Ухвала

від 30.10.2012 по справі 14/204

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2012 року м. Київ К-38913/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуОлександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області на постанову та ухвалуГосподарського суду Кіровоградської області від 15.07.2008 року Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2009 року у справі№ 14/204 за позовомПриватного малого підприємства «Строймонтаж» доОлександрійської об'єднаю державної податкової інспекції Кіровоградської області провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 15.07.2008 року у справі № 14/204, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2009 року, позовні вимоги задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області № 0000012350/0 від 13.03.2008 року.

Не погоджуючись із судовим рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням норм матеріального права, зокрема п. п. 1.4, 1.8, ст. 1, пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. пп. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем за результатом невиїзної документальної перевірки позивача з питань правових відносин по ланцюгу постачання з ПП «Продагро», ПП «Днепр», ТОВ ТД «Наталі»за період з 01.08.2006 року по 30.09.2006 року складено акт № 170/23-50/13755094 від 04.03.2008 року в якому зафіксовані порушення п. 1.8. ст.1. пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. пп. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в зв'язку з чим відповідач дійшов до висновку про завищення податкового кредиту в декларації з ПДВ за серпень 2006 року на суму 80 427,00 грн., завищення суми ПДВ, заявленої до відшкодування з бюджету на 79 739грн. за вересень 2006 року, завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за вересень 2006 року на суму 688,00 грн.

На підставі вказаного акта Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000012350/0 від 13.03.2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 79 739,00 грн.

Позивачем в серпні 2006 року до реєстру отриманих податкових накладних та до складу податкового кредиту декларації по податку на додану вартість за серпень 2006 року включено ПДВ в розмірі 17 642,00 грн. з вартості отриманих від ПП «Продагро»послуг відповідно з договорами № № 1, 2 від 01.06.2006 року та актами виконаних робіт за червень 2006 року на суму 105 852,00 грн.; включено ПДВ в розмірі 50 528,00 грн. з вартості отриманих у серпні 2006 року від ПП «Днепр»паливно-мастильних матеріалів, будматеріалів та послуг на загальну суму 303 168,00 грн.; включено ПДВ в розмірі 12 257,00 грн. з вартості отриманих у серпні 2006 року від ТОВ ТД «Наталі»послуг автотранспорту згідно з договору від 01.07.2006 року на суму 73 542,00 грн.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбання основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

При цьому в підпункті 7.5.1 пункту 7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано виходили з встановлених обставин підтвердження відповідними бухгалтерськими документами реальності операції позивача та враховуючи те що, право позивача на податковий кредит виникло з дати отримання ним податкових накладних, виданих контрагентами, які на момент здійснення господарської операції були платниками податку на додану вартість.

В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається на те, що відсутність доказів сплати платниками податку на додану вартість по ланцюгу господарських відносин відповідних сум податку до Державного бюджету України має наслідком відсутність права на податковий кредит і права на бюджетне відшкодування у позивача.

Дані доводи підлягають відхиленню, оскільки невиконання контрагентом свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог у зв'язку з безпідставністю тверджень податкового органу про допущення позивачем порушень п. 1.8 ст. 1, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. пп. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.10 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Решта доводів касаційної скарги підлягають відхиленню, оскільки зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не входить до компетенції касаційної інстанції.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області відхилити.

Постанову Господарського суду Кіровоградської області від 15.07.2008 року, та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2009 року у справі № 14/204 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак