Постанова

від 30.10.2012 по справі 28/307

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2012 р. Справа № 28/307

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.Д., суддів:Владимиренко С.В. -доповідач, Шевчук С.Р., розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Восход" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 10.07.2012р. та рішеннягосподарського суду Донецької області від 17.04.2012р. у справі№ 28/307 господарського суду Донецької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фаворіт Техно" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Восход" простягнення 44711,48грн.,

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаворіт Техно" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом та заявою про зменшення позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Восход" про стягнення заборгованості на суму 41853,97грн. та неустойку на суму 2857,51грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.04.2012р. у справі №28/307 (суддя Курило Г.Є.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2012р. (колегія суддів у складі головуючого судді Діброви Г.І., суддів Бойченка К.І., Радіонової О.О.), задоволено частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворіт Техно" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Восход". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Восход" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворіт Техно" заборгованість в сумі 41853,97грн., пеня в сумі 527,26грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 423,81грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 181,25грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню як наступних підстав.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, 20.02.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фаворіт Техно" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Восход" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №155, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця "обладнання", а покупець зобов'язався прийняти "обладнання" та оплатити його вартість, у порядку і на умовах, передбачених даним договором.

Загальна вартість обладнання, складає 501318,55грн., що еквівалентно 44953 Євро за поточним курсом Євро на момент зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця (п.2.1 договору).

Розділом 3 договору сторони передбачили, що покупець зобов'язався оплатити вартість обладнання в наступному порядку: 30% вартості обладнання перераховуються на розрахунковий рахунок продавця протягом 2-х банківських днів з моменту підписання даного договору. 30% вартості обладнання перераховуються на розрахунковий рахунок продавця протягом 2-х банківських днів після повідомлення покупця про готовність вантажу до відвантаження зі складу в Італії. 30% відсотків вартості обладнання перераховуються на розрахунковий рахунок продавця протягом 2-х банківських днів після повідомлення покупця про наявність обладнання на складі продавця в Україні. 10% вартості обладнання перераховується на розрахунковий рахунок продавця протягом 2-х банківських днів після проведення пусконалагоджувальних робіт.

За умовами пунктів 4.1, 4.2 договору, термін постачання обладнання -до 23.00 08.04.2009р. за умови виконання пунктів 3.1, 3.2, 3.3 даного договору. Датою постачання обладнання буде вважатися дата на видатковій накладній на момент одержання обладнання покупця.

У відповідності до п. 10.1 договору, даний договір набирає сили з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Врахував зазначені договірні умови, здійснив аналіз наявних матеріалів справ у відповідності до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судами попередніх інстанцій з'ясовано, що позивач, в підтвердження отримання відповідачем обладнання, надав до матеріалів справи видаткову накладну №88 від 05.06.2009р. (з посиланням на договір №155 від 20.02.2009р., підписану представником відповідача, скріплену печаткою ТОВ "Восход"); рахунки на оплату №20 від 05.03.2009р., №43 від 30.03.2009р., №38 від 17.03.2009р. та податкові накладні (які також мають посилання на договір №155 від 20.02.2009р.).

Поряд з цим, судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.06.2009р. сторони підписали акт про проведення пусконалагоджувальних робіт, за умовами продавець передав, а покупець прийняв обладнання відповідно до договору купівлі-продажу №155 від 20.02.2009р. та додатку №1 до нього. Позивач 05.06.09 р. здійснив пусконалагоджувальні роботи обладнання, вказаного в п.1 даного акту. Пусконалагоджувальні роботи здійснені в повному обсязі інженером-механіком позивача. Зауваження та претензії відповідача до роботи обладнання, вказаного в п. 1 даного акту, відсутні. Однак відповідач в порушення договірних умов здійснив часткову оплату лише на суму 459464,58грн., що підтверджено виписками з банку. Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Восход" заборгованості на суму 41853,97грн. та неустойки на суму 2857,51грн.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, за умовами п.3.4 договору сторони домовились, що покупець здійснює остаточну оплату в розмірі 10% вартості обладнання протягом 2-х банківських днів після проведення пусконалагоджувальних робіт.

Врахував вищевикладене, приписи ст.ст.509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, здійснив аналіз наявних матеріалів справ у відповідності до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, вірно вказав про неналежне виконання відповідачем його договірних зобов'язань всупереч вимогам ст.ст.525, 526, 530 Цивільного кодексу України та ненадання відповідачем відповідно до вимог ст.ст.33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України судам попередніх інстанцій належних та допустимих доказів оплати позивачу залишку боргу на суму 41853,97грн. за отриманий товар, суд апеляційної інстанції погодився з вірним висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості на суму 41853,97грн.

Водночас розглядаючи заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача пені за період з 25.02.2009р. по 15.03.2009р. на суму 2857,51грн., судами попередніх інстанцій враховані умови п.5.3 договору, за яким сторони домовились, що за затримку оплати згідно п. 3.1 наданого договору покупець сплачує продавцю неустойку - пеню у розмірі 0,03 % від загальної вартості обладнання за кожен день прострочення оплати, але не більше 3% від загальної вартості договору.

Надав правову оцінку вказаним договірним умовам, врахував приписи ч.1 ст.549, ст.611 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.230, ч.6 ст.231, ч.6 ст.232, ч.2 ст.343 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", вірно вказав, що умови п.5.3 договору можуть бути застосовані лише в частині, що не суперечить чинному законодавству України, тобто нарахування пені повинно здійснюватися з моменту виникнення права вимоги у розмірі 0,03% (що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України) за кожен день прострочення від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання, здійснив перерахунок пені за період з 25.02.2009р. по 15.03.2009р., суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення вимоги позивача зі стягненням з відповідача пені на суму 527,26грн.

Твердження скаржника щодо непередачі позивачем відповідачу технічної документації, що в подальшому нібито зробило неможливим виконання зобов'язання відповідачем, судом апеляційної інстанції підставно не прийняті до уваги, через ненадання останнім суду доказів невиконання позивачем зобов'язань з надання документів, а також відмови відповідача від цієї продукції, додатково вказав, що надані позивачем первинні документи є належними та допустимими доказами здійснення передачі відповідачу продукції за договором та прийняття цієї продукції останнім. При цьому, судом апеляційної інстанції зауважено про ненадання відповідачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції доказів незгоди відповідача з належністю виконання позивачем своїх зобов'язань по договору щодо передачі продукції (якість, комплектність, строки поставки тощо), а також наявності заперечень відповідача щодо комплектності, кількості, якості або асортименту поставленої продукції, щодо відмови відповідача від поставленого обсягу продукції, а також доказів щодо прийняття продукції у встановленому порядку на відповідальне зберігання або її повернення без використання у виробничій діяльності підприємства.

У відповідності до ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду, якою залишено без змін рішення місцевого господарського суду, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст.49, 111 5 , 111 7 ,111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Восход" залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2012р. у справі №28/307 -без змін.

Витрати по сплаті судового збору за касаційний перегляд покласти на скаржника.

Головуючий суддя:М. Запорощенко Судді: С. Владимиренко С. Шевчук