Постанова
від 01.11.2012 по справі 2а/0570/12046/2012
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2012 р. Справа № 2а/0570/12046/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11:21

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мєзєнцева Є.І.

при секретарі Небраті Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою державного підприємства «Донецьквантажтранс» (представник Рудь О.О., довіреність від 16.12.11, представник Ярисько Н.В., довіреність від 10.10.12) до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби (представник Леонов І.Е., довіреність від 15.03.12) про скасування податкового повідомлення-рішення №0011381542/0/15574 від 27.08.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Донецьквантажтранс» (далі - Підприємство, позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби (далі - Інспекція, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0011381542/0/15574 від 27.08.2012 року.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на норми п.46.1 ст.46, п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зокрема зазначає, що платіжними дорученнями наданими до позовної заяви підтверджується своєчасність сплати ним податкового зобов'язання з податку на додану вартість за звітні податкові періоди зазначені відповідачем в акті документальної невиїзної перевірки №1648/15-2/34828840 від 27.07.2012 року. При цьому зауважує, що законодавством чинним на час подання ним податкових декларацій не було передбачено право податкового органу змінювати призначення платежу, який вказаний платником податку в платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету (а.с.а.с.3-6).

Відповідач надав письмові заперечення на адміністративний позов з посиланням на ст.19 Конституції України, п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41, п.63.1 ст.63 Податкового кодексу України та на норми Закону України «Про державну податкову службу в Україні», обґрунтовуючи свої заперечення фактами та доводами наведеними в акті документальної невиїзної перевірки №1648/15-2/34828840 від 27.07.2012 року (а.с.а.с.168-169).

Представники позивача у судовому засіданні підтримали вимоги, заявлені у позовній заяві, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав аналогічним наведеним у письмових запереченнях на позовну заяву.

Суд перебував у нарадчій кімнаті 01.11.12 року з 1113 до 1121 години.

Вислухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

Згідно абз.1-2 ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби є, зокрема здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Згідно п.1 ч.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції зокрема виконують такі функції як здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.

Відповідно до п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право, зокрема звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.п.41.1.1. п.4.1 ст.41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є, зокрема органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Таким чином, Інспекція є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Податковим кодексом та Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

В свою чергу, відповідач Підприємство (вул. Куйбишева, 143а, м. Донецьк, 83060, ідентифікаційний код - 24165303) є юридичною особою (а.с.а.с.19-24, 179) знаходиться на податковому обліку Інспекції з 26.12.2006 року (а.с.178) та є платником податку на додану вартість (а.с.180).

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст.15.1. Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1 ст.1 ПК України).

Підпунктом 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України встановлено, що податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків.

В той же час, загальний порядок звітування платників податку на додану вартість перед контролюючими органами визначається розділом V Податкового кодексу України.

Так, за вимогами п.201.14 ст.201 Податкового кодексу України, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюється відповідно до вимог розділу ІІ цього Кодексу. Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді (п.201.15 ст.201 ПК України).

За визначенням п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків (п.49.1 ст.49 ПК України).

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п.49.2 ст.49 ПК України).

Відповідно до п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Втім, приймаючи до уваги вказівки Вищого адміністративного суду України викладені у Інформаційному листі від 24.11.2011 року №2198/11/13-11 (далі - Інформаційний лист), з дати набрання чинності Законом України від 07.07. 2011 року №3609-VІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», тобто з 6 серпня 2011 року, штрафні санкції за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлені після 1 січня 2011 року, застосовуються згідно з приписами пункту 11 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України.

Поряд з тим, з урахуванням означеного Інформаційного листа, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам при вирішенні питання щодо застосування передбачених Податковим кодексом України штрафних санкцій до податкових правопорушень, вчинених до 1 січня 2011 року, адміністративний суд виходить з наступного.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначити із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльність такої особи. У свою чергу заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначити на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Таким чином оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчиненні платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

Як установлено пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України, що набув чинності з 6 серпня 2011 року, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Отже, за змістом наведеного пункту до податкових правопорушень незалежно від дати їх вчинення застосовуються штрафні санкції в розмірах, визначених Податковим кодексом України.

Згідно абз.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та плати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби (п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України).

Стаття 79 Податкового кодексу України у пункті 79.1 встановлює, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків (п.86.8 ст.86 ПК України).

За приписами п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Судом встановлено, що за результатом проведеної відповідачем в період з 27.07.2012 року по 27.07.2012 року документальної невиїзної перевірки, Інспекцією були встановлені порушення позивачем п.203.2 ст.203 та ст.126 Податкового кодексу України, а саме порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначених п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, про що складено відповідний акт (а.с.18).

В свою чергу на підставі акту документальної невиїзної перевірки, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0011381542/0/15574 від 27.08.2012 року, яким загальна сума грошового зобов'язання позивача за штрафними санкціями склала 112'815,19 грн. (а.с.15).

Із суті пояснень наданих представниками Інспекції у судовому засіданні та змісту письмових заперечень податкового органу, випливає, що відповідач вбачає порушення чинного податкового законодавства з боку позивача у тому, що останній порушив граничний строк сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковий звітній період у вересні 2009 року, жовтні 2009 року, листопаді 2009 року, березні 2010 року, квітні 2010 року, травні 2010 року, червні 2010 року, серпні 2010 року, вересні 2010 року.

Втім, наявні в матеріалах справи платіжні доручення, спростовують висновок відповідача щодо порушення позивачем строків сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, квітень 2010 року, травень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року.

Так, сума узгодженого зобов'язання позивача визначеного податковими деклараціями з податку на додану вартість за жовтень 2009 року у розмірі 19'652,00 грн. (а.с.а.с.67-68) була сплачена 30.11.2009 року платіжним дорученням №5584 (а.с.55), за листопад 2009 року у розмірі 105'620,00 грн. (а.с.а.с.69-70) сплачена 30.12.2009 року платіжним дорученням №5921 (а.с.56), за травень 2010 року у розмірі 174'503,00 грн. (а.с.а.с.78-79) сплачена 30.06.2010 року платіжним дорученням №7752 (а.с.62), за серпень 2010 року у розмірі 200'932,00 грн. (а.с.а.с.84-85) сплачена 29.09.2010 року платіжним дорученням №8712 (а.с.63) та за вересень 2010 року у розмірі 289'370,00 грн. (а.с.а.с.87-88) сплачена 29.10.2010 року платіжним дорученням №9057 (а.с.64).

Стосовно сплати позивачем залишку податкового зобов'язання з податку на додану вартість у вересні 2009 року (а.с.а.с.65-66) на суму 100'000,00 грн. (а.с.54), адміністративним судом встановлено, що спірна сума була предметом розгляду Донецьким окружним адміністративним судом у справі №2-а-22803/09/0570, за результатом якої, означену суму у складі загальної податкової заборгованості Підприємства у розмірі 731'113,00 грн. було з останнього стягнено на користь Державного бюджету України, про що 18.12.2009 року постановлено відповідне судове рішення (а.с.121).

При цьому, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.12.2009 року, виконання вищевказаної постанови було відстрочено строком до 01 липня 2010 року, а також розстрочено на 36 місяців шляхом сплати заборгованості рівними частинами по 20'308,70 грн. щомісячно протягом 35 місяців та сплати суми у розмірі 20'308,50 грн. на 36 місяць, починаючи з 01 липня 2010 року (а.с.27).

За таких обставин, суд вважає неправомірним віднесення відповідачем залишку несплаченої позивачем суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2009 року у розмірі 100'000,00 грн. до суми грошового зобов'язання, яке не було сплачено платником податку у граничні строки, що в свою чергу вказує й на протиправність застосування податковим органом до неї штрафних (фінансових) санкцій передбачених статтею 126 Податкового кодексу України.

Поряд з тим, позивач не довів сплату залишку узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в межах граничного строку за березень 2010 року (а.с.а.с.72-73) на суму 110'000,00 грн. (а.с.59), за квітень 2010 року (а.с.а.с.75-76) на суму 40'000,00 грн. (а.с.а.с.57-58, 60), а також за червень 2010 року (а.с.а.с.81-82) на суму 143'365,00 грн. (а.с.61), що зумовлює висновок адміністративного суду про наявність порушення позивачем строків сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 293'365,00 грн.

При цьому, представники сторін в судовому засіданні підтвердили, що залишки сум узгодженого податкового зобов'язання за березень та червень 2010 року, вже після спливу граничного строку сплати самостійно визначених податкових зобов'язань, були списані Інспекцією з рахунків Підприємства самостійно, про що, зокрема, свідчить зворотній бік облікової картки платника податків станом на 31.12.2010 року (а.с.а.с.123-155).

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.п.31.1 ст.31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до п.п.14.1.156. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п.п.14.1.175. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 38.1 ст.38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Зокрема, Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» чинний на момент виникнення факту бездіяльності позивача щодо сплати податку на додану вартість за спірні податкові періоди, встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед державними цільовими фондами з податків і зборів, включаючи нарахування та сплату штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону закріплює, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Водночас, підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» унормовано, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітній) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Правовий аналіз наведених вище норм права вказує на те, що сума грошового зобов'язання у розмірі 293'365,00 грн., яка не була сплачена платником податку у строки визначені п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», є податковим боргом.

Між тим, в контексті абз.3 п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим кодексом, зокрема, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання податків, такий платник притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, за висновком суду, сума штрафних санкцій, яка підлягає відшкодуванню Підприємством у зв'язку із порушенням ним строків сплати узгодженого податкового зобов'язання дорівнює 58'673,00 грн. (293'365,00 х 20%).

За таких обставин, відповідач не довів, в порядку статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині затримки сплати позивачем грошового зобов'язання у сумі 270'710,95 грн., а відтак і нарахованої на неї суми штрафу (54'142,19 грн.), у зв'язку з чим в цій частині оскаржуваний акт має бути скасований.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюється органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судові витрати, зокрема, судовий збір, підлягає стягненню із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 «Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ».

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору відповідно до задоволених вимог у сумі 541,42 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2-15, 17-18, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Частково задовольнити позовні вимоги державного підприємства «Донецьквантажтранс» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби, скасувавши податкове повідомлення-рішення №0011381542/0/15574 від 27.08.2012 року в частині визначення податкових зобов'язань (грошових зобов'язань) сплачених понад граничний строк у вигляді основного платежу на суму 270'710,95 грн. (двісті сімдесят тисяч сімсот десять гривень дев'яносто п'ять копійок) та відповідно штрафної (фінансової) санкції на суму 54'142,19 грн. (п'ятдесят чотири тисячі сто сорок дві гривні дев'ятнадцять копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Донецьквантажтранс» судовий збір у розмірі 541,42 грн. (п'ятсот сорок одна гривня сорок дві копійки) шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби.

Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 01 листопада 2012 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складений 01 листопада 2012 року.

Постанова може бути оскаржена через Донецький окружний адміністративний суд в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Мєзєнцев Є.І.

СудДонецький окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення01.11.2012
Оприлюднено05.11.2012
Номер документу27198469
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а/0570/12046/2012

Ухвала від 22.11.2012

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Казначеєв Едуард Геннадійович

Ухвала від 07.12.2012

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Казначеєв Е.Г.

Ухвала від 22.11.2012

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Казначеєв Е.Г.

Ухвала від 14.09.2012

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Мєзєнцев Є.І.

Ухвала від 25.10.2012

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Мєзєнцев Є.І.

Постанова від 01.11.2012

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Мєзєнцев Є.І.

Ухвала від 25.09.2012

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Мєзєнцев Є.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні