Постанова

від 10.10.2012 по справі 2а/1270/6793/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 жовтня 2012 року Справа № 2а/1270/6793/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді: Агевича К.В.

за участю

секретаря судового засідання Чуванова А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юляна» до державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання противоправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000882201 та №000892201 від 11.05.12, -

ВСТАНОВИВ:

04 вересня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юляна» до державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання противоправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000882201 та №000892201 від 11.05.12.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 11 травня 2012 року керівником ДПІ в м. Сєвєродонецьку Борзовим О.М. винесені податкові повідомлення-рішення № 0000882201 від 11 травня 2012 року щодо стягнення податку на додану вартість з штрафними санкціями в сумі 12356,00 грн. та № 0001072201 від 24 травня 2012 року щодо стягнення податку на прибуток з штрафними санкціями в сумі 15444,00 грн.

З вищеназваними податковими повідомленнями - рішеннями позивач не погоджується і тому звертається до суду з даним позовом з наступних підстав.

Так, згідно результатів перевірки, відображених в акті перевірки ТОВ "Юляна" № 260/22-36804161 від 19.04.2012, головним державним податковим ревізором-інспектором сектору особливо важливих перевірок зроблено висновок:

- занижено податок на додану вартість на загальну суму 12355,00 грн., в тому числі, за лютий 2001 року в сумі 1923,00 грн., за березень в сумі 1042,00 грн.;

- занижено податок на прибуток на загальну суму 15443,00 грн., в тому числі, за 1 квартал 2011 року в сумі 15443,00грн.

Підставою для такого твердження став факт визнання головним державним податковим ревізором-інспектором сектору особливо важливих перевірок з огляду на акт № 328/236-36917523 від 10.02.2012 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Оріал», усіх операцій за договором поставки № 10 від 01.10.2011 з продажу товару в асортименті на адресу контрагента ТОВ "Юляна" - покупця ТОВ «Оріал» за період з січня по березень 2011 року неможливими та такими, що порушують приписи господарського та цивільного законодавства (моральних засад), мають протиправний характер, оскільки спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, суперечать інтересам держави і суспільства, порушуючи публічний порядок, і не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, згідно з ч.2 ст.228 ЦК України, є нікчемним.

Проте, дане твердження є необґрунтованим та таким, що суперечить існуючим нормам чинного законодавства.

Також позивач відзначив, що в період з 01.01.2011 по 31.03.2011 позивачем до складу податкового кредиту була включена вартість отриманих від ТОВ «Оріал» товарів на загальну суму 74129,51 грн. згідно податкових накладних № 342 від 02.02.2011, № 31 від 01.03.2011, № 57 від 10.03.2011, № 89 від 25.03.2011 та видаткових накладних № 342 від 02.02.2011, № 31 від 01.03.2011, № 57 від 10.03.2011, № 89 від 25.03.2011, сплата за поставлені товари підтверджується платіжними дорученнями № 232 від 24.03.2011 на суму 18440,74 грн., № 151 від 25.02.2011 на суму 11535,97 грн., № 236 від 25.02.2011 на суму 44152,90 грн., які додаються до позову.

У зв'язку з чим, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в своїх запереченнях послався на наступне.

ДПІ у м. Сєвєродонецьку проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ „Юляна" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.03.2011 по взаємовідносинам з ТОВ «Оріал» (код ЄДРПОУ 36917523).

Згідно отриманої від Алчевської ОДПІ податкової інформації встановлено відсутність у ТОВ «Оріал» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у підприємства адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Господарські операції між ТОВ «Оріал» та ТОВ „Юляна" не підтверджуються стосовно місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

На підставі вищевикладеного відповідач просив суд у задоволені позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та надані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне задовольнити частково позовні вимоги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, товариство з обмеженою відповідальністю „Юляна" зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Сєвєродонецької міською радою Луганської області 15.12.2009 за № 13831020000002739.

Позивач взятий на облік як платник податків ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області, має свідоцтво платника ПДВ № 100271791 від 26.02.2010. (том № 1 а.с. 91).

Згідно Довідки АБ № 070700 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України товариство з обмеженою відповідальністю „Юляна" здійснює діяльність з оптової торгівлі будівельними матеріалами, посередництвом в торгівлі товарами широкого асортименту, оптовій торгівлі залізними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням, оптовій торгівлі електронними компонентами та устаткуванням, іншими видами оптової торгівлі, роздрібної торгівлі залізними виробами, фарбами та склом. (том № 1 а.с. 89).

На підставі направлення від 11.04.12 № 66/01-16, виданого ДПІ у м. Сєвєродонецьку, Золошко Валентиною Анатоліївною, головним державним податковим ревізором - інспектором, інспектором податкової служби ІІ рангу сектору особливо важливих перевірок відділу податкового контролю ДПІ у м. Сєвєродонецьку згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.10.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) та відповідно до наказу ДПІ у м. Сєвєродонецьку від 10.04.2012 № 197-п проведена позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю „Юляна", код ЄДРПОУ 36804161 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.03.2011 по взаємовідносинам з ТОВ „Оріал" (код ЄДРПОУ 36917523), за результатами якої складено акт від 19.04.2012 № 260/22-36804161 (том № 1 а.с. 6-14).

Згідно висновків акта перевірки № 260/22-36804161 від 19.04.2012 встановлено порушення ТОВ „Юляна", зокрема:

- п. 5.1 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) занижено податок на прибуток на загальну суму 15443 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року у сумі 15443 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3 п.198.4 п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) занижено податок на додану вартість на загальну суму 12355 грн., у тому числі за лютий 2011 року у сумі 1923 грн., березень 2011 року у сумі 10432 грн.;

- ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ „Юляна" з ТОВ „Оріал" (код ЄДРПОУ 36917523) при придбанні товарів, робіт, послуг.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем подано до ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби заперечення до акту № 260/22-36804161 від 19.04.2012 (том № 1 а.с.19).

ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби 08.05.2012 надано відповідь № 4658/22-704 на заперечення, якою висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення позивача - без задоволення (том № 1 а.с.20-21).

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби 11.05.2012 прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № 0000882201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 15444,000 грн. (за основним платежем 15443,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.) (том № 1 а.с.15);

- № 0000892201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 12356,00 грн. (за основним платежем 12355,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.) (том № 1 а.с.15 зворотній бік);

Не погоджуючись з прийнятими ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем 21.05.2012 подано скаргу № 24 до Державної податкової служби у Луганській області (том № 1 а.с. 22).

17.07.2012 Рішенням Державної податкової служби у Луганській області залишено без змін податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби від 11 травня 2012 року № 0000892201 про сплату 12355 грн. податку на додану вартість та 1 грн. застованої штравної санкції, № 0000882201 про сплату 15443 грн. податку на прибуток та 1 грн. застосованої штрафної санкції, а скаргу директора ТОВ „Юляна" Биканова В.О. від 21 травня 2012 року № 24 (вх. № 1345/10 від 23 травня 2012 року) - без задоволення. (том № 1 а.с. 25-26).

25 липня 2012 року позивачем подано до Державної податкової адміністрації України повторну скаргу на податкове повідомлення - рішення керівника ДПІ у м. Сєвєродонецьку № 0000892201, 0000882201 від 11 травня 2012 року. (том № 1 а.с. 27-30).

15.08.2012 Рішенням Державної податкової адміністрації України залишено без змін податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби від 11 травня 2012 року № 0000892201, № 0000882201 та рішення ДПС у Луганській області, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення. (том № 1 а.с. 31-32).

В судовому засіданні було встановлено, що між позивачем (покупець) в особі директора Биканова Валерія Олександровича та ТОВ «Оріал» (код ЄДРПОУ 36917523) (продавець) в особі директора Михайличенко Володимира Олександровича був укладений договор поставки від 01.02.2011 № 10. Згідно умов договору поставка здійснюється власним автомобільним транспортом ТОВ „Юляна" зі складів ТОВ «Оріал».

Відповідачем в акті перевірки № 260/22-36804161 від 19.04.2012 зазначено, що до перевірки надані документи (видаткові накладні), які підтверджують, що матеріали придбані у ТОВ «Оріал» використані для подальшого продажу, але на думку відповідача, згідно накладних виписаних на реалізацію товарів неможливо визначити постачальника цих матеріалів. Отже, стверджувати, що матеріали, які в подальшому реалізовані ТОВ „Юляна" отримані саме від ТОВ «Оріал» не можливо.

Однак, в судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно наданих позивачем документів а саме: податкових, видаткових накладних, платіжних доручень, рахунків-фактури вбачається, що постачальником є ТОВ «Оріал».

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що, відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, засновуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Сумнівів щодо достовірності вищевказаних документів, їх оформлення у суду не виникає.

В судовому засіданні було встановлено, що на момент укладення договорів між ТОВ «Юляна» та ТОВ «Оріал» значилися зареєстрованими в єдиному Реєстрі підприємств та організацій України і знаходилися на обліку платників податків в органах Державної податкової служби, що свідчить про здатність цих суб'єктів господарювання здійснювати свої цивільні права і обов'язки через свої органи, що діяли на підставі засновницьких документів.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Відповідно п.п. 137.1, 137.4 ст.137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг. Датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу.

Згідно п.138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.138.3 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.139.1.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Пунктом 139.1.9. ст. 139 ПК України до складу витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку віднесено витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем не встановлено жодного факту порушення з боку ТОВ «Юляна» вимог вищевказаних норм.

Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач має всі належним чином оформлені та достатні первинні документи (договори, квитанції, розшифровки податкових накладних, картки рахунків, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення (том 1 а.с. 47-57, том 1 а.с. 92-102, том 1 а.с. 124-250, том 2 а.с. 1-146, том 2 а.с. 156-159, том 2 а.с. 174-197) згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які дозволяють підтвердити зв'язок цих витрат з господарською діяльністю підприємства та підтверджують валові витрати, які понесені позивачем.

Податкові накладні внесено до реєстру виданих та отриманих податкових накладних (том 2 а.с. 160-173).

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо необхідності збільшення суми податку на додану вартість та на податок на прибуток приватних підприємств за рахунок вартості товарів, що були отримані ТОВ «Юляна» від ТОВ «Оріал», бо висновок про нікчемність договорів ТОВ «Юляна» є необґрунтованим і таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту зокрема вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 Податкового кодексу України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлює, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України.

Як вбачається з наведених вище та досліджених судом доказів, у позивача наявні всі належним чином оформлені документи, які підтверджують зв'язок витрат по операціях з ТОВ «Оріал» з господарською діяльністю підприємства, тому позивач має право й на податковий кредит з ПДВ, підставою для нарахування якого є податкові накладні, які видані особами, які продавали товар/виконували роботи/надавали послуги, та оформлені відповідно до чинного законодавства.

Щодо порушення ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та вчинені правочини є нікчемними, й у силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст. 203 ЦК України). Законом встановлена презумпція правомірності правочину. Так, у відповідності з ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не). Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, що вимагається (ч. 2 ст.215 ЦК України)

Як свідчать наявні у матеріалах справи первинні документи, зміст укладених ТОВ «Юляна» договорів не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також жодним чином не суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; договори були спрямовані на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, що обумовлені ними, а саме: продавець/виконавець за договорами передав товар покупцю/виконав роботу та передав її результат покупцю, та отримав за це обумовлену договорами суму, покупець - прийняв товар/роботу та здійснив їх оплату на користь продавця, зобов'язання сторонами виконані в повному обсязі, заборгованість відсутня.

Заперечуючи проти позову представник відповідача посилається на ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Однак, суд не погоджується з висновком відповідача про наявність ознак нікчемності правочину в укладених ТОВ «Юляна» договорах в розумінні ч. 1 ст. 215 ЦК України, бо такий висновок зроблений на підставі невірного тлумачення змісту вказаної норми матеріального права. Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорюванні правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорюванні правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов'язки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним. Також згідно із ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Пунктом 11 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними.

В ході розгляду справи в судовому засіданні представник відповідача не надав суду жодного судового рішення, яке набрало законної сили, за яким правочини, вчинені ТОВ «Юляна, визнані відповідним судом недійсними.

Представником відповідача у ході судового розгляду справи не доведено правомірності своїх висновків щодо нікчемності правочинів, викладених в акті перевірки з урахуванням наданих відповідачу повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, оскільки податкові органи правом на встановлення нікчемності правочинів не наділені. Дії відповідача щодо викладення висновків, зазначених в акті перевірки про нікчемність правочинів є неправомірними та такими, що вчинені за межами наданих відповідачу функцій та повноважень, передбачених ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст.20 Податкового кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Юляна» в частині скасування прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень №0000882201 та №0000892201 від 11.05.2012 обґрунтовані та підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

Разом із тим, заявляючи вимогу про визнання протиправним спірного податкового повідомлення-рішення та водночас, про його скасування, позивачем не враховано, що ним оскаржуєьтся правовий акт індивідуальної дії і способом захисту його порушеного права має бути вимога про скасування зазначеного податкового повідомлення - рішення, яка була фактично заявлена позивачем, в той час як визнання його протиправним є, по суті, зайво вжитим судом заходом.

Враховуючи викладене, а також те, що приписами ст. 55 Податкового кодексу України передбачено можливість скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу, позовні вимоги в частині визнання протиправними податкових повідомлень-рішень задоволенню не підлягають.

Отже, виходячи з вищенаведеного суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Юляна» підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено 15 жовтня 2012 року.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Юляна» до державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання противоправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000882201 та №000892201 від 11.05.12 - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 11 травня 2012 року № 0000882201 щодо стягнення податку на прибуток приватних підприємств за штрафними санкціями в сумі 15444,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 11 травня 2012 року № 0000892201 щодо стягнення податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за штрафними санкціями в сумі 12356,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено в повному обсязі та підписано 15 жовтня 2012 року.

СуддяК.В. Агевич