Постанова

від 29.10.2012 по справі 4/054-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2012 № 4/054-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Загваздін С.М. - директор;

Дідескуль А.Л. - представник, дов. № 102 від 17.05.2012;

від відповідача: Цепюк В.Д. - директор;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-Оріяна"

на рішення

Господарського суду Київської області

від 23.07.2012

у справі № 4/054-12 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом Комунального підприємства "Софія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-Оріяна"

про стягнення 45 116,18 грн.

Розпорядженнями Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2012 та від 24.09.2012 склад колегії суддів змінювався.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2012 розгляд апеляційної скарги у справі № 4/054-12 відкладено на 24.09.2012, а у судових засіданнях 24.09.2012 та 22.10.2012 оголошувались перерви до 22.10.2012 та 29.10.2012, відповідно.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.07.2012 у справі № 4/054-12 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 40 712,56 грн. боргу, 1 369,67 грн. інфляційних втрат, 80,66 грн. 3% річних, 1 605,13 грн. судового збору.

Рішення мотивовано тим, що оскільки відповідач за надані послуги в повному обсязі не розрахувався, здійснивши лише часткові оплати, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та стягненням заборгованості, яка станом на день розгляду справи склала 40 712,56 грн., з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог; згідно з перерахунком, здійсненим судом, розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних визнається судом обґрунтованим; оскільки договорами №№ 1 та 2 сторонами не встановлена відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені, позовні вимоги про стягнення 103,64 грн. пені з відповідача задоволенню не підлягають.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2012 у справі № 4/054-12 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення та неправильного застосування норм процесуального права і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на порушення ст.ст. 4-2, 4-3, 21 ГПК України, недотримання судом принципу рівності сторін судового засідання; залишення без об'єктивного розгляду обґрунтованих заперечень та письмових пояснень відповідача; залишення без дослідження документальних доказів відповідача; неврахування рішення виконавчого комітету Софіївсько- Борщагівської сільської ради від 11.09.2007 № 163 "Про визнання права власності на вбудовано-прибудовані приміщення побутового обслуговування за договорами про пайову участь у фінансуванні в с. Софіївська Борщагівка, по вул. Леніна та положення ч.2 ст. 321 ЦК України; неврахування доказів відповідача, підтверджуючих відсутність дверей у приміщеннях першої, другої секціях, що суперечить положенням абзацу першого п.1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-IV із змінами; на відсутність відображення у описовій та мотивувальній частині оскаржуваного рішення дослідження документів, наданих відповідачем.

На думку скаржника, судом першої інстанції безпідставно залишено без задоволення клопотання відповідача про огляд приміщень цокольного поверху першого поверху житлового будинку № 46 по вул. Леніна на предмет готовності використання в експлуатації та задоволення вимог споживача (ст. 39 ГПК) і клопотання про винесення окремої ухвали у справі № 4/054-12 на підставі ст. 90 ГПК України.

Скаржник вважає, що суд не звернув увагу на положення абзацу 14 ст. 1 Закону України від 24.06.2004 № 1875-IV та на те, що в договорах від 19.10.2007 № 10 та від 01.04.2010 № 30 відсутні номери засобів обліку теплової енергії, а також не враховано положення другого речення п.68 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 та те, що Законом України від 01.07.2010 № 2404-VI внесені зміни в ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", яким місцеві органи самоврядування позбавлені права встановлювати тарифи на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення.

Скаржник вказує на те, що у рахунках-фактурах позивача виправлені номери секцій, які не відповідають актам приймання-передання робіт, які відповідач підписував; на неврахування судом положення ч.6 ст. 193 ГК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на те, що предмет спору, - це основний борг відповідача перед позивачем за укладеними між сторонами договорами за отримані відповідачем комунальні послуги та штрафні санкції, а саме: 17 566,05 грн. за договором від 19.10.2007 № 10 та 23 146,51 грн. за договором від 01.04.2010 № 30.

Скаржником до суду апеляційної інстанції подані клопотання, які розглянуті судом та повідомлено у судовому засіданні 29.10.2012 про результати розгляду цих клопотань.

Згідно із ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Скаржником подано до апеляційного господарського суду клопотання від 31.08.2012 за № 03/245, клопотання від 22.10.2012 за № 03/253, клопотання від 22.10.2012 за № 03/254, у яких скаржник просив прийняти додаткові докази.

У клопотаннях скаржник не обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, тому суд апеляційної інстанції залишає клопотання скаржника про прийняття додаткових доказів без задоволення.

Скаржник подав клопотання від 31.08.2012 за № 03/244 про проведення дослідження майнових доказів за місцем їх знаходження, з посиланням на ст. 39, п.4 ст. 65, абзац 2 ст. 99 ГПК України та просив у разі відмови у задоволенні клопотання прийняти мотивовану ухвалу.

Оскільки зовнішній вигляд приміщення, про яке зазначено у клопотанні, не входить до кола необхідних доказів у справі № 4/054-12, огляд та дослідження зазначеного приміщення не є необхідним для забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору у справі № 4/054-12; нормами ГПК України не передбачено прийняття ухвали у разі відмови у задоволенні клопотання про огляд і дослідження об'єкту за місцем знаходження, які не будуть мати значення для розгляду справи, колегія суддів залишає без задоволення клопотання скаржника повністю.

Скаржник подав клопотання від 20.09.2009 за № 03/248 про винесення окремої ухвали у справі № 4/054-12 та просив у разі відмови винести окрему ухвалу, прийняти мотивовану ухвалу.

Згідно із ст. 90 ГПК України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.

Із матеріалів справи та зазначеного клопотання скаржника від 20.09.2012 не вбачається наявності підстав, встановлених статтею 90 ГПК України, для винесення окремої ухвали. ГПК України не передбачено прийняття ухвали у разі відмови у задоволенні клопотання про винесення окремої ухвали.

Враховуючи викладене, колегія суддів залишає клопотання скаржника від 20.09.2009 за № 03/248 без задоволення повністю.

Скаржник подав клопотання від 26.10.2012 за № 03/255, у якому просив по даному клопотанню прийняти мотивовану ухвалу.

З огляду на те, що за змістом зазначене клопотання є письмовими поясненнями у справі № 4/054-12, нормами ГПК України не передбачено прийняття ухвал по клопотанню, у якому викладено пояснення у справі, колегія суддів залишає прохання прийняти ухвалу без задоволення, а письмові пояснення, викладені у зазначеному клопотанні, приймаються як пояснення скаржника у справі.

Позивачем подано клопотання від 25.10.2012 про залучення додаткових доказів.

Враховуючи те, що подання позивачем додаткових доказів зумовлене доводами апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для їх прийняття, у зв'язку з чим клопотання позивача підлягає задоволенню.

Додані позивачем докази до письмового пояснення від 20.09.2012 приймаються судом апеляційної інстанції, як такі, що надані на виконання ухвали апеляційного господарського суду від 03.09.2012.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до суду першої інстанції позовну заяву про стягнення з відповідача 43 551,12 грн. основного боргу за договорами № 10 від 19.10.2007 та № 30 від 01.04.2010, 80,60 грн. 3% річних, 1 369,67 грн. інфляційних втрат, 114,73 грн. пені та судових витрат.

На виконання ухвали суду першої інстанції позивачем подано уточнений розрахунок, відповідно до якого заборгованість за договором № 10 від 19.10.2007 складає 17 566,05 грн. та заборгованість за договором № 30 від 01.04.2010 складає 23 146,51 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.02.2007 між сторонами укладено договір № 6 на послуги водопостачання та водовідведення, за яким, як стверджує позивач у позовній заяві, відповідачем виконано свої зобов'язання у повному обсязі.

Рішенням Виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 11.09.2007 № 163 "Про визнання права власності на житловий комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями побутового обслуговування населення за ТОВ "Біо-Оріяна" в с. Софіївська Борщагівка по вул. Леніна, 46 встановлено належність і право приватної власності на житловий комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями побутового обслуговування населення Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-Оріяна" в с. Софіївська Борщагівка по вул. Леніна, 46.

Згідно із довідкою Виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 12.07.2012 № 1351, рішення Виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 11.09.2007 № 263, на час видачі довідки, є чинним, оскільки не скасовувалося рішенням сільської ради або у судовому порядку.

19.10.2007 між сторонами укладено договір № 10 про надання комунальних послуг, відповідно до п.1 якого позивач, за договором постачальник, бере на себе зобов'язання постачати відповідачу, за договором споживачу, теплову енергію в гарячій воді, холодну воду (ХВП) по ГОСТу 2874-82, приймати господарсько-побутові стічні води, які не перевищують гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин; постачальник бере на себе зобов'язання надавати споживачу комунальні послуги по утриманню прибудинкової території, вивезенню сміття, а відповідач, за договором споживач, зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію, холодну та гарячу воду і прийняті стоки, вивезення сміття, за встановленими тарифами та калькуляціями в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.5 договору № 10 розрахунки проводяться в грошовій формі у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування с. Софіївська Борщагівка тарифів; щомісячна плата перераховується відповідачем на розрахунковий рахунок позивача протягом п'яти банківських днів.

Згідно з п.4.2.6 договору № 10 відповідач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії, використаної води та відпущених стоків в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

01.04.2010 сторонами укладено договір № 30 про надання комунальних послуг, згідно із п.п.1-1.3 п.1 якого позивач, за договором постачальник, бере на себе зобов'язання надавати відповідачу, за договором споживачу, комунальні послуги: з централізованого опалення, з централізованого постачання холодної води, з централізованого постачання гарячої води, з централізованого водовідведення, вивезення сміття, транспортування електричної енергії; об'єкт надання послуг - приміщення підвалу у будинку за адресою: вул. Леніна, 46, с. Софіївська Борщагівка, в секціях І, ІІ загальної площі 147,6 м 2 (№№ VI, VІІI, ІХ, ХІІ); в секції Ш, загальної площі 216,1 м 2 (№№ І, ІІ, ХІІІ, ХІV, ХV, ХVI, ХVIІ); в секції IV, загальної площі 119,78 м 2 (IV, V, ХIV, ХVІІI; 35,38 м 2 - площа загального користування); відповідач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та калькуляціями в термін і на умовах, що передбачені цим договором.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору № 30 розрахунки проводяться у грошовій формі у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування с. Софіївська Борщагівка тарифів; плата за утримання прибудинкової території визначається згідно з кошторисом позивача.

Згідно з п.п. 3.3, 3.4 договору № 30 розрахунковим періодом є календарний місяць; розрахунок щомісячних платежів є невід'ємною частиною договору; щомісячна плата перераховується відповідачем на розрахунковий рахунок позивача протягом п'яти банківських днів з дня отримання рахунку.

Слід вказати на наступні обставини.

Договір № 30 від 01.04.2010 підписаний обома сторонами та скріплений відбитками їх печаток. Відповідачем після підпису зроблено напис наступного змісту: "З врахуванням зауважень" та написані зауваження до п.п. 2.2, 2.4, 3.2, 9.1 договору № 30 безпосередньо на тексті договору рукописним текстом.

Матеріалами справи підтверджено, що договір № 30 від 01.04.2010 сторонами виконувався, у договорі сторонами погоджено предмет, ціну та строк дії договору, як це передбачено в ч.3 ст. 180 ГК України, отже відсутні підстави для висновку, що зазначений договір не укладений.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 181 ГК України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору; за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Положеннями ч.5 ст. 181 ГК України врегульовано дії сторони, яка одержала протокол розбіжностей до договору.

Однак, відповідачем не було складено протокол розбіжностей; про складення протоколу розбіжностей не зроблено застереження у договорі та два примірники протоколу розбіжностей не надіслано другій стороні, як це передбачено статтею 181 ГК України, у зв'язку з чим у другої сторони не було підстав вживати заходів, передбачених в ч.5 ст. 181 ГК України. Отже, за умов недотримання встановленого порядку оформлення заперечень до договору № 30 від 01.04.2010, зазначений договір є таким, що укладений в редакції позивача, яким було запропоновано проект договору відповідачу.

Згідно із уточненим розрахунком позивача від 07.07.2012, наданим на виконання ухвали суду від 22.05.2012, заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 10 від 19.10.2007 становить суму 17 566,05 грн. та заборгованість за договором № 30 від 01.04.2010 складає суму 23 146,51 грн.

Як стверджує позивач, всупереч умовам договору № 10 від 19.10.2007 відповідачем не сплачено за надані послуги по рахунках-фактурах позивача №№: СФ-0000131 від 30.04.2008, -179 від 30.05.2008, -196 від 27.06.2008, -231 від 31.07.2008, -392 від 28.11.2008, -425 від 31.12.2008, -27 від 30.01.2009, -64 від 27.02.2009, -94 від 31.03.2009, -124 від 30.04.2009, -334 від 30.10.2009, -371 від 30.11.2009, -413 від 31.12.2009, -33 від 29.01.2010, -52 від 26.02.2010, -80 від 31.03.2010.

Також відповідачем не сплачено за надані послуги відповідно до договору № 30 від 01.04.2010 по рахунках-фактурах позивача №№: 000148 від 30.04.2010, -190 від 31.05.2010, -227 від 30.06.2010, -266 від 30.07.2010, -310 від 30.08.2010, -352 від 30.09.2010, -403 від 29.10.2010, -447 від 20.11.2010, -492 від 29.12.2010, -42 від 28.01.2011, -86 від 28.02.2011, -133 від 31.03.2011, -183 від 29.04.2011, -484 від 28.10.2011, -541 від 29.11.2011, -597 від 30.12.2011, -51 від 31.01.2012, -104 від 29.02.2012, -157 від 30.03.2012, -208 від 28.04.2012.

Копії зазначених рахунків-фактур надані до матеріалів справи.

Позивачем неодноразово надсилались відповідачу вимоги про сплату заборгованості, зокрема, листом від 28.07.2010 № 128, вимога вручена відповідачу, та листами від 04.10.2011 № 161, від 05.04.2012 № 48 - вимоги відповідачу надсилались.

Докази здійснення оплати відповідачем рахунків позивача за надані послуги за договорами №№ 10, 30, у матеріалах справи відсутні. Нездійснення оплати рахунків позивача, відповідач мотивує, зокрема, тим, що приміщення ним не експлуатувались, про що зазначено у листі відповідача від 29.06.2010 за № 03/171, адресованому позивачу.

Щодо розмірів плат за надані позивачем відповідачу послуги, то слід вказати про наступне.

Рішенням Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 01.11.2007 № 3 "Про встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги для будинку по вул. Леніна, 46, у зв'язку з введенням в експлуатацію будинку по вул. Леніна, 46, встановлено тарифи на житлово-комунальні послуги для споживачів с. Софіївська Борщагівська, 46 (з ПДВ).

Також тарифи на житлово-комунальні послуги були встановлені рішеннями Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 23.04.2008 № 4 "Про встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги", від 10.09.2010 № 3, від 10.09.2010 № 4 "Про встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги" та корегувалися згідно з рішеннями Виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 03.03.2009 № 67 "Про затвердження тарифу на водопостачання та водовідведення", від 08.11.2011 № 363 "Про корегування тарифу на теплову енергію".

Про встановлення тарифів, зокрема, опубліковано оголошення у газеті: "Новий день" за 18.09.2010.

Згідно із висновком Начальника Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області № 1082 від 30.11.2010 щодо розрахунку економічно обґрунтованих планових витрат на житлово-комунальні послуги, розрахунок планових витрат на послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії для Ш групи споживачів (вул. Леніна, 46), визначений в розмірі 439,79 грн. за 1 Гкал (без рентабельності та без ПДВ) є економічно обґрунтованим.

Разом із тим, надані відповідачем договір про постачання електричної енергії № 2496, укладений із Закритим акціонерним товариством "А.Е.С.Київобленерго" та звіти про спожиту електроенергію відповідачем в 2007-2008рр., не спростовують надання позивачем відповідачу послуг з транспортування електричної енергії у 2010р., як це передбачено сторонами в п.1.1 договору № 30 від 01.04.2010.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В ч.2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог про стягнення пені, оскільки договорами №№ 10, 30 сторонами не погоджено умову про застосування пені за прострочення платежу та її розмір.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши, колегія суддів погоджується із обґрунтованістю позовних вимог про стягнення інфляційних страт та річних у зазначених позивачем розмірах в уточненому розрахунку.

Із доводами апеляційної скарги немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та враховуючи наступні обставини.

Рішенням Виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 11.09.2007 № 163 "Про визнання права власності на вбудовано-прибудовані приміщення побутового обслуговування за договорами про пайову участь у фінансуванні будівництва" в селі Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 46, розглянувши клопотання директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-Оріяна" про визнання права власності на вбудовано-прибудовані приміщення побутового обслуговування за договорами про пайову участь у фінансуванні будівництва в селі Софіївська Борщагівка по вул. Леніна, 46; розпорядження Києво-Святошинської РДА № 584 від 11.09.2007 "Про затвердження акту державної технічної комісії по прийняттю в експлуатацію житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями побутового обслуговування населення; акту державної комісії по прийняттю закінченого будівництва об'єкту в експлуатацію, вирішено встановити належність і право власності на окремі приміщення, зазначені у цьому рішенні, за окремими громадянами.

Проте, прийняття зазначеного рішення не звільняє відповідача від виконання зобов'язань за договорами від 19.10.2007 № 10 та від 01.04.2010 № 30, крім того, вказані договори укладені відповідачем із позивачем після прийняття рішення виконкому від 11.09.2007 № 163, отже сторонами, при укладенні договорів, враховано факт прийняття вищезгаданого рішення.

Укладення договорів №№ 10, 30 не порушує права осіб, передбачені у ст. 321 ЦК України; докази того, що зазначені договори визнані недійсними у встановленому законом порядку, відсутні.

В абзаці першому ч.1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-IV із змінами, вказано, що житлово-комунальні послуги, - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Договорами №№ 10 та 30 сторонами погоджено перелік послуг, які надаються позивачем відповідачу, однак, до складу цього переліку послуг не входить забезпечення відповідача дверима у приміщеннях першої, другої секціях будівлі, тому відсутні підстави посилатись на порушення положень згаданого Закону.

Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Отже, відповідач, як сторона за договорами №№ 10, 30, також мав можливість, за наявності, включити до змісту договорів номери засобів обліку теплової енергії.

Колегія суддів не вбачає порушення норм процесуального права у залишенні без задоволення клопотань відповідача про огляд приміщень цокольного поверху першого поверху житлового будинку № 46 по вул. Леніна та про винесення окремої ухвали на підставі ст. 90 ГПК України.

Згідно із ст. 6 Закону України від 09.07.2010 № 2479-VI "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" із змінами, до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, віднесено, зокрема, встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 № 2633-IV до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема, встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законом, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установах комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.

Згідно із ст. 13 Закону України від 10.01.2002 № 2918-ІІІ "Про питну воду та питне водопостачання" із змінами, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері питної води та водопостачання належать, зокрема, встановлення тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення (крім тарифів на ці послуги, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг).

Відповідно до п.1.5 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10.08.2012, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації здійснюють ліцензування господарської діяльності суб'єктів господарювання, які надають (мають намір надавати) послуги з централізованого водопостачання (виробництво, транспортування та постачання питної води споживачам) та/або централізованого водовідведення (відведення та/або очищення комунальних та інших стічних вод) у населених пунктах, чисельність населення яких становить менше ніж сорок тисяч осіб включно, системи централізованого водопостачання та водовідведення яких розташовані виключно на території відповідної області (або виключно на території Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя).

У клопотанні від 23.10.2012 позивачем повідомлено, що чисельність населення села Софіївська Борщагівка складає 9 866 чол., а кількість теплової енергії суб'єкта господарювання - позивача для потреб споживачів відпускається в обсязі, що не перевищує 12 тис. Гкал на рік.

Отже, на господарську діяльність позивача також розповсюджується положення п.1.5 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використання нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10.08.2012 № 276, згідно із якими ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії для суб'єктів господарювання здійснюється обласною державною адміністрацією.

Позивачем надано до матеріалів справи копії ліцензій, виданих Київською обласною державною адміністрацією 06.04.2010 № 527321, 15.04.2010 №№ 487900, 519664, 519665.

Наявність виправлень у деяких рахунках не звільняє відповідача від здійснення оплати наданих позивачем послуг відповідно до договорів №№ 10 та 30, також, у разі помилки у номері секції, відповідач не позбавлений права вимагати від позивача зазначення правильного номеру секції.

Відповідно до ч.6 ст. 193 ГК України зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Проте, із матеріалів справи не вбачається ані неналежного виконання позивачем умов договорів №№ 10, 30, ані доказів розірвання цих договорів з ініціативи відповідача у встановленому законодавством порядку.

Також із матеріалів справи не вбачається порушень судом першої інстанції ст.ст. 4-2, 4-3, 21 ГПК України, на які вказує скаржник.

Відсутність відображення в описовій та мотивувальній частинах оскаржуваного рішення усіх досліджень документів, наданих відповідачем, не є підставою для скасування або зміни рішення відповідно до ст. 104 ГПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає наявності підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2012 у справі № 4/054-12 залишити без змін, а скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-Оріяна" без задоволення.

2. Справу № 4/054-12 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Ропій Л.М.

Судді Кондес Л.О.

Рябуха В.І.