Постанова

від 31.10.2012 по справі 7/5005/4574/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2012 р. Справа № 7/5005/4574/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Уліцького А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Придніпровський фінансовий клуб" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2012 р. у справі господарського суду№ 7/5005/4574/2012 Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Придніпровський фінансовий клуб" доДніпропетровської міської ради провнесення змін до договору оренди земельної ділянки в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Федорець В.І., дов. № б/н від 30.10.2012 р.; відповідача: не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У травні 2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Придніпровський фінансовий клуб" (далі -Товариство) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просило змінити п. 2.1 договору оренди земельної ділянки від 16.11.2001 р., укладеного між Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради (далі -Виконком) та Товариством, виклавши його у наступній редакції: "Земельна ділянка надається до 20.09.2021 року. Після закінчення терміну договору його дія скінчується".

Позовні вимоги Товариство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду землі" обґрунтовувало тим, що після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 16.11.2001 р. Товариство продовжує користуватися земельною ділянкою та сплачувати орендну плату. Більше ніж за місяць до закінчення строку дії договору Товариство повідомляло листом Дніпропетровську міську раду (далі -Рада) про намір поновити дію договору на 10 років - до 20.09.2021 р., однак даний лист залишився без відповіді, а тому договір оренди поновив свою дію на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2012 р. (суддя Коваль Л.А.) позовні вимоги Товариства задоволено.

Вказане рішення прийняте з мотивів, викладених Товариством у позовній заяві.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2012 р. (колегія суддів: Євстигнеєв О.С., Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2012 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено.

Постанова мотивована тим, що орендодавцем за укладеним договором оренди є Виконком, тоді як Товариство звернулось з позовом до Ради, яка не є стороною спірного договору і не має будь-яких зобов'язань по виконанню умов цього договору перед Товариством.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2012 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує посиланням на ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Рада не скористалась правом, наданим ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу Товариства до Вищого господарського суду України не надіслала, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржується.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- 16.11.2001 р. на підставі рішення Виконкому від 20.09.2001 р. № 2192 між Виконкомом та Товариством було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне володіння і користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,0620 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул. Виконкомівська, 10а, для фактичного розміщення адміністративного будинку. Пунктом 2.1 вказаного договору передбачено, що земельна ділянка була надана до 20.09.2011р. Після закінчення терміну договору його дія скінчується;

- 16.10.2008р. між Радою і Товариством було укладено додатковий договір до спірного договору, яким на підставі рішень Ради №31/28 від 13.02.2008р. і №39/35 від 08.08.2008 р. було внесено зміни до деяких його пунктів;

-Товариство звернулося до Ради з листом від 09.08.2011р. №01/08-2011 про поновлення відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" укладеного договору на 10 років (до 20.09.2021 р.) шляхом підписання додаткової угоди та додало проект додаткової угоди;

-лист від №01/08-2011 від 09.08.2011р. про поновлення відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" залишено без відповіді, а додаткову угоду не підписано.

Посилання Товариства у касаційній скарзі на порушення частини шостої ст. 33 Закону України "Про оренду землі" були предметом дослідження суду апеляційної інстанції та обґрунтовано відхилені виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з п. 1 частини першої ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється, в тому числі, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, Товариство зверталось з листом про поновлення спірного договору №01/08-2011 від 09.08.2011р., а наразі, із позовом саме до Ради, яка не є стороною спірного договору, не має будь-яких зобов'язань по виконанню умов цього договору перед Товариством, оскільки орендодавцем за укладеним договором оренди є Виконком.

Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент закінчення терміну дії договору у Виконкому були відсутні повноваження на укладення договорів оренди землі, а тому і продовження строку дії спірного договору шляхом укладення додаткової угоди.

Відповідно до частини першої ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Зважаючи на наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційний господарський суд правильно відмовив Товариству у задоволенні позовних вимог.

Посилання Товариства у касаційній скарзі на те, що апеляційним господарським судом було дано невірну оцінку доказам у справі не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів Вищого господарського суду України, оскільки, виходячи із наданих господарському суду касаційної інстанцій ст. ст. 111 5 та 111 7 Господарського процесуального кодексу України повноважень, він не може давати оцінку доказам, а повинен на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевірити застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2012 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 та 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Придніпровський фінансовий клуб" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2012 р. у справі № 7/5005/4574/2012 господарського суду Дніпропетровської області -без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя А.М. Уліцький