Постанова

від 14.03.2013 по справі 5015/1813/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2013 р. Справа № 5015/1813/12

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Енерджі"1 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2012 року у справі № 5015/1813/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Енерджі"1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Техноліс-індустрія" про розірвання договору та стягнення 15 000 грн. та за зустрічним позовом про розірвання договору та стягнення 52 635 грн. 23 коп.,

ВСТАНОВИВ: У травні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Грін-Енерджі"1 звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Техноліс-індустрія" про розірвання договору від 22 лютого 2011 року № 3 і стягнення 15 000 грн. авансу внаслідок прострочення боржника.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноліс-індустрія" подало зустрічний позов про розірвання цього ж договору і стягнення 52 635 грн. 23 коп. збитків у зв'язку з істотними порушеннями умов договору.

Сторони позови не визнали.

Рішенням господарського суду Львівської області від 21 серпня 2012 року (суддя І. Козак) первісний позов задоволено; зустрічний позов задоволено в частині розірвання договору від 22 лютого 2011 року № 3; у решті вимог зустрічного позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2012 року (судді Г. Орищин, Т. Бонк, Н. Галушко) рішення в частині задоволення первісного позову скасовано і в первісному позові відмовлено з мотивів безпідставності; у решті рішення залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін-Енерджі"1 просить постанову скасувати з підстав неправильного застосування апеляційним господарським судом статей 526, 615, 651, 837, 843 Цивільного кодексу України та залишити в силі рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноліс-індустрія" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте їхні представники в судове засідання не з'явились.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Господарськими судами встановлено, що 22 лютого 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Грін-Енерджі"1 (замовник) і товариство з обмеженою відповідальністю "Техноліс-індустрія" (виробник) уклали договір № 3 (далі - договір) на виготовлення верстату стрічкопильного СПВ-960 у комплекті з автоматичним переміщенням, заточним і розвідним пристроями та короздирачем, вартістю 54 000 грн.

Умовами договору сторони погодили, що оплата за договором проводиться згідно виставленого рахунку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виробника; передоплата становить 50 відсотків від загальної вартості предмета договору; кінцева оплата проводиться не пізніше дня відвантаження продукції; відвантаження верстата виробник зобов'язується провести в термін не пізніше двадцяти п'яти календарних днів з моменту зарахування передоплати на розрахунковий рахунок виробника, у випадку затримки оплати згідно пункту 2.2. договору на термін до п'яти календарних днів дата поставки зміщається на період відтермінування платежу, у випадку затримки передоплати більше ніж на п'ять днів термін поставки оговорюється сторонами додатково; право власності на виготовлену продукцію переходить від виробника до замовника з моменту передачі продукції; договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами (пункти 2.1.- 2.3, 3.1, 3.2, 3.6, 5.3 договору).

На виконання умов договору, 22 лютого 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Техноліс-індустрія" виставило рахунок на 54 000 грн. і платіжним дорученням № 1 від 15 березня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Грін-Енерджі"1 частково перерахувало суму авансу - 15 000 грн.

16 січня 2012 року замовник направив претензією-повідомлення № 1/п про розірвання договору з вимогою повернути, зокрема, суму передоплати, проти якого виробник заперечив, посилаючись на неналежне виконання договору в частині сплати авансу та невизначеність терміну поставки.

Прострочення виробником зобов'язання і відмова повернути грошові кошти спричинило спір за первісним позовом.

Підставою зустрічного позову зазначено невиконання замовником умов договору в частині сплати авансу і, як наслідок, завдання збитків у розмірі 52 635 грн. 23 коп., пов'язаних із закупівлею матеріалів та комплектуючих, виплатою працівникам заробітної плати та сплатою податків.

Задовольняючи первісний і зустрічний позови в частині розірвання договору, місцевий господарській суд виходив з невиконання сторонами його умов, а в частині стягнення 15 000 грн. - з обов'язку підрядника повернути замовнику суму попередньої оплати; відмовляючи в задоволенні зустрічного позову в частині стягнення збитків, суд виходив з недоведеності вимог.

Скасовуючи рішення в частині задоволення первісного позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що обов'язок товариства з обмеженою відповідальністю "Техноліс-Індустрія" щодо початку робіт та поставки верстата не виник у зв'язку з невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю "Грін-Енерджі"1 обов'язку здійснити попередню оплату в розмірі 27 000 грн. Водночас господарський суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення в частині вимог зустрічного позову, визнавши договір розірваним.

Однак, з такими висновками судів погодитись не можна.

За змістом статті 188 Господарського кодексу України окремі правовідносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право особи на такі дії встановлюються законом або договором і не потребує узгодження з контрагентом. У випадках, коли право на односторонню відмову від договору у особи відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (частина 4 статті 188 Господарського кодексу України).

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним або зміненим (частина 3 статті 651 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Як правильно встановили господарські суди, укладений сторонами договір за своєю правовою природою відноситься до договорів підрядного типу.

Згідно з приписами частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду.

Скориставшись цим правом, замовник надіслав повідомлення про розірвання договору, яке виробник отримав, і з огляду на положення статей 653 і 849 Цивільного кодексу України на момент вирішення спору дія договору була припинена і предмет спору в цій частині відсутній.

За таких обставин, ухвалене у справі рішення та постанова в частині первісних і зустрічних позовних вимог про розірвання договору підлягають скасуванню, а провадження у справі в цій частині - припиненню на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки зобов'язання сторін припинилися і господарським судом не було встановлено, що сума, сплачена товариством з обмеженою відповідальністю "Грін-Енерджі"1 в рахунок належних платежів, є завдатком, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення первісного позову в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Техноліс-індустрія" 15 000 грн. авансу.

Частиною 4 статті 849 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі розірвання договору підряду, замовник має виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати йому збитки, завдані розірванням договору.

Підрядник не довів факту нанесення збитків на суму 52 635 грн. 23 коп. і за цієї обставини господарські суди правомірно відмовили в задоволенні зустрічного позову в цій частині.

Неправильне застосування господарськими судами статей 653 і 849 Цивільного кодексу України зумовлює скасування судових рішень в частині первісних і зустрічних позовних вимог про розірвання договору та залишення в силі рішення місцевого господарського суду в частині задоволення первісного позову про стягнення 15 000 грн. сплаченого авансового платежу та відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення 52 635 грн. 23 коп. збитків.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Енерджі"1 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2012 року у справі № 5015/1813/12 скасувати.

Рішення господарського суду Львівської області від 21 серпня 2012 року в частині задоволення первісного і зустрічного позовів про розірвання договору від 22 лютого 2011 року № 3 скасувати.

Провадження у справі в цій частині припинити.

У решті рішення господарського суду Львівської області від 21 серпня 2012 року залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Техноліс-індустрія" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Енерджі"1 1 609 грн. 50 коп. і 804 грн. 75 коп. у рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату судового збору за подання позовної заяви та касаційної скарги.

Видати наказ.

Доручити видати наказ господарському суду Львівської області.

Головуючий, суддя М.В. Кузьменко Суддя І. М. Васищак Суддя В.М. Палій