Постанова

від 24.10.2012 по справі 2а-13126/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 жовтня 2012 року 14:07 № 2а-13126/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача: Захарова І.Ф.,

від відповідача: Шило М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНС» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0009572205 від 27 вересня 2012 року та № 0005752205 від 07 липня 2012 року,- ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ОНС»(далі -позивач, ТОВ «ОНС») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС (далі -відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), в якому, після остаточного уточнення позовних вимог просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0009572205 від 27 вересня 2012 року та № 0005752205 від 07 липня 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що результати проведеної перевірки ґрунтуються на обставинах, які не відповідають дійсності та не підтверджуються належними доказами, в основу виявлених порушень покладені твердження, які не мають достатнього правового та фактичного обґрунтування. Як зазначав позивач, податковий кредит та валові витрати за наслідками операцій з ТОВ «ВСК Геос», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»та ТОВ «БК «Рідне місто»було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, актів виконаних робіт та інших первинних документів, отриманих від контрагентів, які на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

На переконання позивача, відповідальність за порушення податкового законодавства є індивідуальною, а тому товариство з обмеженою відповідальністю «ОНС»не може нести відповідальність за можливе невиконання контрагентами податкових зобов'язань та неналежне відображення результатів здійснених господарських операцій у власній податковій звітності.

Як вказував позивач, на час здійснення господарських операцій контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців, тому позивач добросовісно, на його думку, вважав вказаних контрагентів дійсними суб'єктом підприємницької діяльності та не повинен був перевіряти автентичність підписів осіб, які виписували первинні документи.

З огляду на викладене позивач не погоджується з винесеними відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх незаконними, такими, що не відповідають обставинам справи і встановленим фактам та підлягають скасуванню.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову. У запереченнях зазначив про порушення ТОВ «ОНС»пп.7.2.4 п.7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 198.6 ст.198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 2 785 411,00 грн. та п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97), із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на суму 2 284 834,00 грн. по взаємовідносинах позивача з ТОВ «ВСК Геос», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»та ТОВ «БК «Рідне місто».

До таких висновків податковий орган прийшов із урахуванням обставин, відображених у Акті Ленінської МДПІ у м. Луганську від 17.05.12 №129/227/35554567 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з грудня 2010 року по вересень 2011 року. Зокрема, за твердженням контролюючого органу, у ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»матеріальна база відсутня, відсутні трудові ресурси, автотранспортні засоби для доставки товару та надання послуг, а також складські приміщення , які необхідні для зберігання товарно-матеріальних цінностей. Крім того, за результатами перевірки, здійсненої Ленінським МДПІ у м. Луганську, встановлено порушення ч. 5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог вказаних статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.. 662, ст.655, 656 ЦК України.

Також, висновки, викладені у акті перевірки 395/22-5/34046708 від 19.06.2012 року, ґрунтуються на висновках акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 13.04.2012 року №Ш/22-2/34729816 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК «Рідне місто»щодо підтвердження господарських відносин. Крім того, перевіркою ТОВ «ОНС»при проведенні фінансово -господарських відносин з ТОВ «ВКС Геос»встановлено, що відповідно до протоколу допиту в якості свідка ОСОБА_4 як директора, засновника та бухгалтера ТОВ «ВКС Геос»він заявив, що вказане товариство зареєстроване без мети здійснення господарської діяльності, документів фінансово-господарського характеру не підписував, звітність не готував та не подавав. З огляду на викладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24 жовтня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

За матеріалами справи, позивач -ТОВ «ОНС» (код ЄДРПОУ 34046708) зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 03.02.2006 року, що підтверджується випискою ААВ № 787018 від 15.08.2012 року з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (том ІІ, а.с. 151), та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 29.05.2012р. по 12.06.2012р. ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ОНС»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ТОВ «ВСК Геос»та ТОВ «БК «Рідне місто»за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 395/22-5/34046708 від 19.06.2012 року (далі по тексту -Акт перевірки, Акт), у висновках якого встановлено порушення ТОВ «ОНС»пп.7.2.4 п.7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 198.6 ст.198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 2 785 411,00 грн. та п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97), із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на суму 2 284 834, грн. (том І, а.с. 26 - 52).

07 липня 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0005752205 , яким позивачу у зв'язку з порушенням пп. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 832 844,00 грн., з яких 2 284 834,00 грн. основного платежу та 548 010,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (том ІІ, а.с. 84).

- № 0005762205 , яким позивачу у зв'язку з порушенням пп.7.2.4 п.7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 198.1 ст. 198, ст.. 185 Податкового кодексу України, визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 256 714,00 грн., з яких 2 785 411,00 грн. основного платежу та 471 303,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (том ІІ, а.с. 85);

27 вересня 2012 року , на підставі акта перевірки від 10.05.2012 року №256/22-05/30401697 та рішення ДПС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги позивача від 14.09.2012 року № 7898/7/12-114, контролюючим органом. прийнято податкове повідомлення №0009572205 , яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 256 711,00 грн. з яких 2 785 411,00 грн. основного платежу та 471 300,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (том ІІ, а.с. 83).

Під час перевірки встановлено взаємовідносини ТОВ «ОНС»з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ТОВ «ВСК Геос»та ТОВ «БК «Рідне місто», які вплинули на формування валових витрат підприємства за 4 квартал 2010 року та за 1 квартал 2011 року, та податкового кредиту підприємства за період: грудень 2010 року, січень 2011 року, лютий -квітень 2011 року та грудень 2011 року.

Висновок податкового органу про заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість зводиться до безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ТОВ «ВСК Геос»та ТОВ «БК «Рідне місто», які, як вказує податковий орган, мають ознаки фіктивних підприємств. На підтвердження вказаних обставин відповідач посилається в Акті перевірки на наступні обставини:

- згідно акту перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»від 17.05.2012 р. № 129/227/35554567 у останнього з моменту реєстрації по теперішній час відсутня матеріальна база, а саме: відсутні працівники, будь-які автомобільні засоби для доставки товару та надання послуг, а також складські приміщення, які необхідні для зберігання ТМЦ, що робить виконання угод неможливим. В рамках порушеної кримінальної справи № 02/11/8048 від 21.12.11 у відношення директора ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України проведено допити останнього в якості підозрюваного (12.01.12) та обвинуваченого (18.01.12), який від дачі свідчень відмовився, посилаючись на ст.43 КПК України;

- відповідно до протоколу опитування підозрюваного, 01.12.11 старшим слідчим ОВС слідчого управління податкової міліції ДПС у м. Києві Кучера Р.І. допитано засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ «ВКС Геос»ОСОБА_4, який надав пояснення про непричетність до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «ВКС Геос». Як пояснив ОСОБА_4, товариство зареєстроване без мети здійснення підприємницької діяльності. Більше того, згідно наданих пояснень, ОСОБА_4 не підписував фінансово -господарських документів, податкову звітність не складав та до податкових органів не подавав;

- актом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 13.04.2012 року №Ш/22-2/34729816 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК «Рідне місто»щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.11 по 31.12.11 встановлено порушення підприємством вимог ч.1, 5 ст. 203, п.1,3 ст. 215, ст. 228 ЦК України щодо укладених правочинів, які на думку контролюючого органу мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону та порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави і суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Наведене, на думку відповідача, свідчить, що фінансово-господарська ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ТОВ «ВСК Геос»та ТОВ «БК «Рідне місто»здійснюється поза межами правового поля, правочини між позивачем та вказаними контрагентами укладені без мети настання реальних наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та є нікчемними.

Відтак, первинні документи, складені позивачем за участю ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ТОВ «ВСК Геос»та ТОВ «БК «Рідне місто»не можуть підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, виходячи з наступних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Будівельна Компанія «Рідне місто» (Виконавець) 01 грудня 2011 року було укладено Договір №30/11-2011 (з підтримки мереж радіозв'язку), за умовами якого замовник замовляє, а виконавець зобов'язується виконати роботи на умовах, визначених договором: а саме: -з підтримки безперервного функціонування (включаючи роботи з ремонтної підтримки Станцій, Пристроїв зовнішнього енергозабезпечення ВSC, ДЕС відповідно до ст. 3.2 договору) Станцій, Пристроїв зовнішнього енергозабезпечення ВSC, ДЕС; - нестандартні роботи, що здійснюються на підставі нарядів-замовлень Замовника; - інші роботи, зумовлені виробничою необхідністю та можуть бути виконані виконавцем (том І, а.с. 54 - 61).

Виконання робіт за вказаним договором підтверджується актами виконаних робіт №29/12 від 29 грудня 2011 року на загальну суму 310500 грн., в т.ч. ПДВ 51750 грн. (том І, а. с. 62 -63, 72 - 73) та №30/12 від 30 грудня 2011 року на загальну суму 379500,00 грн., в т.ч. ПДВ 63250,00 грн. За наслідками цих операцій ТОВ «БК «Рідне місто»виписало на користь ТОВ «ОНС»податкові накладні №122902 від 29.12.11 на суму 310500 грн., в т.ч. ПДВ 51750 грн. та №123002 від 30.12.2011 року на суму 379500,00 грн. (том 1 а.с. 64, 71). Розрахунки між сторонами за даним актом виконаних робіт здійснені у повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками (том І, а.с. 155-211) та відповідачем не заперечується.

Як встановлено перевіркою, станом на 12.06.2012 р. дебіторська або кредиторська заборгованість по взаєморозрахункам між ТОВ «ОНС»та ТОВ «БК «Рідне місто»відсутня (стор. 13 Акту перевірки).

Матеріали справи свідчать, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» у січні 2011 року здійснювались на підставі Договору №2701-ПР-А від 27.01.2011 року (з підтримки мереж радіозв'язку), за умовами якого за умовами якого замовник (ТОВ «ОНС») замовляє, а виконавець (ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж») зобов'язується виконати роботи на умовах, виконати роботи на умовах визначених договором: - роботи з підтримки безперервного функціонування (включаючи роботи з ремонтної підтримки станцій, пристроїв зовнішнього енергозабезпечення ВSC, ДЕС відповідно до ст. 3.2 договору) Станцій, Пристроїв зовнішнього енергозабезпечення ВSC, ДЕС; - нестандартні роботи, що здійснюються на підставі нарядів-замовлень Замовника; - інші роботи, зумовлені виробничою необхідністю та можуть бути виконані виконавцем, а замовник (том І, а.с. 95 - 103).

Виконання робіт за вказаним договором підтверджується актами приймання -передавання робіт до договору №2701-ПР-А від 27.01.2011 року з підтримки мереж радіозв'язку № 735 від 29 квітня 2011 року на загальну суму 515718,00 грн., в т.ч. ПДВ 85953,00 грн., № 734 від 29 квітня 2011 року на загальну суму 341352,00 грн., в т.ч. ПДВ 56892,00 грн., № 1730 від 25 лютого 2011 року на загальну суму 426060,00 грн., в т.ч. ПДВ 71010,00 грн., № 1733 від 27 січня 2011 року на загальну суму 117360,00 грн., в т.ч. ПДВ 19560,00 грн., № 1729 від 25 лютого 2011 року на загальну суму 577080,00 грн., в т.ч. ПДВ 96180,00 грн., № 225 від 31 березня 2011 року на загальну суму 754968,00 грн., в т.ч. ПДВ 125828,00 грн., № 226 від 31 березня 2011 року на загальну суму 592368,00 грн., в т.ч. ПДВ 98728,00 грн., № 1728 від 21 лютого 2011 року на загальну суму 114420,00 грн., в т.ч. ПДВ 19070,00 грн., № 227 від 31 березня 2011 року на загальну суму 313896,00 грн., в т.ч. ПДВ 52316,00 грн. (том І, а. с. 104 -106, 119-153). За наслідками цієї операції ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»виписало на користь ТОВ «ОНС»податкові накладні : №1734 від 28.02.2011 року на суму 195132 грн. (в т.ч. ПДВ 32522 грн.), №1733 від 28.02.2011 року на суму 117360 грн. (в т.ч. ПДВ 19560 грн.), №1730 від 25.02.2011 року на суму 426060 грн. (в т.ч. ПДВ 71010 грн.), №1729 від 25.02.2011 року на суму 577080 грн. (в т.ч. ПДВ 96180 грн.), №1728 від 21.02.2011 року на суму 114420 грн. (в т.ч. ПДВ 19070 грн.), №732 від 29.04.2011 року на суму 540399,60 грн. (в т.ч. ПДВ 90066,60 грн.), №733 від 29.04.2011 року на суму 470108,40 грн. (в т.ч. ПДВ 78351,40 грн.), №734 від 29.04.2011 року на суму 341352 грн. (в т.ч. ПДВ 56892 грн.), №735 від 29.04.2011 року на суму 515718 грн. (в т.ч. ПДВ 85953 грн.), №225 від 28.02.2011 року на суму 754968 грн. (в т.ч. ПДВ 125828 грн.), №226 від 31.03.2011 року на суму 592368 грн. (в т.ч. ПДВ 98728 грн.), №227 від 31.03.2011 року на суму 313896 грн. (в т.ч. ПДВ 52316 грн.) (том І, а. с. 107 - 118). Розрахунки між сторонами за даною поставкою здійснені у повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками (том ІІ, а.с. 155-211).

Як встановлено перевіркою, станом на 12.06.2012 р. дебіторська або кредиторська заборгованість по взаєморозрахункам між ТОВ «ОНС»та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»відсутня (стор. 12 Акту перевірки).

Крім того, фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «ВСК «Геос» у спірний період здійснювались на підставі Договору №СП-2710 з підтримки мереж радіозв'язку від 27.10.2010 року, за умовами якого замовник (ТОВ «ОНС») замовляє, а виконавець (ТОВ «ВСК «Геос») зобов'язується виконати роботи на умовах, визначених договором, а саме: - роботи з підтримки безперервного функціонування (включаючи роботи з ремонтної підтримки станцій, пристроїв зовнішнього енергозабезпечення ВSC, ДЕС відповідно до ст.. 3.2 договору) Станцій, Пристроїв зовнішнього енергозабезпечення ВSC, ДЕС; - нестандартні роботи, що здійснюються на підставі нарядів-замовлень Замовника; - інші роботи, зумовлені виробничою необхідністю та можуть бути виконані виконавцем, а замовник (том І, а.с. 154 - 162).

Виконання робіт за вказаним договором підтверджується актами до договору №СП-2710 з підтримки мереж радіозв'язку № 38 від 05 листопада 2010 року № 39 від 05 листопада 2010 року., № 40 від 05 листопада 2011, № 41 від 11 листопада 2011 року і ін. (том 2 а.с. 212 - 225). За наслідками цих операцій ТОВ «ВСК «Геос»виписало на користь ТОВ «ОНС»податкові накладні : №051111 від 05.11.11 року, №051112 від 05.11.11 року, №051113 від 05.11.11 року, №111106 від 11.11.11 року та інші на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 1 827 866,90 грн. (том 2 а.с. 212 - 225). Розрахунки між сторонами за договором №СП-2710 з підтримки мереж радіозв'язку здійснені у повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками (том І, а.с. 155-211).

Як встановлено перевіркою, станом на 12.06.2012 р. дебіторська або кредиторська заборгованість по взаєморозрахункам між ТОВ «ОНС»та ТОВ «ВСК «Геос»відсутня (стор. 9 Акту перевірки).

Вартість вказаних робіт була включена позивачем до складу валових витрат підприємства за 4 квартал 2010 року у сумі 2 192 034 грн. та за І квартал 2011 року у сумі 92 800 грн., що загалом складає 2 284 834,00 грн.; сума ПДВ на підставі отриманих від ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ТОВ «ВСК «Геос»і ТОВ «БК «Рідне місто»податкових накладних включена до складу податкового кредиту у листопаді 2010 року, грудні 2010 року, січні 2011 року, лютому-квітні 2011 року та грудні 2011 року у розмірі 2 785 411 грн.

Щодо нікчемності правочинів, вчинених ТОВ «ОНС»та його контрагентами та неправомірності формування валових витрат та податкового кредиту суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Як встановлено судом, зобов'язання за Договорами між ТОВ «ОНС»та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ТОВ «ВСК Геос»і ТОВ «БК «Рідне місто»виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, банківськими виписками, актами виконаних робіт та податковими накладними.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов до висновку, що позивачем надано необхідні первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо виконання робіт за участю ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ТОВ «ВСК Геос»і ТОВ «БК «Рідне місто». Достовірність відомостей у цих документах не спростована податковим органом.

Суд звертає також увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також залученим до матеріалів справи договорами з підтримки мереж радіозв'язку, договором на послуги супроводження сайтів, специфікаціями, актами передачі робіт та іншими документами, з яких вбачається, що роботи, виконані ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»,ТОВ «ВСК Геос»і ТОВ «БК «Рідне місто», замовлялись позивачем з метою належного виконання своїх зобов'язань перед замовником -ТОВ «Астеліт»з виконання комплексу робіт з підтримки мереж радіозв'язку.

Так, згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій № 14984878 до основних видів ТОВ «ОНС» належать: «будівництво будівель» (код КВЕД 45.21.1 ), «діяльність у сфері інжинірингу»(код КВЕД 74.20.1 ), «діяльність зв'язку» (код КВЕД 64.20.0) та інші.

Право позивача на здійснення діяльності пов'язаної зі створення об'єктів архітектури (в т.ч. з монтажу зовнішніх інженерних мереж, систем, споруд, приладів і засобів вимірювання за переліком робіт, відображених у додатку до ліцензії) підтверджується ліцензією Міністерства регіонального розвитку та будівництва України серії АВ № 488101 від 08.09.2009 р. (том ІІ, а.с. 147 - 150).

З наданих представником позивача матеріалів вбачається, що ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ТОВ «ВСК Геос»і ТОВ «БК «Рідне місто»залучалось позивачем для виконання комплексу робіт з підтримки мереж радіозв'язку, де позивач виступав виконавцем відповідних робіт з підтримки мереж радіозв'язку та надання послуг супроводження сайтів перед замовником - ТОВ «Астеліт»за договорами з підтримки мереж радіозв'язку №АТ10UMA2530 від 01.01.10 та надання послуг супроводження сайтів № АТ10USE2531 від 01.01.10 наявних у матеріалах справи (том ІІ, а.с. 94-146).

Роботи, що були виконані ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»ТОВ «ВСК Геос»і ТОВ «БК «Рідне місто»і передані позивачу, в подальшому були передані замовнику -ТОВ «Астеліт». Реальність виконання робіт, їх господарський і товарний характер підтверджується ідентичністю робіт, виконаних контрагентами та робіт, реально прийнятих замовником, їх найменуванням, обсягом, строками виконання. Підтвердженням цього є акти виконаних робіт та надання послуг позивачем на користь ТОВ «Астеліт», наявних у матеріалах справи (том ІІ, а.с 227 -254, том. 3 а.с. 1 -16, 25 - 55).

Таким чином, залучення ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ТОВ «ВСК Геос»і ТОВ «БК «Рідне місто»для виконання робіт у здійснювалось позивачем з метою здійснення звичайної господарської діяльності по виконанню електромонтажних робіт.

Судом встановлено, що проведені операції мали в подальшому оподатковуваний характер.

Вказане на думку суду, спростовує твердження відповідача про фіктивність спірних операцій позивача.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Згідно наявних в матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 14984906 стосовно ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», №14984943 стосовно ТОВ «БК «Рідне місто»та №14984892 стосовно ТОВ «ВСК Геос»станом на момент здійснення господарських операцій з позивачем були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та продовжують перебувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на момент розгляду даної справи (том ІІІ, а.с. 37 - 49).

Стосовно інформації про ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»з баз даних АРМ «АІС ОР»АРМ «Податки»- стан платника -3 (прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру) суд зазначає наступне.

За даними, одержаними судом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на час розгляду заяви, ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»перебуває в стані «припинення підприємницької діяльності». В той же час, згідно з ч. 2 ст. 33 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи .

Таким чином, оскільки запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»до відповідного реєстру не внесений, матеріалами справи іншого не доведено, а отже повідомлені відповідачем дані не можуть бути свідченням дефекту правового статусу підприємства.

Як видно з матеріалів справи, на момент підписання відповідних Договорів, платіжних доручень, видаткових та податкових накладних, юридичні особи - ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»ТОВ «ВСК Геос»і ТОВ «БК «Рідне місто»»не були припинені, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивності вказаних підприємств, відповідачем суду не надано.

Таким чином, судом встановлено, що Договори між ТОВ «ОНС»з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»ТОВ «ВСК Геос»і ТОВ «БК «Рідне місто»були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ «ОНС»умислу на укладення вказаних договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного у період виникнення спірних правовідносин до 01.01.2011 року) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні норми містяться також у Розділі V Податкового кодексу України, який визначає правила оподаткування податком на додану вартість з 01 січня 2011 року та застосовується до операцій, які здійснювались в лютому -березні 2011 року, травні-червні 2011 року, серпні 2011 року.

Так, згідно з пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Кодексу, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Закон України «Про податок на додану вартість»та Податковий кодекс України визначають лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. До них відносяться: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Згідно з підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Аналогічним чином врегульовано правила нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 та Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість»від 25.01.2011 року № 41 всі складені примірники податкової накладної-підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Досліджені судом податкові накладні виписані контрагентами позивача та скріплені печатками та відповідають іншим вимогам, встановленим вказаними вище правовими нормами.

Судом також встановлено, що на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних контрагенти позивача -ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ТОВ «ВСК Геос»і ТОВ «БК «Рідне місто»були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством.

За даними реєстру платників ПДВ, розміщеної на офіційному сайті Державної податкової служби України (том ІІ, а.с. 152 ) свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»№ 100300076 було анульоване 02 листопада 2011 року , в той час як податкові накладні на користь позивача зазначеним платником податку були видані у лютому, березні, квітні 2011 року . Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «ВСК Геос»№ 100258593 було анульоване 25 травня 2011 року , (том ІІ, а.с. 154) в той час як податкові накладні на користь позивача зазначеним платником податку були видані у листопаді, грудні 2010 року та січні 2011 року. . Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «БК «Рідне місто»№ 100011881 було анульоване 14 червня 2012 року , (том ІІ, а.с. 153) в той час як податкові накладні на користь позивача зазначеним платником податку були видані у грудні 2011 року .

Тобто на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних свідоцтва платників податку на додану вартість ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»та ТОВ «ВСК Геос»і ТОВ «БК «Рідне місто»були чинними і вказані суб'єкти господарювання мали право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (робіт, послуг).

На переконання суду, подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані вказаним підприємством до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Таким чином, позивачем було дотримано і вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду, викладеної в ухвалі від 29.03.2012 у справі № К/9991/1617/11, несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

Посилання відповідача на акт перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»від 17.05.2012 р. № 129/227/35554567, яким встановлено відсутність у останніх необхідних умови для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень суд вважає безпідставним.

Так, з наданої ДПІ копії акту документальної невиїзної перевірки ТОВ «Лугпростройсантехмонтаж»від 17.05.2012 року з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.09.10 по 30.09.11 вбачається, що під час цієї перевірки первинні документи по взаємовідносинам з позивачем не перевірялися. Акт перевірки містить посилання на наявність ознак діяльності контрагента як такої, що не відбулася. В акті не зазначено про конкретні порушення, допущені контрагентом за конкретними взаємовідносинами з позивачем. При цьому ДПІ не надано податкової і фінансової звітності контрагента, з якої б вбачалось недостатність існуючих у нього трудових та матеріальних ресурсів та під час розгляду справи відповідачем не наведено кількість трудових та виробничих ресурсів, які повинні були бути на думку ДПІ у контрагента для здійснення спірних операцій, але були відсутні, як і не доведено неможливості організації проведення операції з цим контрагентом.

Щодо акту про неможливість проведення зустрічної звірки іншого контрагента позивача, а саме ТОВ «БК «Рідне місто»суд зазначає наступне. Як встановлено під час розгляду справи, по суті спірне рішення ґрунтується на висновках акту від 13.04.2012 р. про неможливість зустрічної звірки контрагента позивача (ТОВ «БК «Рідне місто»), який у свою чергу ґрунтується на доводах щодо неможливості звірки іншої особи ТОВ «Захід УА», доказів зв'язку діяльності якого з діяльністю позивача або його контрагента не доведено під час розгляду справи. У той же час, сама по собі неможливість звірки не спростовує виконання спірних операцій, не свідчить про невиконання спірних операцій у спірний період, не свідчить про відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням на час вчинення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства в період здійснення спірних операцій.

Слід додати, що під час розгляду справи з боку ДПІ до матеріалів справи не надано документального виразу «автоматизованого співставлення», на яке він посилається в обґрунтування висновків акту перевірки, актів про відсутність контрагента за місцезнаходженням в період виконання спірних операцій, що свідчить про недоведеність обставин, на які посилається відповідач заперечуючи проти позову.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на показання при допиті в якості підозрюваного директора, засновника та головного бухгалтера ТОВ «ВСК «Геос»гр. ОСОБА_7 про те, що він ніяких документів не підписував та відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має, оскільки, по-перше , факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробки документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-друге , порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій.

До того, як вбачається з Акту перевірки, підставою для висновку контролюючого органу щодо відсутності у контрагентів позивача трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання слугувала лише податкова звітність цих підприємств.

Суд вважає, що подана до податкового органу податкова звітність не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємстві основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку , доказів аналізу яких відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»та ТОВ «ВСК Геос»і ТОВ «БК «Рідне місто»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Печерському районі м. Києва про порушення ТОВ «ОНС»пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № 0009572205 від 27.09.2012 року - безпідставним та неправомірним.

Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні норми містяться також у Розділі ІІІ Податкового кодексу України, який визначає правила оподаткування податком на прибуток підприємств з 01 січня 2011 року.

У відповідності до п 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат , обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення нормативно-правових актів, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

З огляду на вищевказане, а також враховуючи, що валові витрати позивача на суму 2 284 834,00 грн. за Договорами з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»та ТОВ «ВСК Геос»і ТОВ «БК «Рідне місто»підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, реальність вказаних господарських операцій, їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача та факт подальшої реалізації придбаного у вказаних контрагентів товару третім особам підтверджується залученими до матеріалів справи договорами та іншими первинними документами, суд приходить до висновку про правомірність віднесення вказаних витрат до складу валових.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем пп. 5.1, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № 000575225 від 07.07.2012 - безпідставним та неправомірним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби № 0005752205 від 07 липня 2012 року, № 0009572205 від 27 вересня 2012 року.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНС»судові витрати у розмірі 2 146,00 гривень (дві тисячі сто сорок шість грн.).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 31 жовтня 2012 року.