Ухвала

від 25.10.2012 по справі 2а-803/11/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/46051/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Промсоюз»

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2011р.

у справі №2а-803/11/1270

за позовом Приватного підприємства «Промсоюз»(надалі -ПП «Промсоюз»)

до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області (надалі -Стахановська ОДПІ Луганської області)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У січні 2011р. позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень Стахановської ОДПІ Луганської області №0000522301/0 від 09.08.2010р., №000722301/2 від 09.11.2010р. та скасування податкового повідомлення рішення-Стахановської ОДПІ Луганської області №0000532301/0 від 09.08.2010р. в частині донарахованих зобов'язань з ПДВ в сумі 85833грн. та штрафних санкцій в розмірі 42917,50грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2011р., у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом 26.07.2010р. на підставі направлень від 01.07.2010р. №000524 та від 15.07.2010р. №000575 проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.03.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.03.2010р., про що складено відповідний акт.

Висновками перевірки вказано на порушення п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. п.п.7.4.1. п.7.4, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п. 7.5.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». А саме, податковий орган дійшов висновку, що в перевіреному періоді підприємством занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 47263,00грн. та зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку із порушення порядку відображення операцій із здійснення передплати поставки товару від ПП «Логос-А», та повернення контрагентом позивачеві зазначених коштів в подальшому.

На підставі зазначених висновків прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.08.2010р.: №0000522301/0, яким позивачеві визначено зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств та №0000532301/0, яким позивачеві визначено зобов'язання зі сплати податку на додану вартість.

За результатами апеляційного узгодження зазначених зобов'язань, податковим органом за наслідком розгляду первинної скарги було відмовлено у задоволенні скарги та прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.08.2010р. №0000522301/1, №0000532301/1, в яких суми зобов'язань залишено без змін.

В подальшому, під час розгляду ДПА в Луганській області повторної скарги платника податку, податкове зобов'язання з податку на прибуток залишено без змін, а зобов'язання з податку на додану вартість зменшено на загальну суму 42917,50грн. та прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.11.2010р. №0000522301/2, №0000532301/2. Також, в результаті розгляду скарги платника податку ДПА України скаргу платника податку залишено без задоволення та прийнято податкові зобов'язання від 20.01.2011р. №0000522301/3, №0000532301/3.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.07.2007р. на розрахунковий рахунок ПП «Промсоюз»від ПП «Логос-А»надійшли грошові кошти в сумі 495000,00грн. із вказівкою про призначення платежу -повернення невикористаних коштів за вугілля згідно договору №25/07-06 від 25.07.2006р. Крім того, 21.12.2007р. на розрахунковий рахунок ПП «Промсоюз»від ПП «ТК «Енергія»надійшли грошові кошти в сумі 66868,70грн. із вказівкою про призначення платежу -повернення передоплати за вугілля по рахунку 25-09 від 25.09.2006р.

Так, з матеріалів справи вбачається, що формування валових витрат та податкового кредиту за фактом повернення на розрахункові рахунки позивача передоплати за товар здійсненої у минулі періоди, не зазнало відповідного корегування. Натомість, під час проведеної перевірки податковий орган вказав, що за змістом ст.ст.5, 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», передоплата, яка перерахована постачальникам товарів, має включатись до складу валових витрат того податкового періоду, у якому така передоплата здійснена. У той же час, у разі повернення без використання вказаних коштів від постачальника покупцеві, останній має відобразити у своєму обліку відповідні корегування валових витрат та податкового кредиту станом на час повернення коштів.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення даних спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 зазначеної норми права.

Не належать до складу валових витрат, відповідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку .

Згідно з п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Відповідно до приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Щодо посилання позивача в обґрунтування заперечення висновків перевірки на укладення ним договору комісії із ТОВ «СХІД-ОЙЛ-ГРУП»від 25.09.2006р., і те, що господарські операції купівлі-продажу із ПП «Логос-А»та ПП «ТК «Енергія»здійснювались саме зазначеним комітентом і не можуть бути валовими витратами або доходом позивача, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що такі твердження позивача є безпідставними. Так, з матеріалів справи вбачається, що договір комісії укладено 25.09.2006р., однак самі операції з поставки в частині здійснення передоплати позивачем постачальникам за товар відбулись 25.07.2006р. та 28.08.2006р., тобто раніше укладення договору комісії. Крім того, суди встановили, що про наявність такого договору комісії позивач стверджував лише в ході судового розгляду, а в ході перевірки щодо існування зазначеного договору податковий орган не повідомляв.

Таким чином, оцінюючи зібрані у справі матеріали справи, суди дійшли обґрунтованого висновку про доведеність суб'єктом владних повноважень належними та допустимими доказами правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Промсоюз»-залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

М.І. Костенко

---

Є.А. Усенко