Рішення

від 23.10.2012 по справі 5010/1013/2012-16/44

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2012 р. Справа № 5010/1013/2012-16/44 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Калашник В. О.,

при секретарі судового засідання Бабенецька А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватне підприємство приватна агро-виробничо-торгова фірма "Зевс",

вул. Мазепи, 114Б, м.Івано-Франківськ,76000

до відповідача: Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради

вул. Грушевського, 21,м.Івано-Франківськ,76000

про визнання недійсним договору №90 від 10.09.2009р. про пайову участь замовників будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста

за участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився,

Від відповідача: Челах А.В. - спеціаліст 1-ої категорії юридичного відділу виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, (довіреність №2306/01-20/67-в від 03.01.2012р.)

Встановив:

Позивач, Приватне підприємство приватна агро-виробничо-торгова фірма "Зевс", звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору №90 від 10.09.2009р., укладеного з Відповідачем, Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, про пайову участь замовників будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

Предметом даного Договору є участь Замовника ( ПП ПАВТФ "Зевс"), що здійснює добудову другого поверху і мансарди орендованих приміщень незавершеного будівництва центру діагностики і коронографії обласного кардіологічного диспансера по вул. Г.Мазепи, 114, у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івано-Франківська.

Відповідно до умов вказаного договору, Позивач зобов"язувався сплатити пайовий внесок в сумі 28866,46 грн. єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається Договором. Сплата пайового внеску повинна бути здійснена на рахунок Відповідача до моменту підписання представниками виконавчого комітету міської ради акта готовності об"єкта до експлуатації.

10 вересня 2009р. сторони уклали додаткову угоду до договору №90 від 10.09.2009р., відповідно до якої Відповідач погоджує відстрочення платежу у запропонований Позивачем термін до 01.01.2012р., а Позивач зобов"язався сплатити внесок у зазначений термін.

Позивач вважає, що договір №90 від 10.09.2009р. про пайову участь замовників будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста суперечить вимогам чинного законодавства, а тому його слід визнати недійсним приймаючи до уваги наступні обставини:

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Недотримання даного положення є підставою для визнання правочину недійсним.

На час укладення спірного договору, правовідносини в галузі містобудування та участі суб"єктів у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів, врегульовано відповідно до Закону України "Про планування і забудову територій".

Статтею 27-1 вказаного закону передбачалось, що замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Статтею 1 Закону України "Про планування і забудову територій" визначено, що замовником будівництва є фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку і подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування.

Однак, Позивач не вважає себе Замовником забудови земельної ділянки і не подавав заяви щодо її забудови, а здійснив лише добудову другого поверху і мансарди орендованих приміщень незавершеного будівництва центру діагностики і коронографії обласного кардіологічного диспансера по вул. Г.Мазепи, 114 в м. Івано-Франківську.

Крім цього, відповідно до ст. 27-1 вказаного Закону, до пайової участі (внеску) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів не залучаються замовники у разі здійснення будівництва будівель закладів освіти та культури, фізичної культури і спорту, медичного та оздоровчого призначення.

Добудову приміщень, яку здійснював Позивач має медичне та оздоровче призначення, про що вказано в п.1.1 оспорюваного договору.

Не відповідає вимогам закону і та договірна норма, якою врегульовано момент сплати пайового внеску.

Згідно п.3.2 Договору, сплата пайового внеску здійснюється до моменту підписання представником виконавчого комітету міської ради акта готовності об"єкта до експлуатації.

Натомість, відповідно до положень ст. 27-1 Закону, відрахування внесків пайової участі здійснюється замовником після прийняття об"єкта в експлуатацію.

Враховуючи викладені обставини, Позивач вважає, що укладений з Відповідачем договір №90 від 10.09.2009р. не відповідав вимогам чинного на час його підписання вимогам законодавства, якими були врегульовані правовідносини в сфері участі замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів, а тому вказаний договір слід визнати недійсним.

Представник позивача в судовому засіданні, яке відбулось 21.08.2012р., позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просить суд позов задовольнити та визнати недійсним оспорюваний договір.

Відповідач позовні вимоги не визнав, вважає їх безпідставними та необгрунтованими, свої заперечення виклав у відзиві на позов за №1510/0915/6 від 21.08.12р.

Крім цього, представником відповідача було заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, мотивуючи тим, що вказане управління виконавчого комітету здійснювало роботу пов"язану з укладенням оспорюваного договору, а також здійснювало розрахунок розміру пайового внеску. Крім цього, вело досудову претензійну роботу та проводило нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання договірних зобов"язань.

Розглянувши подане клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення, враховуючи наступне:

Відповідно до положень ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Однак, сторонами спірного договору є Позивач та Відповідач і питання про визнання його недійсним жодним чином не впливає на права запропонованої Відповідачем третьої особи або обов'язки щодо однієї з сторін.

Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради є лише структурним підрозділом органу місцевого самоврядування та виконавцем його розпоряджень.

В заперечення позовних вимог, представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що на підставі рішення Івано-Франківської міської ради від 07.12.2006р., між сторонами у даній справі, 10.09.2009р., був укладений договір №90 про пайову участь замовників будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

Вказаний договір укладено відповідно до вимог Закону України "Про планування і забудову територій", який був чинним на момент укладення цього договору.

Відповідач вважає, що Позивач є замовником об"єкта будівництва добудови другого поверху і мансарди орендованих приміщень, а тому зобовязаний був сплачувати пайовий внесок у визначеній договором сумі.

Крім цього, з врахуванням заяви Позивача відповідач погодився відтермінувати Позивачу сплату вказаного внеску, про що між сторонами укладена додаткова угода від 10.09.2009р.

Відповідно до положень ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Позивач вважає, що сторони договору зобов"язані виконувати умови цього договору.

Також, Відповідач посилається на те, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до ст. 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій" щодо будівель закладів освіти та культури, фізичної культури і спорту, медичного та оздоровчого призначення, вказаний пункт набрав чинності тільки через два місяці з дня його опублікування , тобто з 21.12.2010року.

Таким чином, доводи Позивача щодо його звільнення від сплати пайових внесків у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста є безпідставними.

Враховуючи викладені обставини, Відповідач вважає позовні вимоги не обгрунтованими та безпідставними, а тому просить суд в позові відмовити.

Заслухавши в судовому засіданні доводи представників сторін, дослідивши обставини у справі і подані ними докази, суд дійшов висновку про підставність позовних вимог та необхідності їх задоволення приймаючи до уваги наступне:

Між сторонами у даній справі, 10.09.2009р., був укладений договір №90 про пайову участь замовників будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, предметом якого є участь Замовника ( ПП ПАВТФ "Зевс"), що здійснює добудову другого поверху і мансарди орендованих приміщень незавершеного будівництва центру діагностики і коронографії обласного кардіологічного диспансера по вул. Г.Мазепи, 114, у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івано-Франківська.

Вказані правовідносини на день, укладення договору врегульовувались відповідно до Закону України "Про планування і забудову територій".

Відповідно до положень ст. 27-1 вказаного закону , замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Замовником, відповідно до ст. 1 Закону є фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку і подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування.

Порядок вирішення питань забудови земельної ділянки визначений статтею 24 Закону, зокрема, право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та відповідно до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, встановлених згідно з вимогами цього Закону.

Замовник, що має намір забудови належної йому на праві власності або користуванні земельної ділянки, або уповноважена ним особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою (клопотанням) щодо намірів забудови земельної ділянки, в якій зазначаються призначення будівлі, споруди та орієнтовні характеристики забудови. До заяви (клопотання) можуть бути додані передпроектні роботи.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що Позивач, як замовник на здійснення добудову другого поверху і мансарди орендованих приміщень незавершеного будівництва центру діагностики і коронографії обласного кардіологічного диспансера по вул. Г.Мазепи, 114, зобов"язаний був набути право власності на земельну ділянку або отримати її в користування у передбачений законом спосіб, звернутись до Івано-Франківської міської ради із заявою (клопотанням) щодо намірів забудови земельної ділянки, в якій слід було зазначити призначення будівлі, споруди та орієнтовні характеристики забудови.

Оскільки, Позивач не є замовником будівництва, а є лише виконавцем замовлення, тому він і не звернувся із відповідною заявою до органу місцевого самоврядування та не володіє і не користується земельною ділянкою на якій розташоване орендоване ним незавершене будівництво, яке фактично належить обласному кардіологічному диспансеру.

Таким чином, суд вважає, що Позивач не являється замовником будівництва в розумінні ст. 1 Закону України "Про планування і забудову територій" який був чинним в період укладення оспорюваного договору, а отже і не є суб"єктом правовідносин, визначених вказаним законом.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття ст. 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи наведені вище норми закону, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог, оскільки зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, а також іншим актам цивільного законодавства.

Позивач, укладаючи оспорюваний договір не був суб"єктом правовідносин, визначених діючим на той час Законом України "Про планування і забудову територій", а тому не було правових підстав на укладення вказаного договору.

З огляду на наведені вище обставини , та норми закону, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати слід покласти на Відповідача, оскільки, при укладенні спірного договору він діяв як суб"єкт господарської діяльності, та стягнути їх на користь Позивача.

Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 124 Конституції України, ст. 203, 215 ЦК України, ст. 207 ГК України, ст. 1, 24, 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій", ст. 33, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Приватного підприємства приватна агро-виробничо-торгова фірма "Зевс" до Відповідача, Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним договору №90 від 10.09.2009р., про пайову участь замовників будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

Визнати недійсним договір №90 від 10.09.2009р., про пайову участь замовників будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста , укладений між Позивачем, Приватним підприємством приватна агро-виробничо-торгова фірма "Зевс" ( вул. Мазепи, 114Б, м.Івано-Франківськ, код 31603678) та Відповідачем, виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради ( вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ).

Стягнути з Відповідача, Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради ( вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ) на користь Позивача, Приватне підприємство приватна агро-виробничо-торгова фірма "Зевс" ( вул. Мазепи, 114Б, м.Івано-Франківськ, код 31603678) - 1073,00грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили та направити Позивачу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.10.12

Суддя Калашник В. О.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"