Ухвала

від 10.10.2012 по справі 2-1180/2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц/2390/2504/12Головуючий по 1 інстанції Категорія : 41, 42 Скляренко В.М. Доповідач в апеляційній інстанції Бородійчук В. Г. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоБородійчука В.Г. суддівВасиленко Л.І., Демченка В.А. при секретаріЧуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 лютого 2012 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Придніпровської ради м. Черкаси про виселення.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

20 січня 2011 року ПАТ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10. про виселення, мотивуючи свої вимоги тим, що Придніпровським районним судом м. Черкаси 17 червня 2009 року ухвалено рішення на користь ПАТ КБ «Приватбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки - АДРЕСА_1 однак відповідачі до даного часу залишаються проживати в спірній квартирі.

Позивач вказував, що відповідно до ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» та ст. 106 ЖК України звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. Відповідачі підлягають виселенню з житла, яке є предметом іпотеки, розташованого АДРЕСА_1.

Крім того, відповідно до ст. 6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадяни України, іноземці та особи без громадянства реєструють своє місце проживання. Статтею 3 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесенням цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу. Таким чином реєстрація фіксує офіційне місце проживання особи. За цією адресою особа має право проживати, на неї надсилаються усі офіційні документи, відповідно до даних про реєстрацію нараховуються усі комунальні послуги. Наявність осіб, зареєстрованих по квартирі, на яку звертається стягнення, негативно відобразиться на її ціні, а також буде перешкоджати реалізації цього предмета іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням.

А тому, позивач просив виселити відповідачів ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, які зареєстровані і проживають у АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Черкаси та стягнути з них судові витрати.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання до участі у справі в якості третьої особи притягнуто орган опіки та піклування виконавчого комітету Придніпровської районної ради м. Черкаси.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 лютого 2012 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено.

Виселено ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Черкаси.

Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_8 в рівних частках на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судові витрати в сумі 128 грн. 50 коп..

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 просять скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 лютого 2012 року як незаконне та ухвалити нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з слідуючих підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ст. 213 ЦПК України вказує, що рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 21 серпня 2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № СSIPGA00000180, відповідно до якого, ОСОБА_6 отримала кредит в розмірі 44 000 доларів США та зобов'язалася його повернути та сплатити проценти.

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_6 по поверненню кредиту та сплаті процентів між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_12 21 серпня 2007 року був укладений договір іпотеки № СSIPGA00000180, відповідно до умов якого ОСОБА_12 передала банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: 3-х кімнатну квартиру, загальною площею 76,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору, ПАТ «Приватбанк» звернувся до суду з позовною заявою про звернення стягнення на заставне майно.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 жовтня 2010 року (а.с. 4-7) у справі за позовом ЗАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_8, третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Придніпровської районної ради м. Черкаси про звернення стягнення на предмет іпотеки, позовні вимоги ЗАТ КБ «Приватбанк» задоволено, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № СSIPGA00000180 від 21 серпня 2007 року в розмірі 40 654,80 доларів США звернуто стягнення на АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ЗАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені відповідачки ОСОБА_12 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ЗАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Дане рішення набрало законної сили та підлягає до виконання.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 109 ЖК України, ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержатель або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Судом також встановлено, що ЗАТ КБ «Приватбанк» 12 листопада 2010 року на адресу відповідачки направив письмове повідомлення-вимогу № 10-36/5170(а.с. 8), в якій просив добровільно звільнити від мешканців житлове приміщення. Однак, в передбачений законом місячний термін, житловий будинок від мешканців не звільнено.

Згідно ч. 4 ст. 109 ЖК України виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132-2 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених ст. 132-2 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому ч. 3 цієї статті.

Оскільки, в судовому засіданні було достовірно встановлено, що відповідачі, отримавши письмову вимогу банку про добровільне звільнення житлового приміщення не відреагували на неї та до даного часу житлове приміщення в добровільному порядку не звільнили, та зважаючи на дані Департаменту житлово-комунального комплексу виконавчого комітету Черкаської міської ради про відсутність житлового фонду для тимчасового проживання у м. Черкаси, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про виселення відповідачів з спірної квартири без надання їм іншого приміщення, зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції фізичних осіб УМВС України м. Черкаси, так як наявність осіб, зареєстрованих у квартирі, на яку звертається стягнення, негативно відобразиться на її ціні та буде перешкоджати реалізації цього предмета іпотеки.

Посилання апелянтів в своїй апеляційній скарзі на той факт, що виселення неповнолітньої ОСОБА_8 без надання іншого жилого приміщення не відповідає ЗУ «Про захист дитинства» та ЗУ «Про захист бездомних громадян та безпритульних дітей» спростовуються тією обставиною, що іпотечна квартира на підставі наданого витягу з Державного реєстру правочинів (а.с. 95) належить ОСОБА_12, яка є лише одна власником квартири і враховуючи ту обставину, що ПАТ КБ «Приватбанк» не надавав своєї згоди на відповідну реєстрацію осіб за адресою іпотеки, вбачається, що майнові права малолітньої ОСОБА_8 на спірну квартиру відсутні.

Крім того, судова колегія вважає також вірним висновок суду в частині стягнення судових витрат, оскільки він ґрунтується на вимогах чинного законодавства і відповідає вимогам ст. 88 ЦПК України.

Колегія суддів також вважає, що судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального права та ухвалено рішення з додержанням положень чинного законодавства, а доводи апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду незаконне, нічим не підтверджено та не наведено підстав, які б давали можливість скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення у справі.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

А тому, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 лютого 2012 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Придніпровської ради м. Черкаси про виселення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :