Ухвала

від 07.12.2012 по справі 2а/0570/12046/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Мєзєнцев Є.І.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2012 року справа №2а/0570/12046/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Яманко В.Г., Васильєвої І.А., за участі секретаря судового засідання Балакай І.Л., представника позивача Рудь О.О., представника відповідача Леонов І.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2012 р. у справі № 2а/0570/12046/2012 (головуючий І інстанції Мєзєнцев Є.І.) за позовом Державного підприємства "Донецьквантажтранс" до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0011381542/0/15574 від 27.08.12р.,-

ВСТАНОВИВ :

Державне підприємство «Донецьквантажтранс» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0011381542/0/15574 від 27.08.12р.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року позовні вимоги задоволені частково. Суд першої інстанції скасував податкове повідомлення-рішення №0011381542/0/15574 від 27.08.2012 року в частині визначення податкових зобов'язань (грошових зобов'язань) сплачених понад граничний строк у вигляді основного платежу на суму 270'710,95 грн. (двісті сімдесят тисяч сімсот десять гривень дев'яносто п'ять копійок) та відповідно штрафної (фінансової) санкції на суму 54'142,19 грн. (п'ятдесят чотири тисячі сто сорок дві гривні дев'ятнадцять копійок). У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволенні апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду першої інстанції винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу не обґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, вважає, що постанова суду першої інстанції винесена з порушення норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ДП «Донецьквантажтранс», ідентифікаційний код 34828840, зареєстровано як юридичну особу та діє на підставі статуту, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька Донецької області як платник податків з 26.12.2006 року та є платником податку на додану вартість з 12.01.2007 року за індивідуальним податковим номером 348288405664, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ АА № 699025, довідкою про взяття на облік платника податків № 264 від 26.12.2006 року, свідоцтвом 100011558 про реєстрацію платника ПДВ. (а.с.19-24, 179, 178, 180)

Податком органом 27 липня 2012 року здійснено документальну невиїзну перевірку позивача, щодо термінів сплати узгоджених сум податкового зобов'язання з ПДВ за звітній податковий період вересень-листопад 2009 року, брезень-червень2010 року, серпень-вересень 2010 року.

За результатами проведеної відповідачем в період з 27.07.2012 року по 27.07.2012 року документальної невиїзної перевірки складено акт документальної невиїзної перевірки від 27.07.2012 року № 1648/15-2/34828840. Зазначеним актом встановлено порушення позивачем п.203.2 ст.203 та ст.126 Податкового кодексу України, а саме порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість за звітній податковий період вересень-листопад 2009 року, брезень-червень2010 року, серпень-вересень 2010 року, визначених п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України (а.с.18).

Відповідачем на підставі акту документальної невиїзної перевірки, було прийнято податкове повідомлення-рішення №0011381542/0/15574 від 27.08.2012 року, яким загальна сума грошового зобов'язання позивача за штрафними санкціями склала 112815,19 грн. (а.с.25).

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що апелянт не спростовує висновків суду першої інстанції, щодо відмови в задоволені позовних вимог в частині не доведення позивачем сплати залишку узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в межах граничного строку за березень 2010 року на суму 110'000,00 грн., за квітень 2010 року на суму 40'000,00 грн., та за червень 2010 року на суму 143'365,00 грн., та обґрунтованості висновків податкового органу, щодо наявності порушення позивачем строків сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 293365,00 грн. та відповідно правомірність нарахування суми штрафних санкцій, яка підлягає відшкодуванню позивачем у зв'язку із порушенням ним строків сплати узгодженого податкового зобов'язання в розмірі 58'673,00 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи платіжні доручення, спростовують висновок відповідача щодо порушення позивачем строків сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, квітень 2010 року, травень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року.

Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст.15.1. Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п. 31.1 ст.31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Пунктом 38.1 ст.38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

За вимогами п.201.14 ст.201 Податкового кодексу України, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Відповідно до п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Вирішуючи зазначений спір суд першої інстанції обґрунтовано застосував норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинний на момент спірних правовідносин

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед державними цільовими фондами з податків і зборів, включаючи нарахування та сплату штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону закріплює, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Водночас, підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» унормовано, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітній) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, сума узгодженого зобов'язання позивача визначеного податковими деклараціями з податку на додану вартість за жовтень 2009 року у розмірі 19'652,00 грн. (а.с.а.с.67-68) була сплачена 30.11.2009 року платіжним дорученням №5584 (а.с.55), за листопад 2009 року у розмірі 105'620,00 грн. (а.с.а.с.69-70) сплачена 30.12.2009 року платіжним дорученням №5921 (а.с.56), за травень 2010 року у розмірі 174'503,00 грн. (а.с.а.с.78-79) сплачена 30.06.2010 року платіжним дорученням №7752 (а.с.62), за серпень 2010 року у розмірі 200'932,00 грн. (а.с.а.с.84-85) сплачена 29.09.2010 року платіжним дорученням №8712 (а.с.63) та за вересень 2010 року у розмірі 289'370,00 грн. (а.с.а.с.87-88) сплачена 29.10.2010 року платіжним дорученням №9057 (а.с.64).

Щодо, сплати позивачем залишку податкового зобов'язання з податку на додану вартість у вересні 2009 року (а.с.а.с.65-66) на суму 100'000,00 грн. (а.с.54), встановлено, що спірна сума була предметом розгляду Донецьким окружним адміністративним судом у справі №2-а-22803/09/0570, за результатом якої, означену суму у складі загальної податкової заборгованості Підприємства у розмірі 731'113,00 грн. було з останнього стягнено на користь Державного бюджету України, про що 18.12.2009 року постановлено відповідне судове рішення (а.с.121). Так ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.12.2009 року, виконання вищевказаної постанови було відстрочено строком до 01 липня 2010 року, а також розстрочено на 36 місяців шляхом сплати заборгованості рівними частинами по 20'308,70 грн. щомісячно протягом 35 місяців та сплати суми у розмірі 20'308,50 грн. на 36 місяць, починаючи з 01 липня 2010 року (а.с.27). З врахуванням зазначеного колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що є неправомірним віднесення відповідачем залишку несплаченої позивачем суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2009 року у розмірі 100'000,00 грн. до суми грошового зобов'язання, яке не було сплачено платником податку у граничні строки та протиправність застосування на зазначену суму штрафних (фінансових) санкцій передбачених статтею 126 Податкового кодексу України.

Відповідно до матеріалів справи залишки сум узгодженого податкового зобов'язання за березень та червень 2010 року, вже після спливу граничного строку сплати самостійно визначених податкових зобов'язань, були списані Інспекцією з рахунків Підприємства самостійно, про що, зокрема, свідчить зворотній бік облікової картки платника податків станом на 31.12.2010 року (а.с.123-155).

Відповідно до абз.3 п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим кодексом, зокрема, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання податків, такий платник притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

На підстав викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з боку позивача відсутня затримка сплати позивачем грошового зобов'язання у сумі 270710,95 грн., та неправомірність податкового органу щодо нарахування суми штрафу в розмірі 54142,19 грн., оскільки відповідач не довів правомірність прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення рішення в частині затримки сплати позивачем грошового зобов'язання на зазначені суми грошового зобов'язання та нарахованої на неї суми штрафу.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до викладеного колегія суддів дійшла до висновку, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, що є підставою для відмови в задоволенні апеляційної скарги та залишені без змін постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2012 р. у справі № 2а/0570/12046/2012 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2012 р. у справі № 2а/0570/12046/2012 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі

Повний текст складеного 11 грудня 2012 року

Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: В.Г.Яманко

І.А.Васильєва