Ухвала

від 12.11.2012 по справі 2а/1770/2825/2012

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Щербаков В.В.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"12" листопада 2012 р. Справа № 2а/1770/2825/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Моніча Б.С.

ОСОБА_2

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "26" вересня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ВКК "Алюмо-Пласт" до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ВКК "Алюмо - Пласт" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000242351 від 22 березня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 998.00 грн.. та застосування штрафних (фінансових) санкцій 250.00 грн., та № НОМЕР_1 від 22.03.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на суму 1148, 00 грн., основного платежу.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26.09.2012 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. В своїй апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26.09.2012 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ВКК "Алюмо -Пласт" зареєстроване Виконавчим комітетом Рівненської районної державної адміністрації від 24.09.2009 року № 1602102000002476, як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у Рівненському районі з 25.09.2009 року, є платником ПДВ згідно свідоцтва № 100248556 від 07.10.2009року. Згідно довідки про включення до ЄДРПОУ видами діяльності позивача за КВЕД є виробництво будівельних виробів із пластмаси, виробництво будівельних металевих виробів, інші монтажні роботи, оптова торгівля будівельними матеріалами.

На підставі направлення № 43/23-138 від 27 лютого 2012 року та наказу відповідача № 99 від 24.02.2012року, відповідно до пп.78.1.1 п.78.1. п.78.4 ст.78, п.81.1 ст.81, п.82.2 ст.82 глави 8 розділу II Податкового кодексу України, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ВКК "Алюмо-Пласт" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ПП 'Подряд"(код 35201284) за період з 01.07.2011року по 31.08.2011року. Результати перевірки оформлені актом № 149/26/23-141/36671061 від 22.03.2012року.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.198.3, п.198.6 ст.198 розділу V Податкового Кодексу України, підприємством І занижено податок на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету за липень 2011 року на суму 250 грн., серпень 2011 року на суму 748 грн.;

- п.138.2 статті 138 Податкового кодексу України завищено витрати на суму 4990 грн., що призвело до несплати податку на прибуток підприємства в сумі 1148 грн., за третій квартал 2011 року.

На підставі акта перевірки №149/26/23-141/36671061 від 22.03.2012р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000242351 від 22 березня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 998,00 грн.. та про застосування штрафних (фінансових) санкцій 250,00 грн.; податкове повідомлення - рішення №0000232351 від 22.03.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на суму 1148, 00 грн., основного платежу.

Рішеннями про результати розгляду скарг ДПА у Рівненській області від 29.05.2012 року № 9199/10-210/106, ДПА України від 27.06.2012 року № 11597/6/10-21 15 первинну та повторну скаргу позивача залишила без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно визначив враховуючи доводи та заперечення сторін, що в ході судового розгляду справи, перевірці підлягали фактичні обставини стосовно реальності господарських операцій між ТОВ ВКК "Алюмо-Пласт" та ПП "Подряд", щодо правомірності формування позивачем від таких операцій витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Таким чином встановлено, що між ТзОВ ВКК "Алюмо - Пласт" та ПП "Подряд" виникли господарські відносини по поставці товарно - матеріальних цінностей. На виконання домовленості ПП "Подряд" поставлено матеріали, виписані видаткові та податкові накладні. Отримана продукція оплачена ТзОВ ВКК "Алюмо-Пласт", що підтверджується банківськими виписками. Транспортування товарно - матеріальних цінностей здійснювалось орендованим автотранспортом позивача, що підтверджується договором оренди транспортного засобу та актом приймання-передачі від 01.04.2011року, подорожніми листами вантажного автомобіля, доданими до матеріалів справи.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 201 Податкового кодексу України визначені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, вказані обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної. У п. 201.8 вказаної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За змістом наведених норм законодавства, необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу, а відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відтак суд першої інстанції правильно визначив, що визначальною ознакою витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

Згідно із частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704. Отже первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують га підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Документи бухгалтерського обліку ТзОВ ВКК "Алюмо - Пласт" по взаємовідносинах з ПП "Подряд" відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів позивача, є первинними документами в розумінні закону, а відтак є належними та допустимими доказами відповідно до приписів статті 70 КАС України, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій та їх безпосередній взаємозв'язок з господарською діяльністю позивача, спрямованою на отримання прибутку.

В силу приписів ст.ст. 44, 83 Податкового кодексу України посадові особи ДПІ у Рівненському районі під час проведення документальної перевірки були зобов'язані врахувати надані ТзОВ ВКК "Алюмо-Пласт" первинні документи, що підтверджують факт вчинення господарських операцій з вищевказаним контрагентом.

У разі, якщо первинні документи, надані платником податків під час проведення перевірки, викликають сумніви у їх достовірності, акт документальної перевірки повинен містити посилання на докази, що доводять складання таких документів без реального здійснення господарських операцій. В дослідженому судом акті перевірки належно підтверджені висновки щодо складання бухгалтерських документів без реального здійснення господарських операцій - відсутні.

За встановлених обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ТзОВ ВКК "Алюмо - Пласт" податковий кредит та валові витрати по господарських операціях з 1111 "Подряд" сформовані у повній відповідності приписам закону, підтверджені належними й допустимими доказами, а відтак правомірно враховані при визначенні об'єкта оподаткування з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства.

ОСОБА_4 ОДПІ від 21.11.2011 року № 93/232/35201284 стверджено, що ПП "Подряд" зареєстрованою юридичною особою, відомості про яку внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у тому числі щодо керівника підприємства та місце знаходження підприємства.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" № 755-ІУ від 15.05.2003р. відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Отже актом ОСОБА_4 ОДПІ від 21.11.2011 року № 93/232/35201284 стверджено, що ПП "Подряд" зареєстрованою юридичною особою, відомості про яку внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у тому числі щодо керівника підприємства та місце знаходження підприємства. Крім цього, в акті перевірки зазначено, що ПП "Подряд" станом на дату складення акту ПП "Подряд" перебуває на обліку у ОСОБА_4 ОДПІ.

Доводи відповідача, про неможливість виконання ПП "Подряд" договірних зобов'язань перед позивачем, через відсутність виробничих потужностей, автотранспортних засобів, складських приміщень, недостатність трудових ресурсів, не можуть братись судом до уваги, так як підприємство як господарюючий суб'єкт не позбавлене можливості використовувати орендовані основні засоби та укладати з працівниками цивільно-правові угоди.

Разом з тим судова колегія прийшла до висновку, що суд першої інстанції правильно критично оцінив доводи відповідача про те, що правочин між позивачем та ПП "Подряд" порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчинений удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб. Згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі та вирок щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на встановлені обставини відсутні об'єктивні підстави для висновку щодо нікчемності правочину між позивачем та контрагентом ПП "Подряд", а на наявність судового рішення, яким такий правочин визнано недійсним, відповідач не вказує.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому покладення на позивача обов'язку сплати збільшеного податкового зобов'язання внаслідок порушень господарського чи податкового законодавства, допущених контрагентом (як-то відсутність за місцезнаходженням, порушення порядку ведення бухгалтерського та податкового обліку) суд вважає неправомірним.

При прийняті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими і наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000242351 від 22 березня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 998,00 грн.. та застосування штрафних (фінансових) санкцій 250,00 грн., та № НОМЕР_1 від 22.03.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на суму 1148 грн. основного платежу.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, постанова суду першої інстанції у даній справі є обґрунтованою та законною, а тому її слід залишити без змін, доводи ж відповідача є не переконливими, спростовуються наведеним вище та відповідно, не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "26" вересня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.Г. Охрімчук

судді: ОСОБА_5

ОСОБА_2

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ВКК "Алюмо-Пласт" вул.Зелена,2,с.Великий Олексин,Рівненський район, Рівненська область,35302

3- відповідачу ОСОБА_6 податкова інспекція у Рівненському районі Рівненської області вул.Відінська,8,м.Рівне,Рівненська область,33023