Постанова

від 22.10.2012 по справі 2а-12840/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 жовтня 2012 року 11:54 № 2а-12840/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Паньків В.В., розглянувши адміністративну справу та додані до неї матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гемо-Буд» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2012 №0002282280, №000252280 за участю представників сторін:

від позивача : Силенок І.С., Василевський М.Х.

від відповідача: Мартинюк О.М.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22.10.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Гемо-Буд», звернувся до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.05.2012 року № 0002282280 та від 17.05.2012 року № 0002252280.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що в ході перевірки встановлено, що Позивачем придбано товар у осіб, які не сплачувала податки, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємства та винесені вироки по посадовим особам контрагента позивача, наявні пояснення посадових осіб щодо фіктивності підприємств.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Гемо-Буд з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку па прибуток підприємства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Провідні технології»(код ЄДРПОУ 36349140), Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Нанотехнологій»(код ЄДРПОУ 36349114), Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговельний дім «Нанотек»(код ЄДРПОУ 36348990), Товариством з обмеженою відповідальністю «Лігерус»(код за ЄДРПОУ 36890748) за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р.

За результатами перевірки складено Акт від 19.04.2012 року №191/22-80/35744180 (надалі -Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено наступні порушення пп.7.4.5 и. 7.4., пп.7.7.1 п 7.7. ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР ..Про податок на додану вартість" (зі змінами і доповненнями) п. 198.6 ст.198. п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження суми ПДВ. яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 176 696,83грн., в т.ч. по періодам: ТОВ «Провідні технології»(код ЄДРПОУ 36349140): серпень 2010року - 9 641.17 грн.; вересень 2010 року - 6405,00грн.; листопад 2010 року - 7 769,67грн.; - грудень 2010 року - 7 870,83грн. ТОВ «ТД «Нанотек»(код за ЄДРПОУ 36348990): травень 2010року - 7 566,67 грн.; вересень 2010 року - 62 493,33 грн.; жовтень 2010 року - 22 604,83грн. ТОВ «Лігерус»(код ЄДРПОУ 36890748): лютий 2011 року - 6413,33грн.; квітень 201 1 року - 45 932,00грн.та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, із змінами та доповненнями та п. 138.2. ст. 138. пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) При визначенні суми податку на прибуток встановлено його заниження всього у сумі 216 278,00 грн., у тому числі: за II квартал 2010р. в розмірі 9 458,00грн.; за III квартал 2010р. в розмірі 98 174,00грн.; за IV квартал 2010р. в сумі 47 807,00грн.; за І квартал 2011р. в розмірі 8 017,00грн.; за II квартал 2011р. в розмірі 7039,00грн.; за III квартал 2011р. в розмірі 45 783,00грн.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки Позивачем було заперечення до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, Листом від 15.05.2012 №1232/10/22-80 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС було повідомлено Позивача, що висновки, які викладені в Акті перевірки залишенні без змін.

На підставі висновків Акту перевірки, Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.05.2012 р. №0002282280; податкове повідомлення-рішення від 17.05.2012р. №0002252280.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями Позивачем було подано скаргу до ДПС України, за результатом розгляду скарги було прийнято рішення від 24.07.2012 р. №13127/6/10-2115, яким залишено скаргу Позивача без розгляду.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ «Провідні технології»(Постачальник), в особі директора Змушко І.В., яка діє на підставі Статуту, з одного боку, та (Замовник) ТОВ «Гемо-Буд»в особі директора Каніболоцького Г.Д., який діє на підставі Статуту, з іншого боку, укладено договір на поставку продукції №27/09/10 від 27.09.2010р. (надалі по тексту Договір №27/09/10 від 27.09.2010р.).

У відповідності до п. 1.1 Договору №27/09/10 від 27.09.2010р, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Замовника товар та документи про їх якість, інші документи, а Замовник прийняти і оплатити цей товар на умовах цього Договору.

Згідно, п. 2.1. Договору №27/09/10 від 27.09.2010р., якість товару має відповідати діючим стандартам, технічним умовам або іншої документації на даний товар, що пред'являється Замовником.

Пунктом. 5.1 -п. 5.3 Договору №27/09/10 від 27.09.2010р., передбачено, що доказом передачі товару Постачальником та прийом товару по кількості та якості Замовником є накладна, підписана уповноваженими представниками Сторін. Датою поставки (передачі, прийому) товару є дата, яка вказується в накладній на цей товар. Право власності на отриманий товар переходить від Постачальника до Замовника з моменту передачі товару Замовнику.

Відповідно до Договору поставки № 27/09/10 від 27.09.2010р. та рахунків-фактур ТОВ «Гемо-Буд»отримало видаткові та податкові накладні ТОВ «Провідні технології»на загальну суму 190 120,00грн. (в т.ч. ПДВ - 31 686,67 грн.). На рахунок ТОВ «Провідні технології» в оплату наданих товарів, робіт (послуг) були перераховані від ТОВ «Гемо-Буд»грошові кошти на загальну суму 187 895,00 грн. (в т. ч. ПДВ - 31 315,83грн.)

Крім того, між ТОВ «Лігерус», в особі директора Костика О.І., яка діє на підставі Статуту, з одного боку, та ТОВ «Гемо-Буд»(Замовника) в особі директора Каніболоцького Г.Д., який діє на підставі Статуту, з іншого боку було укладено договір на поставку товару №20/01/11 від 20.01.2011р.

У відповідності до п. 1.1 Договору №27/09/10 від 27.09.2010р, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Замовника товар та документи про їх якість, інші документи, а Замовник прийняти і оплатити цей товар на умовах цього Договору.

Згідно, п. 2.1. Договору №27/09/10 від 27.09.2010р., якість товару має відповідати діючим стандартам, технічним умовам або іншої документації на даний товар, що пред'являється Замовником.

Пунктом. 5.1 -п. 5.3 Договору №27/09/10 від 27.09.2010р. передбачено, що доказом передачі товару Постачальником та прийом товару по кількості та якості Замовником є накладна, підписана уповноваженими представниками Сторін. Датою поставки (передачі, прийому) товару є дата, яка вказується в накладній на цей товар. Право власності на отриманий товар переходить від Постачальника до Замовника з моменту передачі товару Замовнику.

Відповідно до додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий, квітень 2011р. до складу податкового кредиту віднесено суму у розмірі 52 046,00 грн. по контрагенту ТОВ «Лігерус»(код ЄДРПОУ 36890748).

Податкова накладна виписана ТОВ «Лігерус»в січні 2011р. (від 20.01.2011р. за №25) включена до додатку 5 декларації з податку на додану вартість за лютий 2011р. в зв'язку з запізненням отримання податкової накладної на суму ПДВ - 299,33грн.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі. На рахунок ТОВ «Лігерус»в оплату наданих товарів, робіт (послуг) були перераховані від ТОВ «Гемо-Буд».

Для з'ясування всіх обставин справи, Судом витребовувалися первинна документація.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам п. 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку -особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

У відповідності до вимог п.п. 7.2.3. п. 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.2.6. п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено «податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту…».

У відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями ", а також, що "…у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами".

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Позивачем та його контрагентами, обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Крім того, Суд звертає увагу, що Позивачем не надано суду доказів того, що товар було поставлено та докази відповідності даного товару передбаченого Договорами.

З огляду на предмет та обсяг робіт, які, як стверджував позивач, було придбано у його контрагентів, суд приходить до висновків, що контрагенти позивача були позбавлені можливості виконати роботи (поставити товар), які є предметами договорів, а позивач, в свою чергу, не міг не знати цього.

Відповідач зазначає, що в ході слідства по справі встановлено, що у листопаді 2009 року м. Українка Київської області невстановлені особи, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), не маючи наміру на здійснення статутної діяльності, пов'язаної з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, всупереч ст..ст.1,3,6,8 Закону України від 07.02.1991 р. №698-ХІІ «Про підприємництво в Україні", з метою прикриття незаконної діяльності, створили ТОВ «Провідні Технології»шляхом надання документів до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, де 19.11.2009 року проведено державну реєстрацію ТОВ «Провідні Технології», в результаті чого в подальшому державі заподіяна велика матеріальна шкода на суму понад 1 000 000грн.

Крім того, в ході досудового слідства встановлено, що невстановленими слідством особами з метою прикриття незаконної діяльності використовувались печатки, установчі документи та реквізити ряду підприємств, задіяних у протиправній схемі конвертації грошових коштів у готівку та незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість, шляхом використання низки підприємств з ознаками фіктивності, а саме: ТОВ «Провідні Технології»(код ЄДРПОУ 36349140). ТОВ «ТД «Нанотек»(код за ЄДРПОУ 36348990). ТОВ «Інноваційні сучасні технології»(код СДРГІОУ 36832969), ТОВ «Лігерус»(код ЄДРПОУ 36890748).

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що ТОВ «Гемо-Буд»(код за ЄДРПОУ 35744180) знаходиться в ланцюгу підприємств задіяних в протиправній схемі спрямованій на прикриття незаконної діяльності та протягом 2010-2011 років мало фінансово-господарські відносини з підприємствами з ознаками «фіктивності», а саме: ТОВ «Провідні технології»(код ЄДРПОУ 36349140), ТОВ «ТД «Нанотек»(код за ЄДРПОУ 36348990). ТОВ «Інноваційні сучасні технології»(код ЄДРПОУ 36832969), ТОВ «Лігерус»(код ЄДРПОУ 36890748) з метою незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість, прикриття незаконної діяльності та перекладення податкових зобов'язань зі сплати податків і зборів на останнє підприємство.

В ході розслідування кримінальної справи встановлено, що одним із підприємств, зареєстрованих та перебуваючих на податковому обліку в ДПІ у Шевченківського району м. Києва, які незаконно сформували податковий кредит та валові витрати шляхом включення підроблених від імені службових осіб ТОВ «Провідні технології»(код ЄДРПОУ 36349140), ТОВ «ТД «Нанотек»(код за ЄДРПОУ 36348990), ТОВ «Інноваційні сучасні технології»(код ЄДРПОУ 36832969). ТОВ «Лігерус»(код ЄДРПОУ 36890748) первинних документів щодо реалізації товарів (робіт, послуг) до податкового та бухгалтерського обліку, згідно додатків №5 до податкових декларацій (уточнюючих розрахунків) з ПДВ є ТОВ «Гемо-Буд»(код за ЄДРПОУ 35744180).

Таким чином встановлено, що зазначене підприємство здійснило видимість придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Провідні технології»(код ЄДРПОУ 36349140). ТОВ «ГД «Нанотек»(код за ЄДРПОУ 36348990). ТОВ «Інноваційні сучасні технології»(код ЄДРПОУ 36832969). ТОВ «Лігерус»(код ЄДРПОУ 36890748). які в дійсності не реалізовувалися вказаним підприємством, а лише полягали в документальному оформленні (договори, акти прийому-передачі, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні та інші документи), з метою ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів.

Також, 22 червня 2011 року Дніпровським районним судом у м. Києві за №1-678/2011 винесено Вирок Суду розглянувши кримінальну справ) за звинуваченням гр. ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Хажин. Бердичівського району Житомирської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, працюючого заввідділу оздоблювальних робіт на ТОВ «ВПТ Україна», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.27. ч.1 от.205 КК України.

Також, 27 жовтня 2011 року Шевченківським районним судом м. Києві за № 1/812/2010 винесено Вирок Суду розглянувши кримінальну справу по звинуваченню гр. ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Сальне, Ніжинського району. Чернігівської області, Українця, громадянина України, військовозобов'язаного, з середньою освітою, непрацюючого, вдівця, маючого на утриманні сина - ІНФОРМАЦІЯ_6, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.2 ст 3 58 КК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 приблизно наприкінці листопада 2009 року, за невстановленою слідством адресою, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, за грошову винагороду, погодився на участь у створенні підприємства, для чого надав невстановленій слідством особі копію свого паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, необхідні для складання статутних та реєстраційних документів. Невстановлена слідством особа склала документи, необхідні для реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності в державних органах, з метою прикриття незаконної діяльності, тобто створення видимості законності і не викриття для правоохоронних органів осіб, і фактично її проводили на підставі підроблених документів.

Так, 24 листопада 2009 року ОСОБА_8 достовірно знаючи про відсутність у нього коштів і майна, які підлягають внесенню до статутного капіталу товариства, а також фінансових можливостей для проведення господарської діяльності (придбання товару, оренди офісного та складського приміщення тощо), виконуючи відведену йому роль у створенні підприємства з метою прикриття незаконної діяльності, на прохання невстановленої особи та грошову винагороду, знаходячись в приміщенні нотаріальної контори, в присутності приватною нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_9, який не був обізнаний про незаконність його дій, підписав, як засновник, статут Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Нанотек», згідно якого створив суб'єкт підприємницької діяльності за юридичною адресою: Обухівській район м. Українка, вул. Промислова, 59.

У відповідності до ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати. Обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Оскільки контрагенти позивача зареєстровані за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з посиланнями відповідача на те, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентом є нікчемними правочинами.

Згідно п.9.1, п. 9.2, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 р. первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пункт 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.97 р. передбачає, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5 вищевказаного Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована, як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами, у зв'язку з отриманням товару.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Разом з тим, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеними контрагентом.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Крім того, такої ж правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалі від 25.10.10 р. по справі К-45472/09, Ухвалі від 15.07.10 р. по справі К-24085/07, Постанова від 22.06.11р. по справі К/9991/15429/11, Ухвалі від 05.10.11р. по справі К 9991/14602/11.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням всіх обставин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук