Постанова

від 31.10.2012 по справі 5015/1968/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2012 р. Справа № 5015/1968/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоДунаєвської Н.Г. суддів :Кочерової Н.О., Подоляк О.А., розглянувши касаційну скаргуТОВ "МПМ-Пласт" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду України від 27.08.2012 у справі№ 5015/1968/12 господарського суду Львівської області за позовомТОВ "МПМ-Пласт" (надалі - Товариство) доПАТ "Мегабанк" (надалі - Банк) про визнання відсутності прав на нерухоме майно та припинення іпотеки за участю представників: від позивача - не з'явилися від відповідача - Заставний Р.А.

В С Т А Н О В И В:

У травні 2012 року Товариство звернулося до господарського суду з позовом до Банку та просило суд:

- визнати відсутність у Банку прав на першочергове задоволення своїх прав за Кредитним договором № 14/2008 від 11.02.2008 за рахунок предмета іпотеки за Іпотечним договором від 12.06.2007, посвідченим приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Гуцал Л.І. за реєстровим номером 2306, укладеним між сторонами;

- припинити між Банком та Товариством правовідношення за Іпотечним договором від 12.06.2007.

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.07.2012 (суддя Цікало А.І.) позов задоволено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду України від 27.08.2012 (судді: Якімець Г.Г., Зварич О.В., Хабіб М.І.) рішення скасовано, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 12.06.2007 між Банком (Кредитодавець) та Товариством (Позичальник) укладено Генеральний договір на здійснення кредитних операцій № ГД-02/2007 (надалі -Генеральний договір), згідно умов якого цим договором визначаються загальні умови надання Кредитодавцем послуг Позичальнику по здійсненню активних операцій, зокрема: надання кредитів, в тому числі надання овердрафту і відкриття кредитних ліній; надання гарантій; врахування та авалювання векселів, а також загальні умови передачі в заставу майна/майнових прав в забезпечення виконання Позичальником зобов'язань перед кредитодавцем за вказаними операціями.

Згідно п. 1.2. Генерального договору, конкретні порядок та умови надання вказаних послуг та розрахунки за ними визначаються в окремих додаткових договорах, що укладаються сторонами в рамках цього договору та носять назви відповідно до виду кредитної операції, зокрема: кредитні договори, в тому числі про надання овердрафту, відкриття кредитних ліній; договори про надання гарантій, договори про врахування векселів; договори про авалювання векселів, далі - кредитні договори/кредитний договір.

Пунктом 1.4 Генерального договору передбачено, що загальна сума кредитних операцій за всіма кредитними договорами (сума, яка фактично видана, а також яка підлягає до видачі кредитодавцем позичальнику за умовами кредитних договорів), надалі - ліміт, не може бути більшою ніж 1 700 000 грн.

Відповідно до п. 2.1. вказаного Договору сума кожної кредитної операції (за окремим кредитним договором) визначається в межах ліміту договору.

12.06.2007 між Банком (Кредитодавець) та Товариством (Позичальник), на виконання умов Генерального договору, укладено Кредитний договір № 79/2007 (надалі -Кредитний договір № 1), згідно умов якого Кредитодавець надає грошові кошти (відкриває відновлювану кредитну лінію) (надалі-кредит) Позичальнику в розмірі 1 700 000 грн. в строк з 12.06.2007 до 11.06.2008, на поповнення обігових коштів, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити 17,5% річних, на умовах, передбачених Договором.

З метою забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань за Генеральним договором, 12.06.2007 між Банком (Іпотекодержатель) та Товариством (Іпотекодавець) укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Гуцал Л.І. за реєстровим номером 2306, предметом якого є завод по виробництву виробів з пінопласту.

Також, 11.02.2008 в рамках Генерального договору між Банком та Товариством (Позичальник) укладено Кредитний договір №14/2008 (надалі -Кредитний договір № 2), згідно п. 1.1. якого Кредитодавець надає грошові кошти (відкриває відновлювану кредитну лінію) (надалі-кредит) Позичальнику в розмірі 283 000 грн. в строк з 11.02.2008 до 10.02.2009, на поповнення обігових коштів, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити 17,5% річних, на умовах, передбачених договором.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Генерального договору, Кредитних договорів та Іпотечного договору, виникли зобов'язальні відносини, які, в силу ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство виконало свої зобов'язання за Кредитним договором № 1 повністю.

Проте, у зв'язку з невиконанням позивачем зобов'язань за Кредитним договором № 2, Банк звернувся до Товариства з вимогою про сплату заборгованості та повідомив останнього про намір звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання зазначеної вимоги.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства про визнання відсутності прав на нерухоме майно та припинення іпотеки господарський суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки сторонами не вносилися зміни до Генерального договору, зокрема щодо збільшення ліміту кредиту в сумі 1 700 000 грн., то Іпотечний договір забезпечує вимоги Банку лише за Кредитним договором № 1.

Проте, такі висновки обґрунтовано спростовані апеляційним господарським судом, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 4 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Відповідно до п. 1.1. Іпотечного договору цей договір забезпечує виконання Іпотекодавцем зобов'язань перед Іпотекодержателем за умовами договорів: кредитних (в тому числі, договорів з надання овердрафту, відкриття кредитних ліній), врахування та авалювання векселів; надання гарантій, які можуть бути укладені у майбутньому між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, з базовою валютою - гривня, на загальну суму 1 700 000 грн. строком дії до 11.06.2012 (надалі - зобов'язання, забезпечені іпотекою/основне зобов'язання).

Відповідно до преамбули Кредитного договору № 2, даний договір укладений в рамках Генерального договору, а згідно п. 3.1 вказаного Кредитного договору виконання Позичальником зобов'язань за договором забезпечується іпотекою нерухомого майна, згідно з іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Гуцал Л.І., 12.06.2007, за реєстровим номером 2306, заставою рухомого майна згідно з договором застави обладнання №51/2007-3 від 12.06.2007 та порукою фізичної особи згідно з договором поруки.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що Іпотечним договором, укладеним між сторонами, також забезпечується зобов'язання Товариства, що випливають з Кредитного договору № 2, а тому правомірно скасував рішення суду першої інстанції та відмовив в позові.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111 7 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "МПМ-Пласт" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2012 у справі № 5015/1968/12 залишити без змін.

Головуючий, суддя Н. Дунаєвська

С у д д і Н. Кочерова

О. Подоляк