Постанова

від 31.10.2012 по справі 5015/300/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2012 р. Справа № 5015/300/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГончарука П.А., суддіКондратової І.Д., суддіСтратієнко Л.В., за участю представників сторін від позивачане з'явився; від відповідача не з'явився; від прокуратуриХодаківський М.П.; розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галлізинг" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.2012р. у справі№ 5015/300/12 Господарського суду Львівської області за позовомЗаступника прокурора міста Львова в інтересах держави в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "Галлізинг" простягнення 45 231,54 грн. за участюГенеральної прокуратури України ВСТАНОВИВ:

У січні 2012 р. Заступником прокурора міста Львова подано позов до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі -Управління, позивач) до Дочірнього підприємства Компанія "Галлізинг" ТОВ "Транс-Лізинг" (надалі - ДП "Компанія "Галлізинг" ТОВ "Транслізинг", відповідач) про стягнення 45231,54 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди нежитлових приміщень № Ф-0128 від 30.05.2001р.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.04.2012 р. (суддя -Мороз Н.В.) позов задоволено повністю.

Задовольняючи позов в повному обсязі, місцевий господарський суд, керуючись нормами ст.ст. 526, 625, 629, 762, 764 Цивільного кодексу (надалі -ЦК) України, ст.ст. 193, 286 Господарського кодексу (надалі -ГК) України, виходив з того, що вимоги прокурора обґрунтовані, документально підтверджені, відповідачем не спростовані.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.2012 р. (колегія суддів у складі : головуючого судді Зварич О.В., суддів Гриців В.М., Якімець Г.Г.) рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.2012р. у справі № 5015/300/12 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Галлізинг" на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради 45231,54 грн. заборгованості зі сплати орендної плати.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.2012р. здійснено замінену відповідача ДП "Компанія "Галлізинг" ТОВ "Транслізинг" його правонаступником ТОВ "Галлізинг" на підставі ст. 25 Господарського процесуального кодексу (надалі -ГПК) України.

ТОВ "Галлізинг" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матерільного та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.2012 р. та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника прокуратури, перевіривши згідно ч. 2 ст. 111 5 , ч. 1 ст. 111 7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду про задоволення позову з процесуальних підстав (господарський суд першої інстанції не залучив до участі у справі правонаступника відповідача та розглянув справу за відсутністю відповідача, не повідомленого належним чином про місце засідання суду) апеляційний господарський суд виходив з того, що:

Спір між сторонами виник в зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору оренди нежитлових приміщень № Ф-0128 від 30.05.2001р. щодо здійснення орендної плати за користування орендованим майном.

В ході розгляду спору апеляційним господарським судом було встановлено, що 30.05.2001 р. між Управлінням ресурсів Департаменту економічної політики Львівської міської ради, правонаступником якого згідно рішення № 1240 від 03.11.2006 р. є Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець), та ДП "Компанія "Галлізинг" ТОВ "Транслізинг", правонаступником якого згідно статуту є ТОВ "Галлізинг" (орендар), був укладений договір оренди нежитлових приміщень № Ф-0128, за умовами якого орендодавець на підставі наказу № 20-А від 14.0.2001 р. про укладення договору оренди на н/ж приміщення; наказу № 142-е від 03.05.2001р. про затвердження експертної оцінки передав, а орендар прийняв в оренду нежитлові приміщення за адресою: м. Львів, вул. Наукова, 29, 1-ий поверх, пл. 130,7 кв.м., строком на 5 років (з 30.05.2001 р. до 30.05.2006 р.).

Об'єкт оренди було передано орендодавцем та прийнято орендарем за актом приймання-передачі від 30.05.2001 р.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Судом апеляційної інстанції при розгляді справи встановлено, і це підтверджено матеріалами справи, що договір оренди був поновлений на строк до 30.05.2011 р.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Частиною 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно умов договору сторони погодили, що за орендоване приміщення орендар повинен щомісяця до 10 числа сплатити орендну плату за попередній місяць. Розмір орендної плати за місяць становить 650,27 грн. + ПДВ з 30 травня 2001 року. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, апеляційний господарський суд встановив, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо здійснення орендної плати за користування орендованим майном неналежним чином не виконав, заборгованість перед позивачем за період з 01.06.2009 р. по 30.05.2011р. становить 45231,54 грн., а тому, керуючись нормами ст.ст. 11, 526, 629, 762 ЦК України, дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позову.

Висновок суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

При цьому, твердження скаржника, які викладені у касаційній скарзі, які зводяться до того, що позивач не мав право передавати майно в оренду, оскільки не є власником майна, судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України (аналогічні положення містила й ст. 4 ЦК Української РСР, що був чинний на момент укладення договору оренди) підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір. Згідно ст. 629 ЦК України договір оренди є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Докази визнання договору оренди, на підставі якого відповідач займає орендне приміщення, недійсним в установленому порядку відповідач не надав, договір оренди є чинним та згідно вимог ст. 629 ЦК України обов'язковим для виконання сторонами, а відтак підстави звільнення орендаря від обов'язку сплачувати орендну плату відсутні.

Доводи скаржника про те, що судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги те, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору оренди, як це вимагає ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки відсутні умови щодо порядку використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством, відновлення орендованого майна та відповідальності сторін, що згідно ст. 181 ГК України свідчить про неукладеність договору, судом касаційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки як встановив апеляційний господарський суд і це доведено матеріалами справи, договір оренди сторони виконували, що не дає підстав вважати його неукладеним. Визначення договору як неукладеного (такого, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання цього договору сторонами.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що в даному випадку позов прокурором заявлено в інтересах територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування, що не передбачено чинним законодавством, судом касаційної інстанції також відхиляються, оскільки згідно частини 3 статті 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Зазначена правова позиція знайшла своє відображення і в рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) (далі -рішення КСУ) у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України, щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, де суд вирішив, що прокурори та їх заступники у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як зазначено в п. 5 мотивувальної частини рішення КСУ, поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", що міститься в ч. 2 ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно приписів статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Стаття 10 вищевказаного Закону встановлює, що зокрема міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. В свою чергу, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Таким чином, звернення Заступника прокурора міста Львова до суду з позовом в інтересах держави в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради про стягнення заборгованості за договором оренди не суперечить положенням Господарського процесуального кодексу України та інших чинних нормативних актів.

Отже, постанова апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галлізинг" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.2012р. у справі № 5015/300/12 - без змін.

Головуючий суддя Гончарук П.А. Суддя Кондратова І.Д. СуддяСтратієнко Л.В.