Рішення

від 02.11.2012 по справі 22-ц-5165/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-5165/2012р. Головуючий у 1 інстанції: Махіборода Н.О.

Суддя-доповідач: Боєва В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2012 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Боєвої В.В.

Суддів: Денисенко Т.С., Коваленко А.І.

При секретарі: Хомяк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 липня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" про визнання неправомірними дії банку, який порушив умови кредитного договору та договору застави рухомого майна,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2011 року ПАТ КБ „Приватбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави. Позивач зазначав, що 23.11.2006 року між ЗАТ КБ „Приватбанк" (правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк») та відповідачем був укладений кредитний договір № ZPS0AU 19030423, згідно умов якого відповідачу було надано кредит в сумі 10039,60 доларів США на придбання автомобіля зі сплатою відсотків в розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, а також 0,14% від суми наданого кредиту.

В забезпечення виконання зобов'язання між банком та відповідачем був укладений договір застави рухомого майна від 23.11.2006 року. Предметом застави є вантажний бортовий тентований автомобіль „JACHFC1020K".

Позивач, посилаючись на те, що відповідач не виконував умови кредитного договору, з станом на 12.09.2011 року за ним утворилась заборгованість на суму 10094,27 доларів США, позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет застави - вантажний бортовий тентований автомобіль „JACHFC1020K" та стягнути з відповідача на їх користь судові витрати.

Не погоджуючись з позовом, у червні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ КБ „Приватбанк" про визнання неправомірними дії банку, який порушив умови кредитного договору та договору застави рухомого майна .

В позові зазначав, що він своєчасно та сумлінно оплачував щомісячні платежі за кредитним договором, а 20.11.2008 року оплативши черговий платіж, виявив, що його заборгованість за кредитним договором не зменшилася. Він звернувся до відповідача та отримав відповідь, що банк за своєю ініціативою застрахував його автомобіль, тому він повинен сплатити вартість оформлення полісу. З цих підстав просив визнати неправомірними дії банку який порушив умови кредитного договору та договору застави рухомого майна.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 липня 2012 року відмовлено у задоволенні позову ПАТ КБ „Приватбанк"., зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано неправомірними дії ПАТ КБ „Приватбанк" щодо порушення в односторонньому порядку умов кредитного договору та договору застави рухомого майна від 23.11.2006 року, укладеними з ОСОБА_2 , а саме, щодо неправомірно нарахованої та включеної до погашення суми за оформлення страхового полісу на автомобіль в листопаді 2008 році.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ КБ „Приватбанк" подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення їх позовних вимог та відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції посилався на положення статті 526, ЦК України згідно якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Також суд посилався і на приписи статті 615 ЦК України у відповідності до якої у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється

Відмовивши у задоволенні позову ПАТ КБ „Приватбанк", суд вважав недоведеним наявність порушення відповідачем ОСОБА_2 боргових зобов'язань за Кредитним договором, оскільки дійшов висновку, що порушення зобов'язання було в односторонньому порядку -саме з боку банку, а тому ОСОБА_2 в подальшому не виконував умови Кредитного договору.

Ухваливши рішення про визнання неправомірними дії ПАТ КБ „Приватбанк" щодо порушення в односторонньому порядку умов кредитного договору та договору застави рухомого майна від 23.11.2006 року, укладеними з ОСОБА_2 , а саме, щодо неправомірно нарахованої та включеної до погашення суми за оформлення страхового полісу на автомобіль в листопаді 2008 році, суд виходив з того, що банк не мав права в односторонньому порядку заключати від імені ОСОБА_2 Договір страхування автомобіля, перераховувати кошти страховій компанії, а потім включати ці кошти до сум, що мають погашатися як кредитні кошти.

У відповідності до приписів ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, при цьому докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення суду повинно відповідати вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України, згідно яких рішення суду повинно бути законним, обґрунтованим, а також суд має вирішити питання щодо наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин і яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте, таким вимогам оскаржуване рішення не відповідає.

Основний довід апеляційної скарги ПАТ КБ „Приватбанк" полягає в тому, що суд першої інстанції, відмовивши в задоволенні первісного позову, не врахував тієї обставини, що відповідач ОСОБА_2 з 30.11.2008 року взагалі не оплачує чергові щомісячні платежі за Кредитним договором, що не заперечується ним самим та встановлено судом.

Представник апелянта вважає, якщо навіть і визнано судом неправомірність дій банку щодо нарахованої та включеної до погашення суми за оформлення страхового полісу на автомобіль в листопаді 2008 році, такі обставини не звільняють відповідача від виконання боргових зобов'язань. Факт порушення відповідачем зобов'язань за Кредитним договором ним самим не заперечується, підтверджується наданими доказами і є підставою для задоволення позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк".

Ці доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу.

Так, судом встановлено, що 23.11.2006 року між ЗАТ КБ „Приватбанк" (правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк») та відповідачем був укладений кредитний договір № ZPS0AU 19030423, згідно умов якого відповідачу було надано кредит в сумі 10039,60 доларів США на придбання автомобіля зі сплатою відсотків в розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, а також 0,14% від суми наданого кредиту. В п. 1.1 Кредитного договору (далі -Договору) зазначено, що ОСОБА_2 виданий кредит на наступні цілі: купівля автомобіля у розмірі 10039, 60 доларів США, а також у розмірі 2 610, З0 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п. п. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору (а. с. 10--11).

В забезпечення виконання зобов'язання між банком та відповідачем був укладений договір застави рухомого майна від 23.11.2006 року. Предметом застави є вантажний бортовий тентований автомобіль „JACHFC1020K" (а. с. 12-14).

Пунктом 10.3 Договору застави рухомого майна від 23.11.2006 року передбачено, що на підставах, передбачених чинним законодавством, на Предмет застави може бути звернено стягнення.

Заставодержатель (Банк) має право відповідно до п. 15.7 Договору застави з метою задоволення своїх вимог:

15.7.1 Звернути стягнення на Предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених умовами Кредитного договору, вони не будуть виконані;

15.7.2 У разі порушення Заставодавцем (ОСОБА_2) зобов'язань за цим договором (у тому числі зобов'язань по продовженню/укладенню договору страхування згідно п. 17.1 цього договору, в т.ч. при незгоді Заставодавця із запропонованою заставодержателем компанією) Заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань зі сплати кредиту, відсотків, винагороди, а у разі невиконання -звернути стягнення на Предмет застави.

Згідно п. 15.7.3 Договору застави Заставодержатель має право звернути стягнення на Предмет застави незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань за Кредитним договором у випадках порушення Заставодавцем зобов'язань, передбачених умовами Кредитного договору (а. с. 12- на звороті).

За змістом п. 15.9 Договору застави у разі звернення стягнення на предмет застави згідно п. п. п 15.7.1-15.7.3, 15.8 цього договору Заставодавець має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, неустойку, необхідні витрати тощо (а. с. 13).

З матеріалів справи та пояснень сторін при апеляційному розгляді справи вбачається, що за умовами Кредитного договору (пункт 2.2 з відповідними підпунктами) та згідно статті 1054 ЦК України відповідач зобов'язаний повернути банку кредит, сплачувати нараховані проценти за користування кредитом, неустойку та інші витрати.

Відповідач ОСОБА_2 порушував порядок та строки здійснення чергових місячних платежів за Договором, взагалі не сплачував чергові щомісячні платежі з 30.11.2008 p., що підтверджується розрахунком про заборгованість (а. с. 7-8).

07.09.2011 року банк направив рекомендованим поштовим відправленням на адресу боржника ОСОБА_2 повідомлення № 30.1.0.0/2 від 02.09.2011 року про наявність заборгованості за кредитним договором в якому запропоновано у термін не пізніше 30 календарних днів від дати одержання повідомлення погасити прострочену заборгованість. Також зазначено, що у разі несплати простроченої заборгованості у вищевказаний строк на підставі ст.. 1050 ЦК України та умов кредитного договору банк вимагає повернути суму кредиту в повному обсязі, нараховані проценти, комісії та штрафні санкції та попереджає про намір звернути стягнення на предмет застави шляхом продажу або будь-яким іншим чином, передбаченим договором або законом (а. с. 15-16).

Проте, ОСОБА_2 ніяким чином не відреагував на це повідомлення.

З огляду на вищевикладене судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" щодо звернення стягнення на предмет іпотеки не відповідає обставинам справи, а відтак, в цій частині судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення -про задоволення позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк"

Інші доводи апеляційної скарги стосуються неправильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що потягло за собою помилковість висновку суду в частині визнання неправомірними дії ПАТ КБ „Приватбанк" щодо неправомірно нарахованої та включеної до погашення суми за оформлення страхового полісу на автомобіль в листопаді 2008 році.

Такі доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження при апеляційному розгляді.

В п. 1.1 Кредитного договору (далі -Договору) зазначено, що ОСОБА_2 виданий кредит на наступні цілі: купівля автомобіля у розмірі 10039, 60 доларів США, а також у розмірі 2 610, З0 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п. п. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору (а. с. 10).

Згідно п. 2.1.3 Договору відповідно до даного Договору Позичальник звертається до Банку про надання йому кредиту на оплату чергових страхових платежів відповідно до Договорів страхування»укладених відповідно до п. 2.2.7 даного Договору, і доручає Банку щорічно перераховувати необхідну для цього суму коштів згідно Договорів страхування.

Перерахування кредитних коштів Банк зобов'язується провадити у випадку не пред'явлення Позичальником документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел, до дат їхньої сплати, передбачених Договорами страхування. Перерахування коштів на сплату страхових платежів здійснюється в національній валюті України. Якщо Кредит надавався в іноземній валюті, то Позичальник доручає Банку:

- одержати з каси Банку суму іноземної валюти наявними, необхідну для сплати чергового страхового платежу на підставі Договору страхування, укладеного згідно п. 2.2.7 даного Договору;

- здійснити продаж у касі Банку наявної іноземної валюти за курсом її продажу, встановлену на день виконання доручення;

- отримані від продажу іноземної валюти кошти зарахувати від імені Позичальника на сплату страхового платежу.

Зазначене доручення Позичальника не підлягає виконанню Банком тільки у випадку пред'явлення Позичальником Банку документів, що підтверджують сплату чергових платежів за рахунок інших джерел до дат їхньої сплати, передбачених договорами страхування. Даний пункт Договору виконується лише у випадку укладання договору (-ів) застави/іпотеки згідно п. 1.3 даного Договору або пред'явлення Банком вимог, пов'язаних з особистим страхуванням Позичальника.

За змістом п. 2.2.7 Договору Позичальник надає Банку належним чином оформлені Договір страхування заставного майна (або Договір страхування наземного транспорту) і Договір особистого страхування Позичальника (на вимогу Банку). Під оформленням договорів належним чином, зокрема, сторони розуміють письмове узгодження з Банком Договорів страхування, у т.ч. вибір Страхувальника, перелік страхових ризиків, які підлягають страхуванню, пред'явлення Банку підписаних Страхувальником Договорів страхування й документів, які підтверджують сплату страхових платежів. Письмовим узгодженням Банку є віза вповноваженого представника Банку на Договорах страхування (а. с. 10).

У випадку неподання Позичальником Банку підтверджувального документа про сплату чергових страхових платежів по погодженню з Банком Договору страхування, Банк, сплачує страхові платежі за рахунок Кредиту відповідно до п. 2.1.3 даного Договору.

Позичальник зобов'язується погасити суму кредиту, направлену на оплату чергового страхового платежу, і сплатити відсотки за його користування не пізніше 30 днів з дня перерахування Банком страхового платежу. У разі непогашення цієї суми кредиту в зазначений термін, вона вважається простроченою і Позичальник зобов'язується сплатити відсотки за її користування, відповідно до п. 3.2, 3.8 даного Договору (а. с. 10 -на звороті).

Крім того, згідно п. 17, 17.1. Договору застави Заставодавець зобов'язується за вимогою заставодержателя на день укладання даного договору застрахувати Предмет застави (в даному випадку -це автомобіль „JACHFC1020K", 2006 року випуску, вантажний бортовий тентований) на суму 50 700 грн. на строк до 22 листопада 2011 р. на користь Заставодержателя від ризиків (повне каско) та надати Заставодержателю договір страхування та докази сплати страхового платежу. Страхування Предмету застави на користь Заставодержателя здійснюється у страховій компанії, узгодженою з Заставодержателем не пізніше дня укладання даного договору.

Не пізніше дати закінчення договору страхування продовжити його строк дії або укласти новий договір страхування на користь Заставодержателя у страховій компанії, узгодженій з Заставодержателем та надати Заставодержателю докази сплати страхового платежу в той же строк (а. с. 13).

На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_2 надав суду першої інстанції в якості доказу копію Договору страхування від 07.11.2008 р. (страховий поліс № 19G-0148186).

Як вбачається з доказу, на Договорі страхування від 07.11.2008 р. (страховий поліс № 19G-0148186) є лише відмітка: «7.11.08 Договор страхования получен от клиента на согласование». Біля вказаної відмітки невідомо чий підпис, з якого неможливо встановити, чи це підпис працівника банку, або страхової компанії, також з цієї відмітки не вбачається, що з Банком такий Договір страхування погоджений -зокрема, щодо переліку страхових ризиків, які підлягають страхуванню, та пред'явлення Банку документів, які підтверджують сплату страхових платежів (а. с._60).___

Копії квитанцій, наданих ОСОБА_2 суду першої інстанції представляють собою: квитанцію про сплату чергового платежу за 30.10.2008 р. в розмірі 238 доларів США та дві квитанції щодо рекомендованих банком до погашення сум та не підтверджують факт повідомлення відповідачем ОСОБА_2 банку про сплату чергових страхових платежів в рахунок виконання страхового полісу № 19G-0148186 від 07.11.2008 р. (а. с. 50)

При апеляційному розгляді справи ОСОБА_2 надав суду копії Договорів страхування автотранспорту від 12.11.2009 року (поліс № 19 G -0260527) та від 21.10.2010 року (поліс № 19 G -0181724), укладених із ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» та поштові квитанції і опис цінних листів, які, на думку ОСОБА_2, свідчать про те, що він повідомив банк про укладення договорів страхування автомобіля (а. с. 120-123).

Проте, ці квитанції та опис не свідчать про наявність факту отримання банком копій договорів страхування, документів, що підтверджують оплату страхового внеску та не свідчать про те, та погодження їх, як-то передбачено п. 2.2.7 Кредитного договору, а саме, що Позичальник надає Банку належним чином оформлені Договір страхування заставного майна (або Договір страхування наземного транспорту) і Договір особистого страхування Позичальника (на вимогу Банку). Під оформленням договорів належним чином, зокрема, сторони розуміють письмове узгодження з Банком Договорів страхування, у т.ч. вибір Страхувальника, перелік страхових ризиків, які підлягають страхуванню, пред'явлення Банку підписаних Страхувальником Договорів страхування й документів, які підтверджують сплату страхових платежів. Письмовим узгодженням Банку є віза вповноваженого представника Банку на Договорах страхування (а. с. 10).

Відповідач також не надав до суду доказів пред'явлення Позивачу доказів оплати страхових платежів по страховому полісу, що й стало підставою для оплати страхових платежів Банком 21.11.2008 р. в сумі 100,79 доларів США, 20.11.2009 р. в сумі 239,01 доларів США та 22.11.2010 р. в сумі 232,83 долари США.

Судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції дослідив наявність обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення сторін та якими доказами вони підтверджуються, вірно встановив правовідносини сторін і яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, проте, висновки суду не відповідають обставинам справи.

З огляду на вищевикладене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про задоволення первісного позову ПАТ КБ „Приватбанк" та про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 липня 2012 року скасувати.

Ухвалити нове рішення наступного змісту:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" задовольнити.

Звернути стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ZPS0AU19030423 від 23.11.2006 року в сумі 10094,27 доларів США, що за курсом 7,9723 відповідно до службового розпорядження НБУ №205/345 від 09 вересня 2011 року складає 80474,55 грн. на автомобіль JAC, модель HFC1020K, рік випуску:2006, тип ТЗ: Вантажний, № кузова/шасі:НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_2 АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством комерційний банк „Приватбанк" ( 49094 м. Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ „Приватбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: