Постанова

від 15.01.2013 по справі 4/054-12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2013 р. Справа № 4/054-12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Дроботової Т.Б., суддів :Волковицької Н.О., Рогач Л.І. за участю представників: позивачаДідескуль А.Л., дов. від 18.05.2012р. відповідачаЦепюк В.Д., директор розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Біо-Оріяна" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 року у справі№ 4/054-12 Господарського суду Київської області за позовомКомунального підприємства "Софія" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Біо-Оріяна" простягнення 45116,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

21.05.2012 року Комунальне підприємство "Софія" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-Оріяна" 43551,12 грн. основного боргу, 80,66 грн. відсотків річних, 1369,67 грн. інфляційних втрат, 114,73 грн. пені на підставі статей 20, 193, 231 Господарського кодексу України, статей 16, 264, 526, 527, 530, 549-551, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, посилаючись на порушення відповідачем, як власником нежитлових приміщень, умов укладених договорів щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем відповідачу комунальних послуг. За уточненим розрахунком позовних вимог, прийнятим судом в якості заяви про зменшення позовних вимог, заборгованість становить 40712, 62 грн., виходячи з якої вирішувався спір.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, вказавши, що він не є власником чи баласоутримувачем нежитлових приміщень, рахунки за надання комунальних послуг щодо яких виставлено позивачем до оплати, а також не використовував зазначені приміщення у власній виробничій діяльності; надані позивачем договори про надання комунальних послуг не містять необхідних істотних умов, визначених частинами 3, 4, 5 статті 180 Господарського кодексу України, а саме ціни, асортименту послуг, вимог до їх якості; надання позивачем послуг відповідачу не підтверджено належними доказами, а розрахунок їх вартості не відповідає фактичним даним щодо площі приміщень; договір про надання комунальних послуг від 01.04.2010 року не набрав чинності з огляду на відповідне застереження відповідача, акт звірки розрахунків відповідач підписав з власними зауваженнями.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.07.2012 року (суддя Щоткін О.В.) позов задоволено частково; з відповідача на користь позивача стягнуто 40712,56 грн. боргу, 1369,67 грн. інфляційних втрат, 80,66 грн. річних, 1605, 13 грн. судового збору; в решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 року (судді: Ропій Л.М. - головуючий, Кондес Л.О., Рябуха В.І.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з огляду на його відповідність нормам матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 4-2, 35 Господарського процесуального кодексу України, статей 180, 321 Господарського кодексу України; зазначає, що суди не надали оцінки доводам відповідача щодо невідповідності договорів про надання комунальних послуг приписам чинного законодавства, зокрема, затвердженому типовому договору, а відтак невірно визначено зміст зобов'язання відповідача, умови та порядок його виконання за статтею 526 Цивільного кодексу України; судом апеляційної інстанції порушено порядок автоматизованого розподілу, визначений статтею 2-1 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач у судовому засіданні відхилив доводи касаційної скарги, пославшись на законність та обґрунтованість судових рішень.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх в даному судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Місцевим господарським судом встановлено, що 19.10.2007 Комунальним підприємством "Софія" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біо-Оріяна" (споживач) укладений договір № 10 про надання комунальних послуг (далі Договір № 1); договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками. Відповідно до пунктів 1 та 2 договору № 1 постачальник бере на себе зобов'язання постачати споживачу: теплову енергію в гарячій воді; холодну воду (ХВП) по ГОСТ 2874-82; приймати господарсько-побутові стічні води, які не перевищують граничнодопустимі концентрації (ГДК), шкідливих речовин (у каналізаційну мережу забороняється спускати стоки які перевищують ГДК, сміття, грунт, абразивні порошки, вату, харчові відходи. Категорично забороняється скидати кислоти, розчинники, смоли, мазут, токсичні горючі та вибухонебезпечні речовини), надавати споживачу комунальні послуги: по утриманню прибудинкової території та вивезенню сміття.

За підпунктами 1.3, 3.1 Договору № 1 споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію, холодну та гарячу воду і прийняті стоки, вивезення сміття, за встановленими тарифами та калькуляціями в терміни, передбачені цим договором; розрахунки за теплову енергію, воду, водовідведення та вивезення сміття та обслуговування територій, проводяться в грошовій формі у безготівковому порядку на авансовий рахунок постачальника, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування с. Софіївська Борщагівка тарифів.

Розрахунок щомісячних платежів є невід'ємною частиною Договору. Щомісячна плата перераховується споживачем на р/р постачальника протягом п'яти банківських днів (пункт 3.5 Договору № 1).

Відповідно до пункту 3.6 Договору № 1, крім оплати теплової енергії за тарифом. споживач відшкодовує постачальнику, пов'язані з неповерненням теплоносія, виходячи з планової собівартості одержання води від постачальника та її хімочищення або знесолення. Приписами підпункту 4.2.6 Договору № 1 передбачено, що споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії, використаної води та відпущених стоків в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Договір від 19.10.2007 року набуває чинності з дати його підписання та діє до 19.10.2008 року (пункт 9.1 Договору). Відповідно до підпункту 9.4 Договору №1, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією з сторін.

Також 01.04.2010 року. Комунальним підприємством "Софія" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біо-Оріяна" (споживач) був укладений договір № 30 про надання комунальних послуг (далі Договір № 2), відповідно до умов якого постачальник бере на себе зобов'язання постачати споживачу комунальні послуги: з централізованого опалення; з централізованого постачання холодної та гарячої води; з централізованого водовідведення; вивезення сміття; транспортування електричної енергії (пункт 1 Договору № 2). Вказаний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

За підпунктом 1.3 Договору № 2 споживач зобов'язується оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та калькуляціями в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з пунктом 3.1 Договору № 1 розрахунки за теплову енергію, воду, водовідведення та вивезення сміття та обслуговування територій проводяться в грошовій формі у безготівковому порядку на авансовий рахунок постачальника, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування с. Софіївська Борщагівка тарифів.

Розрахунок щомісячних платежів є невід'ємною частиною Договору. Щомісячна плата перераховується споживачем на р/р постачальника протягом п'яти банківських днів (пункт 3.5 Договору № 2).

Договір від 01.04.2010 року № 30 набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2010 року (пункт 9.1 Договору). Відповідно до підпункту 9.4 Договору № 2, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією з сторін.

За змістом рахунків-фактур: від 30.11.07р. № СФ-0000280, від 29.12.07р. № СФ-0000310, від 31.01.08р. № СФ-0000018, від 29.02.08р. № СФ-0000055, від 29.03.08р. № СФ-0000091, від 30.04.08р. № СФ-0000131, від 30.05.08р. № СФ-0000179, від 27.06.08р. № СФ-0000196, від 31.07.08р. № СФ-0000231, від 28.11.08р. № СФ-0000392, від 31.12.08р. № СФ-0000425, від 30.01.09р. № СФ-0000027, від 27.02.09р. № СФ-0000064, від 31.03.09р. № СФ-0000094, від 30.04.09р. № СФ-0000124, від 30.10.09р. № СФ-0000334, від 30.11.09р. № СФ-0000371, від 31.12.09р. № СФ-0000413, від 29.01.10р. № СФ-0000033, від 26.02.10р. № СФ-0000052, від 31.03.10р. № СФ-0000080, від 30.04.10р. № СФ-0000148, від 31.05.10р. № СФ-0000190, від 30.06.10р. № СФ-0000227, від 30.07.10р. № СФ-0000266, від 31.08.10р. № СФ-0000310, від 30.09.10р. № СФ-0000352, від 29.10.10р. № СФ-0000403, від 29.11.10р. № СФ-0000447, від 29.12.10р. № СФ-0000492, від 28.01.11р. № СФ-0000042, від 28.02.11р. № СФ-0000086, від 31.03.11р. № СФ-0000133, від 29.04.11р. № СФ-0000183, від 28.10.11р. № СФ-0000484, від 30.11.11р. № СФ-0000541, від 30.12.11р. № СФ-0000597, від 31.01.12р. № СФ-0000051, від 29.02.12р. № СФ-0000104, від 30.03.12р. № СФ-0000157, від 28.04.12р. № СФ-0000208, акта звірки взаємних розрахунків станом на 01.04.2010 року, складеного та підписаного сторонами 30.06.2010 року, місцевий господарський суд встановив, що у період з 30.04.2009 року по 29.02.2012 року позивачем надано відповідачу комунальні послуги за Договором від 19.10.2007 року № 10 та від 01.04.2010 року № 30 на суму 40712,56 грн.,

Комунальне підприємство "Софія" нараховувало плату за комунальні послуги згідно з тарифами, встановленими рішеннями сесії та виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Київської області, а саме: рішення від 01.11.2007 року № 3, 14 сесії 5 скликання; рішення від 23.04.2008 року № 4, 19 сесії 5 скликання; рішення від 03.03.2009 року № 67 виконавчого комітету; рішення від 10.09.2010 року № 4, 40 сесії 5 скликання; рішення від 08.11.2011 року № 363 виконавчого комітету (копії рішень у матеріалах справи).

У зв'язку з наявністю заборгованості за договорами, позивач 28.07.2010 року звернувся до відповідача з повідомленням-вимогою № 128 (28.07.2010 року отримана відповідачем, про що свідчить підпис на копії останнього), якою повідомляв останнього про наявність заборгованості за договором № 1 в розмірі 17566,05 грн. та вимагав терміново її погасити; повідомлення-вимога залишене відповідачем без задоволення та належного реагування. Також позивач направив на адресу відповідача повідомлення-вимогу від 04.10.2011 року № 161 (14.10.2011 року отримана відповідачем, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення № 0813100087007), відповідно до якого повідомляв останнього про наявність заборгованості за договором № 1 та договором № 2 в розмірі 29763,02 грн., вимагав терміново її погасити; вказане повідомлення-вимога залишене відповідачем без задоволення та належного реагування. Третім повідомленням-вимогою від 05.04.2012 року № 48 (18.04.2012 року отримана відповідачем, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення № 08131001497711) позивач повідомляв відповідача про наявність заборгованості за договорами № 1 та № 2 в розмірі 40712,56 грн. та вимагав терміново її погасити; вказане повідомлення-вимога залишене відповідачем без задоволення та належного реагування.

Зважаючи на те, що відповідач за надані послуги в повному обсязі не розрахувався, здійснивши лише часткові оплати, місцевий господарський суд вказав, що позивач правомірно звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та стягнення заборгованості, яка, станом на день розгляду справи, склала 40712,56 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), а формування тарифів на теплову енергію, водопостачання, водовідведення виконувалось позивачем за вимогами порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 року № 955, від 12.07.2006 року № 959, Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року № 869.

Розглянувши доводи відповідача щодо нарахування позивачем вартості комунальних послуг щодо приміщень, які не належать йому на праві власності, суд відхилив їх, встановивши, що рішенням виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради "Про визнання права власності на житловий комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями побутового обслуговування населення за ТОВ "Біо-Оріяна" в с. Софіївська Борщагівка" № 163 від 11.09.2007 року за відповідачем визнано право власності на: секції І, ІІ загальної площі 147,6 кв.м. (№ VI, VIII, IX, XII); секції ІІІ, загальної площі 216,1 кв.м. (І, ІІ, XIIІ, ХІV, ХV, ХVІ, ХVІІ); секції ІV, загальної площі 119,78 кв.м. (№ ІV, V, ХІV, ХVІІІ.; Площа загального користування 35,38 кв.м.; зайняті відповідачем приміщення та їх площа підтверджується наданою позивачем експлікацією внутрішніх площ до плану житлового будинку № 46 по вул. Леніна, а також планом підвального приміщення будинку, з якого вбачається, які саме приміщення та якої площі займає саме ТОВ "Біо-Оріяна"; Товариством з обмеженою відповідальністю "Біо-Оріяна" в якості орендодавця укладалися договори оренди № 46/3-Т2 від 01.02.2010 року, № 46/ ІV-5 від 02.11.2009 року, № 46- ІV від 12.12.2009 року.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що послуги за договорами відповідачеві були надані, натомість виставлені рахунки-фактури оплачені належним чином та в повному обсязі не були; Договір № 1 та Договір № 2 є чинними, відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за отримані послуги за Договором №1 та Договором №2 в розмірі 40712,56 грн. є обґрунтованими, документально підтверджуються, і відповідно підлягають задоволенню, з нарахуванням інфляційних сум та відсотків річних на них за статтею 625 Цивільного кодексу України.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції розглянув укладені сторонами договори про надання комунальних послуг, їх зміст, та додатково з'ясував, що Договір № 30 від 01.04.2010 підписаний обома сторонами та скріплений відбитками їх печаток. Відповідачем після підпису зроблено напис наступного змісту: "З врахуванням зауважень" та написані зауваження до підпунктів 2.2, 2.4, 3.2, 9.1 договору № 30 безпосередньо на тексті договору рукописним текстом; при цьому матеріалами справи підтверджено, що договір № 30 від 01.04.2010 сторонами виконувався, у договорі відповідно до частини 3 статті 180 Господарського кодексу України сторонами погоджено предмет, ціну та строк дії договору, отже, відсутні підстави для висновку, що зазначений договір не укладений. Водночас відповідачем не було складено протокол розбіжностей, не зроблено відповідне застереження у договорі, два примірники протоколу розбіжностей не надіслано другій стороні, як це передбачено статтею 181 Господарського кодексу України, а за умов недотримання встановленого порядку оформлення заперечень до договору № 30 від 01.04.2010 року, зазначений договір є таким, що укладений в редакції позивача.

Щодо розмірів плат за надані позивачем відповідачу послуги, суд апеляційної інстанції відзначив, що рішенням Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 01.11.2007 № 3 "Про встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги для будинку по вул. Леніна, 46", у зв'язку з введенням в експлуатацію будинку по вул. Леніна, 46, встановлено тарифи на житлово-комунальні послуги для споживачів с. Софіївська Борщагівська, 46 (з ПДВ).

Також тарифи на житлово-комунальні послуги були встановлені рішеннями Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 23.04.2008 № 4 "Про встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги", від 10.09.2010 № 3, від 10.09.2010 № 4 "Про встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги" та корегувалися рішеннями Виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 03.03.2009 № 67 "Про затвердження тарифу на водопостачання та водовідведення", від 08.11.2011 № 363 "Про корегування тарифу на теплову енергію"; про встановлення тарифів, зокрема, опубліковано оголошення у газеті "Новий день" за 18.09.2010.

Згідно із висновком Начальника Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області № 1082 від 30.11.2010 щодо розрахунку економічно обґрунтованих планових витрат на житлово-комунальні послуги, розрахунок планових витрат на послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії для Ш групи споживачів (вул. Леніна, 46), визначений в розмірі 439,79 грн. за 1 Гкал (без рентабельності та без ПДВ) є економічно обґрунтованим.

Наданий відповідачем договір про постачання електричної енергії № 2496, укладений із Закритим акціонерним товариством "А.Е.С.Київобленерго" та звіти про спожиту електроенергію відповідачем в 2007-2008рр., не спростовують надання позивачем відповідачу послуг з транспортування електричної енергії у 2010 році, за змістом пункту 1.1 договору № 30 від 01.04.2010.

Рішенням Виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 11.09.2007 № 163 "Про визнання права власності на вбудовано-прибудовані приміщення побутового обслуговування за договорами про пайову участь у фінансуванні будівництва" в селі Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 46, розглянувши клопотання директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-Оріяна" про визнання права власності на вбудовано-прибудовані приміщення побутового обслуговування за договорами про пайову участь у фінансуванні будівництва в селі Софіївська Борщагівка по вул. Леніна, 46; розпорядження Києво-Святошинської РДА № 584 від 11.09.2007 "Про затвердження акту державної технічної комісії по прийняттю в експлуатацію житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями побутового обслуговування населення; акту державної комісії по прийняттю закінченого будівництва об'єкту в експлуатацію", вирішено встановити належність і право власності на окремі приміщення, зазначені у цьому рішенні, за окремими громадянами.

Суд апеляційної інстанції вказав, що прийняття рішення № 163 не звільняє відповідача від виконання зобов'язань за договорами від 19.10.2007 № 10 та від 01.04.2010 № 30, також вказані договори укладені відповідачем із позивачем після прийняття рішення виконкому від 11.09.2007 № 163, отже з врахуванням факту прийняття вищезгаданого рішення, не порушують права осіб, передбачені статтею 321 Цивільного кодексу України; докази того, що зазначені договори визнані недійсними у встановленому законом порядку, відсутні.

Відтак, задовольняючи позов, суди апеляційної інстанції виходив з існування між сторонами правовідносин за укладеними договорами, доведеності надання відповідачем позивачу житлово-комунальних послуг, що підлягають оплаті за встановленими тарифами відповідно до зайнятих площ та показів приладів обліку.

Однак судова колегія вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України, у відповідності до частини першої якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають на підставах, передбачених статтею 11 Кодексу (зокрема, з договорів та інших правочинів). Статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкової території" установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Водночас за змістом статей 19, 20, 21, 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах; учасниками відносин є власник, споживач, виконавець та виробник. Договір на надання житлово-комунальних послуг відповідно до приписів вказаного Закону укладається з балансоутримувачем чи уповноваженою ним особою; у разі, якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання таких послуг з іншим виконавцем. До обов'язків споживача віднесено оплату житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.

Затвердження цін та тарифів на житлово-комунальні послуги віднесено до повноважень органу місцевого самоврядування; за статтею 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, а розмір плати розраховується виходячи з розміру встановлених цін (тарифів) та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків, споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Визначаючи, що обов'язок відповідача сплатити вартість комунальних послуг, наданих позивачем щодо спірних приміщень будинку по вул. Леніна, 46 у с. Софіївська Борщагівка, виник на підставі договорів від 19.10.2007 № 10 та від 01.04.2010 № 30, суди залишили поза увагою, що договір від 19.10.2007 № 10 взагалі не зазначає на об'єкт надання послуг - місцезнаходження об'єкта, його ознаки, площу, інші технічні характеристики, з якими умовами договору пов'язано розрахунок обсягу наданих послуг, зокрема, обсягу наданої теплової енергії, не навели складених на виконання цього договору документів, що містили б посилання на надання позивачем та прийняття чи оплату відповідачем послуг за договором від 19.10.2007 № 10 саме для обслуговування спірних приміщень будинку по вул. Леніна, 46 у с. Софіївська Борщагівка.

Також, визначаючи зміст договору від 01.04.2010 № 30, місцевий господарський суд не надав жодної оцінки наявним на тексті договору застереженням відповідача та його пропозиціям щодо умов договору; висновки суду апеляційної інстанції про те, що внаслідок недотримання відповідачем встановленого статтею 181 Господарського кодексу України порядку оформлення заперечень до договору № 30 від 01.04.2010 року протоколом розбіжностей, як окремим документом, зазначений договір є таким, що укладений в редакції позивача, не ґрунтуються на положеннях статті 181 Господарського кодексу України та суперечать статтям 638 та 640 Цивільного кодексу України. При цьому, посилаючись на виконання сторонами даного договору на умовах позивача, суд не навів доказів такого виконання відповідачем; обставини справи, пов'язані з наслідками одержання позивачем підписаного відповідачем договору з визначеними розбіжностями до нього, судом не з'ясовано.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий та апеляційний господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, не з'ясували всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; неналежним чином проаналізували правовідносини сторін, порушили положення процесуального законодавства.

Допущені порушення процесуальних норм унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для вирішення даного спору. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України, постанову та рішення у даній справі слід скасувати, направивши справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи господарським судам слід врахувати вищенаведене та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 3 статті 111 9 , статтями 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-Оріяна" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 року у справі № 4/054-12 Господарського суду Київської області та рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2012 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Головуючий Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач