Постанова

від 22.10.2012 по справі 2а-8994/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 жовтня 2012 року 16:00 № 2а-8994/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., при секретарі Литовці Ю.Є., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний мовний та навчальний центр Евенор Україна» Печерська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання недійсними установчі документи, запис про проведення державної реєстрації змін до установчих документів та припинення юридичної особи, О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва (далі по тексту -позивач, ДПІ у Печерському районі м. Києва) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний мовний та навчальний центр Евенор Україна»(далі по тексту -відповідач, ТОВ «ММНЦ Евенор Україна»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Печерської районної в м. Києві державної адміністрації та, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 21 вересня 2012 року, просила суд визнати недійсними установчі документи ТОВ «ММНЦ Евенор Україна»та припинити юридичну особу з підстав, що не пов'язані з банкрутством юридичної особи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 26 липня 2012 року.

Судове засідання, призначене на 26 липня 2012 року, судом відкладалось на 6 вересня 2012 року в зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 6 вересня 2012 року за клопотанням представника позивача судом оголошено перерву до 18 вересня 2012 року.

Судове засідання, призначене на 18 вересня 2012 року, судом відкладено на 24 вересня 2012 року.

У судовому засіданні 24 вересня 2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав, з урахуванням уточнень, та просив їх задовольнити. Третьою особою через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва подано клопотання про розгляд справи без її участі. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 24 вересня 2012 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ТОВ «ММНЦ Евенор Україна»(ідентифікаційний код 37317895), місцезнаходження: 01001, м. Київ, Печерський район, вул. Шота Руставелі, 17, офіс 1 зареєстроване 12 жовтня 2010 року Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією. Згідно довідки про взяття на облік платника податків від 10 січня 2012 року № 6686 керівником підприємства є ОСОБА_1

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що в ході проведеного ВПМ Броварської ОДПІ опитування громадянки ОСОБА_1 встановлено, що вона фактично не має відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «ММНЦ Евенор Україна». Так, згідно пояснень названої особи (засновник (учасник) юридичної особи згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) остання ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності відповідача не має, доходів від його діяльності не отримувала, будь-яких документів фінансово-господарської діяльності, а також документів податкової звітності товариства не підписувала.

На підставі зазначеного, з посиланням на положення статей 80, 87 Цивільного кодексу України, статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», а також статті 55 1 Господарського кодексу України, позивач просить визнати недійсними установчі документи та припинити юридичну особу -ТОВ «ММНЦ Евенор Україна»з підстав, що не пов'язані з банкрутством.

Вирішуючи спір, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з положень законодавства, яке діяло на час виникнення спірних відносин та визначених позивачем обставин.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Функції та правові основи діяльності органів державної податкової служби на момент подання позовної заяви визначені Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI (далі по тексту - ПК України).

Так, у статті 20 ПК України визначені права органів податкової служби, до яких, серед іншого віднесено у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

З огляду на те, що наведена правова норма носить банкетний характер, а також те, що до основних завдань податкової служби віднесено здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі), суд приходить до висновку про наявність у позивача права за звернення до суду з відповідним позовом з посиланням на статтю 55 1 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України).

Перевіряючи обґрунтованість заявленого позову, суд приходить до наступного.

Відповідно до положень статті 42 ГК України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтями 2 та 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»від 15.05.2003р. № 755-IV (далі по тексту -Закон України від 15.05.2003р. №755), встановлюється, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб -підприємців.

Враховуючи зазначене та принцип превалювання спеціальної норми над загальною, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що розглядуваний закон є спеціальним нормативно-правовим актом, що прийнятий з метою регулювання правовідносин, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у тому числі й порядку та підстав припинення державної реєстрації підприємницької діяльності суб'єкта господарювання.

Відповідно до статті 5 Закону України від 15.05.2003р. №755 державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи-підприємця.

До повноважень державного реєстратора, приписами статті 6 Закону України від 15.05.2003р. №755 віднесено, зокрема, проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичних осіб та державну реєстрацію зміни імені або місця проживання фізичних осіб -підприємців.

Отже, з аналізу наведених положень слід дійти висновку, що на законодавчому рівні розрізняється поняття державної реєстрації юридичних осіб та державної реєстрації змін до установчих документів юридичних осіб.

Наведене також підтверджується положеннями статей 8 та 10 вказаного Закону.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом, ДПІ у Печерському районі м. Києва наполягає на фіктивній діяльності відповідача з огляду на проведення державної реєстрації змін до установчих документів та провадження фінансово-господарської діяльності без відома та згоди його засновника та призначеного у законному порядку керівника, яка мала місце у грудні 2011 року.

Натомість позивач просить суд визнати недійсними установчі документи товариства без вказівки, які саме: зареєстровані під час проведення державної реєстрації юридичної особи, яка відбулася 12.10.2010р., або під час проведення державної реєстрації змін до установчих документів - 26.12.2011р., оскільки відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 8 Закону України від 15.05.2003р. №755 внесення змін до установчих документів юридичної особи оформляється окремим додатком або викладенням установчих документів у новій редакції, на титульній сторінці яких робиться відмітка про те, що зазначені документи є невід'ємною частиною відповідних установчих документів.

Окрім того, суд зважає на те, що згідно з частиною 1 статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, а тому положення статті 55 1 ГК України не можуть бути застосовані щодо правовідносин реєстрації відповідача, а поширюють свою дію на обставин, які виникли вже після набрання чинності зазначеним нормативно-правовим актом, а саме з 01.01.2011р., тобто проведення державної реєстрації змін до установлених документів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про неможливість визнання недійсними установчих документів відповідача з підстав, визначених у статті 55 1 ГК України.

У той же час, відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України (далі по тексту -ЦК України) юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

В силу частини 1 статті 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Аналогічні положення містяться й у частині 1 статті 59 ГК України, згідно якої припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Так, частиною 6 названої правової норми закріплено, що суб'єкт господарювання ліквідується, зокрема, у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру.

Відповідно до положень частини 2 статті 38 Закону України від 15.05.2003р. №755, яка врегульовує порядок державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи, підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, серед іншого, є визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Отже, визначальною обставиною для звернення до суду із відповідним позовом є допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.

Враховуючи наведені положення чинного законодавства України суд звертає увагу, що в обґрунтування позовних вимог податковий орган посилається виключно на письмові пояснення громадянки ОСОБА_1, яка значиться засновником та директором ТОВ «ММНЦ Евенор Україна»з 26.12.2011р.

Відповідно до частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування у адміністративній справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 названої процесуальної норми визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

В силу частини 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи до уваги не беруться.

Так, з матеріалів справи не вбачається в рамках якої кримінальної справи відібрані пояснення у керівника відповідача, відносно якої особи така справа порушена або по факту вчинення якого злочину.

Разом з тим слід зазначити, що будь-які свідчення та інші матеріали зібрані в рамках кримінальної справи, повинні бути оцінені органами слідства і судом з урахуванням всіх інших матеріалів, які знаходяться в справі. Переоцінка їх доказового значення призводить до слідчих і судових помилок, постановлення неправильного рішення.

В кожній із стадій процесу оцінка доказів має свої особливості, які пояснюються відмінними умовами і задачами даної стадії. Так, оцінка доказів, здійснена в стадії досудового слідства, носить лише попередній характер.

Вирішення головного питання кримінального судочинства про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 Кримінального кодексу України (далі по тексту -КК України) особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Отже, лише вирок суду у кримінальні справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

Аналогічно, лише за наявності вироку у кримінальній справі, відповідні матеріали можуть використовуватись податковим органом в обґрунтування позовних вимог щодо визнання недійсною державної реєстрації юридичної особи.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що у статті 55 1 ГК України, в якій мова іде про фіктивне підприємництво, яке у свою чергу передбачає настання кримінальної відповідальності за статтею 205 КК України, суд приходить до висновку, що пояснення керівника (засновника) відповідача не є належним доказом.

Таким чином, позивачем не підтверджено наявність ознак фіктивності ТОВ «ММНЦ Евнор Україна», що є законодавчою підставою для визнання статуту товариства недійсним та постановлення рішення про припинення юридичної особи, тобто не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів вчинення злочинного діяння, відповідальність за яке передбачена статтею 205 КК України.

З урахуванням встановлених обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про відсутність правових підстав для постановлення судового рішення про задоволення позову в частині визнання недійсними установчих документів ТОВ «ММНЦ Евенор Україна».

Щодо позовних вимог в частині припинення юридичної особи, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 49.2 статті 49 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до абзацу 5 частини 2 статті 38 Закону України від 15.05.2003р. № 755-IV підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема, є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Згідно з пунктом 8.6 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого Наказом ДПА України від 19.02.1998р. № 80 (в редакції наказу ДПА України від 17.11.1998р. № 552 ), якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом, та у разі неподання протягом року в органи державної податкової служби податкових декларацій, документів податкової звітності, керівник органу державної податкової служби приймає рішення у вигляді розпорядження відносно платника податків про звернення до суду або господарського суду із заявою (позовною заявою) про постановлення судового рішення про припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи підприємця.

З урахуванням того, що позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту неподання відповідачем більше року органам державної податкової служби документів фінансової звітності, а також доказу відсутності у нього податкової заборгованості, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог й в частині припинення юридичної особи - ТОВ «ММНЦ Евенор Україна».

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Савченко