Постанова

від 25.10.2012 по справі 5015/1813/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.12 Справа № 5015/1813/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Бонк Т.Б.

Галушко Н.А.

при секретарі судового засідання Кушнір Б.Б.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Техноліс-індустрія" від 30.08.2012 р.

на рішення господарського суду Львівської області

від 21.08.2012 р. у справі № 5015/1813/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Енерджі"1, Львівська область, Перемишлянський район, м. Бібрка

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Техноліс-індустрія", м.Львів

про розірвання договору від 22.02.2011 року № 3 та стягнення 15 000грн. авансу

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Техноліс-індустрія"

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Енерджі"1, Львівська область, Перемишлянський район, м. Бібрка

про розірвання договору від 22.02.2011 року № 3 та стягнення 52 635,23грн. збитків

за участю представників:

від позивача Кириленко Ю.С.

від відповідача Кутянський А.Г.

Права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України, роз'яснено.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2012р. у склад колегії замість судді Мурської Х.В. введено суддю Бонк Т.Б. (а.с.150).

В С Т А Н О В И В:

Ріішенням господарського суду Львівської області від 16.08.2012 р. у справі №5015/1813/12 (колегія суддів у складі: І.Козак, О.Бортник, М.Король), яким первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Енерджі"1 задоволено, розірвано договір від 22.02.2011 року №3 про виготовлення та поставку верстата, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Грін-Енерджі"1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Техноліс-Індустрія"; присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Техноліс-Індустрія" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Енерджі" 15 000грн. сплачених за договором від 22.02.2011 року №3 коштів та 2 682грн. 50коп. судового збору; зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Техноліс-індустрія" задоволено частково, розірвано договір від 22.02.2011 року №3 про виготовлення та поставку верстата, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Грін-Енерджі"1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Техноліс-Індустрія"; в задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено; присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Енерджі"1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Техноліс-Індустрія" 1 073грн.; повернуто сторонам з Державного бюджету по 50коп. зайво сплаченого судового збору.

Рішення мотивовано тим, що оскільки матеріалами справи підтверджено невиконання сторонами договірних зобов"язань в частині проведення передоплати в повному обсязі та здійснення поставки товару за договором, що є підставою для розірвання договору та повернення здійсненої ТзОВ «Грін-енерджі»1 передоплати в розмірі 15 000грн. В частині зустрічних позовних вимог про стягнення збитків в позові відмовлено за безпідставністю та необґрунтованістю.

Дане рішення оскаржено ТзОВ «Техноліс-Індустрія», оскільки, на його думку, рішення прийнято за невідповідності висновків матеріалам та обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким в первісному позові відмовити, а зустрічний позов задоволити. Зокрема, зазначає, що суд прийшов до помилкового висновку щодо порушення ТзОВ «Техноліс-Індустрія»умов договору в частині здійснення відвантаження верстата позивачу за первісним позовом, не взявши до уваги, що саме невиконання ТзОВ «Грін-Енерджі»1 умов договору в частині здійснення попередньої оплати в розмірі 50% призвело до відтермінування виконання умов договору ТзОВ «Техноліс-Індустрія», відтак, зазначає про відсутність своєї вини у невиконанні умов договору. Також, на думку скаржника, судом не взято до уваги докази, долучені до матеріалів справи позивачем за зустрічним позовом, якими підтверджується розмір витрат ТзОВ «Техноліс-Індустрія»на закупівлю необхідних матеріалів для виготовлення верстата, який був предметом договору №3 від 22.02.2011р., щоі підлягають до стягнення відповідно до ст.653 ЦК України.

Представник скаржника, який брав участь в судових засіданнях, підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач за первісним позовом заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.153) та усними поясненнями представника, який брав участь в судових засіданнях. Зокрема, зазначив про безпідставність доводів апеляційної скарги та законність оскаржуваного рішення.

25.10.2012р. на адресу суду надійшла заява скаржника про уточнення вимог апеляційної скарги, якою просить скасувати оскаржуване рішення лише в частині стягнення з ТзОВ «Техноліс-Індустрія»15000грн. сплаченого авансу, в решті -рішення залишити без змін (а.с.154).

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

22.02.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Грін-Енерджі"1 (позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, замовник по договору) та товариством з обмеженою відповідальністю "Техноліс-індустрія" (відповідач за зустрічним позовом, позивач за зустрічним позовом, виробник по договору) укладено договір №3, за умовами якого виробник зобов'язався виготовити замовнику верстат стрічкопильний СПВ-960 в комплекті з автоматичним переміщенням, заточним і розвідним пристроями та короздирачем, вартістю 54 000грн. (з 9 000грн. ПДВ) -а.с.4.

Згідно пунктів 2.1.-2.3. договору, оплата за договором проводиться згідно виставленого рахунку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виробника; передоплата становить 50 відсотків від загальної вартості предмета договору; кінцева оплата проводиться не пізніше дня відвантаження продукції.

Пунктами 3.1.-3.2. договору сторони погодили, що відвантаження верстата стрічкопильного СПВ-960 в комплекті виробник зобов'язується провести в термін не пізніше двадцяти п'яти календарних днів з моменту зарахування передоплати на розрахунковий рахунок виробника. У випадку затримки проплати коштів згідно пункту 2.2. договору на термін до п'яти календарних днів дата поставки зміщається на період відтермінування платежу. У випадку затримки передоплати більше ніж на п'ять днів термін поставки оговорюється сторонами додатково.

Відповідно до пункту 3.6. договору право власності на виготовлену продукцію переходить від виробника до замовника з моменту передачі продукції.

Пунктом 5.3. договору сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами.

Даний договір підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін.

На виконання умов договору, 22.02.2011 року відповідачем за первісним позовом виставлено до оплати позивачу за первісним позовом рахунок-фактуру №СФ-0000007 за верстат стрічкопильний СПВ-960 з автоматичним переміщенням, короздирачем, заточним та розвідними пристроями вартістю 54 000 грн. (а.с.46).

Платіжним дорученням №1 від 15.03.2011 року позивач за первісним позовом сплатив на користь відповідача за первісним позовом 15 000 грн. як часткову оплату за обладнання згідно рахунку-фактури від 22.02.2011 року № СФ-0000007 (а.с.24).

В подальшому, претензією-повідомленням №1/п від 16.01.2012 року ТзОВ «Грін-Енерджі»1 звернулось до ТзОВ «Техноліс-Індустрія»з вимогою про повернення авансу та штрафних санкцій за договором у зв'язку з невиконанням останнім п.3.1. договору (а.с.5).

У відповіді на претензію №2 від 20.01.2012 року відповідач за первісним позовом вказує на те, що позивач за первісним позовом в порушення умов договору здійснив часткову передоплату верстата в розмірі 15 000грн. замість обумовленої в договорі передоплати в розмірі 50 відсотків вартості вказаного верстата, тобто 27 000грн. та не погодив з відповідачем строку поставки згідно пункту 3.2. договору, а тому, на думку відповідача за первісним позовом, претензія-повідомлення позивача за первісним позовом безпідставна та необґрунтована (а.с.6).

Дані обставини стали підставою для звернення ТзОВ «Грін-Енерджі»1 з позовом до ТзОВ «Техноліс-Індустрія»про розірвання договору №3 від 22.02.2011 року з підстав прострочення відповідачем за первісним позовом зобов?язання по поставці верстата у встановлений строк у зв'язку з чим ТзОВ «Грін-Енерджі»1 втратило інтерес до використання останнього, а також про повернення 15 000 грн. сплаченого авансового платежу. При цьому, ТзОВ «Грін-Енерджі»1 покликається на ст.ст.612, 615, 651 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.05.2012 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у даній справі.

28.05.2012 року ТзОВ «Техноліс-Індустрія»подано зустрічну позовну заяву про розірвання договору №3 від 22.02.2011 року та стягнення 52 635,23грн. збитків, яку ухвалою від 29.05.2012 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Підставою зустрічних позовних вимог визначено невиконання ТзОВ «Грін-Енерджі»1 умов договору щодо вчасної та повної передоплати замовленого верстата в розмірі 50 відсотків від його вартості, що становить 27000грн., згідно виставленого рахунку-фактури №СФ-0000007 в термін до 25.02.2011 року. Також, позивач за зустрічним позовом вказує на те, що на виконання умов договору ним здійснено закупівлю необхідних для виготовлення верстата матеріалів та комплектуючих вартістю 20 364,75грн., за розпочату роботу по виготовленню верстата працівникам позивача за зустрічним позовом виплачено заробітну плату за лютий 2011 року в розмірі 13 690,79грн. та за березень 2011 року в розмірі 15 179,69грн., сплачено єдиний податок в розмірі 900 грн. та податок на додану вартість в розмірі 2 500 грн.

Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що оскаржуване рішення слід частково скасувати, з огляду на наступне:

Предметом розгляду даної справи є розірвання договору підряду, тому на спірні правовідносини між сторонами поширюються норми глав 52, 53, 61 Цивільного кодексу України та глав 20, 22 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 2 і 3 ст.651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.1 ст.188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вбачається з умов договору, зокрема, п.п.2.1.-2.2., оплата за договором проводиться згідно виставленого рахунку шляхом перерахування коштів на розрахунковий період виробника; передоплата становить 50 відсотків від загальної вартості предмета договору, а п.п.3.1.-3.2. договору сторони погодили, що відвантаження верстата виробник зобов'язується провести в термін не пізніше двадцяти п'яти календарних днів з моменту зарахування передоплати на розрахунковий рахунок виробника. У випадку затримки проплати коштів згідно пункту 2.2. договору на термін до п'яти календарних днів дата поставки зміщається на період відтермінування платежі. У випадку затримки передоплати більше ніж на п'ять днів термін поставки оговорюється сторонами додатково.

Вартість комплекту складає 54 000грн. (п.1.2. договору), відтак, 50% вартості предмета договору становить 27 000грн.

ТзОВ «Грін-Енерджі»1 платіжним дорученням №1 від 15.03.2011 року сплатив на користь ТзОВ «Техноліс-Індустрія»15 000 грн. як часткову оплату за обладнання згідно рахунку-фактури від 22.02.2011 року № СФ-0000007 (а.с.24).

Доказів здійснення ТзОВ «Грін-Енерджі»1 передоплати в розмірі 27000грн. матеріали справи не містять, як і не містять доказів погодження сторонами термінів поставки верстата у зв'язку з невиконанням замовником п.2.2. договору.

Відповідно до ч.1,ч.2 ст.613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов?язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов?язок, виконання зобов?язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Відтак, судова колегія зазначає, що обов'язок ТзОВ «Техноліс-Індустрія»щодо початку робіт з виготовлення верстата та поставки верстата не виник у зв'язку з невиконанням ТзОВ «Грін-Енерджі»1 свого обов'язку щодо сплати попередньої оплати за договором в розмірі 27 000 грн.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення позову ТзОВ «Грін-Енерджі»1 в частині розірвання договору №3 від 22.02.2012р. та повернення 15000грн. передоплати з підстав невиконання та істотного порушення ТзОВ «Техноліс-Індустрія» умов договору.

Що стосується зустрічних позовних вимог про розірвання договору з підстав невиконання ТзОВ «Грін-Енерджі»1 умов договору в частині проведення передоплати в розмірі, встановленому п.2.2. договору, то судова колегія зазначає, що оскільки ТзОВ «Грін-Енерджі»1 здійснило часткову передоплату в розмірі 15 000 грн., хоча повинно було здійснити передоплату в розмірі 27 000 грн., а також за відсутності погодженого між сторонами відстрочення виконання зобов?язання на час прострочення ТзОВ «Грін-Енерджі»1, що спричинило неможливість досягнення мети договору, відтак, даний договір слід розірвати на підставі ст.651 ЦК України у зв'язку з істотним порушенням ТзОВ «Грін-Енерджі»1 умов договору.

Зустрічні позовні вимоги в частині стягнення збитків судова колегія вважає безпідставними та документально необґрунтованими, оскільки верстат, який був предметом договору, не є приладом спеціального замовлення, креслення верстата ТзОВ «Грін-Енерджі»1 виробнику (ТзОВ «Техноліс-Індустрія») не надавались, витрати позивача за зустрічним позовом щодо здійснення закупівлі необхідних для виготовлення верстата матеріалів та комплектуючих в сумі 20 364,75грн. не підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами, а понесені у зв'язку із зарахуванням сплачених відповідачем за зустрічним позовом коштів є податковими зобов'язаннями та не можуть вважатись збитками від невиконання договору.

Вирішуючи питання щодо доказів, судова колегія врахувала інститут допустимості засобів доказування (ст. 34 ГПК України), згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, та вимоги ст.33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на вищевказане, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду обставинам справи, тому його слід частково скасувати, а апеляційну скаргу - частково задоволити.

При скасуванні оскаржуваного рішення судова колегія здійснює новий розподіл судових витрат, які відповідно до ст.49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Техноліс-індустрія" задоволити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 16.08.2012 р. у справі №5015/1813/12 скасувати в частині задоволення первісного позову. Прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Енерджі"1 про розірвання договору №3 від 22.02.2011 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Грін-Енерджі"1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Техноліс-Індустрія", а також про стягнення 15 000грн. передоплати за договором від 22.02.2011 року - відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Енерджі"1 (код ЄДРПОУ 36848256) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Техноліс-Індустрія" (код ЄДРПОУ 30823440) 1073грн. судового збору за подання зустрічної позовної заяви, 536,50грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Львівської області видати наказ на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30.10.2012р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Бонк Т.Б.

суддя Галушко Н.А.