Постанова

від 31.10.2012 по справі 5/047-10

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2012 № 5/047-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Жук Г.А.

Чорногуза М.Г

при секретарі судового засідання: Загрунній Л.І.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіон"

на рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2012

у справі № 5/047-10 (головуючий суддя Подоляк Ю.В., судді Горбасенко П.В., Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деснагрейн"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон"

про звернення стягнення на предмет застави

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Деснагрейн" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон" (далі - відповідач) про звернення стягнення на предмет застави, а саме: урожай ячменю у кількості 942 тон, що належить відповідачу та зобов'язання відповідача передати позивачу вказаний предмет застави.

Рішенням господарського суду Київської області від 16.08.2012р. у справі № 5/047-10 позов задоволено повністю. Звернуто стягнення на предмет застави за договором застави від 30.01.2009р. № 1, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Деснагрейн" - заставодержатель, Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіон" - заставодавець та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контінент" - боржник, а саме: урожай ячменю у кількості 942 тонни в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Контінент" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Деснагрейн" за договором купівлі-продажу від 07.08.2008р. № 37/Р-П-2009 у сумі 937202,39 грн. основного боргу. Визначено початкову ціну предмета забезпечувального обтяження за договором застави від 30.01.2009р. № 1 - 1000 (одна тисяча) грн. за 1 тонну ячменю. Визначено необхідні заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження - вчиняти Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіон" дії щодо збереження, відновлення та/або заміни предмета обтяження у разі його пошкодження, псування, погіршення або нестачі. Визначено спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження - шляхом передачі у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "Деснагрейн". Відсутній пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження. Також, зазначеним рішенням стягнуто з відповідача судові витрати.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на ст.ст. 546, 572, 576, 589 ЦК України, положення Закону України «Про заставу» та умови договору купівлі-продажу від 07.08.2008р., та дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Зокрема, місцевий господарський суд зазначив, що оскільки боржник -ТОВ "Контінент" належним чином та у строк не виконав взяті на себе грошові зобов'язання щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар, позивач набув право на звернення стягнення на предмет застави згідно договору застави від 30.01.2009р. № 1, укладеного між сторонами у справі та боржником. Суд першої інстанції визнав доведеною вимогу позивача про звернення стягнення на предмет застави шляхом передачі позивачу у власність в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в сумі 937202,39 грн. із визначенням початкової ціни предмета застави - 1000 грн. за 1 тону. Також, суд дійшов висновку, що припинення боржника, як юридичної особи, не позбавляє кредитора права вимоги до майнового поручителя боржника, як солідарного боржника, а останнього, не звільняє від виконання взятих на себе зобов'язань за договором застави перед кредитором.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 16.08.2012р. у справі

№ 5/047-10, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції за неповного дослідження обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а суд припустився порушення норм матеріального права. Відповідач вважає, що суд неправильно застосував положення ЦК України, ГК України, Законів України «Про заставу» та «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», і дійшов помилкового висновку про можливість солідарної відповідальності відповідача за зобов'язаннями боржника ТОВ «Контінент», якого було ліквідовано з внесенням відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а тому, на думку відповідача, зобов'язання боржника перед позивачем припинилося одночасно з припиненням юридичної особи боржника.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про необґрунтованість доводів скаржника та просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 31.10.2012р.

Згідно з розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2012р. у складі колегії здійснено заміну судді Алданової С.О. на суддю

Жук Г.А., у зв'язку з перебуванням судді Алданової С.О. на лікарняному.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2012р. справу

№ 5/047-10 за апеляційною скаргою ТОВ "Регіон" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді-доповідача Сухового В.Г., суддів Жук Г.А.,

Чорногуза М.Г.

У судовому засіданні 31.10.2012р. представниками сторін надані усні пояснення у справі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Деснагрейн" (продавець) та ТОВ "Контінент" (покупець) укладено договір купівлі-продажу від 07.08.2008р. № 37/Р-П-2009 (далі - основний договір, а.с.55-56), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує насіння рапсу, мінеральні добрива, засоби захисту рослин (далі -товар), перелік, кількість та ціни яких зазначені в накладних, що є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1 основного договору).

Згідно з п. 2.1 основного договору загальна сума договору буде визначатися шляхом додавання всіх сум, зазначених у всіх накладних до даного договору.

Відповідно до п. 2.2.1 основного договору покупець здійснює оплату товару до 15.08.2009р.

На виконання умов договору позивач поставив покупцю (ТОВ «Контінент») товар на загальну суму 937202,39 грн., а покупець вказаний товар отримав, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними від 29.08.2008р. № ТРН-00596 на суму 682500,00 грн., від 15.09.2008р. № ТРН-00583 на суму 99244,80 грн., від 15.08.2008р. № ТРН-00584 на суму 52181,15 грн. та від 14.10.2008р. № ТРН-00746 на суму 103276,44 грн.

В подальшому, з метою забезпечення виконання грошових зобов'язань ТОВ "Контінент" за договором купівлі-продажу № 37/Р-П-2009 від 07.08.2008р. щодо своєчасної та повної оплати товару, 30.01.2009р. між ТОВ «Регіон» (Заставодавець, Майновий поручитель), ТОВ «Контінент» (Боржник) та ТОВ «Деснагрейн» (Кредитор, Заставодержатель) укладено договір застави № 1 (далі - договір застави, а.с.73-77).

Відповідно до умов договору застави позивач (заставодержатель) має право у випадку невиконання ТОВ "Контінент" своїх зобов'язань за основним договором задовольнити свої грошові вимоги за рахунок заставленого майбутнього врожаю ячменю відповідача (заставодавця), визначеного цим договором, що надалі іменується предметом застави

(п.п. 1.1, 2.1 договору застави).

Згідно з п. 2.2 договору застави строк виконання зобов'язання, забезпеченого цим договором, вказаний згідно п. 2.2.1 основного договору - до 15.08.2009р.

Пунктом 3.1 договору застави передбачено, що цей договір забезпечує виконання у повному обсязі зобов'язання по сплаті 937202,39 грн.

Предметом застави відповідно до п. 4.1 договору застави є майбутній врожай товару (ячменю), який буде вирощено та зібрано у 2009 році у кількості 942,0 тонн, що вирощений заставодавцем на площі 235,5 га, з врожайністю 4 т/га за ціною 1000 грн./т, загальною вартістю 942000,00 грн., з наступних полів, розташованих на території Згурівської селищної ради Київської області: поле № 4/1 площею 41,3 га, поле № 8/2 площею 66,3 га, поле № 2/2 площею 43,6 га, поле № 3/2 площею 43 га, поле № 5/2 площею 41,3 га.

У пункті 5.3.2 договору застави сторони визначили, що заставодержатель згідно Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004р. № 830 має право зареєструвати заставу, передбачену цим договором.

Відповідно до п. 5.1.14 договору застави, у разі зменшення вартості предмета застави заставодавець зобов'язаний передати у заставу інше майно, вартість якого не є меншою від суми зменшення вартості предмета застави.

Положеннями п. 5.4.3 договору застави встановлено, що заставодержатель залишає за собою право звернути стягнення на предмет застави за цим договором у разі невиконання боржником умов основного договору.

Свої позовні вимоги до відповідача позивач обґрунтовує тим, що ТОВ "Контінент", як боржник, неналежним чином виконало свої зобов'язання за договором купівлі-продажу від 07.08.2008р. №37/Р-П-2009, а саме не здійснило розрахунок за отриманий товар на суму 937202,39 грн., які забезпечені заставою за договором застави від 30.01.2009р. № 1, укладеним між сторонами у справі та ТОВ "Контінент", внаслідок чого у боржника перед позивачем виникла заборгованість на вказану суму, яка залишається не сплаченою. У зв'язку з викладеним, позивач вважає, що на підставі укладеного трьохстороннього договору застави, він має право звернути стягнення на заставлене майно відповідача в рахунок оплати боргу ТОВ «Контінент» (боржник). Крім того, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору, у зв'язку з його відмовою у допуску представників позивача до складу для перевірки наявності, стану та умов зберігання предмету застави, про що було складено 19.01.2010р. відповідний Акт.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у даній справі враховуючи таке.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Контінент" виникли правовідносини з договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 656 ЦК України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відносини застави, які виникли між позивачем, відповідачем та ТОВ "Контінент" регулюються ЦК України, а також спеціальним нормативно-правовим актом - Законом України «Про заставу».

З аналізу положень вказаних актів законодавства, випливає, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно зі ст. 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Задовольняючи позов та відхиляючи заперечення відповідача щодо відсутності у останнього обов'язку перед позивачем у зв'язку з припиненням основного зобов'язання ТОВ «Контінент» перед кредитором (позивач), суд першої інстанції виходив з того, що згідно з положеннями ч.2 ст.11 Закону України «Про заставу», ч.1 ст. 583 ЦК України, статей 543, 554 ЦК України, заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель), у випадку ж порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором (позивач) як солідарні боржники. У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що відповідач несе солідарний обов'язок з ТОВ «Контінент» перед позивачем, а відтак останній має право вимагати від кожного з них, або окремо від майнового поручителя, виконання свого обов'язку доти, доки обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. На підтвердження зазначеної правової позиції судом наведено позицію Верховного Суду України, викладену у його постанові від 24.10.2011р. у справі

№ 10/1946.

Проте, колегія суддів з урахуванням встановлених у даній справі обставин, не може погодитися з такими висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступних підстав.

Згідно з наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 30.07.2012р., боржник - ТОВ «Контінент» ліквідован, а до Єдиного державного реєстру на час прийняття оскаржуваного рішення суду внесено відповідний запис про припинення юридичної особи боржника.

Частиною 4 ст. 3 Закону України «Про заставу» визначено, що застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання. У даному випадку, це зобов'язання, яке виникло з договору купівлі-продажу у ТОВ «Контінент» перед позивачем оплатити поставлений товар, та похідне зобов'язання відповідача перед позивачем - забезпечити виконання первісного зобов'язання за рахунок майбутнього врожаю відповідача.

За приписами ч.1 ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Враховуючи ліквідацію юридичної особи боржника - ТОВ «Контінент», його зобов'язання, яке за своєю правовою природою є основним зобов'язанням та виникло з договору купівлі-продажу у ТОВ «Контінент» перед позивачем оплатити поставлений товар, є таким, що припинилося.

Пунктом 1 частини першої статті 593 ЦК України визначено, що право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою. Отже, за таких обставин, слід дійти висновку, що у зв'язку з припиненням основного зобов'язання боржника перед відповідачем на підставі ст. 609 ЦК України, похідне зобов'язання відповідача перед позивачем, яке виникло з договору застави № 1 від 30.01.2009р. є припиненим в силу положень п.1 ч.1 ст. 593 та ст. 609 ЦК України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що застосування судом першої інстанції аналогії закону до правовідносин у даній справі, як і позиції Верховного Суду України по справі

№ 10/1946, є помилковим з огляду на таке.

Перш за все, хоча іпотека і є окремим видом застави, проте вони мають відмінності у правовому регулюванні, оскільки окрім загальних норм, що містяться у ЦК України, регулюються спеціальними Законами, Законом України «Про заставу» та Законом України «Про іпотеку».

По-друге, в силу приписів ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок, встановлений нормами ст. 554 ЦК України для договору поруки, не поширюється на договір застави та іншим законом не встановлений для правовідносин застави.

По-третє, у названій справі № 10/1946 не йшлося про припинення зобов'язання у зв'язку з ліквідацією боржника, а про припинення зобов'язань у зв'язку з розглядом справи про його банкрутство з застосуванням відповідних правил, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Правова природа застави полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення вимог за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

У постанові Верховного Суду України від 16.10.2012р. у справі № 5023/6981/11, яку прийнято пізніше, ніж постанову від 24.10.2011р. у справі № 10/1946, зазначено, що сприйняття положення частини першої статті 583 ЦК України про те, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель), як підстави для застосування статті 559 ЦК України, суперечить змісту статті 8 ЦК України щодо аналогії закону. Правові статуси поручителя і майнового поручителя врегульовані окремо, з суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення і для вирішення спорів з їх участю шляхом безпосереднього застосування відповідних норм цивільного закону.

За таких обставин слід дійти висновку, що норми ст.554 ЦК України щодо встановлення солідарної відповідальності поручителя за договором поруки, не можуть застосовуватися за аналогією закону до іншого виду забезпечення виконання зобов'язання, такого як застава.

Таким чином, ототожнення відповідача у даній справі з солідарним боржником, який має відповідати за невиконання основного зобов'язання ТОВ «Контінент» перед позивачем, не зважаючи на припинення цього зобов'язання та, як наслідок - припинення застави, не ґрунтується на положеннях закону, останній судовій практиці Верховного Суду України та обставинах справи.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та поясненнях, правомірності наведеної у апеляційній скарзі позиції не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

У зв'язку з цим, позовні вимоги не є обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції наведеного не врахував, дійшовши помилкового висновку про доведеність і обґрунтованість позовних вимог у даній справі, а тому у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет застави слід відмовити з підстав наведених вище.

Таким чином, оскаржуване судове рішення прийнято судом першої інстанції за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права.

Зазначене, відповідно до ст.104 ГПК України є підставою для скасування рішення господарського суду Київської області від 16.08.2012р. у справі № 5/047-10 та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. У зв'язку з цим апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судові витрати за подання апеляційної скарги розподіляються згідно зі ст. 49 ГПК України

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон» на рішення господарського суду Київської області від 16.08.2012 р. у справі № 5/047-10 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 16.08.2012 р. у справі № 5/047-10 скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення, яким у позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Деснагрейн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон" про звернення стягнення на предмет застави відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Деснагрейн" (код 34003340) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіон" (код 31590250) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 9 372,03 грн.

5. Доручити господарському суду Київської області видати наказ.

6. Матеріали справи № 5/047-10 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Жук Г.А.

Чорногуз М.Г