Ухвала

від 25.10.2012 по справі 13/89

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 13/89 Головуючий у 1-й інстанції: Степанюк А.Г.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Оксененка О.М.,

суддів - Мельничука В.П., Усенка В.Г.,

при секретарі -Маєчко К.П.

за участю представника позивача - Цимбаленка Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2008 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва до товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс ліга», товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Поінт маркетинг Україна»про визнання правочинів недійсними,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2008 року Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва (ДПІ) звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс ліга», товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Поінт маркетинг Україна»про визнання укладених між ними правочинів № 101, 103 від 01 листопада 2005 року недійсними та стягнути з ТОВ «Нью Поінт маркетинг Україна»в доход Державного бюджету України вартість наданих ТОВ «Сервіс ліга»послуг згідно цих правочинів на загальну суму 110472,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2008 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2009 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2008 року скасовано, а провадження у справі закрито.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 квітня 2012 року скасовано ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2009 року, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін, виходячи із наступного.

Відмовляючи повністю в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, а тому згідно з ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215, ч.2 ст.228 ЦК є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Також судом першої інстанції було встановлено, що позов пред'явлено поза межами строків встановлених ст. 250 Господарського кодексу України 16 січня 2003 року № 436-IV , що виключає можливість застосування адміністративно-господарських санкцій.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на такі встановлені по справі обставини.

Судом першої інстанції встановлено, що між відповідачами укладено договори № 101 та 103 від 01 листопада 2005 року про надання послуг з організації та оформлення торгівельних майданчиків, відповідно яких ТОВ «Нью Поінт Маркетинг Україна»зобов'язувалось здійснити оплату послуг ТОВ «Сервіс ліга»на умовах, передбачених договором та додатками до нього.

У матеріалах справи наявні акти здачі-прийняття робіт від 22 листопада 2005 року про виконання робіт за договором № 101 на суму 75600 грн. та про виконання робіт згідно договору № 103 на суму 34872 грн..

ТОВ «Нью Поінт Маркетинг Україна»було оплачено за надані послуги відповідно 75600 грн. про що свідчить податкова накладна № 115 від 22 листопада 2005 року та 34872 грн. згідно податкової накладної № 116 від 22 листопада 2005 року.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу .

У відповідності до ст. 203 ЦК України , зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу , якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Положення ст. ст. 207-208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того, колегія суддів враховує, що передбачене пунктом 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження податкових інспекцій на звернення до суду з позовами про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів, одержаних за такими угодами, слід розуміти як повноваження звертатися до суду про застосування до сторін відповідного правочину наслідків, встановлених частиною першою статті 208 Господарського кодексу України .

В свою чергу, кошти у розмірі 110472 грн., відповідно до частини 1 статті 208 ГК України є адміністративно-господарськими санкціями, які застосовує лише суд.

Статтею 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в дохід держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать до адміністративно-господарських як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині 1 статті 238 ГК України .

Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 ГК України .

Відповідно до ч. 1 ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, звернення позивача з позовом 14.05.2008 року з вимогою про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення правил здійснення господарської діяльності внаслідок укладення угоди, здійснено не в межах строків, встановлених статтею 250 ГК України , так як звернення рахується з дня виявлення факту порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

В даному випадку оспорюваний договір було укладено 01.11.2005 року і зобов'язання по ньому виконано 22.11.2005 року, але позов пред'явлено 14.05.2008 року, отже позивач пропустив строк можливого застосування судом адміністративно-господарських санкцій.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Окружний адміністративний суд м. Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 160 , 165 , 196 , 198 , 200 , 205 , 206, 212, 254 КАС України , колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2008 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст.212 КАС України до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Мельничук В.П.

Усенко В.Г.