Рішення

від 26.10.2012 по справі 5023/3863/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2012 р.Справа № 5023/3863/12 вх. № 3863/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

за участю :

позивача за первісним позовом - Козуба О.І. (дов. №б/н від 15 липня 2012 року);

Головченка В.О. (дов. №б/н від 15 липня 2012 року)

відповідача за первісним позовом - не з'явився

3-ї особи - Волкової С.О. (довіреність №01-62юр/4998 від 02 липня 2012 року)

розглянувши справу за первіснимпозовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО завод торговельного холодильного обладнання", м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі", м.Харків

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача за первісним позовом - Акціонерна компанія "Харківобленерго", м.Харків

про стягнення 137494,61 гривень,

та зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі", м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО завод торговельного холодильного обладнання", м.Харків

про стягнення 245549,62 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач за первісним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВО завод торговельного холодильного обладнання", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" (Відповідач за первісним позовом) суми боргу у розмірі 107892,74 гривень, як безпідставно набутого майна, Відповідачем за первісним позовом за договором №б/н купівлі-продажу електричної енергії по нерегульованому тарифу, укладеного між сторонами 30 листопада 2007 року. Крім того, Позивач за первісним позовом просив суд покласти судові витрати на Відповідача за первісним позовом.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 серпня 2012 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27 вересня 2012 року.

26 вересня 2012 року представник Відповідача за первісним позовом надав через канцелярію суду зустрічний позов (вх. №14727), в якому просив суд прийняти його до спільного розгляду разом з первісним позовом, та стягнути з Відповідача за зустрічним позовом 245549,62 гривень, у тому числі, 92280,65 гривень за поставлену в серпні 2012 року електроенергію, 144710,91 гривень недоплати за спожиту електроенергію понад договірну величину, 8558,06 гривень нарахованої пені за прострочення оплати електроенергії, спожитої у серпні 2012 року. Заявлену вимогу обгрунтовує неналежним виконанням Відповідачем за зустрічним позовом умов договору №б/н, укладеного між сторонами 30 листопада 2007 року.

27 вересня 2012 року представник Відповідача за первісним позовом надав через канцелярію суду відзив (вх. №14856), в якому викладена позиція останнього полягає у тому, що він дійсно укладав спірний договір з Позивачем за первісним позовом, але не погоджується з первісними позовними вимогами, оскільки не вважає, що відповідний борг у розмірі 107892,74 гривень виник без належної правової підстави, вказуючи на те, що Позивач за первісним позовом протягом усього часу їх співпраці постійно, грубо й систематично порушував строки оплати електроенергії за спірним договором.

У відкритому судовому засіданні 27 вересня 2012 року було оголошено перерву до 09 жовтня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 жовтня 2012 року було прийнято зустрічний позов до розгляду та призначено його до спільного розгляду разом з первісним позовом.

09 жовтня 2012 року представник 3-ої особи за первісним позовом надав через канцелярію суду відзив (вх. №16150), в якому викладена позиція останнього полягає у тому, що він дійсно укладав договір №5-37 від 14 грудня 2007 року про постачання електричної енергії з Позивачем за первісним позовом, але на підставі додаткової угоди від 10 вересня 2010 року до вищевказаного договору, продаж електричної енергії припинився на строк дії договору №б/н купівлі-продажу електричної енергії по нерегульованому тарифу, укладеного між Позивачем за первісним позовом та Відповідачем за первісним позовом 30 листопада 2007 року, а тому предмет спору не стосується прав, обов'язків та інтересів Акціонерної компанії "Харківобленерго".

Крім того, 09 жовтня 2012 року представник Позивача за зустрічним позовом надав через канцелярію суду заяву (вх. №16503) про вжиття заходів до забезпечення зустрічного позову шляхом накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО завод торговельного холодильного обладнання" в межах ціни позову, тобто в межах 245549,62 гривень. Відповідну заяву Позивач за зустрічним позовом обгрунтовує тим, що Відповідач за зустрічним позовом постійно порушував умови спірного договору, буде вживати усіх доступних йому способів щоб уникнути виконання рішення суду, оскільки останній, на думку Позивача за зустрічним позовом, знається на способах уникнення оплати й активно використовує їх. Судом було досліджено та прийнято відповідну заяву до розгляду, в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 жовтня 2012 року було відкладено розгляд справи на 17 жовтня 2012 року.

У відкритому судовому засіданні 17 жовтня 2012 року було оголошено перерву до 25 жовтня 2012 року.

У відкритому судовому засіданні 25 жовтня 2012 року було оголошено перерву до 26 жовтня 2012 року.

26 жовтня 2012 року Позивач за первісним позовом надав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з ТОВ "Вєк Технолоджі" грошові кошти в сумі 137494,61 гривень, як безпідставно набуте майно та судові витрати, у тому числі судовий збір в сумі 2749,89 гривень.

Представник Позивача за первісним позовом у відкритому судовому засіданні 26 жовтня 2012 року підтримав надану заяву про збільшення розміру позовних вимог та просив суд задовольнити її у повному обсязі.

Представник 3-ої особи у відкритому судовому засіданні 26 жовтня 2012 року проти відповідної заяви Позивача за первісним позовом не заперечував.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд, розглянувши заяву Позивача за первісним позовом, визнав її такою, що не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї - небудь права та охоронювані законом інтереси, відповідає вимогам ст.22 Господарського процесуального кодексу України, та підлягає прийняттю до розгляду.

За таких обставин, суд розглядає справу з урахуванням цих уточнень.

Представник Відповідача за зустрічним позовом у відкритому судовому засіданні 26 жовтня 2012 року проти заяви Позивача за зустрічним позовом про вжиття заходів до забезпечення зустрічного позову заперечував. Вважав її необгрунтованою та безпідставною.

Представник 3-ої особи у відкритому судовому засіданні 26 жовтня 2012 року залишив розгляд відповідної заяви Позивача за зустрічним позовом про вжиття заходів до забезпечення зустрічного позову на розсуд суду.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/2776 від 12 грудня 2006 року „Про деякі питання практики забезпечення позову" та Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", у вирішенні питання про вжиття заходів до забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у Відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

В даному разі Позивачем за зустрічним позовом не подано доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Відсутні такі докази й в матеріалах справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що заява Позивача за зустрічним позовом про вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованою, а тому суд не вбачає правових підстав для її задоволення.

Представник Позивача за первісним позовом у відкритому судовому засіданні 26 жовтня 2012 року підтримав первісні позовні вимоги, з урахуванням наданих уточнень, та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Проти зустрічних позовних вимог заперечував, вважаючи їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач за первісним позовом у відкрите судове засідання 26 жовтня 2012 року свого представника не направив. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується підписаним сторонами повідомленням про дату наступного судового засідання, наявним у матеріалах справи.

Представник 3-ої особи у відкритому судовому засіданні 26 жовтня 2012 року проти первісних та зустрічних позовних вимог не заперечував, вважаючи, що предмет спору не стосується прав, обов'язків та інтересів Акціонерної компанії "Харківобленерго".

Розглянувши надані суду докази, вислухавши пояснення представників Позивача за первісним позовом та третьої особи, суд встановив наступне.

30 листопада 2007 року між Позивачем за первісним позовом та Відповідачем за первісним позовом було укладено Договір купівлі-продажу електричної енергії за нерегульованим тарифом щодо забезпечення електропостачання виробничих приміщень заводу Позивача за первісним позовом, розташованих за адресою м.Харків, наб.Чапаєва, 2 (далі -Договір).

Відповідно до п.1.3 Договору, Відповідач за первісним позовом постачає електроенергію Позивачу за первісним позовом через мережі АК «Харківобленерго».

Порядок розрахунків за електроенергію, що постачається Позивачу за первісним позовом, визначені пунктами 4.1 та 4.2, які викладено у новій редакції згідно Доповнення №5 від 31 липня 2009 року до основного Договору, згідно яких розрахунки проводяться на умовах розстрочки:

- 50% заявленого обсягу споживання - до 10 числа місяця поставки;

- 50% заявленого обсягу споживання - до 20 числа місяця поставки.

Згідно пункту 4.2 Договору, Позивач за первісним позовом щомісячно надавав до АК «Харківобленерго» звіти та отримував від останнього Акти про використану еклектричну енергію, а Відповідач за первісним позовом на підставі цих актів виставляв Позивачу за первісним позовом рахунок на оплату фактично використаної ним електроенергії у минулому (звітному) місяці, та рахунок на оплату заявленого обсягу споживання у поточному місяці.

За даними Позивача за первісним позовом, станом на 27 серпня 2012 року існує переплата в сумі 137494,61 гривень, розрахунок якої знаходиться у матеріалах справи.

Відповідач за первісним позовом не погоджується з твердженням Позивача за первісним позовом про те, що останній сплатив Відповідачу за первісним позовом вищевказану суму без належної правової підстави, зазначав, що Позивач за первісним позовом вирішив припинити співпрацю з Відповідачем за первісним позовом, вирішив купувати електроенергію у АК «Харківобленерго». У своєму відзиві на первісний позов зазначив, що починаючи з 27 серпня 2012 року Позивач за первісним позовом був відключений від електропостачання на вимогу Відповідача за первісним позовом, у зв'язку із заборгованістю за електроенергію, спожиту Позивачем за первісним позовом у серпні 2012 року. 01 вересня 2012 року третя особа, АК «Харківобленерго», відновила електропостачання Позивачу за первісним позовом.

Згідно платіжних доручень №244 від 03 серпня 2012 року та №245 від 03 серпня 2012 року, Позивач за первісним позовом оплатив Відповідачу за первісним позовом спожиту електроенергію за липень 2012 року.

Згідно п.7 Додатку до Договору (а.с.14), залишки грошових коштів по кінцю місяця повністю переходять на наступний місяць, чим зменшують суму боргу за злектроенергію, яка поставлятиметься в наступні місяці.

Позивач за первісним позовом визнає заборгованість за спожиту електроенергію за серпень 2012 року у сумі 92280,65 гривень, проте не здійснював її оплату, оскільки мав чималу переплату на майбутнє.

Відповідач за первісним позовом направляв Позивачу за первісним позовом письмове попередження №98/08 від 15 серпня 2012 року, яке отримано на пошті Позивачем за первісним позовом 27 серпня 2012 року, про повне припинення електропостачання, посилаючись на те, що станом на 15 серпня 2012 року виникла заборгованість Позивача за первісним позовом перед Відповідачем за первісним позовом в сумі 140000,00 гривень.

Таким чином, Відповідач за первісним позовом припинив постачання електроенергії Позивачу за первісним позовом.

З рахунків за спожиту електроенергію, які надсилало ТОВ "Вєк Технолоджі" для сплати ТОВ "ВО завод торговельного холодильного обладнання", які були надані до суду сторонами, не вбачається, яким чином визначалась кількість спожитої елетроенергії та її вартість, сума заборгованості чи переплати, а також зазначається штраф за несвоєчасну оплату наданої продукції.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, за кожен день прострочення виконання.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив відсутність угоди сторін про штраф на випадок порушення зобов'язань з боку ТОВ "ВО завод торговельного холодильного обладнання".

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем за первісним позовом не було надано електроенергії на суму 140000,00 гривень.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Главою 83 Цивільного кодексу України регулюється набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. Відповідно до ч.2 ст.1212 Цивільного кодексу України, положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, а також, відповідно до п.3.ч.3 ст.1212 Цивільного кодексу України, до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Згідно із ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов:

- набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої;

- відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала.

Отже, з урахуванням вказаних вимог чинного законодавства та всіх матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що Позивач за первісним позовом має всі правові підстави вимагати від Відповідача за первісним позовом повернення надмірно перерахованих Позивачем за первісним позовом коштів за непоставлену Відповідачем за первісним позовом електроенергію в розмірі 45213,96 гривень, оскільки Відповідач за первісним позовом в силу приписів ст.1212 Цивільного кодексу України є таким, що набув спірні кошти без достатньої правової підстави, а тому зобов'язаний повернути їх Позивачу за первісним позовом.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідачем за первісним позовом не надано доказів, що спростовують обставини, зазначені Позивачем за первісним позовом у позовній заяві.

Таким чином, вимоги Позивача за первісним позовом про стягнення з Відповідача за первісним позовом безпідставно отриманих коштів є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню в сумі 45213,96 гривень, в іншій частині, в сумі 92280,65 гривень, слід відмовити, оскільки ці кошти є сплатою за серпень місяць.

Розглянувши зустрічні позовні вимоги ТОВ "Вєк Технолоджі" до ТОВ "ВО завод торговельного холодильного обладнання" в частині стягнення боргу в сумі 92280,65 гривень за спожиту у серпні 2012 року електроенергію, суд встановив, що вказана сума боргу Відповідачем за зустрічним позовом не оспорюється, та у зв'язку з наявною переплатою, є погашеною в строк, встановлений основним Договором та доповненнями до нього, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає зустрічні позовні вимоги ТОВ "Вєк Технолоджі" до ТОВ "ВО завод торговельного холодильного обладнання" в частині стягнення боргу в сумі 92280,65 гривень необгрунтованими, та відмовляє у їх задоволенні.

Розглянувши зустрічні позовні вимоги ТОВ «Вєк Технолоджі» в частині стягнення штрафних санкцій за прострочення оплати електроенергії, спожитої в серпні 2012 року в розмірі 8558,06 гривень, суд встановив наступне.

Пунктом 4.6. основного Договору встановлена відповідальність ТОВ "ВО завод торговельного холодильного обладнання" у вигляді пені в розмірі 1% від простроченої суми за кожний день прострочки.

Проте, ТОВ "Вєк Технолоджі" у своїх рахунках для сплати ТОВ "ВО завод торговельного холодильного обладнання" зазначало штраф, як санкцію за несвоєчасну оплату поставленої електроенергії.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання чи неналежне виконання. У випадку порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи вищевикладене, й те, що у Відповідача за зустрічним позовом відсутній борг за серпень 2012 року, суд відмовляє в задоволенні штрафних санкцій за прострочення оплати електроенергії, спожитої в серпні 2012 року, в розмірі 8 558,06 гривень, оскільки ці вимоги є похідними від суми основного боргу.

Розглянувши зустрічні позовні вимоги в частині стягнення 144710,91 гривень недоплати за електроенергію, спожиту ТОВ "ВО завод торговельного холодильного обладнання" понад договірну ціну, суд встановив наступне.

Договором (п.2.3.3) передбачено, що Відповідач за зустрічним позовом, як споживач, зобов'язаний за п'ятнадцять днів до початку наступного місяця споживання електроенергії, надати Позивачу за зустрічним позовом, як постачальнику, заявку на необхідну кількість електроенергії, яку Відповідач за зустрічним позовом, як споживач, збирається спожити протягом відповідного місяця.

При цьому споживач (Відповідач за зустрічним позовом) має право скорегувати замовлену величину електроенергії (п. 2.3.10 Договору).

Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням електричної енергії регулюються законом України "Про електричну енергетику", Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ України, порядком постачання електричної енергії споживачам, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №441 від 24 березня 1999 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №475 від 09 квітня 2002 року) та іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема, згідно пункту 7 вищезазначеного Порядку, місцеві енергопостачальні організації, до яких відноситься Позивач за зустрічним позовом, до початку наступного року в обумовлені договорами про постачання електричної енергії терміни, узгоджують з усіма споживачами, крім населення, обсяги очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік за місяцями (кварталами). Узгоджені обсяги споживання електричної енергії оформлюються додатком до договору, як договірні величини.

Однак, між ТОВ "Вєк Технолоджі" і ТОВ "ВО завод торговельного холодильного обладнання" зазначений Додаток до договору не складався, а відтак сторони взагалі не узгоджували договірні величини споживання електричної енергії, у зв'язку з чим не може бути і їх перевищення.

Враховуючи те, що постачання електроенергії здійснюється за нерегульованим тарифом, то сторонами шляхом підписання щомісячних актів про фактичний обсяг споживання електричної енергії узгоджувався як тариф спожитої електроенергії, так і її обсяг споживання.

Згідно п.11 Порядку, граничні величини споживання електричної потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини є невід'ємною частиною договору. Обов'язковому погодженню з представництвом Держенергонагляду підлягають граничні величини споживання електричної потужності, розраховані для споживачів з максимальною дозволеною величиною споживання електричної потужності 750 кВт і більше, та вибірково для інших споживачів, які впливають на режими електроспоживання у регіоні.

Згідно ст.25 Закону України «Про електроенергетику» (далі - Закон), споживачі електричної енергії мають право на підключення до електричної мережі у разі виконання правил користування електричною енергією; вибір постачальника електричної енергії; отримання інформації щодо якості електричної енергії, цін, порядку оплати, умов та режимів її споживання; отримання електричної енергії, якісні характеристики якої визначені державними стандартами; відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення його прав, згідно із законодавством.

З наданих сторонами до суду рахунків не вбачається наявність понаддоговірного споживання електроенергії з боку Відповідача за зустрічним позовом.

Відповідно до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ТОВ «Вєк Технолоджі», як постачальник електроенергії, особисто готував вищезазначені акти, підписував їх, а відтак не заперечував проти визначеної ним самим вартості і обсягів електроенергії.

За таких обставин, суд визнав зустрічні позовні вимоги в сумі 144710,91 гривень необгрунтованими, такими, що не підтверджуються наданими суду доказами, та не підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем до заяви про вжиття заходів до забезпечення зустрічного позову не було додано доказів сплати судового збору за подання відповідної заяви.

Відповідно до ч.2. ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову судовий збір справляється у 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про державний бюджет на 2012 рік", на 2012 рік установлена мінімальна заробітна плата у місячному розмірі: з 1 січня - 1073,00 гривні.

Враховуючи викладене, сума мінімального судового збору за подання до господарського суду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову складає 1609,50 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про судовий збір", судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути з Позивача за зустрічним позовом до Державного бюджету України 1609,50 гривень судового збору за подання заяви про вжиття заходів до забезпечення зустрічного позову.

Отже, суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, керується ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, суд, керуючись ст.ст.22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви Позивача за зустрічним позовом про вжиття заходів до забезпечення зустрічного позову відмовити.

В первісному позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" (61125, м.Харків, В'їзд Ващенківський, буд.16-А, код ЄДРПОУ 30510656) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "ВО завод торговельного холодильного обладнання" (61002, м.Харків, Набережна Чапаєва, буд.2, код ЄДРПОУ 35070915) 45213,96 гривень безпідставно набутих коштів та 904,28 гривень судового збору.

В іншій частині первісного позову відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В зустрічному позові відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" (61125, м.Харків, В'їзд Ващенківський, буд.16-А, код ЄДРПОУ 30510656) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління держаної казначейської служби у Дзержинському районі м.Харкова, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління держаної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1609,50 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31 жовтня 2012 року.

Суддя Аріт К.В.

Справа №5023/3863/12