Рішення

від 11.10.2012 по справі 5009/2612/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 24/77/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.12 Справа № 5009/2612/12

м. Запоріжжя

за позовом: Заступника Військового прокурора Центрального регіону України (01014, м. Київ, вул. К. Каменева, 8) в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах:

позивач: Міністерство оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6)

до відповідача: публічне акціонерне товариство "Запорізький завод "Перетворювач" (69069, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 9)

про стягнення 156 531,32 грн.

суддя Азізбекян Т.А.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Мілютіна Г.В., довіреність від 02.07.2012р. № 35/14

від прокурора: Завгородній А.В., посвідчення від 29.08.2012р. № 012

СУТЬ СПОРУ:

10.07.2012р. до господарського суду Запорізької області звернувся заступник військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах: позивач: Міністерство оборони України з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства "Завод "Перетворювач" про стягнення з відповідача 155 642,20 грн., з яких: 141 249,52 грн. основного боргу, 10 796,88 грн. пені, 3 401,60 грн. -3% річних та 194,20 грн. інфляції.

Ухвалою від 10.07.2012р. порушено провадження у справі № 5009/2612/12, присвоєно провадженню № 24/77/12, справу призначено до розгляду на 10.09.2012р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

В судовому засіданні 10.09.2012р. прокурор, позивач надали суду заяву про уточнення позовних вимог, яка по суті є заявою про збільшення розміру позовних вимог, просять суд стягнути з відповідача 156 531,32 грн., з яких: 141 249,52 грн. основного боргу, 10 788,20 грн. пені, 4 299,40 грн. -3% річних та 194,20 грн. інфляції.

Ухвалою від 10.09.2012р. заява прийнята судом та задоволена. Цією же ухвалою розгляд справи відкладений на 08.10.2012р.

В судовому засіданні оголошувалася перерва.

За клопотанням відповідача строк вирішення спору продовжено в порядку ст. 69 ГПК України.

Розгляд справи здійснювався без фіксації судового процесу технічними засобами фіксації.

У засіданні суду 11.10.2012р., на підставі статей 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Судом роз'яснено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Прокурор, позивач вимоги підтримали у повному обсязі, в обґрунтування позову посилаються на укладений між сторонами договір про надання послуг з контролю якості та приймання продукції № 42/6-09/611/1850/ВП-2009 від 11.12.2008р., згідно пунктів 1.1, 2.2. якого позивач прийняв на себе зобов'язання щодо забезпечення підпорядкованим йому військовим представництвом № 3894 надання послуг відповідачу з контролю якості продукції та її приймання відповідно до вимог нормативно-технічної документації та умов, що вказані в договорах на постачання продукції Замовника, по мірі її пред'явлення останнім або за узгодженими графіками згідно затвердженого Переліку продукції, що підлягає контролю якості і прийманню Виконавцем. В свою чергу відповідач зобов'язався оплатити надані послуги у розмірі 1 % від вартості прийнятої продукції (виконання робіт), яка підлягає контролю у 30-ти денний термін після затвердження Сторонами Акта про надання послуг, який є остаточним документом, що підтверджує факт виконання обов'язків з боку Виконавця та являється підставою для фінансових розрахунків між сторонами. В порушення умов договору відповідачем надані послуги не оплачені, внаслідок чого сума основного боргу становить 141 249,52 грн. За порушення строків оплати послуг відповідачу нараховано пеню в сумі 10 788,20 грн., а саме: за період з 27.08.2011р. по 31.12.2011р. -7 617,80 грн., за період з 01.01.2012р. по 22.02.2012р. -3 170,40 грн., 4 299,40 грн. -3% річних та 194,20 грн. інфляції. Просять суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечує та пояснив, що сторони у договорі узгодили, що вартість виконаних робіт становить 1% від вартості продукції, яку виготовляє відповідач для поставки третім особам, та послуги по перевірки якості якої надає позивач. При цьому вартість продукції зазначається у Переліку продукції, яка підлягає контролю якості та приймання виконавцем та актах виконаних робіт. Валютою зобов'язання по контролю якості продукції сторонами визначено російські рублі, а тому і заборгованість відповідача визначається у російських рублях. Отже, відповідно до ст. ст. 192, 632 Цивільного кодексу України, п. п. 3.1., 3.2. договору, відповідач має заборгованість по оплаті послуг у російських рублях, яку оплатити повинен у гривнях по курсу НБУ на день оплати. Проте визначити суму заборгованості в гривнях станом на сьогоднішній день, не вбачається можливим, оскільки, зважаючи на п.3.1. Договору, вартість послуг має розраховуватися за умовною формулою: 0З = ВП * курс НБУ для російського рубля на день здійснення платежу, де 0З- це сума основної заборгованості, ВП - вартість наданих послуг (494 190, 47 російських рублів). Оскільки у вищезазначеній формулі для розрахунку вартості наданих послуг та, відповідно, заборгованості, відсутній один із елементів - курс НБУ для російського рубля на день платежу, в зв'язку з тим, що такий день не настав, т.я. оплата послуг не здійснена, то визначити суму заборгованості у гривні у відповідності до умов договору взагалі неможливо. Сума ж, яку позивач вимагає стягнути з відповідача у якості основної заборгованості за договором -141 249,52 грн. фактично є вартістю наданих послугу грн. на дату складання акту, у той час коли сторони визначили зовсім інший порядок для визначення вартості наданих послуг. Зазначена сума, виходячи з положень договору, не є сумою заборгованості за Договором. Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення 141 249,52 грн. є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на положеннях договору та не підтверджені доказами. Оскільки позивачем невірно визначено сума основного боргу, то нарахування пені, 3% річних та інфляції є безпідставним. Просить суд в задоволені позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін , суд

ВСТАНОВИВ:

11.12.2008р. між відкритим акціонерним товариством "Завод "Перетворювач" (Замовником) та Міністерством оборони України (Виконавцем) укладений договір № 42/6-09/611/1850/ВП-2009 про надання послуг з контролю якості та приймання продукції. За умовами якого (п. 1.1.) Виконавець приймає на себе зобов'язання щодо забезпечення підпорядкованим йому представництвом замовника № 3894 надання Замовнику послуг з контролю якості та приймання продукції (виконання робіт) згідно з Переліком продукції, яка підлягає контролю якості та прийманню Виконавцем, відповідно до вимог нормативно-технічної документації та інших умов, вказаних у договорах на постачання (розробку) продукції (виконання робіт). Замовник зобов'язується оплатити виконавцю надані послуги з контролю якості та приймання продукції (виконання робіт) відповідно до умов цього договору (п. 1.2.).

Відповідно до п. 2.2.2. договору, Виконавець зобов'язувався в межах затвердженого Переліку продукції здійснювати контроль якості та приймання продукції (виконаних робіт) по мірі пред'явлення її замовником або за узгодженими графіками.

Згідно із п. 3.1. договору (в редакції протоколу розбіжностей), за надані послуги Замовник перераховує на рахунок Виконавця 1% від вартості продукції (виконання робіт), визначеної у договорах (контрактах) Замовника (графи 5, 6 Переліку продукції) без ПДВ, відповідно до офіційного валютного курсу, встановленого НБУ на день перерахування коштів Виконавцю.

Пунктом 3.2. договору сторони узгодили, що розрахунки за надані по даному договору послуги здійснюються Замовником у національній валюті України -гривнях, у тридцяти денний термін після затвердження Сторонами Акта про надання послуг з контролю якості та приймання продукції (виконання робіт).

Виконанням обов'язків з боку Виконавця вважається здійснення Представництвом контролю якості, приймання продукції та складання Акта про надання послуг з контролю якості та приймання продукції (виконання робіт). Затверджений Замовником Акт надсилається Виконавцю (п. 3.3.).

Відповідно до п. 9.1 договору, невід'ємними частинами договору є наступні додатки: додаток № 1 "Перелік продукції (виконання робіт), що підлягає контролю якості й прийманню виконавцем" та додаток № 2 "Акт про надання послуг з контролю якості та приймання продукції".

Згідно Переліку продукції, яка підлягає контролю якості й прийманню виконавцем до договору, позивачем було надано, а відповідачем отримано послуги, зокрема, на суму 141 249,52 грн., що підтверджується актом № 10/1850/11 від 27.07.2011 р.

Зазначений акт підписаний з боку обох сторін та є підставою для фінансових розрахунків між замовником та виконавцем.

Послуги, надані позивачем згідно акту № 10/1850/11 від 27.07.2011р. на суму 141 249,52 грн. відповідачем оплачені не були.

З приводу наявної заборгованості позивач звертався до відповідача з претензію від 16.11.2011р. № 259/3334 щодо погашення існуючої заборгованості. Претензія отримана уповноваженою особою відповідача, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак, претензія залишена відповідачем без реагування.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою ст. 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, позивач виконав свої зобов'язання за договором, надавши послуги з контролю якості та приймання продукції (виконання робіт) згідно "Переліку продукції», яка підлягає контролю якості й прийманню виконавцем, що підтверджується відповідним актом, затвердженим замовником.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором щодо своєчасної та у повному обсязі оплати наданих послуг не виконував, послуги за актом № 10/1850/11 від 27.07.2011р. на суму 141 249,52 грн. не оплатив.

Наявність простроченої заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 141 249,52 грн. підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу за отримані послуги в сумі 141 249,52 грн.

Твердження відповідача, що валютою зобов'язання по контролю якості продукції сторонами визначено російські рублі, спростовується наступним.

Договір від 11.12.2008р. № 42/6-09/611/1850/ВП-2009 укладений між Міністерством оборони України та ВАТ «Завод «Перетворювач»визначає ціну розрахунків в національній валюті (гривнах). Більш того, договір укладений на територій України між двома резидентами України, при чому один з яких центральний орган виконавчої влади, тому цей договір не можна вважати зовнішньоекономічним договором (контрактом). До того ж, в акті № 10/1850/11 від 27.07.2011р., який є остаточним документом, що підтверджує факт виконання обов'язків з боку Виконавця та являється підставою для фінансових розрахунків між Замовником та Виконавцем, зазначена вартість послуг в гривнях;

За приписами ч. 2 ст. 189 ГК України, зокрема, визначено, що ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 198 ГК України, грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10 788,20 коп. пені за період з 27.08.2011р. по 22.02.2012р.

Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, (…), сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України дає визначення неустойки, відповідно до якої неустойкою (штрафом пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові і разі порушення боржником зобов'язання.

Сторони в п. 4.2. договору обумовили, що за порушення строків оплати послуг за Договором Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми затриманого платежу за кожний день затримки.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Розрахунок пені судом перевірений та визнаний обґрунтованим, отже вимоги в частині стягнення пені є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Враховуючи розрахунок позивача, розмір інфляційних витрат за період з 27.08.2012р. по 31.08.2012р. становить 194,2 грн., 3% річних за період з 27.08.2012р. по 31.08.2012р.-4 299,4 грн.

Суд звертає увагу, що у період з травня по серпень 2012р. показник індексу інфляції від'ємний, тому суд задовольняє вимоги в частині стягнення інфляції за період з 27.08.2012р. по 30.04.2012р. в сумі 194,2 грн.

Вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 4 299,4 грн. є доведеними та задовольняються судом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у справі в розмірі 3 130,63 грн. відноситься на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4 5 ,49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач»(69096, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 9, п/р №26001001000272 в ПАТ «МОТОР-БАНК»м. Запоріжжя, МФО 313009, код в ЄДРПОУ 05755571) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, р/р 31252273210013 в ОПЕРУ ДКУ, МФО 820172, код 00034022) -141 249 (сто сорок одну тисячу двісті сорок дев'ять) грн. 52 коп. основного боргу, 10 788 (десять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 20 коп. пені, 4 299 (чотири тисячі двісті дев'яносто дев'ять) грн. 40 коп. 3% річних та 194 (сто дев'яносто чотири) грн. 20 коп. інфляції. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач»(69096, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 9, п/р №26001001000272 в ПАТ «МОТОР-БАНК»м. Запоріжжя, МФО 313009, код в ЄДРПОУ 05755571) в доход Державного бюджету України (код класифікації доходів бюджету 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), 22030001, банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, р/р 31215206783007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409) -3 130 (три тисячі сто тридцять) грн. 63 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.А. Азізбекян

Рішення у повному обсязі складено і підписано 29.10.2012р.