Постанова

від 22.03.2007 по справі 18/497

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22.03.2007                                                                                          

№ 18/497

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

Ропій  Л.М.

 при секретарі:                      

 За участю представників:

 від позивача - МісникЗ.М. - представник, дов.

№59 від 24.11.2006;

Удалов Т.Г. - представник, дов. б/н

від 12.03.2007;

 від відповідача - не викликався та не

з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від третьої особи1 - Кузьміченко

О.А. - юрисконсульт, дов. № 1733-НЮ від 11.12.2006;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Регіональне відділення Фонду державного майна України по

м.Києву

 на рішення Господарського суду м.Києва від

20.12.2006

 у справі № 18/497 (Мандриченко О.В.)

 за позовом                               Товариство з

обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ярославь"

 до                                                   Регіональне

відділення Фонду державного майна України по м.Києву

 треті особи           Державне територіально-галузеве

об"єднання "Південно-Західна залізниця"

          Міністерство транспорту та

зв"язку України

 про                                                 

продовження дії договору оренди нерухомого майна № 311 від 31.08.2001р.

 Постанова прийнята 22.03.2007, оскільки в засіданні

суду 13.03.2007 була оголошена перерва на підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від

20.12.2006 у справі №18/497 позов задоволено повністю, визнано договір оренди

нерухомого майна № 311 від 31.08.2001, що належить до державної власності,

продовженим строком на 5 років з 31.08.2006 до 31.08.2011 на тих самих умовах,

які передбачені цим договором; з відповідача на користь позивача підлягає

стягненню 85 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що

відповідно до ч. 1 ст. 285 ГК України орендар має переважне право перед іншими

суб'єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди; 04.07.2006

позивач звернувся до відповідача з листом за № 24, в якому просив продовжити

дію договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від

31.08.2001 № 311 на той самий термін і на тих самих умовах, які були

передбачені договором; вказана заява позивача залишена відповідачем без

відповіді та задоволення; матеріали справи свідчать про те, що жодною зі сторін

не було складено заяву про припинення дії договору після його закінчення, що

свідчить про те, що договір є продовженим на той самий термін і на тих самих

умовах, які ним передбачені.

В апеляційній скарзі відповідач

просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2006 у

справі № 18/497 з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для

справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий

господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у

рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення та

неправильного застосування норм матеріального і процесуального права та припинити

провадження у справі.

Підстави апеляційної скарги

обґрунтовуються наступними доводами.

На думку заявника, предмет спору у

даній справі відсутній, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає

припиненню, оскільки відповідач листом від 27.10.2006 № 30-04/8741 повідомив

позивача та балансоутримувача, що термін дії договору оренди № 311 від

31.08.2001 продовжено на наступний період, залишаючи незмінними умови, тобто

станом як на день подання позову, так і на день прийняття рішення договір

оренди вже був продовжений відповідно до ст. 17 Закону України „Про оренду

державного та комунального майна”, п.п. 10.2, 10.5 договору № 311.

Відповідач зазначає, що ним не

вчиняється дій, які б порушували права позивача за договором № 311, у зв'язку з

чим у позивача відсутнє право на звернення до суду відповідно до ст. 1 ГПК

України, оскільки не існує порушених або оспорюваних прав і охоронюваних

законом інтересів позивача.

Заявник стверджує, що суд першої

інстанції, не відклавши розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України, у

зв'язку з неявкою представників третіх осіб, порушив процесуальні права третіх

осіб.

Відповідач вказує, що позивач

плутає такі юридичні поняття як „пролонгація договору” та „переукладення

договору”; у листі відповідача від 17.08.2006 № 30-04/6793, адресованому

Міністерству транспорту та зв'язку України, йдеться не про продовження дії

договору оренди № 311, а про надання Міністерством транспорту та зв'язку

України висновків щодо можливості оренди на майбутнє; на думку заявника,

позивач хибно трактує ч. 4 ст. 9 Закону України „Про оренду державного та

комунального майна”.

У відзиві на апеляційну скаргу

позивач заперечує проти доводів скарги, посилаючись на те, що станом на

12.10.2006 на адресу позивача не надходило від відповідача повідомлень ані про

продовження дії договору № 311, ані про відмову в його продовженні, хоча

відповідачу було відомо, що балансоутримувач висунув позивачу вимогу щодо

звільнення орендованих площ, у зв'язку із закінченням 31.08.2006 строку дії

договору № 311, чим і були оспорені права позивача, про захист яких вказано в

ст. 1 ГПК України; позовна заява була подана до Господарського суду міста Києва

12.10.2006, а лист відповідача за № 30-04/8741 від 27.10.2006 надійшов до

позивача 04.11.2006, тобто після порушення провадження у справі № 18/497;

відповідно до положень ст. 17 Закону України „Про оренду державного та

комунального майна” і п. 10.5 договору № 311 висновок суду першої інстанції, що

договір № 311 є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які в

ньому передбачені, на думку позивача, є правильним.

У відзиві на апеляційну скаргу

третя особа 1 підтримує вимоги апеляційної скарги, з підстав, що зазначені в

апеляційній скарзі.

Третя особа 2 письмовий відзив на

апеляційну скаргу не надала, що відповідно до ст. 96 ГПК України не перешкоджає

перегляду рішення місцевого господарського суду.

Розглянувши апеляційну скаргу,

перевіривши матеріали справи, заслухавши представників позивача і третьої

особи1 та враховуючи доводи відзивів на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила

наступне.

Позивачем до Господарського суду

міста Києва подана позовна заява про зобов'язання відповідача визнати

продовженим договір оренди нерухомого майна, що належить до державної

власності, від 31.08.2001 № 311, укладений між позивачем та відповідачем,

строком на 5 років до 31.08.2011.

20.12.2006 позивачем були уточнені

позовні вимоги на вимоги про визнання продовженим договір оренди нерухомого

майна, що належить до державної власності, від 31.08.2001 № 311, укладений між

позивачем та відповідачем, строком на 5 років з 31.08.2006 по 31.08.2011, на

тих же умовах.

Згідно з договором оренди

нерухомого майна, що належить до державної власності, № 311 від 31.08.2001 в

редакції додаткової угоди № 5 від 05.03.2005 до договору № 311 відповідач, за

договором орендодавець, передає, а позивач, за договором орендар, приймає в

строкове платне користування державне нерухоме майно, загальною площею 636,75

кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, площа Привокзальна, 1, що знаходиться на

балансі вокзалу станції Київ-Пасажирський.

Пунктом 10.1 договору № 311

встановлено, що цей договір укладено строком на 5 років, що діє з 31.08.2001 до

31.08.2006.

Відповідно до ст. 285 ГК України

орендар має переважне право перед іншими суб'єктами господарювання на

продовження строку дії договору оренди.

Частиною 3 ст. 17 Закону України

„Про оренду державного та комунального майна” 10.04.1992 № 2269-XII (далі -

Закон № 2269) визначено, що після закінчення терміну договору оренди орендар,

який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших

рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.

Частиною 4 ст. 284 ГК України

передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або

зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії

договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах,

які були передбачені договором.

Згідно зі ст. 764 ЦК України якщо

наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму,

то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір

вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частиною 2 ст. 17 Закону № 2269

встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або

зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії

договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах,

які були передбачені договором.

Як вбачається з матеріалів справи

та не заперечується позивачем і відповідачем, від сторін не надходило заяв про

припинення або зміну умов договору оренди № 311 протягом одного місяця після

закінчення терміну дії договору, у зв'язку з чим договір № 311 є продовженим на

той самий термін, тобто на 5 років з 31.08.2006 до 31.08.2011, і на тих самих

умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ст. 1 ГПК України

підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі

іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення

юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта

підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право

звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю

господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і

охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом

заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 ГК України встановлено,

що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних

інтересів; права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом,

зокрема визнання наявності прав.

Статтею 16 ЦК України визначено, що

кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого

немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав

та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.

Довідкою за № 1350 від 06.06.2006

вокзал станції Київ-Пасажирський ДТГО „Південно-Західна залізниця” повідомив

позивача про те, що частина приміщення на 1 - 3-му поверхах Південного вокзалу,

загальною площею 635,9 кв.м. знаходиться на балансі вокзалу станції

Київ-Пасажирський; адреса: м. Київ, Привокзальна площа, 1; нежитлове приміщення

є загальнодержавною власністю, на даний час вільне і не передане в оренду іншим

юридичним або фізичним особам.

Листом від 17.08.2006 за №

30-04/6793 „Щодо надання висновків про можливість оренди” відповідач звернувся

до Міністерства транспорту та зв'язку України, як до органу, уповноваженого

управляти орендованим позивачем майном, з пропозицією надати висновки щодо

можливості оренди вказаного майна.

Листом за № 7822/16/10-06 від

17.11.2006 Міністерство транспорту та зв'язку України повідомило відповідача,

що не погоджує укладення договору оренди, враховуючи пропозиції Укрзалізниці та

намір Південно-Західної залізниці більш ефективно використовувати орендоване

позивачем майно.

Отже, апеляційний господарський суд

дійшов висновку, що вищезазначеними особами оспорений факт продовження дії

договору № 311 на новий термін та тих же умовах, у зв'язку з чим право позивача

на продовження дії договору № 311 підлягає захисту шляхом визнання такого

права.

Таким чином, позовні вимоги

обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Апеляційний господарський суд не

погоджується з доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та виходячи з

наступного.

Відповідно до п. 11 ст. 80 ГПК

України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет

спору.

Оскільки, як вже було встановлено

вище, продовження дії договору № 311 на новий термін і на тих же умовах, оспорений,

немає підстав для твердження, що відсутній предмет спору.

Та обставина, що відповідач листом

від 27.10.2006 № 30-04/8741 повідомив позивача та балансоутримувача, що термін

дії договору оренди № 311 від 31.08.2001 продовжено на наступний період, залишаючи

незмінними умови, не є доказом того, що права позивача не оспорені вокзалом

станції Київ-Пасажирський, на балансі якого знаходиться орендоване майно, і

Міністерством транспорту та зв'язку України - органом, уповноваженим управляти

майном, що орендується позивачем, крім того, в зазначеному листі вказано, що на

розгляді відповідача заходяться пакети документів щодо переукладення, зокрема

договору оренди № 311, відповідно до ст. 9 Закону № 2269.

Статтею 77 ГПК України передбачено,

що господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не

може бути вирішено в даному засіданні.

Враховуючи, що сторони і треті

особи були повідомлені про дату і місце розгляду справи належним чином, що

підтверджується відміткою Господарського суду міста Києва на зворотному боці

ухвали про відкладення розгляду справи та залучення третіх осіб від 28.11.2006

у справі № 18/497, отже сторони та треті особи мали можливість скористатись

всіма правами, наданими ГПК України, та обставина, що судом першої інстанції не

було відкладено розгляд справи у зв'язку з неявкою представників третіх осіб,

не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, крім того, відповідно до

ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм

процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише

за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Та обставина, що позивач надав

відповідачу пакет документів, необхідний для укладення договору оренди, не є

підставою для оспорення факту продовження дії договору № 311.

З огляду на викладене, колегія

суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної

скарги та зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105

Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 1.         

Рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2006 у справі №18/497

залишити без змін, а скаргу без задоволення.

2.          Справу № 18/497 повернути до

Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                     

Губенко Н.М.

 Судді                                                                                         

Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.