порушення пунктів 198.1 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України ТДВ «Чорноморгідробуд»завищено податковий кредит за вересень 2011 року в сумі ПДВ -120520, 35 грн., по господарським відносинам з ПП «Авлекс», правочини якого визнані такі, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Не погодившись із прийнятим актом перевірки № 2022/23-5/01385539 від 22.02.2012 року позивач надав на адресу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси заперечення від 28.02.2012 року.

Листом від 06.03.2012 року за вих. № 1162/10/22-5 зазначені заперечення були залишені без задоволення.

На підставі акту перевірки № 2022/23-5/01385539 від 22.02.2012 року Державною податковою інспекцією у Приморському районі м.Одеси були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000582250 від 06.03.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 68 994, 19 грн., в тому числі за основним платежем 55 195, 35 грн. та 13 698 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення від 06.03.2012 року № 0000572250, яким було зменшено від'ємне значення податку на додану вартість у розмірі 65325 грн.

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями ТДВ «Чорноморгідробуд»за вих. від 22.03.2012 року за № 07/50 подав скаргу на зазначені податкові повідомлення-рішення.

11.04.2012 року Державної податковою службою в Одеській області було прийняте рішення про результати розгляду первинної скарги ТДВ «Чорноморгідробуд», яким скарга була залишена без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення без змін.

26.04.2012 року за вих. № 07/71 позивач надав на адресу Державної податкової служби України скаргу на податкові повідомлення-рішення від 06.03.2012 року № 0000582250 та № 0000572250.

Рішенням про результати розгляду скарги від 22.05.2012 року № 8753/6/10-2115 оскаржувані податкові повідомлення були залишені без змін, а скарга -без задоволення.

Проаналізувавши матеріал справи, пояснення та доводи учасників процесу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із акту перевірки, Державною податковою інспекцією у Приморському районі м.Одеси було встановлено, що ТДВ «Чорноморгідробуд»на порушення пунктів 198.1 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України ТДВ «Чорноморгідробуд»завищено податковий кредит за вересень 2011 року в сумі ПДВ -120520, 35 грн., по господарським відносинам з ПП «Авлекс», правочини якого визнані такі, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

В своєму акті податковий орган посилається на акт Про результати невиїзної документальної перевірки суб'єкта господарювання ПП «АВЛЕКС»код ЄДРПОУ 35929831 щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «АДД ЛОУТ», код ЄДРПОУ 37496827 за період вересень 2011 року від 20.01.2012 року № 283.

Зазначеним актом було встановлено, що згідно ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст.216, ст.228, ст. 234 ЦК України, п.п.201.6 п.201. Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI по операціям продажу товарів, робіт, послуг встановлено нікчемні правочини між ПП «Авлекс»та підприємствами-покупцями і постачальником -ТОВ «Адд Лоут». Відповідно до частини 1, 5 ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст.228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними -в силу припису закону. Правочини, укладені ПП «АВЛЕКС»з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавно з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що між підприємством ТДВ "Чорноморгідробуд" та ПП «АВЛЕКС»був укладений договір поставки № 12-7/11 від 12.07.2011 року. Відповідно до умов зазначеного договору постачальник зобов'язується поставити покупцю в порядку і строки, визначені даним договором металопрокат, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити товар за ціною, в порядку та строки, визначені цим договором. Найменування, асортимент, сортамент, номенклатуру та обсяг товару визначається згідно погоджених сторонами специфікацій. Право власності покупця на товар виникає з моменту підписання сторонами акту прийму-передачі товару та видаткової накладної (а.с.12).

На підтвердження виконання умов договору сторонами ТДВ «Черноморгідробуд»були надані, а судом досліджені, в ході судового розгляду справи копії видаткових накладних (а.с. 17-2), товаро-транспортних накладних (а.с. 23-27), податкових накладних (а.с.28-32), специфікацій (а.с. 14-16).

Так відповідно до п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, суд, дослідивши надані позивачем в ході судового розгляду податкові накладні, видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, специфікації, прийшов до висновку, що зазначені первинні документи мають всі необхідні реквізити, встановлені чинним законодавствам з питань бухгалтерського обліку та відповідають у повному обсязі вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 187.1. ст. 188 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку -дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої -дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів-дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг-дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками -суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п.198.1ст198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що в Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної.

Так, представниками сторін по справі не заперечується, що на час укладення вищезазначеного договору (за яким податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) контрагент позивача - ПП «АВЛЕКС» був включенений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Укладання вищезазначених угод та їх подальше виконання сторонами свідчить про намір виконавця виконати роботи, а замовника прийняти ці роботи, що підтверджується податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт, рахунками-фактурами які за формою відповідають вимогам чинного законодавства, та платіжними дорученнями..

Згідно з п. 10.2 ст. 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість контрагентом позивача не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не ставив таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання контрагентами своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

З огляду на викладене, судом не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес проти Болгарії»(заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею.

Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Крім того, жодною нормою Податкового кодексу України, не передбачено обов`язку платника податків контролювати сплату своїм контрагентом, а, тим більше, контрагентами свого основного постачальника, до бюджету податків та ведення ними бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Також, Податковий кодекс України не містить будь-яких вказівок на те, що для отримання права на бюджетне відшкодування платник податку, має довести фактичне надходження сум ПДВ до бюджету для включення їх до складу податкового кредиту, а тому необґрунтованими є доводи відповідача, що право на відшкодування податку на додану вартість виникає у платника лише при фактичній надмірній сплаті податку.

Суд зазначає, що податковий орган не надав суду доказів того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали фіктивний та/або безтоварний характер: безтоварність операції означає відсутність її реального характеру, а відповідно до ст.234 ЦКУ від 16.01.2003р. № 435-IV фіктивним є правочин, що вчинено без наміру створення правових наслідків, обумовлених таким правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами. ЦКУ(ст.511третя особа у зобов'язанні) визначено: зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи; у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. Податковим кодексом (п.140.2 ст.140) передбачено: у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, у тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, у якому сталася така зміна суми компенсації. Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами: у звітному періоді (періодах), у якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним як такого, що порушує публічний порядок, є фіктивним; у звітному періоді, у якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

З огляду на викладене, судом не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Крім того позивачем на підтверджені того, що договір, що був укладений з ПП «АВЛЕСК»на поставку металопрокату, мав реальні правові наслідки, в ході судового розгляду були надані копія договору, укладеного між ДП «Миколаївський морський торгівельний порт»та позивачем № 4-КС від 24.06.2011 року. Відповідно до умов зазначеного договору підрядник зобов'язується у 2011-2012 роках виконати роботи з реконструкції причалу № 15. На підтвердження виконання умов договору судом були досліджені акти прийму виконаних будівельних робіт (113-145), що підтверджує факт використання в господарській діяльності ТДТ «Чорноморгіднобуд»металопрокату, що був придбаний згідно договору з ПП «Авлекс».

З огляду на зазначене, податковий кредит позивачем сформовано у відповідності до вимог Податкового законодавства України та Закону України «Про податок на додану варість».

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, виходячи з вищевикладеного, на думку суду, відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду законність винесених ним податкових повідомлень-рішень від 06.03.2012 року № 0000582250 та № 0000572250.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених в судовому засіданні фактів, суд вважає, що позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 164, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з додатковою відповідальністю «Чорноморгідробуд»до державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.03.2012 року № 0000582250 та № 0000572250 -задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси від 06.03.2012 року № 0000582250 та № 0000572250

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови був виготовлений та підписаний суддею 01 листопада 2012 року року.

Суддя О.В. Колесниченко

.