Постанова

від 26.09.2012 по справі 2а/1770/2825/2012

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2825/2012

26 вересня 2012 року 16год. 15хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Маринич В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився;

відповідача: представник не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю ВКК "Алюмо-Пласт" до Державна податкова інспекція у Рівненському районі про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішеннь ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВКК «Алюмо - Пласт» звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000242351 від 22 березня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 998,00 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій 250,00 грн., та № 0000232351 від 22.03.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на суму 1148, 00 грн., основного платежу.

В обґрунтування позову вказує на неправомірність зменшення податковим органом витрат позивача, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, по взаємовідносинах з ПП "Подряд". Зазначає, що господарські операції з вказаним контрагентом оформлені належними первинними документами бухгалтерського обліку, які були пред'явлені до перевірки, а правочин між сторонами не є нікчемним в розумінні закону та не визнавався недійсним в установленому порядку.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, подав заяву про розгляд справи без участі представника позивача, позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, подав заперечення, відповідно до якого зазначає наступне.

Проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ ВКК «Алюмо - Пласт» було укладено договір поставки товарно - матеріальних цінностей з ПП «Подряд» № 189 від 05.07.2011 року. Стан платника 10 - "До ЄДР внесено запис про встановлення за місцезнаходженням". ДПІ у Рівненському районі отримано акт з Броварської ОДПІ від 21.11.2011 року № 93/232/35201284 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Подряд» в частині дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового зобов'язання та податкового кредиту за липень-серпень 2011 року. Згідно податкової звітності ПП «Подряд» та на підставі проведених заходів підрозділами податкової міліції Броварської ОДПІ встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень. Свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Подряд» анульовано 09.11.2011 року. Отже, ТОВ ВКК "Алюмо-Пласт", в порушення п. 198.3, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит, в порушення п.138.2 статті 138 Податкового кодексу України завищено валові витрати підприємства.

З наведених підстав представник відповідача спірне податкове повідомлення-рішення вважає правомірним, в задоволені позову просить відмовити повністю за безпідставністю вимог.

Суд не вбачає поважних причин неприбуття відповідача і розглядає справу в даному судовому засіданні на наявними у справі доказами згідно ст. 71, ч. 2 ст. 128 КАС України. На підставі ч.1 ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши подані позивачем письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ВКК "Алюмо-Пласт" зареєстроване Виконавчим комітетом Рівненської райдержадміністрації від 24.09.2009 року № 1602102000002476., як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у Рівненському районі з 25.09.2009 року, є платником ПДВ згідно свідоцтва № 100248556 від 07.10.2009р. Згідно довідки про включення до ЄДРПОУ види діяльності за КВЕД: виробництво будівельних виробів із пластмас, виробництво будівельних металевих виробів, інші монтажні роботи, оптова торгівля будівельними матеріалами.

Судом встановлено, що в період з 27.02.2012р. по 02.03.2012р., на підставі направлення № 43/23-138 від 27 лютого 2012 року та наказу № 99 від 24.02.2012р., згідно пп.78.1.1 п.78.1, п.78.4 ст.78, п.81.1 ст.81, п.82.2 ст.82 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України, посадовою особою ДПІ у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ВКК "Алюмо-Пласт" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ПП «Подряд» (код 35201284) за період з 01.07.2011р. по 31.08.2011р.

Результати перевірки оформлені актом № 149/26/23-141/36671061 від 22.03.2012р.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.198.3, п.198.6 ст.198 розділу V Податкового Кодексу України, підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету за липень 2011 року на суму 250 грн., серпень 2011 року на суму 748 грн.;

- п.138.2 статті 138 Податкового кодексу України завищено витрати на суму 4990 грн., що призвело до несплати податку на прибуток підприємства в сумі 1148 грн., за ІІІ квартал 2011 року.

На підставі акта перевірки №149/26/23-141/36671061 від 22.03.2012р. ДПІ у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення №0000242351 від 22 березня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 998,00 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій 250,00 грн., та №0000232351 від 22.03.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на суму 1148, 00 грн., основного платежу.

Рішеннями про результати розгляду скарг ДПА у Рівненській області від 29.05.2012 року № 9199/10-210/106, ДПА України від 27.06.2012 року № 11597/6/10-2115 первинну та повторну скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

Враховуючи доводи та заперечення сторін, в ході судового розгляду справи підлягали до перевірки фактичні обставини стосовно реальності господарських операцій між ТОВ ВКК «Алюмо-Пласт» та ПП «Подряд» правомірності формування позивачем від таких операцій витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Судом встановлено, що між ТзОВ ВКК «Алюмо-Пласт» та ПП «Подряд» виникли господарські відносини по поставці товарно - матеріальних цінностей. На виконання домовленості ПП «Подряд» поставлено матеріали, а саме: заготівля оцинкованої сталі 23х30х23 згідно видаткової накладної № РН-0000253 від 03 серпня 2011 року на суму 1368 грн., в тому числі податок на додану вартість на суму 228,00 грн., та згідно видаткової накладної №РН-0000181 від 21 липня 2011 року поставлено матеріали: заготівля оцинкованої сталі 23х30х23 на загальну суму 1500,00 грн., в тому числі податок на додану вартість на суму 250,00 грн., 14 липня 2011 року ПП «Подряд» виписано податкову накладну № 53 на суму 250,00 грн., та податкову накладну № 14 від 03.08.2011 року на суму 228,00 грн. Отримана продукція оплачена ТзОВ ВКК «Алюмо-Пласт», що підтверджується банківськими виписками від 02.08.2011 року, 14.07.2011 року. Транспортування даних товарно-матеріальних цінностей здійснювалось орендованим автотранспортом позивача, що підтверджується договором оренди транспортного засобу та актом приймання-передачі від 01.04.2011р., подорожніми листами вантажного автомобіля від 21.07.2011р., від 03.08.2011р. та від 06.09.2011р., доданими до матеріалів справи.

У судовому засіданні 19.09.2012 року судом було допитано в якості свідка менеджера ТзОВ ВКК «Алюмо-Пласт» ОСОБА_3, яка пояснила наступне. ПП «Подряд» здійснило поставку товарно-матераільних цінностей для ТзОВ ВКК «Алюмо-Пласт», а саме армування (заготовки з оцинкової сталі). Вказані товарно-матеріальні цінності вона отримувала за довіреністю №716 від 05.07.2011р., за довіреністю №725 від 02.08.2011р. та №774 від 06.09.2011р., що підтверджується копіями журналу реєстрації довіреностей. Вказані матеріали використовуються товариством для виробництва віконних метало-пластикових конструкцій, оскільки основним видом діяльності товариства є виробництво будівельних металевих конструкцій (код 28.11.0).

Вирішуючи даний адміністративний спір по суті, суд враховує, що відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 201 Податкового кодексу України визначені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, вказані обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної. У п. 201.8 вказаної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За змістом наведених норм законодавства, необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відтак, визначальною ознакою витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

Господарський кодекс України в статті 3 визначає господарську діяльність як діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно із частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Досліджені судом документи бухгалтерського обліку ТзОВ ВКК «Алюмо-Пласт» по взаємовідносинах з ПП «Подряд» відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів позивача, є первинними документами в розумінні закону, а відтак є належними та допустимими доказами відповідно до приписів статті 70 КАС України, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій та їх безпосередній взаємозв'язок з господарською діяльністю позивача, спрямованою на отримання прибутку.

Відповідно до статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Таким чином, в силу приписів ст.ст. 44, 83 Податкового кодексу України посадові особи ДПІ у Рівненському районі під час проведення документальної перевірки були зобов'язані врахувати надані ТзОВ ВКК «Алюмо-Пласт» первинні документи, що підтверджують факт вчинення господарських операцій з вищевказаним контрагентом. У разі, якщо первинні документи, надані платником податків під час проведення перевірки, викликають сумніви у їх достовірності, акт документальної перевірки повинен містити посилання на докази, що доводять складання таких документів без реального здійснення господарських операцій. В дослідженому судом акті перевірки належно підтверджені висновки щодо складання бухгалтерських документів без реального здійснення господарських операцій - відсутні.

За встановлених обставин суд приходить до висновку, що ТзОВ ВКК «Алюмо -Пласт» податковий кредит та валові витрати по господарських операціях з ПП «Подряд» сформовані у повній відповідності приписам закону, підтверджені належними й допустимими доказами, а відтак правомірно враховані при визначенні об'єкта оподаткування з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства.

Актом Броварської ОДПІ від від 21.11.2011 року № 93/232/35201284 стверджено, що ПП «Подряд» є зареєстрованою юридичною особою, відомості про яку внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у тому числі щодо керівника підприємства Чистяков Є.В. та місцезнаходження підприємства.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" № 755-IV від 15.05.2003р. такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім цього, в акті перевірки зазначено, що ПП «Подряд» перебуває на податковому обліку з 13.06.2007 року та зареєстроване як платник ПДВ на момент вчинення господарський операцій, анульовано свідоцтво 09.11.2011 року; статутний капітал підприємства становить 1000,00грн.; підприємство подавало податкову звітність. Станом на дату складення акту ПП «Подряд» перебуває на обліку у Броварській ОДПІ.

За таких обставин суд відхиляє доводи сторони відповідача про неможливість виконання ПП «Подряд» договірних зобов'язань перед позивачем через відсутність виробничих потужностей, автотранспортних засобів, складських приміщень, недостатність трудових ресурсів, позаяк підприємство як господарюючий суб'єкт не позбавлене можливості використовувати орендовані основні засоби та укладати з працівниками цивільно-правові угоди.

Суд оцінює критично доводи сторони відповідача про те, що правочин між позивачем та ПП «Подряд» порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчинений удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб. При цьому суд враховує, що згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на встановлені обставини у суду відсутні об'єктивні підстави для висновку щодо нікчемності правочину між позивачем та контрагентом ПП «Подряд», а на наявність судового рішення, яким такий правочин визнано недійсним, відповідач не вказує.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому покладення на позивача обов'язку сплати збільшеного податкового зобов'язання внаслідок порушень господарського чи податкового законодавства, допущених контрагентом (як-то відсутність за місцезнаходженням, порушення порядку ведення бухгалтерського та податкового обліку) суд вважає неправомірним.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000242351 від 22 березня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 998,00 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій 250,00 грн., та № 0000232351 від 22.03.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на суму 1148, 00 грн., основного платежу.

Судові витрати присуджуються на користь позивача відповідно до ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Державної податкової служби від 22.03.2012 року №0000232351 та №0000242351

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю ВКК "Алюмо-Пласт" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 107,30грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Щербаков В. В.